Колись це було звичайним явищем: "незвичні" звички, які походять із часів СРСР.

Досліджувати історію СРСР не слід лише через підручники, адже вони надають лише загальний огляд основних дат і подій. Якщо ви бажаєте глибше зануритися в життя людей того періоду, поговоріть з родичами, які пережили часи Союзу, і дізнайтеся про їхні повсякденні звички та досвід.

Деякі з цих звичок справляють враження на сучасну молодь, і, як правило, не в найкращий спосіб. Як повідомляє OBOZ.UA, є ряд аспектів, які викликають подив у покоління Z, яке не має досвіду життя в епоху "совка".

Оренда побутової техніки

У кожному великому місті колишнього Радянського Союзу можна було натрапити на справжню рідкість – пункти прокату побутової техніки. Тут можна було отримати в користування предмети, які не були необхідні щодня або які були недоступні для покупки через їх високу вартість чи дефіцит. Телевізори, холодильники, меблі, дитячі візочки, а також музичні інструменти – для багатьох родин тимчасова оренда слугувала єдиною можливістю насолодитися благами цивілізації.

Відеопрокатні центри

Цей феномен виник наприкінці 1980-х років, коли в Радянському Союзі почали з'являтися перші домашні відеомагнітофони. Придбати їх для особистого використання було майже неможливо через надзвичайно високу вартість. Тому ті, кому вдавалося дістати цю імпортну техніку, могли відкрити відеосалон і таким чином компенсувати свої витрати. Це не були кінотеатри у сучасному розумінні терміна — часто зали для перегляду фільмів облаштовували в підвалах або маленьких підсобних приміщеннях. Там ставили телевізор, відеомагнітофон та кілька стільців. Незважаючи на погану якість звуку та зображення, ці зали завжди були переповнені охочими насолодитися фільмами з Шварценеггером чи Сталлоне.

Танці навколо сумок

Танцпол радянської дискотеки мав доволі дивний вигляд - дівчата ставали колом, свої сумки складали в центрі і так танцювали. Це не був дивний ритуал, просто в будинках культури, де влаштовували танці, не було камер схову, а лишати речі без нагляду було надто ризиковано. Навіть артисти-початківці виходили на сцену з торбою, щоб не лишитись без паспорта та грошей.

Культ хліба

У Радянському Союзі хліб використовували як складову багатьох страв. Навіть макарони, які за своєю природою можна вважати видом хліба, часто подавалися разом із ним. Це стало звичним явищем через постійний дефіцит продуктів і бажання зробити простий обід максимально поживним. Хліб був найекономнішим і найзручнішим способом забезпечити родину достатньою їжею.

Обряди скорботи в під'їздах

Деякі поховальні звичаї минулого сьогодні можуть шокувати. Так труну з покійником часто залишали у квартирі на кілька днів, а кришку виставляли в під'їзді біля дверей. Сусідам це давало зрозуміти, що у цій родині жалоба. Бувало й так, що труну виносили на вулицю під під'їзд, ставили на стільці, аби всі знайомі могли попрощатися прямо посеред двору.

Примірка на картонці

Цей обряд став одним з найстійкіших. В умовах, коли у СРСР практично не існувало магазинів одягу, люди вирушали на речовий ринок, де "примірочна" уявляла собою простої картон, покладений на землю, та шторку, яку треба було тримати в руках, поки хтось намагається натягнути джинси або новий светр. Таким чином, одяг приміряли як у спекотному літі, так і в умовах морозної зими.

Ключ під килимком

Оскільки у радянських людей не було багато цінного, сусіди мали більшу довіру один до одного. У маленьких містах часто не закривали двері, якщо виходили ненадовго. А коли дитина поверталася зі школи раніше за батьків, ключ зазвичай ховали в поштовій скриньці або залишали під килимком біля дверей.

Діти, що протягом усього дня проводять час на свіжому повітрі без нагляду.

У радянські часи батьки без жодних побоювань відпускали дітей гуляти на вулицю. Навіть найменші могли годинами проводити час на свіжому повітрі без нагляду, оскільки вважалося, що завжди знайдеться хтось із знайомих дорослих, хто буде стежити за ними. Страх перед можливими небезпеками в місті практично не існував. Хоча ризики для дітей були аналогічні сучасним, про них не говорили, щоб не створювати негативний імідж країни, і тому життя здавалося набагато безпечнішим.

Закупівлі "на майбутнє"

Звичка закуповувати продукти великими обсягами не була зумовлена жадібністю, а стала наслідком гострого дефіциту. Товари з'являлися на полицях магазинів спорадично і швидко розкуповувалися. Тому, коли вдалося "випросити" цукор, м'ясо чи консерви, брали стільки, скільки могли принести, адже наступного разу полиці могли виявитися абсолютно порожніми.

Завітай до сусідів за сіллю або сірниками.

Сьогодні, якщо під час приготування вечері у вас закінчиться сіль, ви просто вирушите до найближчого магазину і купите цілу упаковку. У радянські часи ж часто доводилося їхати кілька зупинок на громадському транспорті, і не завжди можна було знайти те, що вам потрібно. Зазвичай було простіше завітати до сусідів і попросити трохи солі, пачку сірників чи кілька лаврових листочків. Щоб уникнути неприємних відмов, люди намагалися підтримувати добрі стосунки з сусідами.

Раніше OBOZ.UA ділився інформацією про незвичайні товари, що були популярні в радянській епосі.

Приєднуйтесь до каналів OBOZ.UA у Telegram та Viber, аби завжди залишатися в ногу з останніми новинами.