Волонтерські організації: роль громадянського суспільства у забезпеченні національної безпеки.

Війна з російською агресією кардинально трансформувала українське суспільство. Це вплинуло не лише на наше глибше розуміння власної ідентичності, наших цінностей та прагнень на майбутнє, а й на зміну ставлення до росії. Зокрема, ми побачили значне зростання ролі громадянського суспільства у питаннях національної безпеки. Раніше ми вважали, що це питання виключно в компетенції держави, проте виявилося, що громадянське суспільство також має вагомий вплив у цій сфері.

Особливо варто згадати про волонтерські фонди, які сприяють нашій спільній боротьбі з ворогом і підтримують Збройні Сили України. Це явище є новим соціальним феноменом, який потребує ретельного вивчення та аналізу. Воно демонструє силу українського громадянського суспільства, яке допомагає нам витримати натиск російських агресорів і має потенціал стати важливим фактором у післявоєнний час.

Це явище почало виявлятися ще після подій 2014 року, але найбільш яскраво проявилося після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Саме в цей момент ми зрозуміли, що кожен з нас має взяти участь у захисті своєї країни, як вміє. Термін "волонтерство" отримав нове значення та вагу. Більшість українців активно долучалися до підтримки нашої армії та боротьби з російською агресією через свої благодійні внески на потреби оборони. У цей час відбулася активізація співпраці між державою та громадянським суспільством у сфері національної безпеки. Важливо, що зросла довіра до волонтерів і благодійних організацій, про що свідчать різні соціологічні дослідження.

Я не претендую на комплексний аналіз цієї теми, яка є дуже широкої, різноманітною, іноді і неоднозначною. Скоріше я хочу привернути увагу до її окремих важливих аспектів, і до деяких позитивних прикладів, а також до принципово нового досвіду, зокрема у взаємодії волонтерських фондів з державою у сфері національної безпеки.

Про деякі волонтерські фонди я неодноразово чув, як і багато хто з українців, про деякі більше знають фахівці, і ті, хто причетний до цієї сфери. В цьому сенсі для мене цікавим став рейтинг видання "Фокус", який вже традиційно напередодні Дня незалежності України визначив впливових українських політиків і бізнесменів, суспільних діячів, але також назвав і свою версію найбільш впливових волонтерських організацій (https://focus.ua/ratings/720664-rejting-vliyatelnyh-ukraincev-2025-top-100-novosti-ukrainy).

Про більш ніж половину визначених волонтерських організацій я неодноразово чув, про деякі чув від знайомих, про деякі дізнався вперше, і це також було цікаво і корисно. Коротко відреагую на цей рейтинг. Відразу зазначу суб'єктивність своїх оцінок. Також відзначу, що мені цікава і специфіка окремих волонтерських фондів.

Я повністю погоджуюсь із думкою, що фонд "Повернись живим" займає перше місце серед волонтерських організацій. Моя прихильність до цього фонду не лише зумовлена моїми особистими знайомствами з Тарасом Чмутом, його теперішнім керівником, якого я дуже поважаю. Для багатьох українців, особливо тих, хто має певне уявлення про волонтерство, "Повернись живим" став еталоном моральності та організації в умовах війни. Конкретні результати його діяльності, як у кількісному, так і в якісному вимірі, підтверджують його провідну роль у волонтерському русі України.

На другій позиції розташований Благодійний фонд Сергія Притули. Це абсолютно логічно, враховуючи як масштаб його діяльності, так і ефективність співпраці з великим бізнесом, а також рівень обізнаності суспільства про роботу цього фонду. Експерти в цій галузі відзначають, що фонд виконує завдання, які зазвичай розподілені між десятками підрозділів: організовані збори коштів для конкретних цілей, стандартизовані набори, скоординована логістика та публічний моніторинг прогресу. Важливо зазначити, що в рейтингу "Фокусу" це не єдиний фонд з ім'ям. Це вже стало певною традицією, не лише у нас, незалежно від того, як ми до цього ставимося. Головне, на мою думку, щоб діяльність була спрямована на досягнення суспільно важливого результату, а всі інші мотивації залишаються на другому плані, і кожен може оцінювати це через призму своїх особистих вподобань.

На третьому місці розташувався Superhumans Center, що спеціалізується на інвестиціях у людський капітал та відновлення військових і цивільних осіб, які постраждали під час поточної війни. Центр займається такими напрямками, як протезування, реконструктивна хірургія, комплексна реабілітація і супровід пацієнтів, а також підготовка кваліфікованих команд у цій галузі. Ефективність роботи фонду, підтримуваного Андрієм Ставніцером, вимірюється тисячами пацієнтів, які змогли повернутися до служби чи роботи, а також скороченням часу від отримання травми до відновлення працездатності. Враховуючи масштаби проблеми, з якою бореться цей фонд, його діяльність є не менш важливою, ніж підтримка фронту.

У рейтингу, представленому "Фокусом", відзначено близько двадцяти волонтерських організацій. Особливо хочеться виділити MK Foundation, що є Фондом Максима Кріппи (звідси і його абревіатура). Ця організація зосереджена на забезпеченні військових підрозділів пакетними поставками, які включають пікапи з сервісними наборами, тепловізори та оптику, комплекти для квадрокоптерів з витратними матеріалами (акумулятори, пропелери, ЗПС), а також нічну оптику та FPV. Унікальність цього фонду полягає в тому, що він функціонує виключно на власні кошти, без залучення донатів, і діє за принципами підприємницької дисципліни: швидке ухвалення рішень → закупівля → доставка → сервіс = готовність для військових підрозділів.

Кожен з великих волонтерських фондів має свою особливу спеціалізацію та методи роботи. Проте варто акцентувати увагу на важливих соціальних ролях, які відіграють ці фонди в галузі оборони та національної безпеки.

По-перше, волонтерські організації стали потужним та, без сумніву, незамінним партнером держави в умовах сучасної війни, допомагаючи задовольняти потреби фронту і забезпечувати національну безпеку. У сфері державного управління існує термін "державно-приватне партнерство", який у нашому випадку стосується ефективної співпраці між урядом та громадянським суспільством. Протягом цієї масштабної війни волонтерські фонди довели свою здатність оперативно та без зайвих бюрократичних перешкод задовольняти потреби на передовій. Цей безцінний досвід варто зберегти і після закінчення війни.

По-друге, це ефект мультиплікації, що виникає в результаті співпраці між громадянським суспільством і бізнесом на користь спільних соціальних потреб. Тут відбувається синергія між активністю громадян і майстерністю управління бізнесом.

По-третє, волонтерські організації поступово перетворюються на кадровий резерв для державних установ. Після закінчення війни, на мою думку, ця роль повинна набрати ще більшої ваги, не лише для державних структур і органів місцевого самоврядування, але й для сфери публічної політики. Потреба в людях, які здатні працювати ефективно, креативно та на благо суспільства, а не задля власних егоїстичних інтересів, лише зростатиме.

Четверте, в умовах великої війни волонтерські фонди фактично виконують функцію R&D (Research and Development). Цей термін характеризує діяльність, спрямовану на створення нових продуктів, технологій, процесів або вдосконалення існуючих рішень шляхом здобуття нових знань і їх практичного застосування. Саме низові ініціативи волонтерських фондів першими масштабували FPV, тактичний зв'язок, польову медицину. І держава мала б це підтримувати і використовувати для загально суспільних задач.

Отже, ми підходимо до важливого аспекту - підтримки державою діяльності волонтерських фондів та удосконалення механізмів співпраці між державними структурами і волонтерськими організаціями. Це передбачає реалізацію ряду конкретних заходів. Наприклад, необхідні податкові пільги для програм співфінансування: прості правила, обмеження, стандартизовані форми звітності. Важливо створити єдине "вікно" для контролю експорту фондів та швидкий канал для верифікації кінцевих користувачів. Також потрібні контракти на послуги в Україні: підтримка ремонтних центрів, пріоритет для місцевих постачальників витратних матеріалів (швидше, дешевше, надійніше). Крім того, мають бути визначені стандарти навчання для операторів БПЛА та бойових медиків, які можуть реалізовувати фонди у співпраці з державними центрами.

Волонтерські благодійні фонди вже стали органічною складовою архітектури національної безпеки. Вони працюють там, де є відчуття нагальної суспільної потреби, де державі потрібен час, а фронту швидкість. Держава має не "прикручувати" фонди до бюрократії, а формувати нову якість взаємодії з громадянським суспільством: з прозорістю, сервісом і навчанням. По суті це є нова інженерія тилу, якої щодня потребує фронт.