"Запросивши Влада на вечерю": цікаві факти з Карпат, вплив PASS, історія Лупашка, випадок Гуцуляка та зйомки фільму - інтерв'ю з Авдишем на Футбол24.

Олег Авдиш і Владислав Лупашко / Зображення ФК Карпати

В глибокому жалю усвідомлюю, що наша співпраця з Андрієм Русолом негативно позначилася на наших особистих взаєминах.

- Олеже, до Карпат ви працювали у вільному форматі як ліцензований посередник, потім отримали шанс попрацювати всередині клубної структури. Яким для вас став цей досвід і які головні враження залишилися після роботи в згаданому футбольному проєкті?

Я щиро вдячний за той випадок, який призвів до того, що певний період мого життя я провів на посаді менеджера футбольного клубу. З 2021 року я отримав ліцензію посередника від УАФ. Хоча організації та їх назви постійно змінюються, на той час я був одним з наймолодших фахівців у цій сфері в Україні. Відверто кажучи, у мене ніколи не було мети працювати саме в клубах.

Карпати - це дійсно великий клуб і вражаючий проєкт. Усе, що було зроблено раніше і продовжує реалізовуватись сьогодні, має всі ознаки українського топ-клубу. Проте це не лише про футбол - це справжнє соціокультурне явище для Львова.

Я відчував величезну гордість, маючи можливість певний час працювати в цій команді. Атмосфера була настільки позитивною, що кожен робочий день сприймався як справжнє свято. Ми створювали дійсно захопливі проекти, і енергія, яка панувала серед нас, була надзвичайно потужною.

Я добре знаю, як ізсередини працюють великі клуби, зокрема українські: там рідко буває повна єдність, завжди є противаги, боротьба за трансфери, вплив, ресурси. У нас цього перші пів року не було - існувала максимальна синергія. І я вважаю, що саме це призвело до гідних результатів у першому сезоні.

- Перші пів року, як ви зазначили, в клубі панувала синергія. А що змінилося далі - як розвивалася ця історія?

Цей період можна умовно розділити на кілька етапів. На початку, хоча моя офіційна посада звучала як заступник генерального директора з зовнішніх комунікацій, найбільше задоволення я отримував від співпраці з тренерським штабом та командою. Відверто кажучи, мене дуже захоплювала стратегія, яку розробляв Лупашко разом із своїми помічниками, а також той колектив, що тоді сформувався в клубі. Я ставив перед собою мету максимально ефективно підтримувати клуб у всіх його процесах — бути залученим у всіх питаннях, починаючи від спонсорських угод і закінчуючи внутрішніми робочими завданнями.

Ми фактично перебували в клубі цілодобово, без вихідних. "Карпати" - це складний клуб з багатьох причин, зокрема через його структуру. Навколо нього завжди крутиться безліч людей, є багато впливів і тих, кому небайдужа доля команди в самому місті. Коли головний тренер, генеральний директор і я самі не є місцевими, нам було трохи важче впоратися з викликами. Проте, на мою думку, ми досить швидко адаптувалися до ситуації завдяки повній залученості у всі аспекти роботи. У нас не було чіткого розподілу обов'язків, і я вважаю, що це була одна з ключових переваг цього періоду.

Авдиш і Мірошніченко / Фото ФК Карпати

Якщо говорити про складні моменти, я щиро шкодую, що спільна робота з Андрієм Русолом вплинула на наші особисті стосунки. Я завжди цінував, ціную і буду цінувати людські стосунки вище за будь-яку роботу, бізнес чи гроші.

Водночас щодо ефективності моєї роботи - думаю, не мені самому це оцінювати. Є президент клубу, є безпосередній керівник, які робили свої висновки. Наскільки я був ефективним менеджером - мабуть, коректніше запитати про це в Андрія Анатолійовича.

Якими ж насправді були ваші стосунки з Андрієм у той час, і чому ця ситуація стала для вас такою близькою та значущою?

- Я поважаю його і ніколи не дозволю собі жодного поганого слова, незалежно від того, як складаються життєві обставини.

Висловлюючи підсумки: чи можемо стверджувати, що запрошення Владислава Лупашка виявилося вашим найбільшим досягненням за той час у Карпатах?

Я неймовірно радий, що президент надав Владиславу шанс очолити один з найзнаковіших клубів нашої країни в його молодому віці як головного тренера. Я з самого початку вірив у його здібності як коуча і продовжую захоплюватися ним до сьогодні.

На мою думку, цей етап можна вважати успішним. Незважаючи на величезний тиск, з яким ми всі стикнулися, ці півтора року стали важливими та значущими для Влада як тренера і для клубу в цілому. Я щиро сподіваюся, що Карпати з новим тренером зможуть перевершити раніше досягнуті результати. Але, безумовно, цей етап залишиться частиною історії клубу.

Лише через п'ять хвилин у моїй свідомості з'явилася одна думка: "Ти здобудеш славу великого тренера".

Ви продовжуєте залишатися менеджером Владислава Лупашка. Його призначення в команду "Карпати" для багатьох стало свідченням вашого особистого впливу. Коли ви вперше усвідомили, що саме він здатен стати керівником клубу? Якою була ваша перша розмова щодо можливого партнерства?

Варто одразу підкреслити, що на момент приходу Владислава Лупашка в "Карпати" я не був його менеджером. За дорученням Андрія Анатолійовича я зустрівся з Владиславом, і ця зустріч залишилася в пам'яті. Вона відбулася на терасі готелю, розташованого на Софійській площі, з неймовірним видом, що відкривається між двома величними храмами - Софійським та Михайлівським. Готель знаходиться практично посередині, а з тераси добре видно куполи обох соборів.

Я запросив Влада на вечерю, і в той момент він перебував у Києві. До цього ми зустрічалися лише один раз і майже не підтримували зв’язок. Він їхав на зустріч і, відверто кажучи, не зовсім розумів, чого очікувати. Я теж не знав, до чого це може призвести. Однак, коли ми сіли за стіл, у мене є дві особливості, які важко пояснити логічно. По-перше, я швидко формую враження про людей, буквально за перші п’ять хвилин, і це враження, як правило, залишається незмінним. По-друге, якщо зустріч триває більше трьох годин, і обидва відкидають свої справи, це свідчить про те, що між нами точно виникне щось: чи то бізнес, чи дружба, чи якась спільна історія.

На п’ятій хвилині спостереження в моїй свідомості виникла одна думка: "Ти станеш видатним тренером". Тоді я не поділився цим відчуттям з ним. Це було інтуїтивне усвідомлення, не підкріплене статистикою чи детальним аналізом. Я не проводив глибокого дослідження його діяльності в Інгульці, чув лише деякі відгуки від експертів, які обережно згадували про його заслуги.

Мене дуже зачепило, як він говорить про своє бачення футболу, як ставиться до гравців, що для нього важливо, що головна мета - щоб кожен футболіст після роботи з ним виріс індивідуально. І ще для мене дуже важлива енергетика людини. У нього вона неймовірна - сильна, впевнена. Попри непростий шлях і непростий контекст його ігрової та тренерської кар'єри, середовище на нього не впливало. Мені здалося, що переді мною сидить зірка. А я люблю працювати із сильними особистостями.

Ми проговорили кілька годин. Я нічого йому не обіцяв. Але хочу одразу спростувати плітки: не було такого, що я його "просував" чи ухвалював рішення. Рішення ухвалював президент клубу Володимир Богданович Матківський після консультацій із менеджментом, насамперед із Русолом. Чи робив я все, щоб Лупашко з'явився в Карпатах? Так, робив. І якби ситуація повторилася - зробив би так само.

Артем Федецький відкрито охарактеризував призначення Лупашка як абсурдне та серйозну помилку керівництва команди. Як ви вважаєте, чому серед осіб, що мають відношення до "Карпат", виникла така сильна опозиція щодо цього кроку?

Так, я ознайомлений з цим. Вважаю Артема видатним футболістом минулих часів, який зробив значний внесок у розвиток львівських Карпат. Якщо у нього виникають такі думки, кожен має право на свою точку зору. Я не маю наміру обговорювати це питання.

Олег Авдиш та Владислав Лупашко / Фото: Футбольний клуб Карпати

- Наскільки швидко вдалося домовитися про припинення співпраці Лупашка з Карпатами, чи були складні переговори і якою виявилася позиція самого Влада щодо тренерського штабу та подальших взаємин із клубом?

Перш ніж щось додати, відзначу, що переговори пройшли надзвичайно швидко, практично все було узгоджено за один день. Влад досяг усіх домовленостей з Андрієм Русолом. Інформація про мою нібито активну роль у складності переговорів абсолютно не відповідає істині.

Навпаки, все відбувалося дуже коректно та адекватно. Головний нюанс, який можу поділитися: Влад сам висловив бажання своїм асистентам, якщо вони вважають це доречним, залишитися в клубі. Вони вирішили залишитися. Він не став на заваді клубу у формуванні штабу нового тренера, котрий прибув лише з одним помічником.

Якщо б Влад і клуб мали конфліктні стосунки, ці люди навряд чи залишилися б в команді. Вони прийшли до клубу, по суті, завдяки йому, адже саме Влад отримав можливість самостійно сформувати тренерський склад. Клуб ніяк не втручався в його рішення: тих, кого він хотів бачити в команді, він і запрошував.

Наприклад, я маю значну особисту прихильність до Сергія Лавриненка. Я високо ціную його як особистість і ставлюся до нього з добротою. Чи відчував я радість, коли Влад вирішив запросити його до команди? Так, відчував. Однак я не мав можливості на це вплинути – так само, як і Андрій, хоча вони також підтримують з ним добрі стосунки.

Я зовсім не був знайомий з Ігорем Єрмаковим. Андрій був в курсі, але це не мало ні позитивних, ні негативних наслідків — таке рішення ухвалив Влад. Про це також потрібно відкрито згадувати.

Тому він мав повне моральне право сказати всім цим людям, як мінімум, свою позицію - що вони мають піти разом із ним. Але він цього не зробив. І ми бачимо, що зараз вони допомагають новому тренерському штабу, працюють у клубі. І це, власне, найкраща відповідь на запитання про те, яким було розставання.

Щодо його кар'єри тренера: чи не варто йому задуматися над продовженням діяльності в УПЛ, або ж, можливо, звернути увагу на можливості в європейських країнах?

- Буквально нещодавно один клуб УПЛ виявляв до нього інтерес. Водночас Владислав зараз занурений у вивчення іноземних мов, багато часу приділяє родині - фактично віддає борги, бо раніше через роботу приділяв їм небагато уваги. Тим більше нещодавно в нього народилася третя дитина. Тому він розглядатиме ті варіанти, які вважатиме достойними - як в Україні, так і за кордоном. Тим паче, має всі законні підстави виїжджати за кордон.

"Багато чув, що мені приписують стосунок до платформи PASS"

Ви мали можливість особисто співпрацювати з Глібом Корнієнком, одним з творців PASS, у Карпатах. Ваші відгуки про проект та про Гліба Платова були вельми позитивними. Яке ваше нинішнє ставлення до PASS і якою, на вашу думку, є роль цієї платформи в футбольній екосистемі?

- Гліб Корнієнко - один із найфаховіших скаутів, з якими я мав змогу спілкуватися. Ми працювали в одному клубі, і я можу відзначити його високі професійні якості. Гліб Платов - неординарна особистість, яка разом із партнером зуміла побудувати якісну освітню платформу та консалтинговий сервіс для футбольних клубів. Я також можу відзначити його надзвичайно високий інтелектуальний рівень.

Чимало людей говорять про мою можливу причетність до платформи PASS. Хочу прояснити: на деякому етапі я дійсно виявляв інтерес до придбання частини бізнесу в сфері освіти PASS Education. Проте Гліб Платов відмовив у цій пропозиції, і я цілком це розумію, адже вони вирішили розвивати свій напрямок самостійно. Однак тема інвестицій в освіту мене дуже цікавить, і я взагалі вважаю подібні проєкти перспективними.

Навколо Полісся та платформи PASS колись активно дискутували про ситуацію з потенційними агентськими комісіями приблизно на рівні 200 тисяч євро, а також про ініціативу Володимира Теслі, яку, згідно з доступними даними, не схвалила безпекова служба клубу.

Щодо цього скандалу, я не можу висловити свою думку, оскільки не володію достатньою інформацією про його суть. Усі ми отримуємо інформацію з різних джерел: блогерів та інших, які мають свої погляди на події. Я натрапив на безліч різних інтерпретацій ситуації, тому не наважуюсь робити однозначні висновки.

"Від щирого серця святкую всі досягнення Полісся!"

Ви є менеджером багатьох футболістів житомирського клубу Полісся, таких як Бабенко, Волинець, Андрієвський, Чоботенко, Гуцуляк та, можливо, ще декількох. Ваше ім'я часто згадується в контексті їх кар'єр. Що цікаво, ви самі походите з Житомира, і ваше дитинство було тісно пов’язане з ДЮСШ Полісся. Це створює певну іронію, враховуючи, як склалася ваша кар'єра у футболі. Чи могли б ви колись передбачити таку ситуацію, і чи відчуваєте ви особливий зв'язок з цими гравцями?

Я розпочав свій шлях у дитячо-юнацькій системі Полісся ще з раннього віку. Не секрет, що мій батько обіймав посаду президента клубу з 1993 по 2004 рік. На жаль, після його хвороби клуб перестав існувати. Якщо переглянути командні фотографії тих років, можна помітити, що я практично завжди був на знімках — я настільки глибоко занурився у життя клубу, що моя любов до нього буквально переповнювала мене.

Коли завдяки зусиллям міської адміністрації Полісся відновило свою діяльність — це сталося, здається, у 2018 або 2019 році — мене запросили на першу гру. Є навіть коротке інтерв'ю на YouTube, в якому я висловив сподівання, що клуб зуміє перевершити досягнення команди, якою керував мій батько. Тепер можна з упевненістю сказати, що завдяки Геннадію Буткевичу житомирське Полісся дійсно стало одним з лідерів українського футболу. Я щиро насолоджуюсь кожною його перемогою та успіхом, адже відчуваю цей клуб як частину себе.

"Все, що відбувається під впливом гніву, часто призводить до неприємних наслідків."

Ви також маєте можливість активно розвиватися в галузі іміджмейкінгу та управління репутацією. Поділіться, будь ласка, більше інформації про цей аспект та про ваш новий проект, який називається Personalities Label.

- Так, мій основний фокус зараз - розвиток кар'єр через іміджмейкінг і репутаційний менеджмент. Ми запустили Personalities Label - платформу, яка займатиметься побудовою карʼєри, правильних публічних комунікацій, рекламними контрактами, іміджевими правами не лише футболістів, а й тренерів та спортсменів загалом. У майбутньому плануємо інтегруватися і в шоу-бізнес, і в кінематограф.

Вже розробляється концепція і сценарій повнометражного художнього фільму, який досліджує "темну сторону" українського футболу. Хоча подробиці ще залишаються в секреті, можу сказати, що це буде історія, натхненна реальними подіями. Очевидно, що для всіх шанувальників футболу це стане вагомою причиною відвідати кінотеатр.

- Щойно ви анонсували повнометражний художній фільм про так званий "темний бік" українського футболу. Наскільки велика частка вашого особистого досвіду закладена в цій історії?

Це, скоріше, узагальнений образ – розповіді, які знайомі всім у цій сфері. Однак багато вболівальників навіть не підозрюють, що такі ситуації насправді мають місце.

Можна сказати, що наше інтерв'ю - це перша згадка про цей фільм. А далі, коли, дай Боже, ми його зробимо й будемо готові говорити предметніше, ви будете серед перших, хто про це почув.

Златан також очікує на фільм / Instagram

Ми прагнемо продемонструвати, як насправді відбуваються трансфери у світі спорту, як футболісти переходять з одного клубу до іншого та змінюють своїх агентів. У цьому процесі приховано безліч драматичних моментів. Коли мова йде про великі гроші, амбіційні цілі та сильних особистостей, які беруть участь у цих угодах, це стає важливою темою для суспільства.

- І це водночас частина вашої нової діяльності поза класичним футбольним агентським бізнесом?

- Так, якраз хочу підкреслити: я не будую футбольне агентство. Це взагалі має дуже умовний стосунок до менеджерської діяльності, фактично навіть не має прямого відношення. Це іміджмейкінг-лейбл, частина фокусу якого направлена на розбудову архітектури ефективної карʼєри футболіста.

Проєкт Personalities Label розпочався на фоні суперечок, пов'язаних із контрактами та переведенням Гуцуляка і Чоботенка до дубля, саме вони стали його першими публічними представниками. Це випадковість, чи ви вирішили використати цю ситуацію на свою користь?

- Це просто збіг, у нас був запланований анонс на цей період, який формувався заздалегідь. Ми точно не хотіли на цьому хайпувати.

Гравці команди у своїх відкритих висловлюваннях акцентували на повазі до клубу і не заглиблювалися в деталі конфлікту. Найменше, чого ми всі бажали, так це ескалації суперечок.

У кожного з гравців особисто є повага і до президента, і до клубу, і до головного тренера. Просто бувають різні періоди. І тут, мабуть, доречно сказати: все, що робиться в гніві, зазвичай завершується прикро. Бувають різні періоди в ділових питаннях, але я не хочу зараз давати привід для радості тим людям, які створюють інтриги й авантюри, щоб когось із кимось посварити.

Основне, що хочу підкреслити: рішення було ухвалено. Гравці відновили тренування та вирушили на збори до Іспанії. Ми сподіваємося і віримо, що ситуація надалі розвиватиметься позитивно. Принаймні з боку гравців не буде жодного загострення цієї ситуації.

"Гуцуляк отримує запити майже від всіх спортивних медіа в Україні."

Гуцуляк став одним із перших публічних представників цього проєкту. Враховуючи, наскільки він обережний у спілкуванні з медіа та намагається уникати журналістів — були випадки, коли він просто ховався за ширмою або використовував альтернативні виходи, щоб уникнути ненавмисної зустрічі. Чи не є це певною іронією, що він бере участь у такому проєкті?

Закритість Гуцуляка є безсумнівним фактом. Ви абсолютно праві: він дійсно є людиною, яка неохоче ділиться своїми думками в публічному просторі. Проте саме ця стриманість викликає величезну цікавість. Вона сприяє зростанню попиту на інтерв'ю та співпрацю з українськими і міжнародними брендами. Існує безліч переваг, які залишаються непоміченими для людей.

Це складова його особистого бренду. Коли Гуцуляка запрошують до лейблу, неможливо диктувати йому, яким йому слід бути. Таке не спрацьовує. Проте лейбл може давати рекомендації щодо тих публічних комунікацій чи іміджевих історій, які варто дослідити більш детально — саме цим ми зараз і займаємося.

Наприклад, зараз у Гуцуляка є запити практично від усіх спортивних медіа України. Є також запити від дуже популярних українських YouTube-блогерів із мільйонною аудиторією, в ефірах яких раніше взагалі не було футболістів.

Коли я звернувся до одного з найвідоміших українських інтерв'юерів із запитанням, чому їх цікавить саме Гуцуляк, відповідь виявилася очевидною: за всю свою кар'єру він не дав жодного детального інтерв'ю, проте є гравцем національної збірної і впізнаваною особистістю у світі футболу. Це, в свою чергу, багато що прояснює.

Одинадцять місяців тому ви згадували про його зацікавленість з боку провідних чемпіонатів, а тепер більшість обговорень стосується можливості продовження контракту з Поліссям або переходу до Туреччини, яка не є однією з п’яти найсильніших ліг. Що ж призвело до таких змін?

Згідно з моєю інформацією, клуби з топ-5 ліг, а також команди з Туреччини і країн Близького Сходу виявляють інтерес. Де зрештою опиниться гравець — залишиться на нинішньому місці чи перейде в інший клуб — думаю, найточніше зможе сказати сам Олексій під час одного з своїх інтерв'ю. Адже на сьогоднішній день ніхто не може дати чіткої відповіді на це питання. Це цілком зрозуміло, оскільки футболіст такого рівня завжди викликає великий інтерес.

Цілком зрозуміло, що згодом, при більш детальному розгляді його профілю, інтерес тільки посилюється. Він виявляє значну відданість самоосвіті, вивченню іноземних мов та особистісному розвитку — і це сьогодні має таку ж вагу, як і футбольні навички.

"Гуцуляк - закрита людина з точки зору публічних комунікацій" / Instagram

Я б хотів звернутися до молодих футболістів з важливим посланням: вкладайте в своє майбутнє. Сьогодні великі клуби та значні фінансові ресурси орієнтуються не лише на талановитих гравців, а й на розумних особистостей. Тепер вже звично, коли футболіст знає одну-дві іноземні мови, окрім рідної. Мене дивує, чому українські спортсмени не прагнуть витрачати час, зусилля та ресурси на власний розвиток.

Гуцуляк підходить до тренувань дуже системно, приділяючи увагу як фізичній підготовці, так і психологічному аспекту. Він ретельно готується до кожної гри, вивчаючи тактику суперників, їх захисників і воротарів. Результати, які він демонструє сьогодні, є наслідком не лише тренувань, а й його особистого зростання та ментального розвитку.

Останні дні Гуцуляка в Поліссі виглядали досить тьмяно (розмова відбулася перед матчем з Колосом, - Футбол 24): інколи створювалося враження, що на полі він не проявляє того запалу, який показує в складі збірної, і навіть втратив місце в основному складі під керівництвом Руслана Петровича. Водночас він продовжує навчання в бізнес-школі та вивчає іноземні мови. Чи залишається футбол його пріоритетом у цей момент?

На мою думку, футбол є безперечною основною пристрастю для нього. Як мені відомо, Руслан Петрович позитивно оцінює його ставлення до цього виду спорту. Ви, звичайно, можете задати це питання йому особисто.

Як можна пояснити обставини, при яких гравець, відомий як джокер Сергія Станіславовича, деякий час не займав постійне місце в основному складі житомирського клубу після приходу нових футболістів?

Важливо враховувати всі нюанси. Наприклад, ви, можливо, не в курсі, що у Олексія була мікротравма, яка ускладнювала його підготовку до матчів. Якщо подивитися на статистику, він провів на лавці одну або дві гри, причому одну з них, будучи фактично травмованим. Однак ми ніколи не чули про тиск з боку тренерів чи незадоволення його ставленням до гри. Це свідчить про його замкнутість: багато хто просто не знає, яким він є насправді. А він — справжній професіонал. Тому, звинувачувати його у недбалій поведінці щодо футболу, особливо в контексті клубу, абсолютно неправильно.

На мою думку, Сергій Станіславович навряд чи покликав би до національної команди, а тим паче ставив би в стартовий склад гравця, який не проявляє себе в клубі. Це особливо правдиво, враховуючи, що він підтримує зв'язок з тренерськими командами клубів, де грають наші футболісти.

Чоботенко захоплюється читанням і проявляє інтерес до політичних тем.

- Ще один ваш підопічний - Сергій Чоботенко. Він нещодавно повідомив, що досягнув усної домовленості з клубом щодо контракту, тож наразі, схоже, залишається. Водночас, якщо дивитися стратегічно, який чемпіонат, на вашу думку, найбільше відповідає його стилю гри та сильним сторонам? І чи надходили вже конкретні запити від іноземних клубів щодо нього?

- Я знаю про доволі предметний інтерес із МЛС. Сергій - один із символів сучасного Полісся. Так, він досягнув усної домовленості безпосередньо з президентом клубу.

Що стосується чемпіонатів, то він є центральним захисником, який показав вражаючий розвиток у вмінні просувати м'яч – це критично важлива характеристика у сучасному футболі. Я переконаний, що його рівень, авторитет і набір навичок дозволили б йому успішно виступати в будь-якій лізі.

Якщо бути точним, існував також справжній інтерес з боку французького чемпіонату. Проте на даний момент він вирішив залишитися в Житомирі. Клуб і футболіст досягли компромісу, і це викликає у мене велику радість.

Ми часто обговорюємо прогрес футболіста в технічному плані, але не менш важливою є його психологічна підготовка. Якою є ментальна готовність Сергія до можливого переходу в закордонний клуб?

Готовий. Рік назад я представив Сергія одному з моїх друзів, який є бізнесменом і має глибокі знання у сфері футболу. Після нашої розмови він запитав: "Це справді футболіст?" Я вирішив уточнити, що він мав на увазі. Він відповів: "Це дуже інтелектуальна особа, у мене були зовсім інші уявлення про футболістів".

Я в хороших стосунках із його родиною. Ми постійно на звʼязку з його батьком. У їхній родині дуже тепла сімейна атмосфера, він завжди відчуває підтримку від дружини Каріни. Сергій загалом дуже щаслива й реалізована людина в особистому плані, тому позитивно дивиться на життя.

Він активно займається читанням, завжди прагне дізнатися більше про нові ідеї, ставить запитання і проявляє зацікавленість у моєму бізнесі, бо розглядає різні можливі сценарії розвитку подій. Він також виявляє інтерес до політичних питань. Щодо його розумових здібностей, у мене немає жодних сумнівів.

Наскільки мені відомо, саме Ростислав Тарануха був тим, хто представив вас Гуцуляку. Проте, в переліку осіб, яких ви підтримуєте, а також на сторінках вашого лейблу його не видно. Які у вас тепер стосунки?

- Так, Ростислав запросив мене, Олексія і ще одного хлопця на вечерю - так ми познайомились. Ми всі між собою, в першу чергу, друзі, а потім вже можемо говорити про професійні моменти. Я дуже ціную цих двох людей у своєму житті.

Якщо для того, щоб відверто і відповідально відстоювати інтереси своїх рідних, мені потрібно буде змінити формат взаємин з кимось, я не вагатимусь це зробити, адже це є основою моїх життєвих цінностей.

"Справедливо відстоювати інтереси тих, хто поруч з тобою..." / Instagram

Ростислав наразі вивчає різноманітні можливості, як у сфері футбольних клубів, так і в інших областях публічного життя. Це, можна сказати, певний сигнал: можливо, незабаром ми станемо свідками нової іпостасі Таранухи. Яка саме це буде роль, поки важко передбачити. Це може бути як ведення блогу, так і щось зовсім інше.

Що стосується іміджевих аспектів, Ростислав входить до складу Personalities Label. Повний анонс з’явиться після того, як він ухвалить остаточне рішення та визначить свій новий статус. Наразі він перебуває на стадії вибору подальшого професійного та медійного напрямку.

На завершення, якщо розглядати вашу роль у футболі більш широко та вплив на різні процеси: уявіть, що через п'ять років хтось натрапить на це інтерв'ю і спробує зрозуміти, ким ви є в українському футболі — агентом, менеджером, творцем рішень або людиною, яка завжди в центрі подій. Яким ви б хотіли, щоб вас сприймали?

Мені завжди було важливо, щоб моя діяльність не залишала людей байдужими. Футбол — це сфера розваг, і я прагну, щоб у тих проектах, над якими я працюю, він ставав більш схожим на шоу-бізнес, що викликає зацікавленість у глядачів. Тому, ймовірно, наш бізнес буде орієнтуватися на концепцію продюсерського центру. Насправді, мій лейбл вже виконує функції такого центру. Ми хочемо впливати на розвиток культури публічних комунікацій у футболі, займатися іміджмейкінгом і допомагати формувати кар'єри тих, хто довіряє нам цю справу.