Польський фільм "Санаторій Горького": Держкіно класифікувало Катинську трагедію як частину української історії, а саму стрічку охарактеризувало як "національну".

Усією Польщею відомий цей фільм, і він доступний польською мовою.

В рамках конкурсу "історія України" Українське Держкіно виділило понад 18 мільйонів гривень на створення польського фільму "Санаторій Горького. Поєдинок". Держагентство класифікує цей проект як національний повнометражний художній фільм. Проте залишається відкритим питання, яким чином Катинська трагедія, про яку йдеться у стрічці, потрапила до категорії про історію України. Крім того, виникають сумніви щодо визнання фільму національним, про що йдеться в статті "Санаторій Горького" виходить в український прокат". Автор Петро Катеринич звертає увагу на те, як драмі, що розповідає про польську історію, погодили 18,8 мільйона гривень державної підтримки в рамках конкурсу, присвяченого історії України.

Найбільш спірне питання стосується самої категорії конкурсу. У 2024 році Держкіно створило спеціальний тематичний напрямок для фільмів, які зображують історичних діячів, сучасних героїв та події, пов'язані з історією України. В рамках цього напряму була також визначена підкатегорія для міноритарної міжнародної копродукції. У поданій заявці на "Санаторій Горького" поруч із пунктом, що стосується відповідності темі, стоїть позначка "так". Проте, у сюжеті відсутній яскраво виражений український герой або окрема вітчизняна історична подія. Це польська історія, що розповідає про польських офіцерів, радянський полон та переддень Катинської трагедії, -- зазначає автор.

За інформацією Катеринича, деякі експерти також виявили цю невідповідність. Під час першого етапу оцінювання двоє з семи експертів звернули увагу на те, що фільм не відповідає заявленій концепції. Один із них підкреслив, що конфлікт "не пов'язаний з українськими історичними особистостями". Інший експерт зауважив, що ця тема "не є актуальною" для сучасного суспільства.

Одночасно інші фахівці дійшли висновку, що важливим аспектом стрічки є джерело небезпеки. Радянська Росія знищувала польську еліту за подібними методами, якими сьогодні росіяни намагаються стерти українську ідентичність.

Незважаючи на різні думки щодо оцінок, проєкт здобув перше місце у своїй категорії на початковому етапі, отримавши 12,14 бала. Після завершення другого етапу його рейтинг піднявся до 13,71 бала. В одному з фінальних висновків стрічці навіть передбачали статус "значної віхи" в польському та світовому кінематографі, -- зазначає Катеринич.

За словами автора, оцінки були лише рекомендацією. Долю проєкту вирішували середній бал та підсумкове рішення Ради з державної підтримки кінематографії. Однак, додає Катеринич, управлінська дилема нікуди не поділася. Адже тематичний кретерій, по суті не матиме меж, якщо будь-яку розповідь про злочини Радянського Союзу автоматично зараховувати до історії України.

"За такою логікою польська, чеська, угорська чи грузинська національна пам'ять може легко пройти тим самим маршрутом лише за наявності спільного агресора. Це не є аргументом проти підтримки "Поєдинку". Це заклик до чеснішого формулювання умов конкурсів. Держава цілком могла б створити окремий напрям для міжнародних історичних копродукцій про тоталітаризм, спільну пам'ять або російський імперіалізм. Натомість польську історію довелося штучно втиснути в категорію, яка обіцяла глядачеві історію України", -- пише автор.

Катеринич також зазначає, що в протоколах Ради "Санаторій Горького" постійно кваліфікується як національний ігровий повнометражний фільм. За його словами, саме ця формулювання викликає найбільше запитань: як може фільм, знятий у Польщі польською мовою та присвячений польській історії, отримати статус "національного"?

Відповідь може включати два основні аспекти. По-перше, міжнародна копродукція є типовим механізмом у європейському кіновиробництві. Відповідно до Європейської конвенції про спільне кінематографічне виробництво, офіційні копродукції можуть отримувати переваги національного кіно в усіх країнах-учасниках. Отже, те, що фільм знімався на польських локаціях, з іноземним режисером і сюжетом, не пов'язаним безпосередньо з українською історією, не позбавляє його статусу копродукції, як зазначає Катернич.

По-друге, автор зазначає, що в українському законодавстві, зокрема в Законі України "Про кінематографію", чітко визначено мовні вимоги. Зокрема, фільм вважається національним, якщо він був створений повністю або частково на території України. При цьому основна версія стрічки повинна бути знята українською та кримськотатарською мовами. У базовій версії українською мовою дозволено використовувати інші мови в межах, які встановлені законом, а для значної кількості іноземних реплік необхідно обґрунтоване рішення Ради.

У заявці оригінальною мовою вказано польську. Тим часом у листопаді 2025 року компанія Solar Media звернулася до Ради з проханням дозволити використання інших мов, зокрема в межах 10%. Рада тоді затвердила збільшення бюджету та тривалості, але питання мовного використання було відкладено. Пізніше його знову розглянули на засіданні 3 грудня, проте в опублікованих документах не вдалося знайти остаточне рішення з цього приводу. Наразі доступні дані не дозволяють визначити, чи було видано постійне свідоцтво, якою мовою зафіксовано базову версію та яким чином обчислювали частку іноземних реплік, -- підсумував Катеринич.

375 років тому, неподалік від Берестечка, козацьке військо пережило одну з найбільш тяжких поразок у своїй історії. Однак, коли Єжи Гоффман адаптував роман "Вогнем і мечем" для кінематографа, він свідомо вирішив не включати цю сцену. У статті "Чому Єжи Гоффман змінив фінал "Вогнем і мечем" та чому цей фільм досі не заборонено в Україні" Петро Катеринич розкриває деталі цього рішення.