Українська спортсменка з художньої гімнастики вразила президента США та вперше почула фразу "Слава Україні"! Які повороти долі спіткали Лілію Подкопаєву, яка тридцять років тому здобула золоту медаль на Олімпійських іграх?

Влітку 1996 року в Атланті Лілія Подкопаєва, родом з Донеччини, здобула титул дворазової олімпійської чемпіонки, завоювавши серця глядачів та президента США. Тридцять років тому її вистава на вільних вправах під музичний супровід "Севільського цирульника" викликала фурор у 50-тисячному залі, а один з елементів, який виконала Лілія, досі залишається неповторним. Незалежно від того, де проходили змагання, її серце завжди прагнуло повернутися до рідної України, щоб насолодитися маминим картоплею.

OBOZ.UA пригадала шлях Подкопаєвої до її вражаючого успіху, відзначила її прохання до Стіни Плачу і поділилася інформацією про те, як склалася доля цієї видатної гімнастки після завершення її кар'єри.

У свої юні роки Лілія мріяла про кар'єру стюардеси, адже це відкривало б перед нею можливості для подорожей по всьому світу. Проте справжнім шляхом до здійснення її мрій стала спортивна гімнастика. Як пізніше згадувала сама Лілія, на тренуваннях вона викладалася на всі сто — шість годин щоденно, шість днів на тиждень, не жаліючи ні рук, ні ніг.

Звичайно, доводилося стикатися з певними обмеженнями та контролювати свою вагу. "Головне у боротьбі з вагою – це уникати їжі! Це найкращий спосіб!" – з усмішкою згадувала спортсменка, розповідаючи про те, як перед змаганнями іноді доводилося голодувати, відвідувати сауну та бігати в кількох шарах одягу... Вона зізналася, що, будучи далеко від дому, найбільше мріяла про смажену картоплю з часником, яку готувала її мама.

Проте, як тільки Лілія вирішила досягти перемоги на Олімпійських іграх, жодна перешкода не могла зупинити її.

Перед чемпіонатом Європи 1996 року, що відбувся за два місяці до Олімпійських ігор, Подкопаєва проходила підготовку після перелому ребер. "Ця перемога була для мене надзвичайно важливою, оскільки я прагнула довести собі, що можу бути у формі після травми", - зізналася вона. У Бірмінгемі їй вдалося завоювати три золоті медалі та дві бронзові.

Напередодні Олімпійських ігор 1996 року українська спортсменка взяла участь у змаганнях в Ізраїлі. Під час відвідування Стіни Плачу вона залишила записку, в якій висловила своє бажання стати олімпійською чемпіонкою.

"В Атланту я їхала в статусі абсолютної чемпіонки Європи та світу, тиск був божевільний, ну про відповідальність я взагалі мовчу. Нам дуже хотілося, щоб про Україну дізналося якнайбільше людей, щоб про українців думали як про націю переможців", - пізніше зізнавалася segodnya.ua Лілія.

Під час Олімпійських ігор у штаті Джорджія українська спортсменка продемонструвала вражаючі результати, завоювавши дві золоті медалі в абсолютній першості та у вільних вправах. Крім того, вона отримала срібло на колоді, де поступилася американці Шеннон Міллер всього на 0,037 бала, яка стала переможницею в цьому виді змагань.

На Олімпіаді Подкопаєва виконувала елемент, який досі не можуть повторити, - подвійне сальто вперед із поворотом на 180 градусів. А її постановка "Севільського цирульника" у вільних вправах змусила 50-тисячну залу вибухнути оваціями.

Майже через 20 років після Атланти Подкопаєва отримала листа від тренера з Лас-Вегаса, який написав: "Як можна використовувати вашу олімпійську музику? Тому що дівчинка - ваша прихильниця. Ми її шукаємо скрізь, але в такій обробці, як у вас, ніде не можемо знайти".

Як розповіла sport.ua Лілія, обробку її вистави "Севільський цирульник" спеціально підготував Володимир Бистряков у співпраці з її хореографом Світланою Дубовою: "Усе було чітко сплановано: потужна музика для акробатичних моментів. Там, де необхідно зробити паузу і відпочити, звучали більш спокійні та ніжні мелодії. Цей процес підготовки тривав кілька місяців".

"30 років тому пролунав гімн України на висоті олімпійського п'єдесталу. Я досі чую той звук - перші акорди гімну України, що злітають над залою в Атланті. 25 липня 1996 року. Я стою на найвищій сходинці олімпійського п'єдесталу, і синьо-жовтий прапор повільно піднімається вище за прапори всіх інших країн", - згадала через 30 років Лілія.

Вона звернула увагу на те, що після завершення гімну зал на мить завмер у тиші: "І раптом з трибун лункий голос вигукнув: 'Слава Україні!' Цю фразу я почула вперше в своєму житті, і вона назавжди асоціюється в моїй пам'яті з тим моментом та з прапором, що гордо майорів над Атлантою".

"Абсолютне лідерство у спортивній гімнастиці, золота медаль у вільних вправах, срібло на колоді — три нагороди на одній Олімпіаді. Це була не просто моя перемога, а тріумф молодої нації, яка вперше виступала на Олімпійських іграх під своїм прапором. У зв'язку з цим, хочу висловити подяку всім, хто вірив у мене, підтримував і був поруч у цьому нелегкому шляху — тренерам, родині, вболівальникам. Ця перемога ніколи не була лише моєю; вона завжди належала Україні і завжди буде належати їй. Минуло 30 років, а серце досі б'ється так, як тоді, коли я стояла на п'єдесталі в Атланті," - поділилась своїми думками легендарна спортсменка.

Тридцять років тому українці отримали оплески від президента США Білла Клінтона. Після отримання нагороди Подкопаєва була запрошена до кімнати для особистих зустрічей, де її приймав Клінтон. "На жаль, тоді я не володіла англійською мовою, тому особиста бесіда не відбулася. Він привітав мене і запросив взяти участь у показовому турі по Америці", - згадує спортсменка.

Отже, у 17 років, після здобуття перемоги в багатоборстві на Іграх в Атланті, Лілія отримала овації від президента США та майже 50 тисяч глядачів. Проте вже в 18 років, ставши чемпіонкою світу та Європи, вона змушена була завершити свою спортивну кар'єру через травми.

"Стоячи на п'єдесталі, найголовніше почуття, яке мене переповнювало, - гордість за Україну. Що в той саме момент ми - перші, наш прапор вищий за всіх! А потім - спустошення. Спочатку я відчувала щось подібне до депресії. Адже коли працюєш із п'яти років, а у 18 домагаєшся найвищих нагород у світовому спорті, то після цього виникає відчуття, що все у твоєму житті несподівано закінчилося", - згодом зізнавалася гімнастка.

"Не можу пригадати жодного спортсмена, який би без труднощів і емоційних переживань залишив цю життєву главу позаду. Після деякого часу я знайшла в собі сили перебудуватися та розпочати новий етап свого життя..." - зазначила Лілія, на майстер-класи якої за кордоном стояли черги.

Однак найбільшу популярність Лілія здобула в Сполучених Штатах, де вона брала участь у демонстраційних програмах, фотосесіях, роздавала автографи, а влітку виконувала обов'язки тренера в спортивних таборах. Крім того, її запрошували до приватних клубів для участі в різних заходах.

Двадцять років по завершенню Олімпійських ігор, під час візиту до Джорджії, українці представили футболку з логотипом Атланти. Цю футболку зберігала одна людина протягом усіх цих років: "Я сподівався, що ми зустрінемося з тобою", — зазначив він. Цей чоловік свого часу працював волонтером в Атланті та був тренером з гімнастики. Після закінчення Олімпіади їм дозволили взяти з собою якийсь сувенір на пам'ять.

Фанати Лілії Подкопаєвої зберегли значний кусок килимового покриття, на якому великими літерами викарбувано "Атланта-1996". "Я мала зустріч із дітьми у гімнастичному залі, і вони розстелили цей килим. Це вийшло так несподівано, ніби ми знімали телевізійне інтерв'ю. Мені дуже приємно, що люди зберігали ці речі протягом стількох років, сподіваючись на цю зустріч і готуючись до неї".

Подкопаєва з великою тривогою сприйняла окупацію Донецької області та війну в рідному краї. Вона не раз підкреслювала, що Донецьк завжди залишатиметься частиною України, зазначаючи: "Коли я бачила прапори, які не синьо-жовті, це завдає мені болю. Для мене Донецьк завжди був, є і буде Україною".

Лілія довгий час ділила своє життя між двома країнами, але після того, як зустріла свого третього чоловіка в США, вона вирішила залишитися в Америці, де зараз виховує трьох дітей. Раніше вона часто приїздила в Україну і, до початку повномасштабної війни з Росією, відвідувала військових у шпиталі.

Після 24 лютого 2022 року Подкопаєва активно виступала за виключення всіх російських атлетів з міжнародних змагань, брала участь у різних заходах на підтримку України та її громадян, які постраждали від агресії Росії, а також зустрічалася з українськими військовослужбовцями.

Раніше OBOZ.UA розповідав, що як легендарна гімнастка Подкопаєва знайшла кохання свого життя, залишивши Україну.