"Я б опинився на майданчику і повісився б!" - Олександр Рудинський висловлює свої думки щодо співпраці з голлівудськими зірками, розкішного способу життя та свого рішення взяти перерву у кінокар'єрі.

Олександр Рудинський – один з небагатьох українських акторів, які успішно реалізують себе у міжнародних проєктах. Він має в своєму активі участь у серіалах Netflix і Paramount+, співпрацював з голлівудськими знаменитостями на одному знімальному майданчику та взяв участь у британському фільмі, що отримав престижну премію BAFTA.

У розмові з OBOZ.UA актор поділився, як може зв'язатися з Джейсоном Айзексом, відомим персонажем "Гаррі Поттера", і запросити його на свою виставу. Він також розповів про свою дружбу з Джавоном Волтоном, актором з "Ейфорії", і про спілкування з японською зіркою Шіолі Куцунoю. Актор поділився враженнями від роботи з Едрієном Броуді та Шоном Пеном у проекті "Зміїний острів", а також розкрив, чим його вразили голлівудські локації і чому після інтенсивного графіку планує взяти тривалу перерву в зйомках. Ми зустрілися з Рудинським у Києві, де він знімається у головній ролі фільму "Тваринний інстинкт".

- "Тваринний інстинкт" заявлений, як продовження романтичної комедії "Песики". Проте кажуть, що новий фільм зовсім не схожий на першу частину, де головну роль зіграла Леся Нікітюк. Ви, до речі, бачили "Песиків"?

- Бачив-бачив, симпатичний фільм. Пам'ятаю, навіть коли я його дивився: їхав потягом кудись на гастролі й увімкнув його ще тоді, коли він з'явився на Netflix. У мене залишився дуже приємний післясмак. Потішився за хлопців, за те, як зіграла Леся, - дуже професійно. В Артура Логая класний, дуже смішний персонаж. Я його просто добре знаю, тому для мене це було незвичне амплуа.

"Тваринний інстинкт" справді буде іншим. Мій герой потрапляє у своєрідну пастку. Він намагається здаватися тим, ким насправді не є. Не вірить у щире кохання, боїться близьких стосунків, тому тримає дистанцію з жінками. Він звик сприймати їх радше як об'єкти своїх бажань, а не як особистостей. І ось ця його звичка обертається проти нього: жінки, яких він називає "зайками", "кішечками", "рибками", буквально перетворюються на тварин. Згодом ситуація набуває дедалі абсурднішого характеру. Вал починає боятися виходити з дому, ховається від людей, одягає капюшон, окуляри, намагається залишатися непомітним. Фактично його життя перетворюється на параною. Тому я б сказав, що в цьому фільмі цікаво поєднуються різні жанри, але для мене це все-таки більше драма, ніж комедія.

- А що у вашому героєві є від вас? Де тут ви, а де - виключно персонаж?

В усіх своїх персонажах можна знайти частинки мене, але з цим героєм ми маємо чимало розбіжностей. Наприклад, його стиль одягу зовсім не мій — я б не одягнула те, що він носить. Мої автомобілі зовсім інші, і я не прагну до розкішного способу життя. Я не відчуваю себе таким самозакоханим, як він, і ставлюся до жінок з набагато більшою повагою. Загалом, вважаю себе набагато зрілішою, ніж цей персонаж. Боже, я, мабуть, вже занадто його критикую (сміється)! Але справді, з багатьма його поглядами я не можу погодитися.

Щоб герой міг пройти трансформацію, глядачам необхідно спочатку ознайомитися з початковою частиною фільму. Потім з моїм персонажем відбувається суттєвий перелом, що викликає інтерес. Це було одним із аспектів, який мене вразив у сценарії та спонукало прийняти цю роль. Мене захоплює можливість створювати багатогранних героїв, досліджуючи різні етапи їхнього життя, а не лише зображати чоловіка, який роз’їжджає на розкішному кабріолеті та демонструє дорогий костюм.

Акторське життя ззовні може виглядати як справжня казка: захоплюючі ролі, шанувальницька увага та гучні аплодисменти. Проте, коли занурюєшся у процес роботи на знімальному майданчику, стає очевидним, що за цим блиском ховаються десятки дублів, виснаження та нервова напруга.

- Чули матюки, мабуть, сьогодні, так?

- Ну что ж.

- І це справжня казка? Чомусь мені здається, що я починаю лаятися лише на знімальному майданчику. Люди за камерами, напевно, вважають мене якимось бовдуром (сміється). Проте у звичайному житті я намагаюся обходитися без матюків. Принаймні, наразі не пригадую жодного випадку, коли вдавався до лайки, та й особливої потреби в цьому не відчуваю. Хоча, звісно, іноді може вирватися міцне словечко. Але на зйомках буває по-різному: коли доводиться робити дубль за дублем, а сили вже на межі, або коли все вдалося з першого разу, але знімальний процес вимагає повторів — емоції можуть взяти верх.

О котрій годині ви сьогодні почали свій робочий день?

Я піднявся о 6:30, а на майданчику опинився вже о 7:30. Завершимо приблизно о 20:30-21:00.

Скільки днів ви працювали на знімальному майданчику в жовтні?

- 27 днів. А інші три - це спектаклі.

Я ознайомилася з вашим репертуаром у Театрі Франка і звернула увагу, що кількість вистав за вашою участю зменшилася.

Так, з деяких вистав я вирішив піти. На початку листопада у мене останній знімальний день, а того ж дня я вирушаю в гастрольну поїздку до Європи з постановкою "Калігула". Ми будемо в дорозі протягом двох тижнів, і заплановано близько десяти вистав.

Чи таке життя є тим, про що ви завжди мріяли?

Так, я вирішив взяти тривалу паузу від кінозйомок — принаймні на пів року. Мені потрібно відпочити і відійти від знімального процесу, щоб потім знову відчути до нього ностальгію. У цей час я планую займатися театром, проводити час із родиною та працювати зі студентами. Зараз у мене не так вже й багато можливостей бачитися з ними, адже ми паралельно працюємо над продовженням серіалу "Перші ластівки". Я запрошую студентів на знімальний майданчик, і деякі з них вже мали можливість спробувати свої сили перед камерою, вимовивши свої перші репліки.

Ви згадали про велику кількість дублів. Нещодавно ми проводили інтерв'ю з режисером Валентином Васяновичем, творцем фільмів "Атлантида" та "Відблиск", які отримали визнання на міжнародних кінофестивалях. Наразі в кінотеатрах демонструється його нова робота "За перемогу!". Він згадав, що під час зйомок "Атлантиди" одну з сцен довелося знімати 45 разів.

- Не позаздриш акторам у такій ситуації (сміється)! Якщо режисер цілий день знімає одну сцену, ще можу це уявити. Але якщо після цього потрібно переходити до інших... 45 дублів - це дуже багато. Режисерка Крістіна Тинькевич, яка знімає "Перші ластівки" працювала над фільмом "Як там Катя?". Розповідала мені, що одну зі сцен знімала 25 дублів. Я там на майданчику і повісився б (сміється)! Не люблю великої кількості дублів. Мені подобається налаштуватися й добре зробити все з першого разу.

Який ви на знімальному майданчику? Якщо вам щось не до вподоби або ви не згодні з вибором режисера, чи можете ви висловити свою думку?

Звісно, я можу не поділяти певні думки. Проте я не прагну до суперечок, а намагаюся знайти компроміс, який задовольнить усіх учасників процесу – не лише режисера, а й кастинг-директорку, сценариста. Дуже важливо знайти варіант, що підійде всім. Хоча я й співпрацюю з Льошею (Олексієм Єсаковим, режисером фільму "Тваринний інстинкт"), і ми часто перебуваємо на одній хвилі, тому ситуацій, коли я б категорично відмовився щось робити, не виникало. Взагалі, я не є примхливим актором.

- У розмовах із акторами, які працюють теж за кордоном, ми не раз порушували тему спілкування режисерів з акторами. Наприклад, Карина Химчук, яка живе в Лондоні й знімається в міжнародних проєктах, зокрема для Netflix і BBC Films, розповідала, що закордонні режисери зазвичай дуже делікатні й рідко прямо вказують на помилки. Вона зізналася, що їй іноді бракувало конкретики. А Дарія Творонович, яка нещодавно зіграла головну роль у проєкті HBO, ділилася іншим досвідом: режисер пояснював, що саме не працює в сцені, але ніколи не переходив на особистості. А як вам комфортніше працювати?

- Ну, ви ж розумієте, що кожен режисер знімає по-своєму. От Льоша - дуже м'який режисер. Він готовий іти на компроміс. Коли пояснює мені сцену, ставить завдання, каже, чого хоче від мене, але водночас залишає простір для того, як сам її відчуваю. Тому працювати з ним - задоволення. Але справа точно не в тому, що за кордоном режисери делікатніші. У мене за цей рік було два міжнародні проєкти, і вони дуже відрізнялися один від одного.

Один з проєктів - це великий фільм від масштабної студії, тоді як інший - авторська стрічка, створена незалежно. В рамках другого варіанту, режисер може на місці зупинити дубль та заявити: "Це не працює, давайте спробуємо інакше". Тут немає місця для вибачень: "Пробачте, що перервав сцену". Все значно простіше – подобається це комусь чи ні, не має значення. І в цій ситуації міг бути присутнім навіть Едріан Броуді, розумієте? Тому все залежить від особистості режисера та стилю роботи. Хоча, звісно, якщо ви надто вразливі... адже актори - це істоти з чутливою душею.

А ви саме такий?

Зовсім ні. Я досвідчений актор і готовий до будь-яких відгуків. Якщо хтось скаже: "Ти зовсім не справляєшся в цій сцені", – мене це не лякає. Я можу заперечити: "Ні, я не такий вже й поганий". Але, звичайно, бувають моменти, коли граю не так добре, це трапляється з усіма.

Я переглядала ваше інтерв'ю з Андрієм Бєдняковим, і виявила, що він залишає вам коментарі в соціальних мережах після ваших вистав.

- Так-так: "Тут ти дурник, а тут - не дурник" або "Ох, дурник хороший!" Він пише мені такі коментарі у відповідь на сторіз із вистав. Він бачив усі мої вистави, ходив практично на кожну. Андрій дуже любить театр, відвідує прем'єри. А якщо повернутися до мого закордонного досвіду, то про це можна говорити дуже довго. Не можна однозначно сказати, де краще, а де гірше.

Які аспекти міжнародного досвіду вас вразили найбільше? Чи помітили ви щось, що викликало у вас думку: "Це варто взяти на замітку"?

Цікаве запитання. Ви не перша, хто його задає, але я досі не знайшов на нього чіткої відповіді. Треба над цим подумати (сміється). Справа в тому, що це абсолютно інший рівень виробництва. Я брав участь у зйомках фільму, створеного компанією Legendary Pictures, яка має в своєму активі багато відомих робіт Крістофера Нолана, таких як "Інтерстеллар", "Початок" та трилогія про Бетмена, а також "Дюна" Дені Вільньова. Це надзвичайно масштабний проект з великим бюджетом, і його дистриб'ютором виступає Netflix. Фільм орієнтований на міжнародний прокат.

Знімальний майданчик вражає своїми масштабами: він у три рази більший, ніж ми звикли бачити. Кількість моніторів для плейбеку в п'ять разів перевищує наші звичайні умови, а обсяг техніки та її вартість просто вражають уяву. Проте сам процес зйомки залишається незмінним: ти приходиш, виконуючи свою роботу, робиш дубль, потім ще один, знімаєте сцену і переходите до наступної. Десь тобі надають можливість проявити креативність, а десь кажуть: "Зараз ця сцена не про тебе, будь стриманішим". В інших випадках ж дозволяють вільно розкритися.

А другий фільм Дага Лаймана "Зміїний острів", який ми знімали в Хорватії, - це вже незалежне кіно. І там процес був зовсім іншим. Знімали ручною камерою, багато імпровізували, могли змінити сцену просто перед початком зйомки - причому кардинально, разом із текстом і самою суттю епізоду. Даг Лайман (відомий за фільмами "Ідентифікація Борна", "Містер і місіс Сміт" та "На межі майбутнього". - Ред.) постійно переписував сценарій, буквально в режимі реального часу. І всі до цього були готові.

Ця ситуація викликає асоціації з новим фільмом Валентина Васяновича "За перемогу!". Спочатку режисер планував створити кіно про тріумф над корупцією в Україні, але в процесі роботи його концепція еволюціонувала, і він вирішив зосередитися на історіях родин, чиє життя суттєво змінилося через війну.

- Звичайно. До речі, мені дуже сподобався цей фільм - бачив його на допрем'єрному показі

Я вже бачила його двічі. Вдруге навіть запросила велику групу друзів на сеанс у кінотеатр.

Згоден, таке кіно заслуговує на нашу підтримку! І мені воно теж справило велике враження. Що стосується "Зміїного острова", то там не було часу на 10-20 дублів. Це шпигунський жанр, і темп роботи зовсім інший.

Згідно сюжету "Зміїного острова", українці постають як учасники диверсії на "Північному потоці". Хоча я усвідомлюю, що це всього лише художній фільм, тема залишається досить делікатною. Чи не викликає у вас занепокоєння, що така постановка може сформувати уявлення про те, що українці відповідальні за підрив газопроводів?

Чому ви вважаєте, що є винні? Я особисто не думаю, що хтось має нести відповідальність. Винні лише росіяни — і це все, що можна сказати. У тій ситуації немає винних, є лише люди, які виконували свої завдання. Для мене це дійсно героїчні особистості. Я навіть мав щастя з деякими з них познайомитися. Але багато деталей розкрити не можу — я підписав угоду про конфіденційність. Наразі не можу опублікувати жодної фотографії, зрозуміли? Взагалі неможливо ділитися інформацією про фільм, окрім того, що вже стало відомо: про що йдеться і хто бере участь у зйомках. Навіть про ролі акторів говорити не можу.

Ви мали можливість співпрацювати з багатьма знаменитостями світового масштабу. Чи вдалося вам не тільки порозумітися з кимось з них під час роботи, але й встановити дружні стосунки?

Після мого досвіду з "Ґандамом" я знайшов нових друзів. Серед них Джавон Волтон — американський актор і професійний боксер, відомий за роллю в серіалі "Ейфорія". Йому всього 20 років, але він вже здобув велику популярність у США. Ми з ним стали близькими друзями і підтримуємо зв'язок. Також є Шіолі Куцуна — японська акторка, яка зіграла в "Дедпулі". У нас утворилося справжнє тріо! Ми постійно спілкуємося по телефону та через відеозв'язок.

Ми також підтримуємо зв'язок з іншими колегами. Наприклад, Ноа Сентінео – справжня зірка в Сполучених Штатах, актор приблизно мого віку, відомий за романтичними комедіями Netflix, такими як "Усім хлопцям, яких я кохала раніше", а також за серіалом "Вербувальник". Щодо Сідні Свіні (ми спільно працювали над голлівудським проектом "Ґандам" для Netflix), то ми підписані один на одного в Instagram.

- Вона лайкає щось із ваших публікацій?

Я не звертаю на це уваги (сміється). Коли я взагалі заходжу в Instagram? Так само, як і з акторами "Зміїного острова": ми підписані один на одного в соцмережах і підтримуємо контакт.

А що, у вас також є питання щодо Шона Пенна?

Наскільки мені відомо, Шон Пенн не має профілю в Instagram (усміхається).

Я маю чудову новину: я навіть узгодив зустріч з Джейсоном Айзексом, який відомий своєю роллю Люціуса Мелфоя у "Гаррі Поттері". Він попросив мене запросити його на нашу виставу, коли я буду в Лондоні. Зараз я про це згадав! Треба терміново написати йому, адже ми незабаром вирушаємо до Лондона з "Калігулою".

Також читайте на OBOZ.UA інтерв'ю з акторкою Поліною Василиною - про пограбування, переслідування, любовний трикутник і справжнє ім'я: "Сталося багато поганого, як у жахливому серіалі".