Андрій Альохін: Глядач має відчути, що Джонні Депп з малих років розмовляє українською.

Андрій Альохін. Фото: Особистий архів

Ще до початку масштабної агресії перегляд фільмів з українським дубляжем вважався ознакою гарного смаку. Проте після лютого 2022 року це стало не лише вираженням підтримки рідної мови, а й способом продемонструвати противнику, що ми ніколи не були єдиною нацією.

Враховуючи ці фактори, спеціальність актора дубляжу в Україні користується великою популярністю та має значну важливість. Проте, ці талановиті фахівці зазвичай залишаються невидимими для широкої аудиторії, і звичайний глядач рідко може впізнати їх в обличчя.

МЕТА вирішила виправити цю несправедливість і поговорила з відомим українським актором дубляжу Андрієм Альохіним. Він розповів, в якій країні найсильніша школа дубляжу, в яких побутових випадках його виручав голос, а також продемонстрував вміння відмінного кухаря.

Перший аспект, який варто обговорити, – це війна. Вона кардинально змінила наше життя. Яким чином це торкнулося вас?

- Я став старшим. Я втратив дорогих мені людей. Проте я зрозумів, що навколо мене є дивовижні особистості. Це надихає мене щодня.

Стрес може суттєво позначитися на голосі. Як актор дубляжу, вам є що додати щодо цього питання?

-Це правда. Всі почуття, які треба грати, тепер загострилися аж до неба. Але голос - він навпаки чомусь і сильнішає, і глибшає: врешті-решт, це - та зброя, якою я володію досконало й можу використовувати на повну.

Чимало людей вважають, що найвищим досягненням українського дубляжу є озвучення "Сімпсонів". Як ви на це дивитеся?

"Сімпсони", культові "Тачки" та "Альф" — справжні шедеври анімаційного мистецтва. Визначити найкращий з них — завдання нелегке. Проте після таких видатних проектів український дубляж вже не може залишитися на звичному рівні: кожен актор прагне внести щось унікальне, адже ці легендарні роботи встановили надзвичайно високі стандарти.

-Взагалі, як вважаєте, на якому рівні зараз знаходиться український дубляж?

На піку популярності. Коли все починалося, українці мали можливість обирати: переглядати фільм в українському або російському дубляжі. Звичайно, більшість віддавала перевагу російському варіанту, адже українська мова сприймалася як щось сільське та кумедне. Тому акторам і перекладачам українського дубляжу доводилося постійно створювати справжні витвори мистецтва. Поступово глядачі зробили дивовижне відкриття: фільми голлівудського виробництва, озвучені українською, виявлялися яскравішими, захоплюючими та незабутніми в порівнянні з формальним московським дубляжем.

Що б ви рекомендували людям, які починають вивчати українську мову, щоб отримати більше практики?

-Вмикайте українську озвучку, дивіться серіали й кіно з українським дубляжем: це жива, чиста, ідеальна українська мова. Телебачення та радіо, на жаль - не найкращі взірці мови: багато помилок, русизмів, штампів. А над дубляжними текстами працює ціла команда висококласних профі - і зрештою виходить, як кажуть французи, crème de la crème - вершки вершків, найкраще з найкращого.

-Актори завжди перекривають акторів дубляжу і зазвичай тих, хто знаходиться за кадром, не знають. Це справедливо? Як можна це виправити?

Я цю ідею підтримую. На вулиці навряд чи хтось підійде і скаже: "Я вас впізнаю!". Можна вільно гуляти навіть із неохайною зачіскою та у спортивному одязі. Проте, варто тільки заговорити, як водій таксі або бариста миттєво реагують: "О, я вас знаю!"

Чи є у вас випадок, коли ваш голос став вам у пригоді, або якась захоплююча ситуація, пов'язана з ним?

Одного разу в нашій оселі трапилася аварія з важливою трубою - працівники комунальних служб прибули, розкрили всю територію, а потім залишилися без діла на цілий тиждень.

Тоді я зателефонував у ЖЕО, використовуючи манеру та інтонації чиновника з міської ради. До вечора трубу вже замінили, все закопали, заасфальтували, а бордюри навіть пофарбували. Такої зосередженості комунальних працівників в одному місці я не спостерігав ані раніше, ані пізніше.

Які є корисні поради, щоб постійно підтримувати свій голос у формі?

Знаєте, це нагадує спортзал: якщо ви перестанете його відвідувати, ваша фізична форма швидко погіршиться, і вам знадобиться багато зусиль, щоб повернутися до попередньої кондиції. Так само і з голосом: якщо ви будете займатися ним щодня, він стане справжнім чемпіоном.

Чи має значення, хто висловлює думку, або ж важливіше, що саме звучить?

Усе має значення. У процесі дублювання твоє завдання полягає не лише в тому, щоб зіграти роль, а й у тому, щоб переконати глядача, що Джонні Депп з дитинства розмовляє українською та розуміє наші місцеві жарти. Якщо навіть трохи відступити від істини, магія зникне. Важливо, що ти говориш. Важливо, як ти це робиш. І не менш важливо, хто саме це озвучує, адже кожен висловлює думки по-своєму.

Ви маєте досвід у дублюванні на іноземних мовах. Наскільки це важко, і чим воно відрізняється від дублювання на вашій рідній мові?

Безсумнівно, дублювання англійською або французькою мовами є набагато більш складним завданням. Проте в цьому є свій особливий виклик, який мені дуже подобається.

До того ж, оскільки в різних мовах використовуються різні групи м'язів - істотно змінюється тембр. Якщо одну й ту саму фразу я скажу англійською і французькою - буде враження (навіть у мене самого), що це озвучували двоє різних чоловіків.

Чи спостерігаєте ви за колегами з інших держав? Яка країна має найкращі програми для акторської майстерності та дубляжу?

Скажу вам ось що: в багатьох країнах Європи дубляж практично відсутній. Ви дивитесь фільм в оригіналі одним оком, в той час як іншим оком читаєте субтитри. Наприклад, у Польщі та Скандинавії дублюють лише дитячі стрічки. Натомість, Франція, яка активно захищає свою мову і намагається уникати англійської, має одну з найпотужніших шкіл дубляжу в Європі. Іноді перегляд американського фільму французькою може бути навіть цікавішим, адже це надає особливу унікальність і в деяких випадках перевершує оригінал.

Поділіться своїм досвідом у кулінарії. Яка концепція стала основою для вашої нової книги? Що надихнуло вас на її створення?

-Річ у тому, що в мене був YouTube канал, де я готував страви французької кухні. Тож одного дня до мене звернулося доволі відоме видавництво - з пропозицією видати книжку рецептів. Але просто кулінарна книжка - це було мені не дуже цікаво: на той момент я вже був автором чотирьох книжок. Тому вирішив написати про свої багаторічні дослідження: як французам вдається стільки їсти - смачно, жирно, багато і лишатися молодими й стрункими.

Так і з'явилася моя п'ята книга - "Чому французи не гладшають".

Ця назва миттєво викликає інтерес — як з'явилася ця ідея і яке значення вона має для вас?

-Не одразу, але згодом до мене дійшло: французька кухня - це суцільні жирні вершки, сири, картопля, багети, майонез, алкоголь та випічка. І при цьому французи, які вечеряють о 21-й годині та ненавидять спорт - стрункі, як восьмикласники, і живуть чи не найдовше в світі.

У Києві я відвідую спортзал тричі на тиждень, активно тренуюсь і потію. Моя дієта складається з якихось хлібців, які нагадують туалетний папір, і я намагаюся не їсти після шостої вечора, але, всупереч усім зусиллям, вага все ж зростає.

Мене зацікавило, в чому ж криється цей секрет. Пройшло чимало часу, перш ніж я здогадався.

-У книзі не лише рецепти, а й особисті спостереження про те, як живуть і що цінують французи. Що з цього, на вашу думку, найлегше взяти собі в життя в Україні?

Найпростіше, але водночас і найскладніше - це не сприймати життя занадто серйозно. Це може бути викликом для нас, адже ми, як нація, маємо історію страждань. Проте, якщо знайти можливість змінити своє ставлення до життя, то з часом зміниться і саме життя. Це перевірено на досвіді.

-Ви прожили близько 20 років у Парижі. Яким було ваше життя там на початку -- без романтизації?

Я отримав можливість зануритися не в яскраві туристичні враження, а в справжнє повсякденне життя: ринки, магазини, метро, перехожі, безпритульні та офіціанти. І мушу сказати, що звичайне життя в Парижі виявляється навіть більш кінематографічним, ніж відомі туристичні маршрути. Відступіть хоч на крок від Єлисейських полів — і ви відкриєте для себе справжній Париж, без прикрас, який закохує в себе назавжди.

Поділіться, будь ласка, одним випадком у Парижі, коли ви усвідомили: "Ось це — справжній французький стиль життя, який заслуговує на наслідування".

Одного разу я завітав до одного з моїх улюблених ресторанів. Наприкінці вечора, коли я попросив "Апероль", офіціантка відповіла: "На жаль, коктейлів не буде. Їх готує Луїзетта, а сьогодні в неї важливе побачення".

Це було справжньо по-французьки. Ось таке життя в Парижі.

-А для вас готування -- це більше про результат чи про сам шлях?

У мене є особлива французька звичка: під час приготування їжі потроху насолоджуюсь вином. Чомусь в цей момент страви виходять більш натхненними і смачними.

Французи традиційно використовують алкоголь у багатьох стравах: від м'яса і супів до тіста, овочів і десертів.

Це - найбільш розсудлива та раціональна нація на планеті. Ви щось усвідомлюєте? Я ж, на жаль, не можу цього зрозуміти.

- В кіно та дубляжі ви маєте справу з тонкими відтінками та напівтонами. Чи намагаєтеся ви знайти подібні нюанси і в гастрономії?

Справді, одну й ту ж фразу можна висловити по-різному, вкладаючи в неї різні емоції, значення та підтекст. Аналогічна ситуація і на кухні: ви можете мати той же рецепт і ті самі інгредієнти, але іноді варто трохи змінити "інтонацію", "характер" або "тембр" страви — і ваші здивовані гості неодмінно запитають, як ви це приготували, настільки яскраво, оригінально і елегантно вона буде виглядати і смакувати, в порівнянні з усім, що вони куштували раніше.

Що для вас є більш чесним: момент чи процес?

-Ну, і там, і там комусь доводиться згодом куштувати те, що ти створив. Але якщо страва не вдалася - її можна переробити або якось врятувати. А от роль в серіалі не переробиш - так і піде у вічність, може, пересолена, а, може, й сирувата.

Проте, акторська гра - це теж певним чином кухня: ніхто не має бачити, як народжується справжній шедевр.

І це правильно.

Раніше ми повідомляли, що Ірина Білик відкрито поділилася своїми смаками у чоловіках, вказавши, що віддає перевагу партнерам старше 40 років. Співачка зазначила, що тепер вона інакше сприймає стосунки і більше не шукає ідеалів, а приймає людей такими, якими вони є.