"Він не прагнув сліз за собою": що ми знаємо про посмертний альбом військового Варнака "Де нові пісні?"

Ярослав "Варнак" Іванов, військовий, поет та репер, трагічно загинув у віці 23 років під час служби. За свій короткий час творчості він встиг записати п'ять сольних треків, які стали основою його фінального альбому. Ще три композиції, створені у співпраці з виконавцями хейтспіч, Військовим станом, Слобожанщиною та Нельсоном, були дописані вже після його смерті. Посмертний альбом "Де нові треки?" вийде на лейблі AB3.Music Третього армійського корпусу. Це щирий воєнний щоденник, в якому висвітлено теми дорослішання на фронті, посттравматичного стресового розладу, втрати товаришів та прірви між передовою і тилом. Усі роялті з цього альбому будуть передані родині Ярослава.

Саундпродюсер нового альбому Алекс Єфімов, який також відомий під псевдонімом fimamaru і раніше був учасником гурту хейтспіч, поділився своїми думками про процес роботи над матеріалом людини, яка вже не має можливості щось змінити чи доповнити. Він розповів, як емоції впливали на цей творчий процес і чому назва альбому містить елементи чорного гумору, що було характерно для Варнака.

Цей альбом, присвячений пам'яті військового репера Варнака, вийшов після його смерті. Поділіться історією його створення.

Так, це посмертний альбом, створений з треків, над якими ми працювали разом. Це, напевно, був перший випадок, коли лейбл вирішив підтримати артиста з військовим минулим. Як тільки я приєднався до лейблу, з'явився Варнак — надзвичайно креативний хлопець. Він зв'язався з Ільєю (ред. - керівник лейблу), і Ілля передав його мені. Ми почали записувати треки: Ярослав приїжджав до мене в студію у вільний час або під час відпустки.

Весь процес затягнувся, оскільки реліз проходить через лейбл, що залучає велику кількість людей і команду. Спочатку ми планували реалізувати його на більшому масштабі, ніж зазвичай, і Ілля пропонував: давайте розробимо детальну стратегію.

Тобто спочатку альбому не планували, просто писали пісні?

Для нас так, але ідея альбому завжди була у Варнака. Він його дуже хотів. Зазвичай він працював на біти своїх друзів 121 та 76fm, а потім ми вже допрацьовували все це на студії. Коли накопичилися демки, він принципово наполягав на альбомі, бо п'ять його треків пов'язані між собою: кожен переходить в інший. З них утворилася перша частина. Решта демок, з якими ми не знали, що робити, стали бонусною стороною. Там ми вже залучили артистів на фіти: хейтспіч, Військовий стан, Нельсон і Слобожанщину.

Яка тематика цих п'яти сольних композицій?

Кожна композиція має свою унікальну передісторію. Перший трек, "Молодий Микола", розповідає про його досвід під час військових навчань і враження, які він отримав. Наступний трек "Не по нам" фокусується на військовому побуті та відзначеному гумором повсякденному житті солдатів. "Треба в посад", також відомий як "Малиновий захід", описує момент, коли неподалік впав ворожий FPV-дрон, і як Ярослав, дивлячись на неймовірний захід сонця, усвідомив всю красу цього моменту, що надихнуло його на створення треку. "Голова гаряча" присвячена переживанням у військовій обстановці, а "ПВК" розкриває тему ПТСР та наслідків війни, відображаючи післявоєнні виклики.

Вся нарація переплетена в єдину історію, і майже всі її елементи черпаються з особистого досвіду Варнака. Єдиний виняток — пісня "Тибет" (фіт з хейтспіч), в якій йдеться про ліричного героя, що мріє про подорож до Тибету. Інші твори більше відображають його власні переживання, роздуми та життєвий досвід.

Яким він був у роботі?

Він завітав до мене з великим ентузіазмом, проте ще без досвіду. Ми зосередилися на технічних аспектах, адже він стикався з труднощами в чіткості вимови. Поступово ми виправляли це, і результати ставали помітні. Він був надзвичайно щасливий, що тепер отримує допомогу у досягненні професійного рівня.

На жаль, йому не вдалося повністю реалізувати свій потенціал: більшість часу він провів на позиціях. За місяць до своєї загибелі він повернувся додому у відпустку, і протягом приблизно двох тижнів ми майже щодня провели по дві-три години в спілкуванні. Ми провели сім-вісім студійних сесій, і саме в цей період стало помітно, як він значно зріс як артист. Ми планували випустити альбом, але, на жаль, його життя обірвалося.

Як виникли фіти?

"Плаче небо" ми записали, але не знали, що з ним робити. Він хотів жіночий вокал. Перебирали варіанти, вийшли на Нельсон, з якою він теж спілкувався в соцмережах. Так вийшло, що я з нею познайомився й почав її продюсувати. Вона записала цей трек: перезаписала його текст своїм голосом, і вийшло дуже добре. Майже все там було зроблено ще за його життя.

Варнак завжди мріяв про спільну співпрацю з хейтспіч, але через обов’язки хлопців у службі це залишалося нездійсненою ідеєю. Одного разу ми записали демоверсію під назвою "Тибет", до якої згодом приєдналася наша знайома, військова Поліна Слобожанщина. Біт для цього треку створив 76fm, а я займався його доопрацюванням.

На початку ми не уявляли, як діяти з цим записом. Проте згодом я вирішив залучити до проєкту нашого лідера хейтспічу Діму. Коли він доповнив трек своєю частиною, то надав йому абсолютно новий зміст. Заключні рядки його вірша звучать так: "Але ми будемо сподіватися, що ти все ж вирушив у Тибет".

"Втрату" спочатку планували як вступ до альбому, хоча вона не зовсім відповідала його концепції. Це вірш, який відображає те, що забрала війна: улюблену роботу, свята, друзів — залишилися лише руїни. Для третього фіту розглядали варіант з Військовим станом. Коли ми зв’язалися з нею, вона переглянула трек з власної перспективи та вирішили залишити один куплет Варнака, а решту заповнити її партіями.

Вам довелося завершувати треки, які не мали вказаного автора. Які емоції це у вас викликало?

Головна проблема полягає в тому, що важко зрозуміти, як максимально точно передати художнє бачення артиста. Я намагався врахувати його уподобання та стиль, уявляючи, як він хотів би це побачити. Навіть із назвами виникли труднощі: у треків були попередні варіанти, і ми довго обговорювали, як їх правильно назвати. Так само було й із назвою альбому.

Ми усвідомлювали, що Варнак був іронічною особистістю, яка мала прихильність до чорного гумору та не бажала, щоб його згадували зі сльозами на очах. Всі прагнули пам'ятати його живим, енергійним, таким, яким він був насправді. Тому ми вирішили назвати це "Де нові треки?". Це справді втілення чорного гумору.

Декілька композицій ми обирали разом із його нареченою, адже вона розуміла його найглибше. Крім того, важливу роль відігравав професіоналізм: більшість треків вже були записані, і їх потрібно було лише "допрацювати".

Було відчуття підвищеної відповідальності?

Так, я розумів, що це дуже важлива задача. Коли дізнався про його загибель, були емоції, я не знав, як реагувати. А потім розумієш, що є задача, і вмикається професіоналізм. Часом, коли ти надто до чогось ставишся, стає тільки гірше. Іноді треба просто робити так, як робиш завжди.

Тобто емоції радше заважали?

Так. Якісний трек це зазвичай випадковість, спеціально його не зробиш. Тому ти просто працюєш із тим, що є, і намагаєшся зробити це якнайкраще. В музиці не працює так, що можна вкласти в трек п'ять тисяч доларів, і він стане кращим. Зазвичай стає тільки гірше. Чим більше роботи вкладаєш, тим гірше, це такий парадокс творчості. Успішні треки зазвичай робляться швидко: вони ніби захоплюють емоцію, і треба швидко її зафіксувати.

Чи була на цьому альбомі якась випадковість?

Є кілька фаворитів. Я впевнений, що з восьми треків є два, які справді можуть стати народними. Про один скажу точно: "Плаче небо" має потенціал стати хітом. Коли Варнак писав цей трек, він розумів, що під нього можуть ховати. Він сказав це своїй дівчині, і вона мені передала. Так і сталося: його ховали під цей трек. На обкладинці фото з його похорону. Це звучить як історія з серіалу, але це реалії, в яких ми живемо.

Які аспекти роботи над релізом виявилися найскладнішими?

Тепер, коли все зроблено, здається, що складнощів не було, але вони були. Наприклад, якби десь не було записано партію, я б зараз міг її відтворити за допомогою нейромереж. Та на щастя, усі партії Варнака були дописані. Я виступав комунікаційною ланкою між артистами: показував треки, пояснював, що приблизно бачу.

З "Військовим станом" виникла складність у тому, щоб поєднати атмосферу першої версії, яка була досить сумною, з новим, більш рокерським і енергійним звучанням. Мені потрібно було знайти баланс між цими двома стилями. Я переписав гармонію треку та тривалий час працював над аранжуванням, щоб створити таке враження, ніби всі партії записувалися одночасно.

Чи відчуваєте ви, що ці пісні тепер сприймаються по-іншому?

Отже, під час презентації я самостійно вирішив створити ліричні відео, щоб глядачі могли сприймати слова на візуальному рівні. Ця форма мистецтва акцентує увагу більше на змісті, а не на звукових ефектах. Як продюсер, я зазвичай зосереджуюсь на звучанні, але тут текст став ключовим елементом. Переписуючи та перечитуючи його, я виявляв нові значення. І коли зрозумів, що композиції органічно переходять одна в іншу, це стало завершеною оповіддю про ліричного персонажа.

Мене захоплює співпраця з артистами, які щиро вірять у свою справу. Поп-культура не є моїм покликанням, адже там панує комерція та прагнення задовольнити маси. Натомість, у цьому випадку, ми маємо справу з сублімацією особистісного досвіду митця, з його унікальною історією.

Що з цього має для вас особисте значення?

"Втрата": роздуми про те, що відібрала війна – друзів, знайоме повсякдення. А також "ПВК": яким буде наше життя після конфлікту, як ми сприйматимемо гучні звуки, як адаптуватимемося до життя без постійних тривог і комендантської години.

Яка основна мета цього альбому?

Зберегти пам'ять про загиблого бійця, дуже цікавої, унікальної людини. Йому було лише 23, нещодавно мав би бути 24-й день народження. Він міг виїхати і не воювати, міг дочекатися 25-ти, але пішов сам, бо такий був його принцип. Навіть нікнейм у нього в соцмережі був радикальний. Він казав, що робить це заради майбутніх дітей, щоб вони не бачили цієї війни. За свої ідеали він і загинув.

Чи існували інші ініціативи, присвячені його пам'яті?

З моєї ініціативи ми зіграли трек Варнака наживо на концерті хейтспіч, де було 2000 людей. За 10 хвилин зібрали близько 100 тисяч гривень для його підрозділу, розіграли патч і виконали новий трек. Я також зіграв з хейтспіч "Аргумент", хоча вже не є учасником гурту, щоб вшанувати його пам'ять. Діма розповідав, що люди стояли на колінах. Були фотографії Варнака. Його наречена написала в сторіз, що його музика лунала для двох тисяч людей, а він цього ніколи не побачить.

Чому варто звернути увагу на цей альбом?

Такого в Україні майже не було. Я не пам'ятаю, щоб виходив посмертний альбом артиста, який загинув після того, як його написав. Це цілісна робота, в ній долучено цікавих артистів. Тут є класичний військовий реп, експериментальний дабстеповий трек і дуже сумний "Плаче небо". Кожен знайде щось своє. Його попередні треки слухають і досі: небагато, але стабільно.

Можливо, цей альбом не досягне величезної популярності, проте його значення залишиться актуальним на довгий час. Це буде оповідь про людину, яка залишила свій слід в українській культурі. І, що особливо цікаво, ця історія є справжньою, а не вигаданою.

"Де ж нові треки?" дозволяє незавершеній творчій спадщині Варнака знайти свій шлях до слухачів. Насолоджуйтеся альбомом, діліться його музикою та сприяйте збереженню пам'яті про митця.

Альбом "Де нові треки?" доступний на всіх основних стримінгових платформах.