АННА МАРІЯ: "Наша основна мета - приносити зцілення людям через нашу музику."

Їхня композиція "Бути щасливими" стала справжнім хітом, завоювавши радіоефіри та зібравши тисячі відео на TikTok. Протягом більше 15 років вони виконують пісні українською мовою, підкорюючи європейські сцени у супроводі симфонічного оркестру та отримуючи престижні відзнаки, зокрема "Шлягер року". Однак для дуету ANNA MARIA найцінніша нагорода – це не трофеї, а любов їхніх слухачів і усвідомлення того, що їхня музика є важливою та приносить надію.

Унікальне інтерв'ю для For.UA дало можливість артисткам поділитися своїми переживаннями стосовно змін у їхній творчості та концертній діяльності в умовах війни. Вони розповіли про виступи на передовій, незабутню зустріч із братами Кличками, благодійні концерти та підкреслили, чому сьогодні українці не можуть втрачати надію.

Ваш трек "Бути щасливими" здобув вражаючий успіх: більше ніж 430 тисяч відео у TikTok, статус "народної пісні", входження до топ-10 на "Наше радіо" та місце у плейлісті "Forever Hits" на Apple Music — це справжнє досягнення!

Чи усвідомлювали ви під час написання пісні, що вона може стати такою близькою та важливою для сотень тисяч українців?

У той момент ми навіть не здогадувалися про майбутнє успіху. Ми ніколи не очікували, що ця композиція набереться такої популярності і сподобається настільки багатьом людям. Вважаємо, що такі пісні приходять з небес. Складно навіть уявити, як саме ми її створили. Просто в один момент виникла ідея, разом зі словами і мелодією, ніби хтось зверху підказував, як це має звучати. А ми просто слухали і відтворювали. Це справжнє диво! Цю пісню ми написали у доволі складний період нашого життя. Пам'ятаю, як прогулювалися містом, спостерігаючи за людьми, і раптом спіткнулися на рядках: "І під сонцем, і під зливами, ми живемо аби бути щасливими...". Ми миттєво дістали диктофон і наспівали їх, щоб не забути. Цей запис, до речі, досі у нас зберігається. Ці рядки стали приспівом. Коли ж пісня була готова, ми розмістили її в інтернеті. І тут почалося щось неймовірне! У перші дні перегляди почали зростати шалено, а вже через тиждень у Тік Ток з'явилося кілька тисяч відео під цю пісню. Раніше ми не мали такого досвіду, щоб все відбувалося так масштабно!

Як ви зазвичай сприймаєте відео в TikTok, що супроводжуються вашим треком? Чи є якісь особливі ролики від ваших шанувальників, які справили на вас велике враження або емоційно вразили?

Насправді, ми обожнюємо дивитися, які саме відео знімають люди під наш трек. Пісня ж про щастя, отже в основному це відео дуже особливих і щасливих моментів життя. Багато є таких відео, які зворушують до сліз...Наприклад, де діти зустрічають з фронту свого батька. Або хлопець-військовий робить пропозицію своїй дівчині на вершині гори. Дуже багато відео з випусних у школах або з першого дзвоника. З весіль, де молодята танцюють перший танець під нашу пісню, з днів народжень, навіть з пологового будинку!

Залишатися на піку радіочартів протягом кількох місяців — це непросте завдання. Як ви думаєте, що є основним чинником, який забезпечує таку тривалу популярність та привабливість композиції "Бути щасливими"?

Тут немає ніякого секрету. Бо якщо в він був - то можна було б з кожною піснею зробити так. Але тут просто відбувається щось дивовижне. Інакше і сказати не можна. Просто співпадає одночасно декілька факторів, як кажуть "зійшлись всі зірки" - і музика, і слова, настрій людей, і навіть час і період, коли вона вийшла і просто все те, що зараз переживають всі люди. І значить, вона потрібна людям. Пісня про життя, про кожного з нас, а головне - вона написана від душі, і заспівана серцем. Люди відчувають це. Не знаємо як, але точно відчувають. Часто читаємо такі коментарі під цією піснею, що "слухаю і чомусь плачу, не можу зупинити сліз". От як це пояснити? Пісня дуже позитивна і надихаюча з одного боку, але водночас, там відчувається і певний біль, який стоїть за всім цим. Певний шлях, який довелося пройти. Це поміж рядків читається.

Щиро вітаємо вас із отриманням почесної нагороди "Шлягер Року" за ваш внесок у розвиток української музики! Яке значення має для вас це визнання, особливо в нинішній час, коли культурний фронт має таку величезну вагу?

Можна сказати, що ми досить спокійно ставимося до різного роду нагород. Найвища і найцінніша для нас відзнака – це любов людей до наших пісень і їхній ентузіазм на концертах, коли ми співаємо разом. Це дійсно важливо для нас. Протягом більше 15 років ми створюємо музику, співаючи виключно українською мовою. Це стало для нас значущим не лише тепер, під час важких часів війни, а й раніше. До речі, нам не доводилося переробляти свої тексти, адже вони вже були українськими з самого початку. Ми вважаємо, що кожен артист, який зараз працює, робить свій внесок у розвиток української музичної сцени та культури в цілому. Це заслуговує на велику повагу.

Ми неймовірно раді, і щоразу відчуваємо велике задоволення, коли чуємо, як наші пісні звучать по всій Україні. Їх виконують діти на конкурсах і фестивалях, співають у навчальних закладах, а також військовослужбовці. Це приносить нам величезну радість!

На грандіозному концерті у Жовтневому палаці ви розпочали вечір з нової композиції "Я маю жити". Чому ви обрали саме цю пісню для відкриття заходу? Які почуття охоплювали вас на сцені і які емоції відчував зал у той особливий момент?

Коли організатори концерту почули цю композицію, вони вирішили, що ми повинні відкривати захід. Люди приходять на концерти, щоб на мить забути про свої клопоти, отримати заряд позитиву і відволіктися. Але також важливо донести щось значуще, що зможе підбадьорити та надихнути наших співвітчизників. На виконання пісні "Я маю жити" ми підготували виступ, в якому врешті-решт на сцену вийшло безліч дітей та підлітків, що співали разом з нами. У тексті є рядки: "і сонце зійде, я бачу очі моїх дітей, відчуваю, що можу подолати будь-які труднощі..." Ми усвідомлюємо, що кожен з нас потребує надії. Всі втомлені, руки часом опускаються, і здається, що сил більше немає. Але, коли ми дивимося в очі наших дітей, ми бачимо майбутнє нашої нації і не маємо права відступати. У залі були й наші захисники, багато з яких дякували нам за цю пісню, відзначаючи, що вона про них. Адже саме думки про дітей підтримують їх у найскладніші хвилини, спонукаючи говорити собі: "Я маю жити, бо вдома мене чекають діти."

Емоційний відеоролик "Я маю жити" об'єднав численних знаменитостей України, таких як Олександр Усик, Ольга Сумська та Віталій Козловський, які з'явилися разом зі своїми дітьми. Яким чином виникла концепція відобразити цю безумовну батьківську любов у настільки важкий період?

Ця концепція з'явилася абсолютно несподівано. Ми прагнули продемонструвати, що навіть якщо людина є знаменитим співаком, актором чи чемпіоном світу, для своїх дітей вона завжди залишиться просто "тато" або "мама". У такій ситуації особистість відкривається з абсолютно нового ракурсу, і це справді зворушливо. Важливу роль у нашому відео відіграють українські військові, які також з'являються на екрані зі своїми дітьми. Ця деталь перетворює кліп на не просто музичну прем'єру, а на щире нагадування про те, заради кого українці нині борються і живуть. Передусім, заради своїх дітей!

У відео також з'являються діти Марії, що надає йому ще глибшої особистісної емоційності.

Наскільки складно було координувати зйомки з такою кількістю відомих і надзвичайно зайнятих людей?

Це було досить складно, адже, наприклад, Тоня Матвієнко на той час перебувала на гастролях, а Олександр Усик готувався до бою у тренувальному таборі. У кожного з нас був свій розклад. Спочатку ми навіть розглядали можливість відмовитися від цієї ідеї, оскільки вона здавалася нам абсолютно недосяжною.

Проте згодом ми вирішили ризикнути. Коли ми поділилися цією ідеєю з друзями та колегами по сцені, надіславши їм нашу пісню та описавши концепцію, усі без вагань одразу нас підтримали. Пісня справила враження, і, як кажуть, з Божою допомогою, все стало на свої місця!

Ми щиро вдячні кожному, хто став на підтримку цієї ініціативи, адже отримуємо безліч позитивних відгуків від людей з усіх регіонів країни. Ця діяльність знайшла відгук у серцях глядачів! Вона викликає теплі емоції і розвиває любов. І саме це є нашою основною метою.

Ваш виступ на Чемпіонаті Києва з боксу на призи братів Кличків став особливою подією. Ви поділилися, що зустріч із Віталієм та Володимиром була вашою дитячою мрією. Розкажіть, як саме відбулася ця зустріч і про що ви встигли поспілкуватися?

Ви знаєте, ми обожнюємо виступати на спортивних турнірах, особливо на боксерських змаганнях. Це такий адреналін, повітря просто пронизано ним. І звісно, нас дуже надихають наші спортсмени, їхня сила, воля до перемоги. А зробити фото з братами Кличко - це було особливо приємно. Є цікавий факт. В дитинстві, в нас в кімнаті висів плакат саме із братами Кличко, як приклад "doble power" - подвійної сили та братерської підтримки. Цей плакат ми поєднали із своїм фото. Просто скотчем приклеїли наше фото до їхнього. В зараз от зробили це фото в реальності. І розповіли їм цю історію теж. Ми зрозуміли, що Володимиру і Віталію сподобався наш виступ, бо вони підійшли до нас, потиснули руки, і сказали, що це було круто. Отримати такий комплімент від легендарних чемпіонів було надзвичайно приємно.

Ви регулярно проводите виступи в лікарнях для військових, які отримали поранення, і організовуєте концерти на передовій. Що, на вашу думку, є найскладнішим, а також найбільш значущим у цих заходах?

Після одного з наших виступів один із поранених висловився: "Ваше шоу зробило те, що не зміг би дати жоден психолог". Музика має неймовірну лікувальну силу — це беззаперечна істина. Під час наших візитів до шпиталів, виконуючи пісні для хлопців і спілкуючись із ними, ми усвідомили, що наші українські воїни — справжні герої. Вони непереможні! Їхня воля до життя вражає. У Одеському шпиталі ми зустріли одного захисника, якому ампутували ногу, і він готувався до протезування. Він співав разом із нами всі пісні, і в нього був неймовірний бойовий дух. І от він каже: "Коли мені поставлять протез, я повернусь до своїх побратимів на фронт". Можете собі це уявити?

Але існує й інша перспектива. Важко спостерігати за стражданнями, важко бачити сльози на обличчях таких сильних чоловіків... Особливо боляче усвідомлювати, коли дружини поранених солдатів не приходять, щоб підтримати і відвідати їх. Це змушує задуматися про ту колосальну ціну, яку наша країна сплачує за досягнення перемоги та відновлення миру.

Яким чином військові сприймають вашу творчість? Чи є у вас особливий момент спілкування з солдатом або спогад із подорожі, що залишив незабутній слід у вашій пам'яті?

Ми усвідомлюємо, що маємо багато прихильників серед військових, і це приносить нам велику гордість.

Нас не раз запевняли, що хлопці перед виконанням бойових завдань слухають нашу музику. Це викликає в мене справжнє захоплення!

Згадалася одна зворушлива історія. Якось ми вирушили з концертом до шпиталю, де перебувало чимало поранених хлопців. Серед них був Саша, який втратив обидві ноги. Після нашого виступу він поділився своєю історією. Сашко зазнав тяжкого поранення в бою і спочатку думав, що його життя добігає кінця. Але раптом спом’янув про свою маленьку донечку, яка чекає на тата вдома. Він промовив до себе: "Я маю вижити заради неї!" І, на щастя, Сашко вижив. Такі розповіді надихають нас. Ще одна історія трапилася, коли ми вперше приїхали з концертами на лінію фронту, зокрема в Запорізький напрямок. Один з наших виступів відбувся у стабілізаційному пункті, куди доставляють поранених з передової. Коли ми зайшли, взявши з собою гітару, привіталися і почали налаштовуватися до концерту. І тут один хлопець вигукнув: "Це ж дует Анна Марія! Я вас знаю, слідкую за вами ще з часів Шансу!" Він був настільки харизматичним, що оголошував кожну нашу пісню, а потім вийшов до нас, попросив гітару, і ми вже співали разом втроє! Це було неймовірно зворушливо! Пізніше він часто писав нам, згадуючи цей момент і дякуючи за те, що ми завітали до них.

Існує безліч подібних оповідей. Про це можна говорити безкінечно.

Ваш дует активно підтримує родини переселенців, дітей, поранених воїнів та ветеранів. Як вам вдається знаходити внутрішній ресурс і сили, щоб тримати такий високий рівень залученості в благодійні проєкти?

Якщо б ви лише усвідомили, скільки щастя та натхнення приносить нам проведення таких виступів! Це неймовірно. Емоції переповнюють, і їх важко описати словами. Тому, навіть коли ми відчуваємо велику втому або наш графік дуже насичений, ми завжди погоджуємося на запрошення виступити на таких концертах.

Якщо бути відвертими, наше сприйняття сцени та виступів змінилося кардинально. Це стало для нас не лише хобі, а й справжнім покликанням, своєрідною місією. Виступи набули значення, яке виходить за межі звичайного шоу. Ми усвідомили, що один концерт може справити величезний вплив. Для когось це може бути джерелом надії, для іншого — можливістю знову повірити у свої мрії. Це дає відчуття, що «ти важливий». Це вже не лише розвага, а справжня музична терапія.

Які напрямки допомоги зараз є для вас пріоритетними і до яких ініціатив ви закликаєте долучатися ваших слухачів?

Ми вважаємо, що кожна допомога має значення. Знаєте, інколи навіть просто слово, сказане з любов'ю може врятувати людину. Не буває маленької допомоги. Немає значення , ти зібрав, припустимо, мільйон гривень на якусь важливу потребу, або просто купив і відвіз продукти малозабезпеченій родині ВПО. Все важливо. Головне - мати бажання допомогти. На цьому дуже багато тримається в нашій країні - на людях, яким не все одно. А головне - ну це ж справжнє задоволення розуміти, що ти комусь допоміг. Когось зробив трішки щасливішим.

Виступи за межами країни разом із симфонічним оркестром завжди вражають масштабом та емоціями. Поділіться своїм досвідом співпраці з Prime Orchestra під час європейських гастролей. Які враження залишає у іноземних слухачів сучасна українська музика в такому аранжуванні?

Так, ми виступали із нашим українським оркестром Prime Orchestra. Було багато концертів в різних країнах - Швеція, Данія, Фінляндія, Норвегія, Чехія, Німеччина, Польща...

Перш за все, хочемо зазначити, що співати разом із великим оркестром — це просто неймовірне відчуття! Його потужний звук вражає та захоплює! Це дивовижне шоу, яке обов'язково варто відвідати та насолодитися його мелодіями.

По-друге, нам надзвичайно приємно бачити, як тепло приймають українських музикантів.

У всіх куточках – переповнені зали, де публіка аплодувала стоячи, не бажаючи відпустити нас. Навантаження було неабияким, адже щільний розклад, щоденні концерти, постійні переїзди і практично відсутній нормальний сон давали про себе знати. Проте всі ці труднощі зникали на фоні того задоволення, яке ми отримували від виступів. Особливо приємно усвідомлювати, що наша робота має значення: частина коштів з кожного концерту йшла на благодійність, зокрема, на забезпечення медичних закладів у Харківській області.