Віра Церкви (32): особливості неділі та її взаємозв'язок з Літургією - Vatican News

В тридцять другому епізоді рубрики, присвяченої спадщині Другого Ватиканського Собору, йдеться про значення неділі в житті християн.

Як ми зазначили у попередньому епізоді, від початку існування Церкви неділя стає днем зібрання на Євхаристію, щоб брати участь у пасхальному таїнстві спасіння. "Я з вами по всі дні аж до кінця віку" (Мт. 28,20), - каже Ісус до своїх учнів після воскресіння. Ця Христова обітниця продовжує звучати в Церкві, де Христос є присутній у Святому Таїнстві Євхаристії. Завдяки участі в недільній Божественній Літургії / Святій Месі ми вслухаємося у Христове слово та приймаємо Його тіло. У цьому епізоді погляньмо на важливі аспекти, які характеризують неділю як День Господній.

Неділя, як день, присвячений молитві, є важливим моментом, коли християни усвідомлюють свою приналежність до Церкви (грец. Ἐκκλησία - зібрання). На жаль, в наш час кількість людей, які беруть участь у недільних богослужіннях, зменшується, що, в свою чергу, призводить до зниження усвідомлення значення цього свята. Проте, святкування неділі надає можливість стати пророчим знаком для оточуючих. Наприклад, спільне зібрання є свідченням не лише для інших, але й для самих учасників, допомагаючи їм усвідомити, що вони - брати і сестри, частина однієї Божої родини. Ця традиція є справжнім дивом: коли люди збираються разом у неділю, вони мають можливість зустрітися та вислухати одне одного. Це служить підтвердженням того, що спільне життя можливе, що можна подолати самотність, відмовитися від агресивних настроїв і плекати єдність між собою.

Неділя - це також день звершення Святого Таїнства Євхаристії. Євхаристія настільки пов'язана з неділею, що чинить її Господнім днем. Зібрана на молитву Церква звершує Євхаристію, а Євхаристія, як зазначає соборна Конституція про святу літургію, формує Церкву. У звершенні Євхаристії відбувається тісна взаємодія: Христос повністю дарує себе людині, а Божий люд приймає з вдячністю дар Тіла й Крові Господньої, яка служить на освячення, зцілення душ і тіл й примноження Божої благодаті. Видимим наслідком приймання Євхаристії є вдосконалення в любові до Бога та між собою. Це стосується загалом участі в недільній Літургії, яка не може бути зведена до простого обрядового компоненту, а виходити за межі храму в напрямку плекання єдності.

Зрештою, неділя є днем відпочинку, радості, спілкування. Євхаристійне зібрання уособлює великий дар для християнського життя. У зустрічі з воскреслим Христом спільнота християн переживає велику радість, яку переживали учні, коли Ісус прийшов і показав себе живим посеред них, і отримали від Нього мир (Ів. 20,19, 26). Джерелом радості для євреїв у суботу було визволення з єгипетської неволі. Своєю чергою, через подію смерті та воскресіння, Христос робить крок вперед, визволяючи людину від тягаря гріха та допомагає подолати її злі нахили. Тому можемо сказати, що неділя - це особливий день для того, щоб жити свободою Божих дітей, свободою, яка дозволяє нам плекати взаємини з нашими ближніми на основі християнської віри.

Встановлення Дня Господнього сприяє тому, щоб кожен мав можливість насолоджуватися достатнім відпочинком і вільним часом, який дозволить йому дбати про своє сімейне, культурне, суспільне та релігійне життя. Насамперед - це день, який дозволяє нам приділяти час і увагу сім'ї, якій ми, можливо, не можемо приділити достатньо часу в інші дні тижня. У недільній Літургії закладений аспект любові, який потребує ближнього, щоб бути щасливим. Літургія - це сила, яка спонукає нас переступати межі власних інтересів, адже Євхаристія є таїнством любові до Бога і ближнього.

Отже, аналізуючи різні аспекти неділі, ми можемо усвідомити справжню суть Дня Господнього, який не зводиться лише до відпочинку. Він глибоко пов'язаний з життям Церкви, що протягом своєї історії зберігає пам'ять про зустріч воскреслого Христа з учнями, що стало основою для зібрання християнської громади на Євхаристії. Конституція про святу літургію II Ватиканського Собору підкреслює дві основні цілі встановлення Євхаристії. По-перше, вона має на меті "увіковічнити хресну жертву до кінця світу, аж поки не прийде Христос". По-друге, вона доручає Церкві пам'ять про Його смерть і воскресіння: "таїнство любові, знак єдності, зв'язок милосердя". Ці положення відкривають нам Святе Таїнство Євхаристії як продовження пасхального таїнства, до якого християнська громада має доступ щонеділі через участь у Літургії. Коли під час Служби Божої ми слухаємо Боже Слово, дотримуємося обрядів і приймаємо Причастя, ми стаємо учасниками благодатної події. Саме до цього закликає соборна Конституція: "Церква дбає про те, щоб вірні Христові в цьому таїнстві віри не залишалися сторонніми чи пасивними глядачами, а, усвідомлюючи його через обряди та молитви, брали активну, побожну і свідому участь у священнодіянні".

Документ собору підкреслює, що всі віряни беруть участь у святій Євхаристії, "приносячи невинну Жертву не лише через руки священика, а й спільно з ним". Важливо відзначити, що священик виконує свої обов'язки в особі Христа як голова, який приносить жертву від імені всіх членів Церкви, що дозволяє Церкві здійснювати жертву від імені всіх вірних. "Участь у Євхаристійному жертвоприношенні, яке є основою та кульмінацією всього християнського життя, вірні приносять Богу божественну Жертву, разом з нею - і самих себе. Таким чином, і через принесення, і через святе причастя - кожен виконує свою унікальну роль у літургійному процесі: не змішуючи, а кожен по-своєму", - зазначає Догматична конституція про Церкву Lumen Gentium.

Сьогодні необхідно переосмислити мотивацію вірних брати участь у недільній Літургії, щоб вона не зводилася з одного боку до звичайної традиції, а з іншого - до механічного виконання обряду. У багатьох європейських суспільствах неділя здебільшого розуміється як відпочинок від праці та оновлення, де її закономірний зв'язок з літургійним богослужінням обірвався, а сфера віри й пам'яті про воскресіння відсунута на маргінес. Щоб допомогти відкрити або перевідкрити для себе недільну Літургію, потрібно не стільки вкотре наголошувати на її обов'язковості чи рекомендувати брати в ній участь, скільки робити її дедалі більше характерним живим досвідом. У цьому контексті велику роль може відіграти піклування про обряд (а не обрядовщину), який виражає віру тих, хто бере участь у Літургії. "Потрібно дотримуватися усіх аспектів літургії (простір, час, жести, слова, речі, одяг, пісні, музика...) і виконувати усі рубрики. Цього буде достатньо, щоб не позбавити спільноту того, що їй належить, тобто пасхальної таїни, яка звершується у ритуальний спосіб, встановлений Церквою", - пише Папа Франциск. Задля цього необхідна належна підготовка до Євхаристійного богослужіння. Будівля для Літургії має бути збудована таким чином, щоб одразу сприйматися як місце, яке запрошує людей на Літургію. Літургійні скатертини, одяг, меблі та квіти повинні виражати святковий характер Літургії, сяючи своєю благородною простотою, відповідно до стилю, що відповідає місцю та сучасним потребам. І вірні, і хор, і служителі, і священнослужитель, повинні підготуватися до літургії, проникнутися духом свята, знати символічне значення і сенс обрядів і жестів.

Літургія має здатність притягувати, якщо її учасники прагнуть змінитися та стати подібними до Христа. Її магнетизм не вражає зовнішніми ефектами, а полягає в духовній силі, яка наповнює присутніх і виявляється в їхньому повсякденному житті. Коли служителі через свої жести та слова підкреслюють унікальність відбуваного, вони відкривають велику цінність своїх дій. Якщо учасники Літургії залишать її з сяючими обличчями, це може зацікавити тих, хто не відчуває її привабливості, і змусити їх задуматися про те, чи не варто їм хоча б спробувати переступити поріг церкви. Вони можуть прагнути пережити те, що відображається в обличчях інших, те, що помітно в житті тих, хто практикує свою віру і свідчить про Боже таїнство, яке дарує внутрішню силу та наповнює їх енергією для життя.

Також варто замислитися над своєю особистою участю в житті Церкви: чи є вона автоматичним наслідком народження в певному оточенні, чи це мій усвідомлений вибір, який я прагну досліджувати, поглиблювати та втілювати у важливих рішеннях. Через свідоме переживання власної віри стає можливим також усвідомлене переживання недільної Літургії, яка вплине на наше повсякденне життя та стосунки з іншими людьми.

ІІ Ватиканський Собор, Конституція про святу літургію "Sacrosanctum Concilium", 48; Догматична конституція про Церкву "Lumen Gentium", 11 // Документи Другого Ватиканського Собору (1962-1965): Конституції, декрети, декларації. Коментарі, Свічадо 2014.

G. MIDILI, *La domenica* (Quaderni del Concilio, vol. 12), Shalom Editrice, 2022, pp. 59-63.

PAPA GIOVANNI PAOLO II, Dies Domini, in URL: (in 01/07/2025), 23.