Александр Абакумов: Карфаген необходимо уничтожить - Центр журналистских исследований

Я осознаю, что после того, как вы посмотрели видео из второго этапа операции "Карфаген", у многих из вас могло появиться весьма простое, почти инстинктивное желание - убраться и привести себя в порядок.

Очищение от всей той мерзости, которую вы наблюдали. От цинизма и жестокости, от той тревожной обыденности, с которой люди могут говорить о мошенничестве, насилии, похищениях и пытках. От осознания, что за всем этим могут скрываться те, кто по долгу службы призван защищать нас от преступных деяний, делится в Facebook Александр Абакумов, глава детективного подразделения НАБУ.

Проте я хочу поділитися з вами однією думкою. Те, що ви спостерігали, — це лише маленька частина великої картини.

Ми продемонстрували лише те, що було можливо, не порушуючи інтереси розслідування. Велика частина матеріалів наразі не підлягає публікації. І повірте, найглибші аспекти цього корупційного айсберга ще залишаються прихованими від очей.

Коли ти працюєш із такими матеріалами, виникає дивне поєднання двох почуттів. З одного боку, майже фізична гидливість. Від того, наскільки глибоко може опуститися людина, наскільки потворними можуть бути стосунки між криміналом і представниками держави. А з іншого -- дуже чітке усвідомлення: ніхто, крім нас самих, цього не виправить. І саме це друге відчуття значно сильніше за перше.

Ми часто сприймаємо корупцію як явище, яке не має нічого спільного з нашим щоденним життям. Це асоціюється з високими кабінетами, величезними сумами грошей, хабарями, відкатами, біткоїнами, офшорними рахунками та заплутаними фінансовими схемами. Йдеться про осіб, яких більшість українців ніколи не зустріне і, можливо, взагалі не побачить.

Але операція "Карфаген" показує зовсім інший бік корупції.

Корупція — це, подібно до телефонних аферистів, які дзвонять вам або вашій бабусі, намагаючись витягти останні гроші.

Корупція -- це наркотики, які можна придбати буквально за рогом, у сусідньому магазині.

Корупція – це ситуація, коли особу можуть викрасти, завдати їй шкоди чи навіть катувати, а ті, хто повинен боротися зі злочинністю, насправді сприяють злочинцям у уникненні покарання.

Корупція -- це коли ви можете стати жертвою злочину, але навіть не знатимете, що звертаєтеся по захист до людей, які самі можуть бути частиною злочинної системи.

І ось тут ми досягаємо найсуттєвішого моменту.

Корупція — це не лише фінансові махінації. І навіть не тільки про використання влади в особистих інтересах.

Це стосується відсутності покарання.

Тому що корупція породжує безкарність. Безкарність породжує вседозволеність. А вседозволеність рано чи пізно перетворюється на насильство.

Коли злочинець знає, що за гроші можна купити захист правоохоронця, він перестає боятися закону. Коли правоохоронець розуміє, що його повноваження можна перетворити на джерело незаконного збагачення, він перестає служити державі. А коли ці двоє знаходять спільну мову, виникає щось значно небезпечніше за звичайну корупційну схему.

З'являється мафія.

Не та романтизована мафія з кіно, з її вигаданими кодексами честі та красивими костюмами. А справжня, потворна система, у якій організована злочинність отримує захист держави, а корумповані представники держави -- гроші та вплив криміналу. Система, у якій правоохоронні повноваження можуть використовуватися не для боротьби зі злочинністю, а для її обслуговування. Для переслідування конкурентів, тиску на підприємців, журналістів, громадських активістів і навіть інших правоохоронців, які відмовляються приймати ці правила гри.

Саме ознаки такої системи ми побачили під час операції "Карфаген".

На другому етапі операції ми повідомили про підозру першим п'ятьом учасникам нової злочинної організації, до якої, за даними слідства, було залучено щонайменше 12 осіб.

Ми продемонстрували, яким чином, за оцінками слідства, функціонувала мережа, що приховувала численні шахрайські колцентри. Було розкрито, як діяли представники злочинного світу у співпраці з правоохоронцями. Також стало відомо, які обговорення відбувалися щодо атак на тих, хто намагався протистояти цим незаконним бізнесам.

І це всього лише фрагмент інформації, яку ми змогли зібрати.

Проте мені хотілося б, щоб з цієї оповіді ми отримали ще один, набагато більш обширний висновок.

Корупція не є ізольованим явищем; вона проникає в усі його структури та елементи.

Цей процес не обмежується лише кабінетом корумпованого чиновника, що приймає хабарі. Його функціонування залежить від безлічі людей — десятків, сотень, а часом і тисяч, кожен з яких відіграє свою унікальну роль у величезному злочинному апараті.

Хтось створює шахрайський кол-центр, де нові працівники стають операторами, які щодня обманюють незнайомців задля отримання грошей. Дехто займається продажем наркотичних речовин, інші ж підтримують цю діяльність, забезпечуючи прикриття. Є й ті, хто передає інформацію про заплановані обшуки. А хтось просто втішає себе думкою, що нічого злого не коїться, адже виконує лише свої професійні обов’язки.

Проте це обман самого себе.

Коли ви усвідомлено обираєте працювати в шахрайському кол-центрі, беручи участь у злочинному бізнесі, стаєте частиною системи, що ґрунтується на обмані, насильстві і корупції, ви не просто заробляєте кошти. Ви сприяєте руйнуванню країни, в якій існуєте, і при цьому позбавляєте майбутнього самих себе.

Тому що корупція має одну страшну властивість. Вона ніколи не зупиняється там, де їй дозволили існувати. Вона поширюється, захоплює нові території, нові інституції, нові сфери нашого життя. Сьогодні вона забезпечує безкарність телефонним шахраям. Завтра -- наркоторговцям. Післязавтра -- тим, хто викрадає та катує людей.

Корупція нагадує ракову пухлину. Вона проникає в державні інституції, підриваючи їх зсередини і поступово позбавляючи державу можливості виконувати свої ключові завдання.

І на певному етапі питання вже не в тому, наскільки ефективно працює той чи інший державний орган. Питання в тому, чи здатна така держава взагалі існувати. Тому що держава, у якій злочинці можуть купувати правоохоронців, а правоохоронці продавати злочинцям свою владу, поступово перестає бути державою для своїх громадян. Вона більше не гарантує безпеку. Не забезпечує справедливість. Не захищає слабшого від сильнішого. Вона перетворюється на територію, де право має той, хто може за це право заплатити.

Якщо цей процес не зупинити, то така країна, без сумніву, опиниться в безвихідному становищі. Тому мене завжди вражає, коли чую, що боротьба з корупцією, мовляв, наразі не є пріоритетом. Кажуть, під час війни є інші, більш нагальні питання. Наче можна відкласти антикорупційні зусилля до моменту, коли досягнемо перемоги, а потім вже вирішувати всі ці проблеми.

Операція "Карфаген" пропонує дуже чітку відповідь на це питання. Боротися з корупцією не просто потрібно — це одна з ключових умов для виживання держави. Невозможно створити міцну країну, якщо її інституції підриває організована злочинність. Безпека громадян не може бути забезпечена, якщо ті, хто має їх захищати, насправді співпрацюють з кримінальними елементами. Не можна говорити про перспективу розвитку країни, коли корупція щодня руйнує наше майбутнє.

Цю хворобу не можна подолати напівзаходами.

Онкологію не лікують умовляннями. Не домовляються з метастазами про те, щоб вони поки що не поширювалися. Не відкладають лікування до зручніших часів. Її лікують рішуче, системно, іноді болісно. Використовуючи всі доступні засоби, щоб урятувати організм.

Національне антикорупційне бюро ставить перед собою надзвичайно амбітну задачу: знищити системну корупцію як соціальне явище. Воно прагне знищити механізми, що сприяють проникненню злочинних елементів у державні структури. Метою є позбавити організовану злочинність можливості отримувати захист з боку держави.

Наша діяльність можна порівняти з антикорупційною хіміотерапією. Ми маємо виявляти та знищувати ці метастази, навіть якщо вони проникли на великі глибини. Навіть коли наше лікування викликає сильний опір. І навіть коли деяким здається, що краще залишити все так, як є.

Але інша можливість виглядає набагато більш жахливою.

Операція "Карфаген" продовжується. Для нас це не лише назва певного розслідування, а й символ нашої відданості справі, яку ми зобов'язані завершити.

Ми не можемо дозволити собі звикнути до цього бруду, від якого неможливо відмитися. Не можемо прийняти його як неминучу частину нашого життя. Не можемо погодитися з тим, що злочинність і корупція завжди будуть сильнішими за державу.

Тому що ніхто, крім нас самих, не зробить нашу країну іншою.