П'ять століть до нашої ери на глибині від 20 до 25 сантиметрів.

Дослідники історико-культурного заповідника "Більськ" вивчають спосіб життя та господарську діяльність мешканців Котелевського городища, розташованого на Полтавщині.

Археологічні дослідження на території Більського городища та його околицях, які розташовані на відстані 30-40 км, все більше підтверджують, що саме тут у скіфський період існувало місто Гелон, згадане Геродотом.

Котелевське городище - одна з найцікавіших і найзагадковіших пам'яток у межах Більського мікрорегіону. Експедиція Історико-культурного заповідника "Більськ" упродовж трьох останніх польових сезонів уже провела масштабні дослідження цієї території.

Городище можна вважати взірцевим археологічним місцем для дослідження завершення скіфської епохи та початку проникнення сарматів на українські землі. На цій території були знайдені артефакти та залишки, що відносяться до пізнього бронзового віку. Окрім цього, з пам'ятки походять окремі знахідки, які належать до пізньоримського періоду та Нового часу.

Цьогорічні археологічні дослідження відбулися на новій території Котелевського городища. Хоча це поселення функціонувало в період з кінця VIII до початку III століть до нашої ери, його залишки були виявлені лише в 2000 році.

У перший день роботи на новому археологічному розкопі до команди науковців приєдналася журналістка Укрінформу.

В ОДНОМУ ВИПУСКУ - ЧАСИ ТА СТОЛІТТЯ

У глибокому лісі, під щільними кронами дерев, група людей з лопатами старанно працює, вивчаючи ґрунт. Цей район, на межі Полтавської та Сумської областей, став місцем дослідження стародавнього поселення, що розташоване в межах Котелевського городища.

Протягом трьох років ми активно займаємося розкопками цього укріпленого поселення. Пам'ятка має оборонні конструкції по всьому периметру. Це місце, насамперед, користувалося природними перевагами, розташоване в заплаві річки Ворскла. Тут розташована найвища точка, яку давні мешканці додатково зміцнили ровом навколо, - розповідає Костянтин Пеляшенко, провідний науковий співробітник Історико-культурного заповідника "Більськ".

Він підкреслює, що вчені мають чітке уявлення про межі та площу археологічного городища, а також обирають найбільш перспективні ділянки для дослідження. Для вивчення території в 2025 році було обрано кілька причин. Раніше тут проводили попередні розвідки, під час яких були виявлені металеві шлаки, що підвищує ймовірність виявлення металургійних печей або подібних об'єктів.

Також слід зауважити, що на цій місцевості розташована досить рівна підвищена територія, яка могла б стати ідеальним місцем для будівництва об'єктів господарського призначення. Неподалік, приблизно за 30-40 метрів, вже проводилися роботи. Костянтин Пеляшенко вказує на той напрямок, де відбувалися археологічні розкопки, і пояснює, що там також існує рівна ділянка, яку досліджували протягом двох років. Під час цих робіт було зафіксовано всю необхідну інформацію: об'єкти, щільність культурних нашарувань та знахідки.

Після цього Костянтин Пеляшенко організовує невелику екскурсію по території розкопок. Він зазначає, що роботи стартували зовсім нещодавно:

- У цьому році перейшли на нову ділянку, яку теж будемо досліджувати кілька років. Поступово будемо розширювати площу розкопу. Ми плануємо за цей рік розкрити ділянку орієнтовно 6 на 20 метрів, тобто 120 квадратів. Тут ми досліджуємо житловий майданчик городища. Головне завдання досліджень - оцінити потужність культурних нашарувань, характер знахідок та дослідити житлові та господарські об'єкти.

Розкоп виглядає поверхневим. Костянтин Пеляшенко роз'яснює, що глибина чітко визначена. Науковці, спостерігаючи за концентрацією артефактів, знають, що рівень землі, на якій пересувалися предки в епоху існування городища, знаходиться на глибині 20-25 см. Тому продовжувати копати глибше немає сенсу. Вони лише трохи заглиблюються, адже там можуть бути заховані знахідки.

Люди справді проходили тут, і дещо могло загубитися, затоптатися або навіть сховатися. Тепер ми дійшли до чистого піску, нижче вже нічого немає. Наразі наші співробітники займаються очищенням – це новий зріз поверхні. Стінки вже приведені в порядок, - розповідає науковець.

На розкопаній території чітко видно, як змінюється колір ґрунту — від темно-коричневого до світлішого відтінку, що дозволяє розрізнити різні шари. Під час роботи також була виявлена темна горизонтальна пляма в ґрунті, яку планують дослідити більш детально. Можливо, це залишки господарської ями.

Костянтин Пеляшенко підкреслює, що з цієї причини проводяться дослідження різних територій городища — одна з них могла слугувати для проживання, інша — для господарських потреб або ремесел. Визначити ці функції можливо через аналіз контексту знахідок. Що стосується датування, ця археологічна пам'ятка вважається багатошаровою: тут мешкали люди в різні етапи давньої історії. Науковець наводить приклад хронологічної послідовності:

Виділяють догородищенський етап, коли укріплення ще не були зведені — це період бронзи, приблизно XI-IX століття до нашої ери. На цій території знайдені залишки глиняного посуду, що належить до бондарихинської культури, хоча їх досить мало, що свідчить про наявність невеликого поселення. Аналогічні знахідки зустрічаються вздовж Ворскли, аж до Котельви (селище в Полтавській області) та на Сумщині. Це населення освоювало заплави та підвищені території, що забезпечувало комфортні умови для життя. Проте найцікавіші артефакти належать до залізної доби. На цьому городищі можна спостерігати перехід від скіфських племен до сарматів на території сучасної України. Протягом дослідницьких робіт тут виявлено залізні наконечники стріл сарматського походження, які значно відрізняються від скіфських. Це зовсім інший тип зброї. Також виявлено античні імпортні речі, які суттєво контрастують з місцевими виробами.

Костянтин Пеляшенко зазначає, що місцевий посуд цього часу, виготовлений методом ліплення, продовжує відображати скіфські традиції, проте в ньому з'являються нові елементи, які, ймовірно, свідчать про присутність нових груп населення. Також виявлено античну кераміку, зокрема уламки грецьких амфор. Один з таких фрагментів було знайдено на розкопках — це частина ручки амфори. Навіть без поглиблених досліджень вчені можуть зробити висновки про вигляд амфори на основі цього уламка, адже ручка має двоствольну конструкцію: на ній чітко видний шов, що з'єднує дві половини.

Крім того, аналізуючи мінеральні добавки, що присутні в глині, можна дійти висновку, що ручка не була виготовлена з місцевих матеріалів. Костянтин Пеляшенко демонструє цей компонент амфори і надає пояснення:

У глиняному матеріалі можна помітити чорні точки, які є природною домішкою - піроксеном. Ця вулканічна речовина зустрічається у виробах, виготовлених у південнопричорноморських грецьких містах, таких як Гераклея та Синопа. Амфори, які ми виявляємо, в науковій термінології називають псевдокоськими, оскільки вони імітують вироби з поселень Егейського моря на території Греції.

Науковець також додає, що, ймовірно, це елемент тієї самої амфори, частини якої знайшли у 2023 році на сусідньому розкопі - за десяток метрів. Це може підтвердити той факт, що уламки розбитої амфори лежали хоч і в різних місцях, але на одному рівні - на глибині 25 см від поверхні ґрунту. Тож існує ймовірність, що з цих фрагментів вдасться зібрати частину амфори. Цим займаються реставратори - вони складають уламки та догіпсовують, тобто створюють цілісну форму.

ЗНАХІДКИ РОЗКОПУ - НЕМОВ ПАЗЛ ІСТОРІЇ

Костянтин Пеляшенко продемонстрував фрагмент ручки амфори, піднявши його з аркуша паперу, що знаходився на краю розкопу. Уздовж цього заглиблення розташовані кілька таких аркушів, на кожному з яких вже зафіксовані різні знахідки.

- Ми фіксуємо знахідки по квадратах і глибинах. Пройшли один шар - фіксуємо, потім наступний - теж зафіксували. Також розкоп обов'язково перевіряється металодетектором перед початком роботи і в процесі. От, наприклад, землю відкинули - теж перевірили. Це роблять для того, щоб не пропустити навіть найменші металеві елементи.

Під час виконання основних завдань співробітники установи не проявляють особливої метушні: вони копають приблизно на глибину штика, здійснюючи тонкі вертикальні зрізи.

Дані, отримані з кожного окремого розкопу, мають велике значення, але ще більшої ваги набуває їхній комплексний збір і аналіз. Костянтин Пеляшенко зазначає, що матеріали з сусідніх розкопів об'єднуються та досліджуються з метою створення цілісної картини, подібно до складання пазла.

У нас вже виявлено чотири ділянки на цій археологічній пам'ятці. Серед цікавих знахідок - уламки звичайного ліпленого посуду. Також ми знайшли гончарну посудину, хоча вона не є античною. На ній помітні смужки, які свідчать про те, що її виготовляли на гончарному колі, формуючи руками. Це імпортний виріб, оскільки на цій території ще не виготовляли місцевий посуд таким способом. Крім того, в матеріалі є домішка грубого кварцу, що також вказує на його немісцеве походження. Аналогічні фрагменти посуду були знайдені під час інших розкопок, що підтверджує повторюваність знахідок. Загалом, імпортних виробів тут дещо менше, ніж місцевих, але їхня значна кількість свідчить про активні торговельні зв'язки.

А ще Костянтин Пеляшенко показує знайдений край горщика, який орнаментований насічками по краю, і ще один фрагмент від нього ж. Завдяки таким уламкам науковці можуть визначити діаметр посудини та її висоту. Після цього створюють графічну реконструкцію, за якою згодом можна виконати реставрацію. Однак є ймовірність, що на цій території знайдуть інші фрагменти того самого горщика - і тоді вдасться відновити його детальніше. На розкопках неподалік, наприклад, вдалося зібрати цілий горщичок із подібних уламків.

На ділянці трапляються й рештки тварин, зокрема кістки. Саме на цій частині розкопу їх поки не знайшли, але вже натрапили на зуб коня - і це також має значення для дослідників. Наприклад, якщо більшість знайдених кісток виявляться кінськими, це може свідчити про кочовий характер господарства. Окрім того, на досліджуваній ділянці майже не знаходять землеробських знарядь.

Раніше неподалік було виявлено два залізних серпи, проте знарядь, які використовувалися, наприклад, для розтирання зерна, тут не знайдено. Можливо, ці люди також займалися скотарством, і серпи слугували для збору їжі як для себе, так і для тварин. Загалом, культурний шар в цьому місці є досить бідним, що може свідчити про тимчасове перебування людей. Це означає, що вони не осідали тут на тривалий час, - зазначає Костянтин Пеляшенко.

Також він розповідає, що науковці на території досліджуваного городища вже зібрали серію знахідок періоду Нового часу або українського козацтва - XVII-XVIII століть. Тут знаходили глиняну люльку-носогрійку та бронзову каблучку з прошкрябаним індивідуальним знаком. Також - ножі, взуттєві підковки, елементи кінської вуздечки. Але посуду цього часу зовсім мало, що знову ж свідчить про тимчасове перебування тут людей.

Повертаючись до розповіді щодо знайденого на розкопі, Костянтин Пеляшенко показує виявлений сьогодні залізний ніж. Реставратор згодом його почистить та обробить так, щоб він не піддавався корозії ще більше та зберігся для музейної експозиції.

Також були виявлені стріли сарматів. Вони мають відмінності від скіфських не лише у технології виготовлення, а й у способі кріплення до древка. Вчений підкреслює, що дослідники вже знайшли щонайменше тридцять таких стріл на території Котелевського городища. Такої кількості не зустрічалося на жодному іншому археологічному об'єкті українського Лісостепу.

Окрім того, було знайдено залізну голку, шило та свинцеве прясло – елемент, що використовується у веретені для намотування вже скрученої з пряжі нитки. Цікавим є те, що матеріал, з якого виготовлено прясло, – свинець, оскільки зазвичай такі предмети робили з глини.

ПІСЛЯ ПОЛЬОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ - ЛАБОРАТОРНІ АНАЛІЗИ

Протягом одного дня працівники Історико-культурного заповідника "Більськ" успішно завершили роботи над першою траншеєю розкопок. У їхніх планах - реалізація щонайменше ще чотирьох таких траншей. Пізніше ці території будуть відображені на загальній схемі городища.

Після того як роботи завершено, розкопки будуть законсервовані - їх закриють ґрунтом, використовуючи спеціально розроблену методику. Всі місця знахідок будуть ретельно зафіксовані та задокументовані, зокрема для можливого музеєфікаційного процесу: створення реконструкцій або інших подібних ініціатив.

Після завершення польових досліджень розпочинається етап камеральних, або ж лабораторних, досліджень. Цей процес включає очищення артефактів, їх маркування та виконання консерваційних заходів. Далі ми готуємо науковий звіт, що є повноцінним проєктом, який містить креслення, фотографії знахідок, а також відомості про розкопки. Цей звіт передається до наукового архіву Інституту археології НАН України, що дозволяє дослідникам використовувати ці матеріали у своїй роботі, - ділиться Костянтин Пеляшенко.

Він також зазначає, що це лише початок роботи: на основі знайдених артефактів згодом буде створено як тимчасові тематичні виставки, так і постійну експозицію. Але це ще не все. У період, коли дерева позбавлені листя, дослідники займаються вивченням ландшафту, проводячи розвідки території та вибираючи перспективні локації для майбутніх розкопок, а також закладають шурфи – невеличкі розкопи.

На північний схід від нашої локації ми виявили велике поселення, розташоване приблизно за 500-700 метрів. На цій високій терасі ми розпочали розкопки, і з'ясували, що поселення простягається більш ніж на кілометр, де також виявлено численні культурні шари. Тут присутні сліди бронзової доби, а також скіфського, сарматського і козацького часів. Це місце виявилося дуже вигідним, оскільки розташоване на березі річки Ворскла, що робить його перспективним для подальшого дослідження.

Отже, дослідницька діяльність, яку ми мали можливість спостерігати сьогодні, є елементом тривалого наукового процесу, де навіть найменші деталі мають своє значення. Цей новий сезон відкриває для науковців нові території, контексти та питання. Кожен шар ґрунту стає складовою великої картини, що допомагає дослідникам глибше зрозуміти, як змінювалися культури, економічні системи та способи життя на цій місцевості протягом тисячоліть.

Попереду - точно нові, несподівані знахідки. І все це стане частиною глибшого розуміння історії українського Лісостепу.

Sure! Please provide the text you'd like me to make unique, and I'll be happy to help.

Довідкова інформація. Історико-культурний заповідник "Більськ" займається охороною, збереженням та дослідженням культурної спадщини, що охоплює територію та околиці Більського городища. Ця територія налічує понад сім тисяч гектарів і містить близько 70 пам'яток. Заповідник включає чотири археологічні памятки національного значення: "Великий Скоробір", "Розрита Могила", Глинське городище у Полтавщині та Більське городище, що розташоване на межі Полтавської та Сумської областей. Саме Більське городище є ключовим об'єктом заповідника.

Перші археологічні дослідження на цій пам'ятці були здійснені у 1906 році Василем Городцовим. Під час розкопок дослідник виявив, що Більське городище є складною оборонною спорудою, що складається з трьох укріплень, з'єднаних валами Великого городища.

З 1954 року університетські експедиції проводять систематичні дослідження цієї пам'ятки.

19 травня 2005 року було засновано історико-культурний заповідник "Більськ". У його структурі функціонує археологічна експедиція, що переважно займається дослідженнями в області археології та розробкою карт пам'яток археології, розташованих на території Більського городища та його навколишніх районів.

Проводити дослідження допомагає німецька благодійна фундація Ukraine Art Aid Center: надають обладнання та техніку.