"Я абсолютно інша за своєю суттю": Даша Трегубова розповідає про свою нову роль у серіалі "Скарби", суперечливу героїню та повсякденне життя поза камерами.

В українському шоу-бізнесі відзначилась акторка та продюсерка Даша Трегубова, яка в інтерв'ю поділилась своїми думками про захоплення ролями антагоністок. Вона також розкрила, як спонтанні рішення впливають на її життя, і розповіла про незабутній досвід роботи в серіалі "Скарби".

Даша Трегубова — одна з тих актрис, які користуються великою популярністю серед українських глядачів, як у серіалах, так і на телебаченні. Протягом своєї кар'єри вона виконала безліч ролей, вела успішні телевізійні шоу, займалася продюсуванням і навіть започаткувала власний проект "Даша читає", що сприяє популяризації сучасної української поезії.

У новому українському серіалі Скарби, телепрем'єра якого відбудеться 16 березня на телеканалі 1+1 Україна, акторка знову з'явиться перед глядачами у непростій, але її улюленій ролі -- антагоністки.

У спеціальному інтерв'ю для порталу 1plus1 Даша Трегубова щиро поділилася своїми думками про захоплення ролями антагоністок, про те, як спонтанні рішення відкривають перед нею нові можливості, а також розкрила сенс проєкту "Даша читає". Крім того, акторка зазначила, що іноді найскладнішим у акторській майстерності є можливість не завдати справжнього удару партнеру під час сцен конфлікту.

-- Як підказують медіа, ви - акторка, ведуча, сценаристка та ще й продюсерка. А ким самі себе відчуваєте в першу чергу?

Перш за все, я вважаю себе частиною української кіноіндустрії та телебачення. І маю намір залишатися таким ще протягом тривалого часу (усміхається).

Як досвід сценаристки та продюсерки позначається на вашій акторській діяльності?

Безперечно! Чим більше ти здобуваєш досвіду, особливо в професійній сфері, тим краще усвідомлюєш, які рішення будуть найкращими для твого персонажа.

Інколи, працюючи як сценаристка, я створюю репліки просто для себе. Часто вони виявляються більш точними або природними, ніж ті, що прописані у сценарії. На щастя, режисери зазвичай з розумінням ставляться до таких змін.

"Як авторка сценаріїв, я іноді створюю репліки для власного користування."

-- Як з роками змінилося ваше ставлення до акторської професії? Чи є ролі, які ви сьогодні вже не погодилися б зіграти?

Я спостерігаю, як українське кіномистецтво повільно, але впевнено трансформується. Хоча темпи змін не такі швидкі, як би хотілося, вони вже помітні і це викликає у мене велику радість. Я прагну стати частиною цього руху, який представляє нову еру українського кіно.

"Я бачу, що українське кіно поступово змінюється"

Виходячи з мого досвіду, з часом зростає і рівень сміливості. Це те, що дійсно змінюється. Тепер я з більшою впевненістю берусь за ролі, навіть за ті, які вже виконувала. Крім того, я стала більш відкритою до нових пропозицій і готова експериментувати з чимось абсолютно новим.

Раніше ви зазначали, що вас особливо захоплює роль антагоністок. У "Скарбах" ви знову граєте складну і суперечливу героїню. Що ж саме в таких персонажах викликає у вас особливий інтерес?

У Скарбах мені навіть дали можливість вивільнити свою агресію на своєму партнері. Тож час від часу я "виводила" її на ньому (жартую).

Грати антагоністів насправді є досить захоплюючим заняттям, оскільки для таких ролей потрібні більш різноманітні акторські навички та досвід. Щоб персонаж викликав симпатію у глядачів, він повинен бути реалістичним і багатогранним.

"Виконання ролей антагоністів є надзвичайно захоплюючим, оскільки вимагає від акторів ширшого спектру емоцій та більшого професійного досвіду."

Крім того, я вважаю себе досить доброзичливою та оптимістичною особистістю. Саме тому кіно та телебачення є відмінними платформами, які дозволяють мені безпечно виражати свої емоції. Для мене це справжнє ідеальне середовище для таких переживань.

Яким чином ви б охарактеризували свою героїню?

Моя героїня передусім психічно нестабільна. І саме це, як на мене, робить її цікавою. На перший погляд, у неї все добре: налагоджений побут, стабільне життя, родина. Здавалося б, жодних проблем. Але іноді буває так, що коли в житті все надто спокійно і передбачувано, то з'являється відчуття порожнечі. Їй бракує емоцій, драйву та відчуття справжнього життя.

"Моя героїня передусім психічно нестабільна"

На мою думку, кожна людина повинна пройти через різні етапи життя. Наприклад, важливо відчути всі радощі і труднощі молодості, допустити помилки та спробувати себе у різних сферах. Якщо з дитинства тримати людину в суворих рамках, це може призвести до внутрішнього вибуху в майбутньому.

Моя героїня виросла в родині, де всі рішення були вже прийняті: як їй жити, за кого виходити заміж і яким має бути її майбутнє. У неї був один єдиний сценарій на все життя. І в певний момент вона просто не витримала і вийшла з-під контролю.

Тому я навіть відчувала до неї співчуття, коли вона закохалася. Вона сильно прагнула пережити ці емоції, адже спокійне життя часто супроводжується відсутністю яскравих почуттів. Проте, вважаю, що наше існування в основному складається з емоцій. Здається, вона занадто довго залишалася в своєму захисному "футлярі", не дозволяючи собі виявляти справжні бажання і почуття. Як відомо, там, де тягарі, там і тріщини. І зрештою, це сталося з нею.

Чи було б вам цікаво випробувати себе в ролі цієї героїні?

Так, це викликало в мене цікавість. І навіть певну незвичність. Адже за своєю природою я є зовсім іншою особистістю. Для мене, скажімо, скарби та матеріальні цінності не мають великого значення. Я, наприклад, точно не стала б влаштовувати сцени через золоті ювелірні вироби.

"За своєю сутністю я абсолютно інша особистість."

Моя героїня надзвичайно дбає про те, як її сприймають оточуючі. Вона прагне підкреслити свій статус, часто ділиться історіями про свої титули, тріумфи та досягнення. Іноді здається, що за цими словами ховається більше бажання вразити, ніж реальних фактів.

Вона орієнтована на враження. А я, навпаки, більше ціную істинність. Це, напевно, наша основна відмінність. Тому грати її було досить складно. Постійно доводилося замислюватися про те, як поводиться людина, що приховує свої справжні почуття та наміри, завжди стримуючи себе, навіть коли є можливість бути відкритою.

"Вона акцентує на зовнішності, тоді як я, навпаки, більше ціную внутрішнє наповнення."

-- Що стосується закулісся та співпраці з іншими акторами, то з ким із команди у вас виникла особлива професійна "сумісність"?

Довгий час я мріяла про можливість співпраці з режисером Володимиром Янощуком. Ще будучи продюсером, я усвідомлювала його величезний талант. Тому, коли з’явилася можливість працювати разом, я була в захваті. На мою думку, ми обидва отримали справжнє задоволення від нашої спільної роботи.

До речі, завдяки Володимиру я помітила одну цікаву річ. На той момент я вже зняла свою першу режисерську роботу, а зараз маю вже кілька інших проєктів. І раптом зрозуміла, що на головні ролі інтуїтивно обираю жінок одного типажу, а саме такого, який асоціюється з епохою Ренесансу. Це відбувалося навіть несвідомо.

І коли я подивилася на героїнь у фільмах Володимира Янощука, то сказала йому: "Мені здається, у тебе всі головні героїні, ніби з нової хвилі французького кіно". А він відповів, що це якраз його улюблений період у кінематографі. Було цікаво усвідомити, що у режисерів теж формується свій "типаж" героїнь.

У нас була чудова команда. З Льошею (Олексієм Нагрудним) ми вже не раз співпрацювали, але ніколи раніше я не проявляла до нього такої активності на зйомках, як у цьому серіалі (посміхається).

Там багато сцен сварок і навіть бійок. І, чесно кажучи, це непросто -- зіграти все настільки емоційно, але при цьому випадково не вдарити партнера по-справжньому. Зізнаюся, кілька разів я все ж таки трохи перестаралася. Мені здається, він трохи від мене "дістав". Але це було ненавмисно, чесно (сміється).

Мені надзвичайно сподобалося співпрацювати з молодими акторами. Вони просто вражаючі у своєму таланті. Женя (Євгеній Лісничий), який виконує одну з ключових ролей, має прекрасний голос, і я була в захваті від його виконання. Також варто згадати Валерію Фокіну, яка грає мою доньку Нору в серіалі - вона також чудова співачка.

Дуже радує спостерігати за новим поколінням акторів. Коли дивишся на їхню гру, відчуваєш, що у нашого кінематографа є перспективи, сповнені таланту та сили.

-- В одному з інтерв'ю, ви сказали, що дуже імпульсивна і нетерпляча людина. Яким було найімпульсивнішим рішенням у вашому житті?

Вони виникають у мене практично щодня. Справді, щодня (сміється). Іноді це навіть не цілком сформульована думка, а просто спонтанний порив. Мене щось осяває, і я вже починаю діяти: купую, вирушаю, організовую.

І мені це дуже подобається. Бо якби я кожен імпульс довго обдумувала, то, мабуть, пропустила б багато цікавого в житті. Я люблю жити саме так: побачила можливість і одразу дію. І, чесно, ще жодного разу про це не пошкодувала.

"Якби я кожен імпульс довго обдумувала, то, мабуть, пропустила б багато цікавого в житті"

Одного разу я опинилася в індійському ресторані в Києві, насолоджуючись місцевими стравами. Запам'ятала, як пила чай масала і думала: "Цей напій просто неймовірний! Потрібно терміново вирушити до Індії". І всього через кілька днів я вже була в літаку в напрямку цієї країни. Так у мене часто виникають спонтанні рішення.

Ваш проєкт "Даша читає" має дуже інтимний та поетичний характер. Як ви оцінюєте його значення для себе за ці роки? Це спосіб спілкування з аудиторією або ж спосіб діалогу з власною душею?

Мабуть, варто зосередитися не на тому, яким він став для мене, а на його впливі на інших. Я безперервно вражена і глибоко зворушена, коли бачу, скільки людей підходять до мене, щоб обговорити цей проєкт.

Здавалося, що поезія — це ще більш інтимна форма мистецтва, ніж серіали або кіно. Проте проєкт "Даша читає" з часом став унікальною антологією сучасної української поезії у форматі відео. Це, безумовно, моя власна добірка, і в ній ще не представлені всі поети. Але я прагну знайомити і себе, і глядачів з новими іменами.

Поезія в цілому є досить інтимним простором. Щоб не лише почути, а й глибоко відчути вірш, необхідна вірна подача. Я щиро радий, що поряд із такими відомими поетами, як Жадан, Бабкіна чи Власова, я відкриваю нові таланти. І ці автори також стають близькими та зрозумілими для слухачів.

"Щоб не просто почути, а й відчути вірш, важлива правильна подача"

Найбільш вражаючим є те, як реагують люди. Де б я не знаходилася — у супермаркеті, на автозаправці чи під час якогось заходу — завжди знаходяться ті, хто підходить до мене і зізнається, що слухають "Даша читає". Що вражає, так це те, що про поезію говорять особи різного віку, професій та соціального статусу. Наприклад, нещодавно до мене звернулися військовий, головний редактор популярного журналу та дівчина, яка працює на BBC. Всі вони просили одне: щоб я не зупинялася і продовжувала записувати поезію.

-- За що ви сьогодні найбільше вдячні собі?

Я вдячна собі за те, що ніколи не зупиняюся у розвитку. Мені завжди хочеться вчитися чомусь новому, щось пробувати.

З часом я все більше усвідомлюю, що вміння дякувати — це справжній дар, який не так часто зустрічається. Я щиро вдячна за те, що не зраджувала своїм принципам, навіть коли малися спокуси це зробити.

"Я вдячна за те, що багато разів у житті не зрадила собі"

І за те, що продовжую розвиватися й не планую зупинятися. Мені здається, я живу дуже цікаве й насичене життя. І за це я теж вдячна собі.

Незабаром глядачі матимуть можливість побачити Дашу Трегубову в новій, складній та суперечливій ролі. Не пропустіть прем'єру серіалу "Скарби", яка відбудеться 16 березня на телеканалі 1+1 Україна.