Пять об’єктів музики, які змінили Золтана Алмаші

Ми продовжуємо розповідати про те, як мистецтво змінює людину. В цьому випуску рубрики «П’ять про п’ять» Золтан Алмаши разом із іншими композиторами назвав п’ять ключових моментів світу музики, які визначили його творче становлення.

Золтан Алмаші — український композитор, віолончеліст. Артист ансамблів «Київська камерата» та «Нова музика в Україні». Грав в ансамблі сучасної музики  «Рікошет», «Нострі темпорис». Учасник стипендіальної програми Gaude Polonia (2008), лауреат премій им. Л.Ревуцького (2003) и Б. Лятошинського (2012).

1 . Сергій Прокоф’єв , балет » Ромео і Джульєтта » .

Це, фактично, перше в житті моє усвідомлене глибоке музичне враження. Справа в тім, що я практично ріс у Львівському оперному театрі. Тато працював першою скрипкою в оркестрі, і брав мене з собою на репетиції дуже часто, а також я дивився всі спектаклі, які йшли в театрі. Дивився їх не без захоплення, але найбільше любив ті опери та балети, де було багато батальних сцен)) Музику я сприймав, але не те щоб особливо концентрував на ній свою увагу . І раптом, десь приблизно у віці 7 років, мене раптом пройняла і потрясла САМЕ МУЗИКА, у балеті Сергія Прокоф’єва!! Що, начебто, і дивно, бо ж музика все-таки порівняно сучасна (живий же міф, що музика 20-го століття сприймається важче, ніж музика попередніх епох)

2. Пори року » Антоніо Вівальді

Якось я у підлітковому віці досить сильно захворів, а на це наклалась емоційна депресія. Вивела мене з цього стану платівка з твором «Пори року» Антоніо Вівальді. Після прослуховування цього твору ніби почався новий відлік у моєму житті .

3. «Концерт для скрипки з оркестром» Ян Сібеліус

Мені було років 16, я відпочивав у Литві (Паланга). Там були відкриті концерти на літній естраді, виконували класику (якийсь хороший литовський оркестр, вже не пам’ятаю який саме) . Одного вечора виконували скрипковий концерт Яна Сібеліуса, і раптом посеред виконання у мене на очі навернулись сльози, і я дуже гостро і ясно відчув, що хочу бути музикантом і більше ніким! ( хоч я вже давно вчився в музичній школі, але такої впевненості, що я буду музикантом у мене не було ще до цього моменту ).

4. «Мікрокосмос», Бела Барток

Якось я почав грати для себе «Мікрокосмос» Бартока (у віці приблизно 19 років ), і раптом — цей  «мікрокосмос» відкрив для мене нескінченний Великий космос угорських народних інтонацій (крізь авторське бачення Бартока звісно). Потім я почав знайомитись з угорським фольклором по збірникам Бартока. Так я відкрив для себе новий і прекрасний світ, який стимулював мене рішуче до серйозних занять композицією.

5. Фестиваль «Контрасти», Львів .

Я десь на 4-му курсі консерваторії. Виконується твір мого вчителя, Юрія Ланюка ( український композитор, віолончеліст, лауреат премії Шевченка, проживає у Львові) під назвою «Соната чекання» для віолончелі і фортепіано. Я відчув що таке «катарсис» у повному значенні цього слова ! В цей момент я зрозумів , якою саме має бути музика , і яка є її ціль.