"За межами політики". Французьке телебачення презентувало стрічку, що розповідає про дружбу між росіянкою та українкою.

Над фільмом працювала режисерка російсько-кубинського походження.

9 квітня на платформі регіонального підрозділу французького суспільного мовлення France 3 Occitanie (ICI Occitanie) відбулася прем'єра фільму "On dansera quand même" ("Ми все одно танцюватимемо"). Цей документальний фільм доступний російською мовою з французькими субтитрами. У стрічці йдеться про двох жінок — росіянку та українку, які емігрували до Франції та організовують вечірки для "об'єднання російськомовної діаспори". Однією з основних ідей фільму є те, що російськомовність може мати "інтернаціональний" характер. В матеріалах мовника героїнь описують як "аполітичних". Головними персонажами є Єлена Ваностойз з Іжевська, Росія, та Надія Лазукіна з Одеси. Вони регулярно проводять заходи для російськомовних людей у регіоні Окситанія на півдні Франції. Ми розповімо більше про цих жінок та їхню діяльність.

Поза політикою

Режисерка Elisabeth Silviero, яка має російсько-кубинське походження, працювала над фільмом "Ми все одно танцюватимемо". У своєму Instagram вона запрошує глядачів на покази, використовуючи російську та французьку мови. Її дебютним повнометражним фільмом став "Водка Фанта" (2023), про що можна дізнатися з її біографії. Цей фільм розповідає історію української пенсіонерки, що живе у Франції. Перший документальний проєкт Elisabeth Silviero носить назву "Восток" (Vostok n°20).

У презентації до фільму підкреслюється, що росіянка та українка намагаються "встояти" перед труднощами, зберігаючи свою дружбу, незважаючи на наслідки російського вторгнення в Україну. Авторка вважає, що для них ця вечірка слугує способом протистояти жахіттям війни та не дати їй забрати все, що в них є. У описі фільму українців і росіян об'єднує концепція "вимушеного вигнання": "Українці, які рятуються від руйнівного конфлікту, втрачаючи свою землю, безпеку та рідних, та росіяни, які, хоч і в безпеці, переживають почуття сорому, провини чи страху бути асоційованими з режимом, якому вони протистоять. Обидві форми вигнання відрізняються, але їх об'єднує однакова самотність і відчуття відчуження".

На початку нового фільму Сільвейро російська героїня Єлена Ваностойз розповідає, що вона родом з Іжевська -- "міста, де винайшли автомат Калашникова". Далі дівчата розмірковують про те, що росіяни й українці, на жаль, не готові обʼєднуватися, попри те, що Єлена та Надія "створюють дружню атмосферу". Вони впевнені, що дружба повинна перемогти все, а "заплющити очі на весь світ" їм допоможуть вечірки. І вирішують організувати "неполітичну", "нейтральну" вечірку.

Надія Лазукіна також ділиться своїми думками про себе. Вона з'явилася на світ у Радянському Союзі, який уже не існує, тому найбільше цінує особистісні риси людей, а не їхню національність чи мову. Теми політики їй не до вподоби. Далі в кадрі можна побачити російськомовних грузинів та білоруску. Надія вважає російську мовою "інтернаціональною". "Не варто плутати все з політикою," - зауважує вона, підкреслюючи, що прості люди страждають від цього.

Єлена усміхається, коли згадує запитання, яке їй часто ставили за кордоном: "Що значить бути російськомовним? Це означає бути росіянином?" Вона відповідає: "Так, але водночас і ні". На її думку, українці та росіяни мають багато спільного, і "два слов'янські народи повинні жити в гармонії". Однак останнім часом її почали критикувати за відсутність чіткої позиції. Єлена не вважає, що її заходи є "аполітичними" — це не проблема для неї. А Надія стверджує, що негативні коментарі залишають ті, хто просто любить критикувати. "Навіть якби не було війни, вони все одно знайшли б, на що накинутися".

У стрічці демонструється процес підбору музичного супроводу для різноманітних заходів. Жінки стикаються з труднощами у виборі російських артистів, які можуть сподобатися українській публіці, адже реакція на таких виконавців, як Кіркоров і Лепс, часто є негативною. Ситуація виявляється досить складною. Єлена та Надія вирішують включити до свого репертуару пісню "Я не здамся без бою" гурту "Океан Ельзи", проте прагнуть уникнути "гострих кутів". У сценах фільму вони обговорюють російську співачку Монеточку, яка також зайняла "різку позицію", але намагаються включити її у програму, сподіваючись, що їхня аудиторія не зверне на це уваги, адже не слідкує за висловлюваннями артистів у медіа. Крім того, у фільмі час від часу звучить музика російських виконавців, зокрема пісня "Малиновая лада", композиції Земфіри, групи "Фабрика" та інших артистів.

Одеський міжнародний центр

"Російська мова єднає" — так вважають організаторки. Святковий захід відбувся 7 липня 2024 року в Монпельє. Як повідомляють Єлена та Надія у своїх соціальних мережах, подібні події вони організовують на постійній основі.

До вже згаданих двох жінок приєдналися ще дві українки — Вікторія Шаталовата та Ольга Савчук. Вони активно сприяють організації "вечірок для російськомовних" не лише в Монпельє, а й по всій Окситанії, популяризуючи російську музику, культуру та традиції. Анонси цих подій можна знайти на сторінках в Instagram "Вместе веселее" та "only friends fr". Надія Лазукіна виступає в ролі діджейки, її плейлист переважно складається з треків російських виконавців, таких як 2 Маши, Asti, Баста та Зиверт. 31 грудня 2025 року їхня команда влаштувала новорічну вечірку в Монпельє, де яскравою окрасою вечора стала снігуронька в блакитному кокошнику.

Ще однією спробою "примирення" громад було свято Дня Одеси в жовтні 2025-го. Тоді асоціація Sagesse Solidaire, яку заснувала росіянка Єлена Ваностойз і директоркою якої є Надія Лазукіна, організувала свято "Дня народження Одеси", позиціюючи себе як проукраїнська асоціація. В описі на сайті йдеться, що її метою є "підтримка мігрантів зі Східної Європи". Українці, які ходили на це свято, повідомляли про те, що ведучі вели його російською та французькою мовою, а в програмі були пісні російських виконавців. Надія також виступила в кінці вечора з діджей сетом.

Двоє представників української громади розповіли "Детектору медіа", що протягом останніх років не помічали координації цієї асоціації з українськими організаціями в регіоні. Асоціація Sagesse Solidaire не підтримувала проукраїнські ініціативи, які раніше проводилися в місті Монпельє, та не брала участь в акціях на підтримку України. Після публікації афіші в чаті української спільноти в телеграмі й зауважень щодо колаборації асоціації з росіянами, Дар Лівшиц, український підприємець родом з Одеси, та власник видавництв "Картуш" та "Одеса Книга", заявив, що організатором є він та попросив "не заважати поширювати українську культуру". Він також погрожував заявою в поліцію тим, хто намагатиметься зірвати проведення заходу.

В одному з оголошень серед партнерів заходу було вказано міську раду міста Одеса, проте у відповідь на наш запит речниця не підтвердила цю інформацію. Громадська організація "Міжнародна культурна дипломатія", очільницею якої є Тетяна Маркова, радниця ексмера Геннадія Труханова, також указана в афіші партнером дійства. У міській раді також повідомили, що ця громадська організація не узгоджує з ними свої заходи, і, за їхньою інформацією, Тетяна Маркова не проживає на території України.

В той час як заходи, організовані Єленою та Надією, сприяють зближенню українців і росіян, вони також створюють розбіжності серед вже невеликої української громади в Окситанії. Не всі охоче приймають їхній вибір музики та погляди ведучих.