"ВЛК та збройні сили стали ефективним інструментом для виявлення захворювань." Яким чином війна вплинула на серцеву медицину в Україні?

"Мій психотерапевт має непоганий дохід", - жартує Олександра Дудник про свою професію. Вона працює лікарем-кардіологом і трансплант-координатором у Національному інституті серцево-судинної хірургії імені Миколи Амосова. Володіє вмінням бути вимогливою та суворою, проте не втрачає чутливості та співпереживання. Їй часто важко визнати, як собі, так і пацієнтові, що лікарі зробили все можливе, а далі їхня сила вичерпана.

Саме хвороби серця -- причина кожної третьої смерті у світі.

"Тому в кардіолога завжди буде робота", - додає лікарка.

У відділенні хірургічного лікування захворювань міокарда, а також трансплантації й механічної підтримки серця та легень, пацієнти звертаються, коли попередні етапи медичної допомоги — у сімейного лікаря або на рівні обласної лікарні — виявилися безрезультатними.

Історію Олександри Дудник слухайте у подкасті BBC News Україна "Я тебе врятую":

У відділенні лікуються пацієнти з різноманітними захворюваннями серцево-судинної системи, але особливої уваги українських лікарів заслуговує гіпертрофічна кардіоміопатія, у якій вони мають один із найглибших досвідів в Європі.

При цій генетичній аномалії м'язова стінка серця патологічно потовщується й перекриває відтік крові до всього організму.

Майже половина мешканців тутешніх палат -- саме з таким діагнозом, За останні десять років фахівці інституту провели понад тисячу операцій для таких пацієнтів.

Українська школа хірургії в цій галузі виникла завдяки захопленню, зазначає Олександра.

У 2016 році заступник директора інституту, професор Костянтин Руденко, вирішив впровадити нову методику й поїхав навчатися в італійське місто Монца до професора Паоло Феррацці. Запропонована ним операція вважається філігранною: хірург працює через крихітний розріз на аорті й практично наосліп, за власним відчуттям та досвідом, коригує внутрішній простір серця.

Поки в Європі з'являлися дорогі лікарські засоби, які дозволяють контролювати захворювання без оперативного втручання, проте мають небажані побічні ефекти, в Україні, через брак цих препаратів, сформувався неповторний хірургічний досвід.

У європейських медичних установах пацієнти, які потребують планової операції, зазвичай очікують близько шести місяців. Натомість в Україні від моменту першого візиту до проведення хірургічного втручання може пройти всього кілька днів, що залежить від терміновості медичного стану пацієнта.

Серцево-судинні захворювання становлять приблизно 70% від усіх випадків смертності.

Олександра Дудник постійно наголошує, що це не банальна застуда, яку можна знищити за допомогою однієї крапельниці чи курсу таблеток. Це тривалий процес, у якому значна частина успіху залежить від самого пацієнта — його дієти, фізичної активності та здатності відмовитися від шкідливих звичок.

"Виявляється, що в лікуванні всіх серцево-судинних хвороб на перше місце виходить поліпшення способу життя, тоді як медикаментозне лікування займає лише друге місце у рекомендаціях", - зазначає лікар.

Однак найскладнішим аспектом цієї роботи для Саші є не стільки фізичне виснаження, скільки той момент, коли медицина виявляється безсильною перед межами можливостей людського тіла.

Висловити пацієнтові: "Ми зробили все можливе. Далі наші можливості вичерпані" - надзвичайно важко, - зізнається Олександра. - У такі моменти відчуваєш, як ситуація вислизає, немов пісок з рук. Ось чому мій психотерапевт має стабільний дохід.

Коли всі інші можливості вичерпані, на сцену виходить трансплантація — це не лише крок у невідоме, а й шанс на нове життя. Нещодавно в нашому відділенні нове серце отримав юний шістнадцятирічний пацієнт, який страждав від вродженої вади. Проте лікарі наполегливо підкреслюють: ця процедура не гарантує повного одужання, а лише змінює медичний стан пацієнта.

У зв'язку з необхідністю постійно придушувати імунну систему, щоб уникнути відторгнення трансплантованого органу, пацієнти стикаються з серйозною загрозою у вигляді звичайних інфекцій.

Крім того, донорське серце має обмежений термін використання, зазвичай воно працює від десяти до дванадцяти років, після чого може виникнути необхідність у його заміні.

Широкомасштабний конфлікт також позначився на числі пацієнтів в Інституті серця, і Олександра Дудник вважає, що це мало навіть позитивний вплив.

"На справді, військово-лікарська комісія та служба в армії стали непоганими інструментами для виявлення багатьох захворювань. Під час медичних оглядів люди проходять обстеження. Хоча іноді вони можуть бути досить поверхневими, проте всі патології серцевого м'яза виявляються тим, що з часом люди все гірше справляються з фізичними навантаженнями. Внаслідок цього вони починають скаржитися, і їх направляють на подальші обстеження," - ділиться лікар.

Водночас у відділенні дедалі частіше опиняються й молоді чоловіки та жінки з набутими патологіями міокарда.

На передовій солдати часто змушені терпіти звичайні інфекції, адже в умовах бойових дій неможливо швидко отримати медичну допомогу.

З часом ці хронічні інфекції можуть призвести до серйозних міокардитів та кінцевої серцевої недостатності, внаслідок чого єдиним виходом для молоді стає трансплантація серця.

Щоб уникнути виснаження від постійної боротьби з межами людських можливостей, Олександра знаходить заспокоєння поза стінами лікарні.

Зміна режимів для неї стає легшою завдяки спорту та музиці. Нещодавно кардіологиня почала цікавитися хоровим співом: двічі на тиждень вона проводить по дві години на репетиціях, прислухаючись лише до свого голосу і намагаючись злагоджено виконувати ноти разом з іншими учасниками.

Кардіологиня порівнює це з медитацією, коли свідомість повністю звільняється від чужого болю та медичних показників, а в голові залишається тільки музика.

Ще одне захоплення Олександри – це гори. Як кандидат в майстри спорту з спортивного туризму, вона усвідомлює, як фізична активність сприяє зниженню рівня кортизолу та звільненню від стресу.

Попри те, що повномасштабне вторгнення завадило проведенню командних змагань і закордонних експедицій, Олександра знаходить відновлення в тривалих трекінгах, які проходять від Непалу і Патагонії до Перу.

Тривалі хайкінги в абсолютній ізоляції від інформаційного простору зводять усі думки до найосновніших потреб — пересування та виживання. Це щоразу нагадає їй, що світ не обмежується єдиною рольовою моделлю чи професією, а відкриває безліч нових перспектив.