Стара попільничка може мати вартість у тисячі: розповіді, відкриття та пастки для її власників - На заслуженому відпочинку.

На ринку антикваріату можна зустріти ненадійних покупців, тому слід бути обережним і не поспішати з угодами.

Дозвольте поділитися однією історією з ранніх вісімдесятих. Ми, молоді хлопці, ще були школярами, але вже відчували, як настає юність: з’являвся легенький пушок над губами, а голос ставав більш глибоким. І, звичайно, деякі з нас почали спробувати куріння.

Вам може бути цікаво: Червона тканина за 6000 гривень та чашка з лісозаготівель: яку ціну насправді має радянський спадок.

Зараз лише бурчу собі під ніс: краще б на турніку "сонечко" крутили. Та таблетки від хронічного кашлю п'ю.

Отже, у мене був приятель на ім'я Вітька. Він нагадував молодого Міка Джаггера: з довгим волоссям до плечей, спокусливими губами та вдачею справжнього хулігана. Саме таких хлопців обожнюють дівчата. До того ж, у нього не було батька, а мама постійно була на роботі, тож їхня квартира часто залишалася без нагляду. Тому Вітька нерідко "пропускав" заняття в школі.

До нього приходили й інші любителі безтурботного життя. Тут можна було насолоджуватися музикою, курити і навіть смакувати алкогольні напої. Словом, це був типовий "флет", як його тоді називали.

Згадую -- і ніби знову бачу ту кімнату, де з магнітофона тихо лунає "Машина часу" або "Роллінг Стоунз", записані з десятої копії.

Кімната втілювала нашу мрію про подорожі за кордон. На стінах красувалися ящики з-під закордонних сигарет, а також плакати улюблених рок-груп. На полиці стояли пірамідки з пивних банок, яскраві та привабливі, майже як скарби для нас.

Слід усвідомити, що такі банки не зустрічалися на кожному кроці. Вони мали майже символічне значення, нагадуючи про яскраві миті з минулого, ніби маленький фрагмент того незабутнього життя.

Одного дня Вітька дізнався, що його однокласниці планують пропустити урок алгебри. Це його трохи стривожило, адже одна з них справила на нього особливе враження.

Він заздалегідь придбав "Жигулівське" і, щоб створити враження "дорослості", перелив його в імпортні банки з-під пива.

На столі акуратно розмістилися банки. Вітька планував вразити всіх навколо.

І ось у найкритичніший момент, коли дівчина піднесла банку з пивом до губ, з дна несподівано спливли недопалки. Вітька зовсім забув, що раніше використовував ці банки як попільнички. Ситуація стала справжнім конфузом.

Дівчата вразились, хтось розсміявся, а Вітька стояв, як червоний прапор на першотравневій демонстрації.

Але ж у нього були справжні попільнички! І важка кришталева, і металева -- у вигляді голови чорта.

Але ось так ловелас і погорів.

Згадуючи цю цікаву історію, я вирішив сьогодні підняти тему, що викликає чимало запитань. Від їхнього вигляду та опису справді виникає бажання поторкати голову. Отже, розпочнемо з попільничок.

Три роки тому на українському аукціоні виставили на продаж попільничку.

Важка латунна річ, виготовлена з артилерійської гільзи. По краях вибито написи: 6./SS A.R.5 і OSTERN 1942. У центрі -- символіка, яку багато хто пов'язує з дивізією "Вікінг".

Продавець стверджував, що попільничку знайшли на місцях боїв біля Лисянки в Черкаській області. Там дійсно відбувалися важкі бої, і пошуковці досі знаходять гільзи, ґудзики та фрагменти спорядження.

Колекціонери довго не наважувалися її купити. Надто вже вона була ефектною. У таких випадках досвід підказує: чи не пізніша це робота?

І тут варто згадати про явище "trench art" -- траншейне мистецтво, що з'явилося під час Першої світової. Солдати перетворювали військовий метал на речі мирного життя: вази, запальнички, попільнички.

Але правда в тому, що лише частину таких речей виготовляли на фронті. Багато створювалися в тилу або вже після війни. Тож походження подібних предметів часто залишається загадкою.

Не зважаючи на сумніви, цю попільничку в Україні вдалося продати за 22 600 гривень.

А тепер -- про знайому багатьом попільничку у вигляді чорта. Вона була чи не в кожному радянському домі.

Виготовлення таких виробів відбувалося в промислових ливарних підприємствах СРСР, де використовувалися чавун або латунь. На зворотному боці часто можна було зустріти маркування з написом: "Два рублі".

Проте небагато людей усвідомлюють, що цей "диявол" має свої витоки в імперській історії. У Російській імперії його називали Мефістофелем, і він був виготовлений з бронзи на Каслінському заводі. Сьогодні оригінальний екземпляр може оцінюватися в десятки тисяч гривень.

Подивіться уважно на свого "чорта".

* Роги. У старого Мефістофеля вони чіткі, з добре проробленими завитками. У радянських копій -- згладжені.

* Лице. В антикварних предметах помітні всі нюанси, навіть кольори райдужки. У репліках ж усе виглядає набагато простіше.

І, звісно, зверніть увагу на клейма -- вони можуть багато про що розповісти.

На завершення слід зазначити: антикварний ринок не терпить поспіху. Тут багато людей, які можуть використати вашу недостатню обізнаність.

Отже, якщо у вас є непотрібні речі вдома, не поспішайте їх віддавати за малі гроші. Можливо, серед них є справжній скарб, який варто дослідити.