Як функціонує кінопрокат: хто отримує прибуток від фільмів і в яких обсягах -- Delo.ua

Яка структура економіки кінопоказу? Яка частина вартості квитка йде до студії, а яка залишається кінотеатру? Редакція Dilo провела детальне дослідження цієї теми, зокрема розглянувши новітні технології перегляду та розвиток кіномережі в Україні. Цей матеріал має інформаційний характер.

Що таке кінопоказ і які його витоки?

Кінопрокат, або кінодистрибуція, представляє собою організацію масового показу фільмів у рамках мережі кінотеатрів, яку здійснює кінопрокатник. Вважається, що кінематограф здобув статус окремого виду мистецтва з моменту появи платних сеансів, коли в грудні 1895 року брати Люм'єр заснували перший кінотеатр на бульварі Капуцинів у Парижі.

У багатьох країнах, включаючи Україну, розвиток кінематографа починався з показу іноземних фільмів. Незабаром після цього переобладнані театри та кафе поступилися місцем спеціалізованим кінотеатрам, а згодом і цілим мережам кінозалів. США стали піонерами в цьому процесі, адже вже до 1908 року у країні налічувалося приблизно 3000 кінотеатрів, відомих як nickelodeon. Це стало основою для швидкого зростання американської кіноіндустрії та формування Голлівуду наприкінці 1910-х років.

В Україні перші покази фільмів відбулися в 1897 році в Театрі Бергоньє, розташованому в Києві. Наприкінці XIX століття на Хрещатику почали функціонувати перші постійні кінотеатри, зокрема заклади Шанцера, "Корсо" та "Експрес".

Станом на 1913 рік у Російській імперії функціонувало 1412 кінотеатрів, з яких 67 розташовувалися в Москві, а 137 – у Санкт-Петербурзі. Після Жовтневої революції та Громадянської війни кількість кінотеатрів зменшилася вдвічі, але згодом, у період існування СРСР, спостерігалося їх швидке відновлення і зростання, зокрема завдяки кінопересувним групам.

Хто і як конкурує за глядача

Протягом своєї історії кінопрокат зазнав трьох значних хвиль, коли глядачі масово покидали кінозали:

* широке поширення телебачення (1950-ті роки в США);

* виникнення споживчого відеозапису (кінець 1970-х - початок 1980-х);

* розповсюдження технологій онлайн-перегляду фільмів (початок XXI століття).

У відповідь на кожну з цих хвиль, кіноіндустрія постійно удосконалювала формат перегляду фільмів у кінотеатрах: активно запроваджувалися багатозальні кінозали, 3D-технології та система IMAX.

Проте це не завжди забезпечувало стабільний прибуток для галузі, і вже в середині 1980-х років доходи американських кінокомпаній від продажу відеокасет почали перевищувати касові збори в кінотеатрах. Починаючи з 2010-х, стрімінгові сервіси, такі як Netflix, Hulu та Amazon Video, стали найсильнішими конкурентами традиційного кінопрокату.

Який прибуток отримує глобальний кінопрокат?

Згідно з даними Motion Picture Association of America (MPAA), у 2018 році глобальні касові збори кінотеатрів досягли вражаючої суми в $41 мільярд. Найбільшим ринком залишаються Сполучені Штати та Канада, де за той же рік касові збори склали $11,9 мільярда, а кількість відвідувачів стабільно перевищує 1 мільярд на рік. Основну частину доходів американського кінопрокату забезпечують популярні блокбастери та екранізації коміксів, а лідером прокату останніх років, зокрема 2019-го, є компанія Walt Disney.

Як склалася доля кіномережі в Україні

У складі СРСР мережа кінотеатрів і кіноустановок охоплювала практично всі населені пункти країни. Станом на пік розвитку в українських селах загалом працювало 25 тисяч кінозалів, здебільшого на базі клубів і будинків культури.

Процес масового закриття кіномереж розпочався ще в кінці 1980-х років і набрав особливої інтенсивності в економічно складні 1990-ті. Кінотеатри масово закривалися, змінювали профіль або переживали занепад, а в сільській місцевості кіномережа фактично зникла. Завершальним ударом по системі, успадкованій від Радянського Союзу, стало зобов'язання модернізувати кінозали згідно з сучасними технічними стандартами та перехід на показ лише ліцензійного кіно.

З початку 2000-х років ситуація в містах-мільйонниках почала зазнавати змін. У Києві, Дніпрі, Донецьку, Одесі, Харкові, а також у великих обласних центрах, таких як Львів, Хмельницький і Чернівці, з'явилися інвестори, які придбали старі кінотеатри для їх оновлення, будували нові кінозали та відкривали кінокомплекси у торгових центрах. Це призвело до формування перших національних мереж кінотеатрів, а згодом на ринку почали з'являтися й міжнародні компанії.

Одночасно в невеликих містах і районних центрах кінотеатри продовжують закриватися у великих обсягах. Наприклад, у двох найбільших містах Чернігівської області, Ніжині та Прилуках, вже не залишилося жодного кінотеатру.

У 2010 році голландська компанія IDS спільно з кіностудією імені Довженка ініціювали амбітний проєкт, спрямований на протидію існуючій тенденції. Вони запропонували створити національну мережу кінозалів з проекторами, які базуватимуться на сільських клубах. Ці зали будуть демонструвати фільми категорії E, які не потребують дорогих ліцензій Dolby та мають знижені технічні вимоги в порівнянні з категорією D.

Хто є одержувачем коштів з продажу квитків?

Ключове для розуміння економіки кінопрокату у тому, що виручка від продажу квитків розподіляється між кінотеатром і кіностудією-виробником, а не дістається виробнику повністю. Орієнтовний розподіл каси в сучасному кінопрокаті становить приблизно 50/50, хоча конкретні пропорції залежать від контрактів, ринку показу та інших умов. Саме тому касові збори фільму не можна прирівнювати до прибутку студії без урахування бюджету картини й додаткових витрат на виробництво й маркетинг.

Загальний огляд свідчить про те, що, незважаючи на більш ніж столітню конкуренцію з боку телебачення, домашнього відео та платформ стрімінгу, кінопрокат залишається важливою складовою бізнесу як для кінокомпаній, так і для операторів кінотеатрів. Однак його організаційна структура, ціноутворення та розташування залів продовжують еволюціонувати під впливом технологічних змін та економічних умов у різних країнах.