Через кілька місяців планувалося святкування ювілею: на Волині віддали останню шану Герою з 14-ї окремої механізованої бригади Віталію Мартинюку.

Сьогодні жителі Ковеля вшанували пам'ять видатного земляка, воїна Віталія Степановича Мартинюка. Це була людина, яка прожила життя, сповнене гідності, зробила безліч добрих вчинків і залишила по собі світлий слід у серцях своїх рідних, друзів, побратимів та всіх, хто мав щастя його знати.

Це підтверджують свідчення близьких, друзів та пости, що з'явилися в соціальних мережах після трагічної загибелі Віталія. В кожному з них відчувається глибокий біль втрати, вдячність і повага. Він був людиною, яка заслуговувала на такі теплі слова, зазначають у Ковельській міській раді.

Віталій родом з Ковеля. Він отримав освіту в загальноосвітній школі № 11, а також відвідував місцеву школу мистецтв, оскільки з малих років мав пристрасть до музики. Пізніше продовжив навчання у Волинському фаховому коледжі культури і мистецтв, де вивчав гру на духових інструментах, здобуваючи нові знання та навички.

Пристрасть до музики та творчості супроводжувала його протягом усього життя. У 2004 році Віталій приєднався до команди, яка заснувала в Ковелі магазин музичних інструментів під назвою "До мажор". Згодом він змінив напрямок своєї діяльності, але псевдонім "Мажор" залишився з ним назавжди. Адже в цьому слові втілено все, що таке Віталій: оптимістичний, життєрадісний, людина з чудовим почуттям гумору, добрий і світлий.

Він вирізнявся своєю різносторонністю. Ще одна з його численних захоплень полягала в автомобілях та подорожах. Родичі згадують, що перший автомобіль, який вони купили, він самостійно відремонтував і почав використовувати для надання послуг таксі.

Пізніше пов'язав своє життя з міжнародними вантажними перевезеннями й багато років працював в одній із транспортних компаній у Польщі", - йдеться у дописі.

На початку масштабного вторгнення Росії Віталій повернувся в Україну та приєднався до Ковельського батальйону територіальної оборони.

Пізніше, 13 квітня 2022 року, його призвали до військової частини А2042. За два роки його перевели до 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого, де він служив на території Харківської області.

Одного дня Віталій поділився з дружиною Тетяною думкою про те, що було б чудово продати їхній застарілий бус і купити пікап для потреб фронту. За підтримки родини та друзів вони змогли зібрати потрібну суму, і автомобіль вдалося придбати. Такі вчинки яскраво демонструють справжні цінності людини.

За словами командира, сержанта Олександра Буріса, Віталій був справжнім майстром своєї справи. Він без зусиль опановував будь-яку техніку, умів адаптувати автомобіль до бойових умов, встановлювати системи РЕБ чи Starlink, забезпечуючи їх безвідмовну роботу. Віталій виявляв вміння маневрувати під вогнем супротивника та знаходити вихід навіть у найскладніших обставинах. Крім того, він мав надзвичайно цінну рису для фронту — здатність підтримувати побратимів, піднімати їм настрій і налаштовувати на позитив.

За свою віддану службу Віталій Мартинюк отримав кілька відзнак від Головнокомандувача Збройних Сил України, а також від керівництва 14-ї Окремої механізованої бригади.

Його близькі надзвичайно тепло і з великою любов'ю розповідають про Віталія, про його вдачу. Вони зазначають, що він був дуже турботливим. Знаючи, що вони теж перебувають у постійній напрузі, Віталій часто надсилав лише смайлик або коротке повідомлення. Для сім'ї це означало найголовніше - з ним усе добре.

Таке привітання рідні отримали вранці 14 липня. Але вже вдень прийшла жахлива новина.

Водій-електрик радіолокаційної станції радіолокаційного взводу артилерійської розвідки військової частини А1008, рядовий Віталій Мартинюк, загинув унаслідок ворожого артилерійського обстрілу, отримавши поранення, які виявилися несумісними з життям.

"За кілька місяців Віталію мало б виповнитись 50 років. Але його життєвий шлях, на жаль, обірвала війна. Дякуємо воїну за його громадянську позицію, мужність і відвагу. Він ні хвилини не вагався - повернувся з-за кордону до рідного міста і з перших днів повномасштабної війни став на захист України. Але цястрашна війна безжально забирає найкращих. Вона руйнує українські родини, залишає дітей без батьків, а батьків - без дітей. Та вона не здатна забрати пам'ять і вдячність", - сказав міський голова Ігор Чайка під час громадянської панахиди.

Віталія Мартинюка спочили на Алеї Героїв у міському цвинтарі.

Таким згадують Віталія Мартинюка люди, які його знали. Дописи із соцмереж

"Світлий, талановитий та щирий... Таким Віталій Мартинюк, випускник духового відділу 1995 р., назавжди залишиться у стінах училища. Він творив красу, а віддав найдорожче - своє життя за мирне небо над рідною землею. Творчість, до якої він торкався, тепер лунатиме як вічна пам'ять.

У стінах нашого навчального закладу завжди панували культура, доброта та світло. Таким і був Віталій – яскравим, креативним і закоханим у життя. Коли ворог прийшов знищити нашу землю, він обрав шлях захисника. Віталій пожертвував своїм талантом, нездійсненими ролями, піснями та молодими роками в ім'я свободи. Ми ніколи не забудемо твій героїзм, твою усмішку та жагу до перемоги.

"Герої залишаються з нами в іншому вимірі, стаючи частиною небесного оркестру! Вічна пам'ять нашому Герою!" - з публікації Волинського фахового коледжу культури і мистецтв імені Ігоря Стравінського на Facebook.

"Боронячи Україну, не стало нашого близького Друга, Музиканта, Колеги, з яким відкривали двері музичного магазину! Він був не лише колегою, а й гідним товаришем, життєрадісною Людиною, в якого були плани на майбутнє... Багато чому можна було навчитися у нього! Дуже шкода, що такі люди рано йдуть з життя... Віталька, назавжди в наших серцях! Памʼятаємо, любимо, сумуємо... Співчуття родині та всім близьким!" - Вікторія, "До Мажор".

Редакція Волинських Новин висловлює глибокі співчуття сім'ї загиблого героя. Нехай його пам'ять буде вічною і світлою!

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу