Від Національної галереї Лондона до колективного управління бізнесом.

Організації, які адаптували модель Employee Stock Ownership Plan (ESOP), перетворили своїх співробітників на справжніх партнерів у бізнесі, надаючи їм шанс отримати або купити значну частину акцій компанії.

Цю статтю підготовлено спільно з Вікторією Сидоренко, яка обіймає посаду директора податково-юридичного департаменту Deloitte Ukraine.

Це не просто бонус, це інструмент, що мотивує зацікавленість у зростанні бізнесу, адже від успіху виграють усі. Більшість компаній не починали з таких моделей -- рішення про їх впровадження ставало органічним результатом розвитку суспільства та потреб бізнесу.

Чи існує якась спільна риса між моделлю співвласності та творами видатних художників? На перший погляд, вони абсолютно різні. Проте, насправді, і в тому, і в іншому випадку ми маємо справу з мистецтвом, де зміст виникає з форми. І бізнес, і мистецтво є способами створення нових цінностей.

ESOP в контексті різних стилів живопису

Епохи Ренесансу, Бароко та Класицизму відзначилися не лише релігійними, історичними та міфологічними темами, але й розквітом портретного живопису. Ці твори мистецтва відображають статус, владу, силу та вплив конкретних осіб.

З початком індустріалізації та урбанізації в Європі в XIX столітті виникає імпресіонізм. Основна увага приділяється буденному існуванню, відчуттям і настрою певного моменту.

Дуже символічно, але зміна від портретного живопису до імпресіонізму відображається і в моделі ESOP: від зображення протагоніста — центральної фігури (власника бізнесу) на портреті — до інших сцен, наповнених людьми, динамікою та взаємодією.

Ван Гог: Цінність, що відкривається поступово.

Протягом свого життя Ван Гог продав лише кілька своїх картин, адже його унікальний стиль залишався незрозумілим для його сучасників. Сьогодні ж його роботи вважаються одними з найдорожчих у світі. Так само, справжня цінність ESOP полягає в його тривалій перспективі. Хоча ESOP не гарантує миттєвого прибутку, він створює компанію, де співробітники почуваються не просто найманими працівниками, а справжніми творцями майбутнього як свого бізнесу, так і власного життя.

Моне та Дега: Різноманітність тем і візуальних технік

Картини Моне наповнені ліліями, а та сама водойма постійно повторюється в його творах. У Дега ж балерини зображені у невпинному русі. Ці митці продемонстрували, що сила мистецтва полягає у повторюваності тем і процесів, де кожен раз відкривається новий ракурс. Подібним чином працюють команди в ESOP: щодня вони долучаються до створення спільного досягнення, усвідомлюючи свою важливу роль у цьому процесі. Це не просто механічна праця, а активна участь у загальному сюжеті.

Піссаро: Розподіл влади

На творах художників-імпресіоністів, зокрема у Піссаро, часто відсутній чітко виражений фокус, що дозволяє глядачеві самостійно обирати, на чому зосередитися. Аналогічно, в ESOP власність розподіляється серед численних співробітників, що також є прикладом децентралізації.

З мистецтва -- в бізнес

Як мистецтво, так і ESOP є наслідком природного еволюційного процесу в суспільстві, що відображає формування нових соціальних угод.

Нещодавно ми мали честь бути учасниками щорічного Оксфордського Симпозіуму, присвяченого володінню компаніями працівниками. Захід відбувся в Оксфордському університеті у Великій Британії. Ми глибоко вдячні організаторам, Мерилін Корріодора та Джону Гоффмайру, за запрошення представляти Deloitte Ukraine.

У Симпозіумі взяли участь підприємці, представники державних структур, науковці та консультанти з різних куточків світу, які займаються питаннями реалізації ESOP.

Серед учасників були й ті, хто здійснив перехід до моделі ESOP. Особливо цікавим став виступ представника компанії Web Industries, яка має американське походження і працює у сферах авіації, енергетики та телекомунікацій. У Web Industries впроваджено 100% ESOP, що дозволяє більш ніж 600 працівникам у США та Європі стати співвласниками компанії. За словами представників Web Industries, модель ESOP відзначається тим, що успіх компанії є спільною вигодою для всіх її членів. Кожен працівник стає власником, тому, коли компанія розвивається, зростає і добробут її співробітників. Підвищення прибутку або залучення нових клієнтів — це спільний інтерес, адже кожен має свою частку.

На противагу американській компанії, ми почули історію британської The John Lewis Partnership, яка належить 70 тисячам працівників (які називаються "партнерами") опосередковано через траст. Цю модель обрали ще в далекому 1929 році, коли син засновника вирішив передати свою частку працівникам. Сьогодні The John Lewis Partnership -- один із найбільших ритейлерів Лондона, що володіє універмагами та надає фінансові і телекомунікаційні послуги. Загальний обсяг продажів компанії за 2023-2024 фінансовий рік перевищив 12 мільярдів фунтів стерлінгів.

На симпозіумі були представлені різні організації, що надають підтримку у реалізації програм ESOP. Серед них — консалтингові групи, які надають консультації банкам щодо фінансування, постачальники фідуціарних послуг (особливо важливі для моделей, що передбачають створення ESOP-трасту), експерти з оцінки акцій під час переходу на ESOP-модель або продажу акцій працівниками. Також були присутні представники професійних асоціацій ESOP, які відстоюють інтереси компаній, що використовують цю модель власності.

Загалом триденний захід зосередив увагу на досвіді країн, які вже мають сформовану законодавчу базу та практику впровадження ESOP -- насамперед засновників цієї моделі, Великої Британії та США. Окремий акцент був зроблений на країнах, які цілеспрямовано рухаються у напрямку адаптації законодавства для окреслення ESOP як таких, а також створення підґрунтя для справедливого або пом'якшеного оподаткування -- як для компаній, які матимуть ESOP, так і для працівників, які отримають частки в бізнесі. Серед них -- Канада, Данія, Словенія, Іспанія та інші.

Окремо порушувалося і філософське підґрунтя ідеї залучення працівників до власності - так званий капіталізм участі (participatory capitalism). Якщо традиційна модель капіталізму передбачає зосередження власності та прийняття рішень у руках одного власника чи вузького кола осіб, то капіталізм участі передбачає залучення працівників до управління компанією, розподілу прибутку та прийняття рішень як співвласників бізнесу. В Україні схожі інструменти вже застосовуються, зокрема у стартапах, через long-term incentive plans -- насамперед опціони. Водночас у більшості випадків реальну частку в компаніях отримують лише засновники.

Роздуми про Україну

Без сумніву, виступи інших учасників викликали в нас глибокі роздуми про Україну:

* Чи є у цих програмах перспектива на реалізацію в Україні? Чи має країна надійний фінансовий ринок та суспільну довіру до нього?

Чи існує достатній рівень довіри між підприємцями та співробітниками в українських компаніях для реалізації ідеї розподілу часток? Чи достатньо етапів розвитку пройшов український бізнес, щоб бути готовим до концепції спільного володіння підприємством?

До країн, де концепт ESOP випередив законодавче підґрунтя, належать, зокрема, Японія, Мексика та Україна. Під час панелі, присвяченої цим трьом країнам, ми мали можливість розповісти про стан справ в Україні, поділитися історичним контекстом і висвітлити основні перешкоди на шляху до широкого впровадження подібних програм. Серед основних ідей варто відзначити:

В Україні спостерігається зростаючий інтерес з боку міжнародних компаній, які мають дочірні структури, до впровадження довгострокових стимулюючих програм (long-term incentive plans) та планів участі працівників в акціонерному капіталі (ESOP). Як правило, ці ініціативи не передбачають значної участі співробітників у власності компанії, а переважно слугують інструментом фінансового заохочення. Основні запити таких компаній зосереджені на таких питаннях: компенсації витрат материнської компанії (оскільки акції надаються іноземною материнською компанією для українських співробітників), юридичних аспектах реалізації, корпоративному оподаткуванні та оподаткуванні працівників.

* Філософія та концепція класичного ESOP в Україні залишаються малозрозумілими для власників і виконавців програм. Часто спостерігається прагнення скопіювати західну модель без глибокого розуміння її суті, зокрема ідеї реального співволодіння бізнесом працівниками.

Ми вважаємо, що коріння цієї проблеми лежать в історичних подіях. Колективізація, що відбувалася в Україні в 1920-1930-х роках, стала причиною масових репресій, розкуркулення, арештів і заслань до таборів, а також страти підприємливих українців. Ці чинники суттєво вплинули на колективну пам'ять та ідентичність нації, залишивши глибокий слід. Всі юридичні особи на території УРСР були створені та перебували під контролем держави, адже приватна власність на засоби виробництва була заборонена. Лише наприкінці 1980-х років, з виникненням кооперативів, бізнес у сучасному розумінні став можливим. Після розпаду СРСР юридичні особи мали перейти у власність працівників за допомогою "ваучерів", що давали право обмінювати їх на частку в підприємстві. Проте ця схема не прижилася: через нерозуміння її цінності, економічну нестабільність та стрімку інфляцію ваучери масово перепродавалися або віддавалися за безцінь.

Наслідки цього історичного спадку ми відчуваємо і сьогодні: власники часто не довіряють своїм працівникам, а працівники скептично ставляться до власників, які не готові пропонувати більше, ніж зарплату і річну премію. Відсутність свободи вибору та системні обмеження прав у Радянському Союзі, що тривали понад 70 років, гальмували й придушували творчий потенціал і підприємливість українців.

Енді Воргол (Андрій Воргола), етнічний українець з Лемківщини, художник та засновник попарту, колись сказав: "Good business is the best art". І справді, мистецтво й творчість мають набагато більше спільного з філософією бізнесу, ніж може здатися на перший погляд. Сьогодні Україна сповнена креативних компаній, які майстерно задовольняють потреби своїх споживачів.

Тож, які перспективи в Україні?

На симпозіумі ми отримали запитання стосовно очікувань щодо ESOP в Україні. Ми підкреслили, що в умовах війни, економічної невизначеності та недосконалої правової системи наразі робити прогнози складно. Однак, ми зберігали оптимістичний настрій і виявляли позитивні сподівання, оскільки віримо в потенціал цієї теми.

В даний час важко просувати нові ініціативи, які не стосуються оборонних заходів, відновлення чи досягнення миттєвих результатів. Питання, такі як ESOP, розглядаються як менш важливі і часто опиняються на далеких позиціях у списку пріоритетів.

Розвиток ESOP в Україні можна розглядати як одну з ключових передумов загального відновлення та зростання економічної сили країни. Саме зараз, коли людський капітал став ключовим активом, а довіра між працівниками і бізнесом -- критичною складовою успіху, ідеї ESOP набувають особливого значення. Це не лише про розподіл прибутку, а про партнерство, мотивацію, залучення і, що найголовніше сьогодні, про збереження людей. Без них неможливе ані відновлення економіки, ані побудова нової України. Можливо, ESOP -- це не питання часу, а питання правильного погляду в майбутнє? Можливо, варто подумати про запровадження таких програм в українських компаніях miltech and defense напряму, адже безпека й здатність ефективно протистояти агресору є спільним інтересом власників бізнесу, працівників і всього народу України.

На завершення: на стику мистецтва та бізнесу можна виявити спільні закономірності – розвиток ідей, реакцію на зовнішні виклики та зміну функцій учасників цієї системи. І мистецтво, і бізнес виступають як засоби комунікації, через які суспільство висловлює свої потреби, цінності та трансформації.