Як музика з "Кримінального чтива" перетворилася на культовий саундтрек (відео)

Сьогодні ми святкуємо малозначну, але важливу дату — 30 років тому саундтреки стали невід’ємною частиною нашого життя.

Коли стрічка Квентіна Тарантіно "Кримінальне чтиво" потрапила до нас на відеокасетах, термін "саундтрек" ще не був широко відомим. Радянське видавництво "Мелодія" випускало платівки в рамках серії "Музика з кінофільмів", на яких можна було знайти, наприклад, пісні з настільки ж пересиченої, як і радянська влада, "Іронії долі". Вражаючий успіх "Кримінального чтива" зробив саундтрек, наповнений незвичайним для нашого регіону серф-роком, надзвичайно популярним — так само, як і музика Горана Бреговича до фільму Еміра Кустуриці "Арізонська мрія". (У червні 2005 року Wedding and Funeral Orchestra Горана Бреговича навіть провели безкоштовний концерт на Михайлівській площі в Києві.)

"Телеграф" розповідає про те, як виник та здобув популярність саундтрек до "Кримінального чтива".

"Я тебе кохаю, Пампкіне — я тебе кохаю, Моя Кроличко", — цим діалогом двох найвідоміших і, як виявилося, найщасливіших злочинців у Лос-Анджелесі, зіграних Тімом Ротом та Амантою Пламмер, відкривається найзнаковіший саундтрек сучасного кінематографа.

Можливо, такий сильний емоційний вплив фільму на глядача, який зовсім не послабшав за останні 30 років, пояснюється маленьким секретом "творчої майстерні" Тарантіно: він вигадує сцену для свого фільму під заздалегідь підібрану мелодію. Таким чином режисер створює особливий настрій, ніби програмуючи сприйняття глядача.

Настрій усього фільму задає енергійний і трохи іронічний серф-рок — інструментальний рок-н-рол, який лункав на пляжних вечірках серферів у Південній Каліфорнії в шістдесяті роки. Цей екзотичний музичний жанр Тарантіно обрав свідомо, оскільки вважає, що серф-рок звучить як "рок-н-рольний" варіант творів Енніо Морріконе, композитора його улюблених спагеті-вестернів. Так називають явище європейського кіно шістдесятих, коли Голлівуд почав активніше знімати фільми в Італії та Югославії через їхню дешевизну, що сприяло розвитку національного кіно в СФРЮ (так звана "югославська чорна хвиля") і появі численних італійських вестернів. Завдяки спагеті-вестернам Клінт Іствуд став справжньою зіркою.

Важливими музичними жанрами у наступному фільмі Тарантіно, несправедливо підданому критиці "Джекі Браун", стали фанк і соул 70-х років, які вплинули на блексплотейшн-фільми — стрічки, створені чорношкірими кінематографістами для афроамериканської аудиторії.

І так само Тарантіно задумав концептуальний саундтрек ще для своїх дебютних "Скажених псів". Щоб об'єднати розрізнені пісні різних виконавців в єдине ціле, він вигадав радіопрограму "Суперхіти сімдесятих Кей-Біллі", яка звучить на тлі подій фільму. (У ролі діджея радіостанції виступив комік Стівен Райт, зірка серіалу "Хорас і Піт".) Зате тепер щоразу, коли у вухо залітає невинний поп-хіт 1973 року Stuck in the Middle with You, перед очима постає танцюючий з бритвою маніяк у виконанні Майкла Медсена -- і мороз по шкірі гарантовано.

Музичним супервайзерам студії Miramax, що стала місцем зйомок "Кримінального чтива", довелося виконати справжній подвиг, щоб отримати права на необхідні треки для фільму, і їм це вдалося. Проте одна пісня залишилася поза їх досягненнями — це хіт майже забутої американської поп-групи The Knack під назвою My Sharona. Як свідчить легенда, Квентін Тарантіно планував використати цю композицію в сцені, де герой Брюса Вілліса, темношкірий гангстер у виконанні Вінга Реймза, утікає від двох садистів. Проте, після ознайомлення зі сценарієм, учасники The Knack нібито з жахом відмовилися від участі.

Не дарма. Тарантіно володіє унікальним даром — воскрешати кар'єри забутих культурних ікон, як, наприклад, виконавця енергійної композиції Misirlou, Діка Дейла. Після виходу фільму цей поважний, але маловідомий на широкий загал 58-річний музикант став мегазіркою. І це на краще: завдяки енергійній мелодії Comanche сцена в підвалі отримала нове дихання, ставши ще більш кумедною.

Вважається, що новаторством Тарантіно, який ставився до видання саундтреків до своїх фільмів так само уважно, як і до створення самих фільмів, стали також фрагменти діалогів, вставлені між треками альбомів.

Звісно, після "Кримінального чтива" використовувати фрагменти діалогів у саундтреках стало таким самим стандартом, як ставити в кінці фільму титр "Кінець фільму". Але діалоги з'являлися на платівках і раніше: наприклад, у саундтреку фільму 1964 року "Грек Зорба" з великим Ентоні Квінном у головній ролі. Та насправді першим в історії саундтреком з діалогами вважається музичний альбом 1956 року The Wizard of Oz. Річ у тім, що на платівці була надрукована фонограма фільму "Чарівник країни Оз" без жодної редакції -- і пісні, і діалоги.

Справедливості ради, альбоми саундтреків почали здобувати популярність задовго до виходу "Кримінального чтива" (звісно, маємо на увазі США, а не наш регіон). Наприклад, як стверджує Billboard, музика до фільму "Вестсайдська історія" залишалася в американському чартах вражаючі 54 тижні у 1962-1963 роках. А альбом The Bodyguard з піснями Вітні Г'юстон розходився, як свіжа випічка, цілих 20 тижнів. Хоча, звісно, переможців не судять. "I Will Always Love You" — дійсно чудова композиція, але саундтрек до "Кримінального чтива" й досі активно присутній у численних онлайн та офлайн плейлистах, а його платівки можна знайти в будь-якому вініловому магазинчику Києва.