Путін вже приготував пастку для Трампа, використовуючи сир в арктичному мишоловці.

Незалежно від того, скільки разів Трамп захоплювався путінськими обіцянками, його все ж таки притягує можливість зустрічі з Владіміром. Президент США мріє про велику угоду з Кремлем щодо спільної розробки арктичних ресурсів і сподівається, що це допоможе віддалити Москву від Пекіна. Проте, хто насправді отримає вигоду від цієї зустрічі, і чому товариш Сі вже з задоволенням потирає руки?

Нарцисизм і захоплення Путіним з боку Трампа вражають своєю унікальністю!

Запрошувати воєнного злочинця на зустріч на території, що колись належала Росії, є не лише виявом геополітичної незнання, але й принизливим кроком для Сполучених Штатів. Це виглядає як парадоксальна спроба Трампа відновити велич країни (MAGA) в абсолютно невідповідний спосіб!

Суть не в тому, що місце зустрічі слугує підґрунтям для нової порції пропагандистської отрути, що ллється на суспільство під надихаючим гаслом "Крим наш, Аляска знову буде нашою!". Не лише в тому, що особиста капітуляція Трампа перед Путіним буде представлена як стратегічний відступ Заходу — "ворог повалений і тікає!", "Сьогодні в Анкориджі, завтра в Форт-Россе, а в недалекому майбутньому - у Вашингтоні!".

Насправді, Трамп бездумними діями - з позиції реальних, а не уявних в окремо взятій трампоголові інтересів США, робить пас Коаліції зла на чолі з Китаєм, у якій Путін відіграє роль ординарця Сі Цзиньпіна. Після ймовірної зустрічі в Анкоріджі, Путін і Сі переможно продемонструють в Тяньцзіні на саміті ШОС 31 серпня - 1 вересня, що "зараз відбуваються зміни, яких не було сто років. І ми разом просуваємо ці зміни".

Ця цитата належить Сі, який висловив її в завершенні свого візиту до Москви 21 березня 2023 року. А військовий парад, запланований у Пекіні на 3 вересня, покаже, хто насправді володіє світом, і підтвердить, що Захід, зокрема США, виявився відсунутим на узбіччя глобальної арени. Адже васал Китаю вже веде переговори не на нейтральній території, а на землі свого супротивника. Більше того, в "тарифному протистоянні" перемогу здобув Сі, а не Трамп.

Якщо в Вашингтоні хтось вважає, що відновлені російсько-американські контакти зупинять стратегічного противника США від доступу до Арктики через Берінгову протоку, то в Пекіні та Москві сприймають цю ситуацію зовсім інакше. Коли Росія поверне Аляску, шлях до Арктики опиниться під контролем Китаю. Як відомо з творів Сунь Цзи, "війна є мистецтвом хитрощів і обману". Китай відзначається майстерністю в цих сферах і має довгострокове стратегічне бачення, на відміну від тих, хто в США прагне негайних результатів для медіа та Нобелівських премій задля власного задоволення.

"Солодка цукерка" від Путіна для Трампа щодо спільної розробки ресурсів Арктики є пасткою для Трампа, який живе мареннями щодо Big Deal з Росією, які "принесуть багато мільярдів доларів". Недаремно, одне з найбільших родовищ рідкісноземельних металів в Республіці Саха - Томторське, нещодавно передано не "Норнікелю", а ... "Роснефти" (!) і Сєчину, який вже мав досвід партнерства з американськими majors в Арктиці, хоча з того нічого не вийшло. Пастка має виглядати привабливо, в ній має бути сир. І Трамп вже його збирається ковтнути.

Не буду повторюватися щодо того, що "мирні пропозиції для України", які ігнорують територіальні цілісності та кордони, грубо і безповоротно підривають основи Статуту ООН, Гельсінського заключного акту НБСЄ 1975 року (50-річчя якого 1 серпня залишилося в тіні) та інших ключових документів, які стали основою для миру в Європі після Другої світової війни.