Ракетний меч для спеціальних операцій – коли ж ми його отримаємо?

Резонансні спеціальні операції — від затоплення флагманського корабля Чорноморського флоту Росії "Москва" до початку вторгнення на територію Курської області, а також численні удари по різноманітних цілях у тилу противника, суттєво вплинули на загальну картину війни. Вони не лише позначалися на моральному стані ворога, а й піднімали бойовий дух українських військових. Більше того, ці операції стали звичним явищем, незважаючи на значні втрати (які, на жаль, не завжди були виправданими) і перетворилися на критично важливий інструмент як на тактичному, так і на оперативному, а також стратегічному рівнях.

Особливо критичним це стало влітку 2025 року. Терористичні напади на цивільне населення в мирних містах досягли рекордних масштабів за кількістю використаних ракет і дальнобійних безпілотників, в умовах гострої нестачі засобів протиповітряної оборони та боєприпасів до них. Одночасно тиск на фронті зріс до екстремальних рівнів — незважаючи на величезні втрати серед штурмових підрозділів, атаки продовжувалися безперервно. У цих умовах спеціальні операції Сил оборони України, хоча й не стали прямою відповіддю на дії ворога, частково зменшили вплив кремлівського терору.

Згадаємо найвидатніші з них.

Відлік можна вести з першого дня червня, коли Служба безпеки України провела унікальну спецоперацію "Павутина" в глибокому тилу РФ. Українські дрони атакували одразу чотири російські військові аеродроми -- "Белая", "Дягилево", "Оленья" й "Иваново", а ймовірна вартість знищених або пошкоджених літаків РФ оцінювалася у кілька мільярдів доларів. Нагадаємо, що за деякими оцінками було уражено понад 30% носіїв крилатих ракет, а в США підрахували, що загалом було уражено близько 20 літаків, при чому до десяти із них -- знищені. Серед ліквідованих повітряних машин стратегічні Ту-95МС і Ту-160.

Ця операція яскраво продемонструвала, що асиметричні атаки здатні приносити вражаючі результати та відповідати принципам сучасної військової доктрини. У цьому контексті можуть використовуватися передові інноваційні технології, такі як скупчення ударних безпілотників, які знаходяться у "сплячому" режимі на території супротивника.

Наприкінці червня Сили оборони завдали удару по російському військовому аеродрому "Мариновка", що у Волгоградській області в понад 400 км від підконтрольних Україні територій - уразили чотири ворожі літаки Су-34.

У червні було проведено незвичну атаку на виробництво дронів у Татарстані, під час якої використали не лише А-22, а й планер-камікадзе з бойовою частиною вагою 100 кг. Ця подія стала важливим кроком у системному ураженні об'єктів оборонно-промислового комплексу, енергетичної інфраструктури та аеродромів.

А-22 та безпілотний БАК-камікадзе в буксирувальному режимі, зображення: t-online.de

Іноді Збройним Силам вдавалося досягати вражаючих успіхів, як-от знищення у червні 2025 року пускової установки ОТРК "Искандер", а також пошкодження ще двох установок. Це стало першим зафіксованим і візуально підтвердженим випадком, коли ворожі ОТРК були атаковані безпосередньо на місці їх розташування.

У червні внаслідок атаки безпілотників було пошкоджено хімічний завод у Ставропольському краї Російської Федерації, де зафіксували щонайменше десять вибухів у промисловій зоні.

У серпні Сили оборони активізували атаки по російській нафтопереробці та навіть двічі зупиняли роботу магістрального нафтопроводу "Дружба". На початку серпня українські дрони для удару по НПЗ залетіли за 2000 км від кордону - у російську Республіку Комі.

Справді, нафтопереробні заводи є більш доступними цілями, можливо й тому саме на них було зосереджено головну увагу. Як результат, у серпні стало відомо, що українські дрони вибили 13% нафтопереробки в Росії.

Нарешті, на День Незалежності, 24 серпня 2025, ударні дрони атакували один із найбільших газопереробних заводів у Європі -- російський "Газпром Усть-Луга".

Отже, влітку 2025 року оборонні сили успішно протестували нову стратегію "глибокого удару" щодо Росії.

Одночасно, незважаючи на численні позитивні моменти для України, аналіз українських спецоперацій та атак у глибину території Російської Федерації влітку 2025 року вказує на явні недоліки в засобах ураження. Силам оборони вдавалося обійти або пробити протиповітряну оборону супротивника та досягти високої точності (супротивник згадував про до десяти безпілотників, які завдавали ударів, викликаючи пожежі на об'єктах), проте потужність цих атак виявилася недостатньою.

Цілком показовим є те, що Сили оборони, завдаючи удару по командному пункту 132-ї окремої мотострілецької бригади 51-ї армії збройних сил Росії, що знаходиться в окупованому Єнакієво на Донеччині, були змушені використовувати далекобійний безпілотник FP-1. Ця тактична необхідність обумовлена потужністю бойової частини, яка складає 120 кг, і здатністю пристрою вражати цілі на відстані до 1600 км.

БАК FP-1 має максимальну дальність польоту до 1600 км. Фото: Богдан Мірошниченко/Facebook.

У червні, під час згаданої раніше атаки на виробництво дронів типу "Шахед/Герань", застосування вибухівки А-22 та дрона-камікадзе з масою 100 кг стало свого роду "мистецтвом можливого" в умовах критичного браку потужних ударних засобів.

Інакше кажучи, ефективність дронових атак Сил оборони відзначалася на фоні їхнього "ракетного безсилля" та обмежень з боку США, які забороняли використання західних ракет для ударів по російським об'єктам.

Тільки в останні дні серпня Сполучені Штати затвердили продаж Україні понад трьох тисяч авіаційних ракет ERAM, які мають дальність ураження до 450 км. Однак ці ракети, на жаль, не зможуть забезпечити ефективні далекобійні удари, адже для реалізації потужних віялових атак Україні необхідно мати тисячі ракет, з яких хоча б 10% повинні бути балістичними. Крім того, загальна дальність ракетної системи повинна становити мінімум 700 км.

Ракета ERAM (ракета с активным наведением и увеличенной дальностью), изображение: Coaspire.

Тож, незважаючи на реальні успіхи спецоперацій, їх потенціал поки що залишається далеко нереалізованим. Практично упродовж літа 2025 року не було чути про проведення спеціальних операцій за допомогою далекобійних ракет. І це відчутно обмежило можливості України.

Проте, якщо західні ракети є вибором українських партнерів, то ракети, що не були виготовлені вітчизняним оборонним комплексом, становлять окрему тему для глибокого аналізу причин. З літа 2023 року представники різних рівнів, зокрема Міністерства оборони та Міністерства стратегічних промислів, запевняли суспільство, що Україна вже налагодила виробництво ракет або має "перевірені експериментальні моделі".

Окремої уваги заслуговує питання, чому Україні не вдалося придбати ракети. Існує щонайменше п'ять-сім країн, з якими Київ підтримує тісні зв’язки у сфері військово-технічного співробітництва, де така купівля могла б бути здійснена. Проте експерти, обізнані в цій темі, зазначають, що не отримували жодної інформації про офіційні запити з боку України.

Ця ситуація заслуговує на особливу увагу, оскільки промислове міністерство (Мінстратегпром) виявилося нездатним забезпечити армію ракетами вітчизняного виробництва, але його колишні очільники замість відповідальності залишилися у структурах влади: в Офісі Президента, в Укроборонпромі та у Міноборони.

У такій ситуації владі фактично довелося вдатися до додаткових, так би мовити, ракетних дій напередодні свят - очевидно, з метою зміцнення своїх позицій перед потенційними переговорами з кремлівським режимом. Важко не визнати, що кожна спроба зміцнити свої позиції виглядає як стратегічно виправданий крок. Проте, як кажуть, цього недостатньо.

Нагадаємо, що перед святкуванням Дня Незалежності президент Зеленський оголосив про успішні випробування нової української крилатої ракети "Фламінго". Ця ракета має бойову частину вагою 1150 кілограмів і здатна долати відстань до 3000 кілометрів, а масове виробництво планується розпочати в січні-лютому. Якщо КР FP-5 "Фламінго" підтвердить свою здатність точно вражати цілі на такій дистанції, вона може стати унікальним засобом озброєння. Сподіваємося на позитивний результат, хоча йдеться про перспективу 2026 року. Наразі компанія Fire Point, що займається виробництвом ракети, виконує значне замовлення на дрони FP-1 з повною передоплатою, в той час як інші виробники безпілотників не отримують таких вигідних умов.

Далі, вже на сам День Незалежності, вперше офіційно показали іншу далекобійну крилату ракету - Р-360 "Нептун", яку називають "Довгим Нептуном". При тому, що ракета начебто у березні 2025 року пройшла випробування та здійснює ураження ворога на дальності 1000 км. Фахівці звернули увагу, що у відео під час демонстрації ракета ніяк не іменується. Більше того, відео з її пуском були ідентифіковані експертами як старі, що були зняті ще під час вогневих випробувань берегового комплексу "Нептун" у 2018-2020 роках. Жодних характеристик цієї ракети не оприлюднено, хоча дальність у 1000 км називалася раніше, як і те, що ракета призначена для ураження наземних цілей. То ж, незважаючи на вже наявний десяток найменувань українських ракет, власне "ракетних питань" за фактом тільки стає більше. І щоб рухатись далі, слід знайти відповіді на всі ці питання, зокрема, чому влітку 2025 року Сили оборони били противника, практично не маючи ракет.

Таким чином, спеціальні операції для українців стали і продовжують бути джерелом сили, стійкості та креативності. Найголовніше, що вони можуть істотно змінити хід подій у всій війні.

Отже, після проведення урядової реформи, в результаті якої було ліквідовано Мінстратегпром, Міністерство оборони постало перед серйозним викликом – як ефективно і виважено інтегрувати вітчизняну оборонну промисловість у свою структуру, аби забезпечити армію необхідними бойовими можливостями для далекобійних ударів. Насправді, оборонне відомство отримало можливість сформувати сучасну модель, в рамках якої головний замовник зможе координувати не лише діяльність оборонно-промислового комплексу, а й військово-технічне співробітництво. Це може значно прискорити реалізацію як національних проектів, так і спільних ініціатив з міжнародними партнерами. Подібна система координації оборонної промисловості успішно функціонує в багатьох країнах, таких як Франція, Італія, США, Великобританія, Ізраїль, Норвегія, Південна Корея та інших.

Безперечно, майбутні спецоперації набудуть різних форм. Проте, безсумнівно, ключовим елементом у них стане широке використання безпілотних автоматизованих систем, оснащених потужними бойовими елементами. Інакше кажучи, ракети як засоби ураження можуть стати основним інструментом для виконання операцій у майбутньому.