Секретні експозиції та короткострокові виставки: в Миколаївському обласному художньому музеї відкрили завісу над своєю "кухнею".

Війна суттєво змінила діяльність музеїв. У Миколаївському обласному художньому музеї імені Василя Верещагіна частину експонатів було евакуйовано, тоді як інші предмети довелося захищати, використовуючи навіть підручні матеріали для упаковки.

Внутрішню "кухню" музею привідкрили під час дослідницької екскурсії, повідомляють "МикВісті".

Наразі платформа MyART займається створенням цифрової колекції Миколаєва, до якої увійдуть експонати краєзнавчого музею, музею флоту, центральної бібліотеки, обсерваторії та музею суднобудівного заводу. Окрім того, колекція також охоплює матеріали Миколаївського обласного художнього музею.

-- Це така екосистема проєктів, бо їх зараз дев'ять. Ми збережемо морську спадщину, правову спадщину Миколаєва, тобто всі ці фото із заводів, моря, кораблів. І трошки їх переосмислюємо. Також ми працюємо з центральною бібліотекою, обсерваторією, музеєм Миколаївського суднобудівного заводу. Там немає даху, світла, там немає нічого, але там є роботи, які б ми дуже хотіли хоча б оцифрувати і мати хоча б ці копії, -- розповіла представниця платформи Дар'я Фрич-Алчіна.

Платформа MyArt спільно з трьома музеями Миколаєва — художнім, краєзнавчим та музеєм суднобудування і флоту — а також Агенцією розвитку Миколаєва запускає ініціативу "Промислова спадщина Миколаївщини" в рамках програми MUSEUM FUTURES. У травні в цих музеях відбулися дослідницькі екскурсії.

Наукова співробітниця музею Лариса Тверитинова повідомила, що художній музей був заснований у 1914 році. Його адреса - вул. Спаська, 22, недалеко від дитячої музичної школи.

Музей заснував князь Микола Гедройць, який мав польсько-литовське коріння. Хоча він був морським офіцером, його захоплення мистецтвом було відомим. Батьки Миколи проживали у Миколаєві, що спонукало його неодноразово відвідувати це місто.

Коли колеги намагалися отримати інформацію про нього — його життєвий шлях та зайнятість, — з Харківського архіву надійшла відповідь, що жодних документів або свідчень про цю особу не виявлено, — розповіла співробітниця музею.

Лариса Тверитинова поділилася, що матеріали про Миколу Гедройця були виявлені завдяки зацікавленості музею. Під час наукової конференції в Харкові наприкінці 90-х років одна з учасниць згадала, що має знайомство з чоловіком на прізвище Гедройць. Наукова співробітниця миколаївського музею звернулася до нього через адресне бюро, і він відповів на її запит. Так розпочалося їхнє листування з представником роду Гедройців, який надіслав інформацію про свого родича.

Він виявив документи, що підтверджують смерть Миколи Гедройця, і надіслав їх ксерокопію до музею. У матеріалах допиту зазначено, що Гедройця також затримували, але згодом випускали. Хоча він був вже в літньому віці, це не мало значення. Помер він 31 грудня 1933 року, а в причині смерті було вказано: "стареча слабкість", -- поділилася наукова співробітниця.

Лариса Тверитинова підкреслила, що споруда на вулиці Великій Морській, де нині функціонує музей, була зведена в 1904 році. На цю будівлю претендували численні організації, і одна з них зайняла перший поверх після того, як музей переїхав сюди в 1986 році. Через це початок ремонтних робіт затримався на деякий час.

Експозиції були на другому та третьому поверсі, але у музеї зробили і музичну вітальню. На сьогодні інтер'єр вже перероблений після ремонту. Наприклад, камін не є "рідним", а перевезений зі Спаської, 22 та зібраний з окремих частин.

Лариса Тверитинова поділилася, що нині музична вітальня часто стає місцем для філармонійних заходів і виставок. На даний момент у приміщенні експонується анімалістичний жанр — твори Інни Макушиної. Дві великі картини, створені іншими художниками, раніше належали колекції Херсонського художнього музею.

У Херсоні тривалий час не існувало художнього музею. Ці твори не демонструвались, вони були намотані на бобіну, без підрамників і рамок, і перебували у досить поганому стані, саме в такому вигляді місто повернуло їх нам. Деякий час ці роботи зберігались у нашому фонді. Проте вже у 2000-х роках ми реалізували програму, в рамках якої багато великих творів було реставровано, – поділилася Лариса Тверитинова.

У двох інших залах розташована музейна колекція, що охоплює як вітчизняне, так і закордонне мистецтво. Раніше тут демонструвалися стародавні ікони та твори мистецтва з першої половини XIX століття. Наразі в цих приміщеннях проходить виставка порцеляни, що належить приватному колекціонерові Дмитру Єрьоменку.

-- Зараз переважна більшість музеїв України не працює постійними експозиціями. Мабуть, це зроблено для того, щоб зберегти наші музейні колекції, збірки і убезпечити наше національне надбання. І от у 2022-му році, у лютому, ми теж знімали свої роботи. І працюємо зараз ось такими тимчасовими виставками, -- зазначила музейна співробітниця.

За її інформацією, ключові експонати, ймовірно, знову будуть представлені після закінчення війни. Лариса Тверитинова зазначила, що у численних музеях України в 2022 році навіть не вистачало упаковки для захисту колекцій. Багато співробітників виконували свої обов'язки дистанційно.

Спочатку, майже до кінця 2022 року, ми не мали можливості приймати відвідувачів. Ми приходили, спостерігали за експонатами та займалися евакуацією, адже перенести всю колекцію було неможливо через її великий обсяг. Наразі наша колекція налічує понад 18 000 експонатів. Упакувати та вивезти все це виявилося надто складним завданням. Наприклад, ми не змогли зняти роботи Верещагіна, які залишилися на місці. Ми намагалися їх захистити, але бракувало пакувальних матеріалів. Лише згодом, завдяки партнерам з Німеччини, наші музеї почали отримувати обладнання для збереження та необхідні матеріали для пакування, – розповіла наукова співробітниця.

Ще одна зала -- де були художні роботи другої половини XIX століття, так званих пересувних художників. Зараз там представлена виставка "Віч-на-віч з морем".

Існувало безліч інших творів на морську тематику, проте ми зосередилися на великих форматах робіт, які, на нашу думку, заслуговують на увагу, зазначила Лариса Тверитинова.

Вона також зазначила, що більшість українських музеїв знаходяться в переобладнаних будівлях. Музейні установи були створені ще в радянський період, а їхні фондосховища часто розташовані в підвалах і не обладнані сучасними технологіями.

Перша постійна експозиція музею була Василя Верещагіна. Зараз частину робіт зберігають в упакованому стані, як і роботи інших митців. Одну з робіт -- "У турецькій покійницькій" -- реставрували за програмою відродження шедеврів.

Вона також мала дірки та порізи, була навіть темнішою, ніж тепер. Багато років вона знаходилася в музеї. У 2021 році її реставрували фахівці з Київської національної академії Тетяна Бичко та Анатолій Юскровський, -- повідомила наукова співробітниця.

Вона поділилася, що полотно має значні розміри, але в музеї не виявилося столу для реставрації. Також відправляти її до Києва не планували, адже це вимагало б повернення назад. Врешті-решт, було ухвалено рішення проводити реставраційні роботи на підлозі, використавши аркуші ДВП в якості основи.

— І, до речі, всі значні твори, що пройшли реставрацію в музеї, були відновлені на підлозі досить простим способом, — підкреслила Лариса Тверитинова.

В загальному, музейна будівля потребує реставраційних робіт. Лариса Тверитинова зазначила, що хоча музей і не зазнавав прямих обстрілів, все ж є певні наслідки — на стінах і стелі з'явилися тріщини, а фарба почала відшаровуватися.

Ознайомтеся зі статтею "МикВісті": "Цифрова колекція музею", в якій розповідається про те, як у Миколаєві було оцифровано 329 творів мистецтва XX століття.