"Це викликає біль." Ліза Зайцева ділиться своїми переживаннями про еміграцію в Барселону, тривогу за рідних у Києві та пошук нової професійної ідентичності.

У розмові з Wave RBC.UA Зайцева поділилася своїм досвідом життя між Україною та Іспанією, висловила побоювання за свою родину під час обстрілів з боку Росії, а також розповіла про виклики, з якими стикається при пошуку нових ролей через проживання за кордоном. Вона також розкрила деталі своєї нової професії і згадала про іспанські звички, до яких досі не могла адаптуватися.

Огляд романтичної комедії "Танці з важелем"

- Розкажіть про свою героїню. Що вас зачепило в цій ролі?

Такі питання завжди ставлять мене в глухий кут, адже характеристика персонажа – це лише наслідок її вчинків. Ми не граємо в "сором'язливість" чи "відчайдушність". Ці риси розкриються самі собою в залежності від того, як моя героїня діє в певних ситуаціях.

Отже, для мене Карина – це не просто сукупність рис. Я більше зосереджуюсь на її поведінці, прагненнях, страхах та реакціях у важких обставинах. Саме в такі моменти ми виявляємо, яка вона насправді. Можу зазначити одне: удача не супроводжувала її протягом життя, і їй довелося відмовитися від своїх амбіцій.

Мене вразила ця паралель у наших життєвих шляхах: рівно п’ятнадцять років тому я також була професійною танцівницею, як і Карина. З юності я захоплювалася шоу "Танці з зірками" і мріяла стати частиною цього проекту саме як танцівниця, а не просто як запрошена знаменитість.

Моя мрія завжди полягала в тому, щоб танцювати у фільмах. Коли я отримала запрошення на кастинг, в мені спалахнула впевненість – це саме те, чого я чекала. Цікаво, що мені надіслали його напередодні Нового року, 30 грудня, наче це був особливий подарунок під новорічну ялинку.

Проте хочу підкреслити, що, подібно до героїні, я тривалий час не віддавалася танцям. Хоча я дбаю про фізичну активність, це все ж не те саме, що заняття танцями.

Ваша персона не змогла реалізувати свою мрію. Чи був у вас час, коли ви усвідомлювали, що ваша мета, до якої ви тривалий час прагнули, може залишитися недосяжною? Як ви впоралися з цим етапом і що стало для вас підтримкою на шляху вперед?

- Акторське життя в принципі таке: ти постійно очікуєш здійснення цієї

Бажання досягти певної ролі завжди були присутніми. Я здобув певний імунітет завдяки досвіду. Проте в моєму житті трапилася еміграція, яка зруйнувала всі мої мрії.

Все, що я будувала роками, в один день перестало існувати. Це було боляче. Час допоміг, але допомогли й дії. Наразі я почала свій шлях в іншій діяльності, але ніколи не закриваю двері до акторства.

Як ви вважаєте, в який момент слід наполегливо йти до своєї мрії, а коли краще зізнатися собі, що пора змінити курс?

Коли розумієш, що набагато цікавіше бути за кермом власного життя. Як...

Як акторка, я завжди відчуваю потребу в чіємусь визнанні. Проте хотілося б мати можливість покладатися тільки на себе.

собою, а не завдяки іншим.

Я щиро переконаний, що в акторській кар'єрі значну роль відіграє удача. Саме тому важливо мати альтернативний план. Це не свідчить про те, що ти сумніваєшся у своїй мрії, а радше про те, що ти не прагнеш зупиняти своє життя в очікуванні, поки хтось зробить вибір на твою користь.

У фільмі герой на ім'я Сашко переживає, як його почуття до дівчини змінюють його пріоритети — спорт вже не є для нього на першому місці. Чи стикалися ви з ситуацією, коли закоханість настільки поглинає, що ваше хобі чи улюблена справа відходять на задній план? Як у такі моменти підтримувати гармонію між особистим життям і кар'єрою?

Якщо говорити відверто, це мені не відоме. У молодості я завжди ставила це на перше місце.

Започаткувала заняття танцями, потім перейшла до театральних курсів, а згодом розпочала кар'єру.

До 30-ти ти маєш лупити ту стіну і віддаватися на повну. Звісно, тепер із появою родини та дитини я балансую. Я дуже багато часу приділяю сину. Пріоритети помінялися, відповідальності набагато більше. І, мабуть, тепер я просто по-іншому розумію, що таке успіх. Раніше це була кар'єра, зараз ще й можливість бути поруч із сім'єю.

Життя між Україною та Іспанією

Ви наразі проживаєте в Барселоні, але ваша діяльність у сфері українського кінематографа не припиняється. Яка ваша щоденна професійна реальність? З якими викликами вам доводиться стикатися через часті подорожі?

Ох, це було нелегко. Моя остання подорож тривала цілих два місяці, і це видалося дуже тривалим. Я...

Я відчувала великий сум, а мій син Марко навіть почав ображатися. Це приносить біль, але й відмовлятися від роботи теж непросто. Це той самий "баланс", про який я згадувала раніше. Мабуть, ідеальний баланс взагалі неможливо досягти. Ти постійно намагаєшся знайти ту точку, де всім буде комфортно.

Повертаючись із спокійного життя в Барселоні до України, де тривають обстріли, евакуації з потягів і проблеми з електрикою, наскільки важко морально знову пристосуватися до таких умов? Чи відчуваєте ви страх, і як ви з цим справляєтеся?

- Ну, звичайно, є страх, але він виникає безпосередньо під час обстрілу. До поїздки у мене немає страху. Але останні події в Києві - це жах, і вони дуже лякають.

Я підписана на Telegram-канали, постійно стежу за новинами з Києва. Там мої батьки, і ми 24/7 на зв'язку. Напевно, найстрашніше, це не сам момент, коли я їду в Україну, а усвідомлення, що в будь-який момент може щось статися з твоїми близькими, а я далеко.

Чимало українців не можуть адаптуватися до життя за межами країни і повертаються додому, в той час як інші, навпаки, розцвітають у нових умовах. До якої з цих груп ви себе зараховуєте?

Я належу до тих, хто готовий терпіти всі труднощі за межами рідної країни, щоб...

Лише моя дитина не мала досвіду війни. Перші півтора року еміграції виявилися неймовірно важкими.

Ти просто перебуваєш у світі, стикаючись із безліччю викликів, знову навчаєшся висловлюватися, освоюєш тисячі нових принципів, створюєш своє існування з основ. Усе навколо здається незнайомим і чужим. Ти - початківець. Але поступово, крок за кроком, рік за роком, ти адаптуєшся, приймаєш нові реалії і просто продовжуєш йти вперед.

- Що вам дає життя в Барселоні, а чого там найбільше не вистачає?

Барселона наповнює моє життя теплом. Тут сонце практично завжди сяє, тож навіть у найпохмуріші миті ти можеш вийти на вулицю і відчути його обійми. Проте я відчуваю, що мені бракує справжнього дому. Це, мабуть, найважче пояснити тим, хто ніколи не залишав свою батьківщину: ти можеш закохатися в нове місто, але це не завжди означає, що воно стане твоїм домом.

Акторська діяльність

Складно знайти ролі, коли ти живеш за межами країни? Чи були випадки, коли вам відмовляли, надаючи перевагу акторам, які знаходяться в Україні і можуть швидше добратися до місця зйомок?

- Так, безумовно. Як не крути, людей лякає твоя геолокація: "Як далеко", "Ой, а

"Як же її доставити?", "Ой, як це важко". І це абсолютно нормально. Звичайно, простіше затвердити актрису, що вже перебуває в Україні. Але коли роль призначена саме тобі, коли ти справді подобаєшся, відстань вже не буде перешкодою. Тому я продовжую відвідувати кастинги і нагадувати про себе.

Акторська діяльність є вашим основним джерелом доходу на сьогодні, чи доводиться вам шукати можливості в інших галузях?

- У серпні я отримала свій останній сертифікат з тренерства з пілатесу. Ця ідея

Ця ідея з'явилася рік тому, і вже цього місяця я розпочала тренування для дівчат. Я вирішила обрати шлях спорту і стати тренером.

Мене надихає підтримувати жінок у їхньому прагненні до здоров'я та сили. Тепер у мене з'явилося нове джерело доходу, але для мене це більше, ніж просто фінансова вигода. Я отримую велике задоволення від роботи з людьми та можливості спостерігати за їхнім розвитком і досягненнями.

Як ви уявляєте свою акторську кар'єру на даний момент? Чи відчуваєте задоволення від її розвитку, чи прагнете до більшого?

Я завжди прагну до більшого. У Барселоні у мене також є агент, і я постійно відвідую...

Кастинги. Хоча поки що результат не такий, як я сподівався, зупинятися не планую. Я взагалі не звик відмовлятися від своїх бажань, якщо вони справді важливі для мене.

Яку роль ви б хотіли виконати, але ще не отримали шансу?

Маю велике бажання вийти на ринки іспаномовних та англомовних країн. Хотілося б продемонструвати свої можливості у цих сферах. В Іспанії Netflix справді має вражаючий розвиток, тож подивимося, що з цього вийде... Вважаю, що мріяти - це дуже важливо, але ще важливіше - втілювати свої мрії в дії. Адже просто мріяти без активних кроків нічого не змінить.

Барселона: повсякденне життя та традиції

- Які місця в Барселоні ви полюбили найбільше, а які зовсім не припали до душі?

- Я ненавиджу туристичні центри міста. Площа Каталонії для мене - це пекло. Ну і якісь гетто-райони, але я там ніколи і не буваю навіть. Але загалом я обожнюю Барселону. Головне - не влітку. Мій сезон - з вересня по травень, коли можна гуляти улюбленими готичними вуличками, коли не пече сонце. А взимку прийти й сісти біля моря, коли довкола нікого немає - це взагалі моя терапія.

- Які місця в Барселоні ви б порадили людині, яка приїжджає вперше, але не хоче обмежуватися лише туристичними маршрутами?

Я справді обожнюю наш край, Каталонію. Це симбіоз неймовірно живописних ландшафтів.

природи: гір, річок, водоспадів і моря. Мені до вподоби Sitges, Castelldefels, Girona, але найкраще відвідувати їх поза туристичним сезоном. Що стосується найкрасивіших і найулюбленіших пляжів для літнього відпочинку, то це, безумовно, узбережжя Costa Brava. Коли ми там, у нас завжди виникає відчуття, ніби ми повертаємося в дитинство в Криму, адже природа дуже нагадує ту, що ми пам'ятаємо.

Які іспанські страви вам найбільше до вподоби? А яка місцева їжа так і залишилася для вас незвичною?

Мені не зовсім до вподоби іспанська кухня. Вибачте, але у нас просто дуже високі смаки.

планка після смачної української гастрономії.

У супермаркетах можна знайти чудові продукти: все свіже, риба та морепродукти завжди в наявності, а фрукти доступні практично протягом року. Проте спосіб приготування страв часто не відповідає моїм смакам — на мій погляд, багато страв занадто жирні. Саме тому ми рідко відвідуємо ресторани.

Ще я слідкую за своїм раціоном, тому немає кращого місця, ніж вдома. Мій чоловік завжди каже, що я маю відкрити заклад зі сніданками. Можливо, колись так і буде.

Яка українська їжа або продукт викликають у вас найбільше ностальгії, коли ви знаходитеся в Барселоні?

Я все знаходжу на полицях. Є українські магазини, де можу придбати необхідне.

кисломолочний творог та гречану крупу. А моя подруга вже настільки вправна, що сама виготовляє сир у себе вдома.

Отже, ми чудово адаптувалися. Насправді, після декількох років життя за межами країни ти починаєш усвідомлювати, де що знаходиться, і багато ситуацій перестають викликати труднощі.

- Що вам найбільше подобається в іспанському способі життя? А до якої місцевої звички вам було найскладніше звикнути?

- Це дуже спортивна нація, і мені це надзвичайно подобається. На пробіжці

зранку я зустрічаю людей абсолютно різного віку - від 20 до 80 років. А от до чого я ніяк не можу звикнути - це повільний спосіб життя.

Вони постійно говорять "mañana", що означає "завтра". Але іноді мені здається, що "mañana" – це...

просто "ніколи". Для мене, як для людини, яка звикла все робити швидко, це

Це був справжній шок для культурного сприйняття. Проте з часом до цього починаєш адаптуватися.

Чи існують якісь аспекти українського повсякдення чи стилю життя, які ви стали більше цінувати після переїзду?

-- Наша нація дуже старанна й трудолюбива. Люди беруть відповідальність на

себе, багато працюють, а ще - ми дуже любимо чистоту. Я це знала й раніше, але

Життя в іншій країні ще яскравіше виявило для мене ці наші сильні сторони.

Коли ти опиняєшся в іншому середовищі, ти починаєш набагато чіткіше бачити не тільки те, чого тобі не вистачає вдома, а й те, чим ти насправді пишаєшся.

Гроші, життя та мрії

На вашу думку, де життя обходиться дорожче - в Іспанії чи в Україні? Які витрати зазвичай є найбільшими для вас у Барселоні та в Україні?

Якщо провести аналогію між орендою житла та споживчими товарами, можна помітити, що в ряді категорій ціни значно варіюються.

вже достатньо подібні. Проте, наприклад, у Києві можливо зняти квартиру за

500 євро тут не знайдеш (навіть за межами міста). Якщо ж говорити про новобудови в привабливих районах, варто розглядати варіанти з 2-3 кімнатами.

якщо говорити про кімнати, то вартість може бути досить подібною.

У нас досить великі податкові ставки. Ми сплачуємо приблизно 40%. Заощаджувати кошти тут досить складно.

складно. Загалом наш рівень життя значно знизився. В Україні ми могли

дозволити собі значно більше. Проте, одночасно ми спостерігаємо, куди спрямовуються ці податкові надходження.

Барселона, наприклад, дуже багато уваги приділяє доступності та інклюзивності міського середовища. Тому тут є речі, за які ти платиш більше, але й отримуєш іншу якість міської інфраструктури, доступної безкоштовної медицини та соціальних сервісів.

- Про що ви мрієте сьогодні найбільше? І чи вже робите конкретні кроки до здійснення цієї мрії?

- Найбільше я мрію про те, щоб нарешті дали спокій Україні. А щодо моїх особистих мрій - це збудувати нову кар'єру в тренерстві. Мрію про свою студію пілатесу в Барселоні. І, напевно, хочу довести самій собі, що після великої зміни життя можна не просто почати все спочатку, а й побудувати щось нове й своє.