Звідки в Чорнобилі взялися русалки? (Тетяна Галковська)

Редакція Цензор.НЕТ може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі "Блоги" несуть автори текстів.

Я була вражена, коли зайшла до Українського дому на виставку "Чорнобиль. Обʼєкт укриття". Зайшла лише на кілька хвилин, а залишилася майже на годину. Тут представлені як сучасні, так і історичні фотографії, що зображують не тільки саму Чорнобильську АЕС та ліквідаторів катастрофи, а й людей, які працювали і проживали в сусідніх територіях. Є матеріали, що знайомлять з історією та культурою поліщуків. Можна почути мелодії, які звучали в Поліссі, а також насолодитися казковими роботами Марії Примаченко — чомусь я ніколи не асоціювала її творчість із Чорнобилем. Також представлені роботи її учнів та творчість Віктора Зарецького, який якийсь час жив у цих краях.

Виставка, основана на документальних свідченнях, проведе відвідувачів через історичні події, починаючи з аварії на ЧАЕС та процесу ліквідації її наслідків, і завершуючи влучанням російського дрона в новий безпечний конфайнмент у лютому 2025 року. Вона також представить збережену спадщину чорнобильського Полісся, розкриє єврейську історію регіону Чорнобильщини, а також демонструватиме підготовчі матеріали Івана Литовченка для мозаїк у Припʼяті та ескізи Юлія Сінькевича до памʼятника "Прометей", що став символом цього міста, як зазначено в офіційному прес-релізі.

Чимало людей досі сприймають зону відчуження як жахливе місце, де все життя зникло назавжди. Однак на виставці представлені численні відеозаписи, зняті прихованими камерами, які демонструють диких тварин, що повернулися на ці території, а також містично прекрасну природу, що відновилася.

Сьогодні ми обговорюємо техногенну катастрофу, яка принесла жахливі наслідки, і розглядаємо це через призму особистих історій, -- повідомляє екскурсовод Вікторія Брйко. -- Коли в ніч з 25 на 26 квітня 1986 року Припʼять перестала існувати, життя в інших місцях тривало. Дехто святкував весілля, інші відвідували школу, а в Києві на початку травня відбувалися велогонки.

Уся виставкова зала, що носить ім’я "Втрачений рай", присвячена поліській культурі.

Екскурсовод продовжує: "Ця експозиція знайомить нас із творчістю Марії Примаченко, її учнів, а також з обрядовими традиціями. Особливо варто звернути увагу на роботи, що розкривають тему русалчиного тижня, яка корениться в доісторичних часах і досі зберігається на Поліссі. Поліщуки представляють собою унікальний культурний феномен, адже Україна переважно складається зі степів і лісостепів, але території на межі лісу завжди вважались особливо небезпечними. Місцеві жителі харчуються дарами лісу та мають унікальну здатність взаємодіяти з хижаками. Це яскраво відображено у творчості Марії Примаченко, де можна побачити її казкових істот, які стали символом місцевих легенд та фольклору."

Також в цьому залі можна побачити рушники, іконопис, костюми, характерні для цієї території. За словами Вікторії Бойко, культурологи й досі їздять цими місцями і рятують вироби мистецтва, деякі з яких ще фонять. Деякі робили це ризикуючи життям, багатьох із членів тих експедицій вже немає в живих.

Цей проєкт присвячений потужності та вразливості як самої планети, так і людства, -- зазначає директорка Українського Дому Ольга Вієру. -- Він тісно пов'язаний із сучасною реальністю, коли ми, незважаючи на всі труднощі, продовжуємо боротися і стаємо сильнішими. Наша основна мета – передати це відчуття людям. Саме тому виставка розпочинається незвично – з сучасного пейзажу, що показує нашу землю з висоти, де природа все ще панує. Біль від трагедій завжди залишиться з нами, але ми прагнемо, щоб глядачі відчули цю силу – силу людей, природи та нашої землі.

Ми прагнули заповнити виставку творами мистецтва, які здатні торкнутися як душі, так і розуму. Тут представлені як роботи, створені спеціально для цього заходу, так і витвори, які вже здобули статус класики.

Один витвір мистецтва вирізняється своєю неповторністю — це керамічне монументальне панно Людмили Мешкової, створене в 1986 році під назвою "Хіросіма -- Чорнобиль". Хоча панно було призначене в Японію, дивним чином воно залишилося в Україні. Композиція складається з окремих блоків, які протягом тривалого часу зберігались у квартирі мисткині, куди минулого року потрапили уламки шахеда. Це велике полотно, виконане у незвичайній техніці емалевого розпису по кераміці, зображує вогняного півня, під крилами якого з одного боку представлений японський ландшафт, а з іншого — український.

Ми прагнули організувати експозицію, яка була б цікава всім - тим, хто зберігає спогади про ці події, ліквідаторам, а також молоді та учням. Наша мета полягала в тому, щоб продемонструвати, що за кожним явищем, навіть якщо воно має драматичний чи трагічний характер, може приховуватися безліч значущих, а іноді і життєствердних аспектів.

Виставка проходитиме до 7 червня, і ви зможете відвідати її в будь-який день тижня, окрім понеділка.