"Чому мені слід хвилюватися?": капітан волейбольної збірної говорить про повернення Плотницького, фінал Ліги Чемпіонів та позитивну впертість - Футбол24

Зв'язок з Юрієм вийшов досить несподіваним – бесіда виникла не в запланований час, а між насиченим робочим графіком і підготовкою до майбутніх ігор. Як сам волейболіст зізнався під час розмови, його настрій був далеко не найкращим.

Втім у слухавці звучав спокійний голос із усмішкою між рядків - відвертий, щирий і готовий говорити про поразки, мрії, збірну України, родину та життя поза майданчиком.

Юрію, ми зв'язувалися з вами стосовно інтерв'ю ще перед другим півфіналом Плюс-ліги. На жаль, команда ПГЕ Проект Варшава програла. Як ви вважаєте, чого не вистачило вашій команді для успіху?

Це дійсно цікаве питання. На мою думку, Люблін суттєво покращив свою гру – вони виступили набагато краще, ніж у попередніх матчах із нами. Щодо нас, можливо, ми не змогли продемонструвати той рівень гри, який планували. Ми тримали високу планку під час тренувань, але в матчі не вдалося цього досягти. До того ж, я отримав травму і протягом останнього місяця проходив реабілітацію. Я намагався продовжувати грати, незважаючи на травму, але, на жаль, це завадило мені показати свій найкращий рівень. У трьох або чотирьох останніх іграх я відновлювався і не зміг внести той вклад у команду, на який сподівався.

Гравці ПГЕ Проект Варшава / Фото прес-служби клубу

Які у вас відчуття на даний момент?

- Наразі ще відновлююсь, у процесі відновлення. До фіналу чотирьох Ліги чемпіонів постараюсь відновитися повністю. Ну, краще вже, ніж було, але ще не в хорошій оптимальній формі. Але є в обоймі, в команді, у дружині, тому на що спроможний, тим і буду допомагати наразі.

Напереду нас чекає поєдинок за третє місце проти Жешува. Які ваші прогнози щодо цього матчу?

- Враховуючи наші останні два роки в Плюс-лізі - ми завжди витримували тиск і вигравали третє місце, виборювали цю медаль. Цьогоріч не дуже хороші матчі в нас складалися з Жешувом, тому думаю, ми винесемо якісь уроки із минулих поєдинків. Тренерський штаб передивиться відео, проаналізує ігри, що в нас не виходило там, над чим ще потрібно попрацювати, у яких елементах треба більше натискати на Жешув, щоб переламати цей матч у наш бік. І, думаю, все у нас вдасться.

Ми зараз у непоганих кондиціях, хоча після двох матчів із Любліном трішки психологічно, можливо, будемо втомлені. Але я думаю, що навіть на матч за третє місце, за медалі, ми знайдемо мотивацію, щоб добре виступити.

- Ви згадали про Лігу чемпіонів і ще до інтерв'ю говорили про ваш насичений графік. Як вдається підтримувати форму та концентрацію за такого ритму?

Справді, важливо зазначити, що з часом і накопиченим досвідом відбувається адаптація організму. Після понад десяти років практики ми звикаємо до навантажень. Звичайно, значну роль відіграє тренерський склад, спеціалісти з фізичної підготовки та масажисти, які виконують свою роботу на високому рівні, забезпечуючи нам підтримку для підтримання належної фізичної форми впродовж тривалого часу. Тому це досягнення не лише наше, але й результат злагодженої роботи всього менеджменту, команди та персоналу.

Оскільки ми вже згадали Лігу чемпіонів, я б хотіла повернутись до знакового поєдинку з Трентіно, де ваша команда здобула перемогу у вирішальному сеті. Які емоції ви відчували під час того матчу і яке значення мала ця перемога для вас? Особливо враховуючи, що ви також отримали титул MVP.

Це дійсно історична перемога, адже небагато команд здатні на такий камбек проти сильних суперників, як ми зробили. Особливо враховуючи, що багато хто вже списав нас з Ліги чемпіонів, і ніхто не вірив у наш успіх. Ми, як команда, вклали чимало зусиль і працюємо над своєю метою потрапити у Фінал чотирьох вже не перший рік. Ми не лише прагнемо пройти далі, а й боремося за медалі — це наша амбіція. Думаю, кожен спортсмен, який бере участь у чемпіонаті чи Лізі чемпіонів, мріє про перемогу.

Вони були дуже мотивовані перед цим матчем, незважаючи на те, що у першій зустрічі в Варшаві зазнали поразки 2:3. Але що тут можна додати: по-перше, команда Трентіно надто рано почала вірити у свою перевагу і допустила помилку, недооцінивши нас. Ми ж, у свою чергу, прагнули цієї перемоги більше, і в результаті заслужено виграли 3:2, а також здобули золотий сет.

А за MVP... То не тільки моя заслуга. Так, я старався грати, виконувати тренерські налаштування, мої всі завдання, які тренер і штаб мені поставили. Тому MVP - то так, дуже грубо сказано. То виграла команда і заслуговує на таку статуетку вся команда і тренерський штаб, бо вони проробили велику роботу, а ми тільки старалися виконати все, як вони нам дали, показали.

16 травня вам належить зустріч у Лізі чемпіонів з Перуджею, яку очолює Олег Плотницький. Яке значення має цей матч для вас? Чи викликає додатковий інтерес той факт, що на протилежному боці поля гратиме українець?

Це буде моя перша зустріч з ним. Я вперше зіграю проти Перуджі. Хоча в Плюс-лізі я вже зустрічався з командами, де грають українці, тому це вже не новина для мене. З роками я все більше звикаю бачити наших співвітчизників у закордонних лігах – це дійсно класно! Особливо приємно, що в рамках такого турніру, як Ліга чемпіонів, я матиму можливість не тільки зустрітися з ним, але й зіграти в матчі.

Не впевнений, що це питання адресоване мені. Краще запитайте фанатів, вони, напевно, зможуть дати більш вичерпну відповідь. Що стосується мене, я зосереджений на своїй професії, і не має значення, хто мій опонент. Головне — завжди проявляти повагу до суперника, адже в цьому виді спорту перемагає найсильніший. Тож зіграємо, і результати покажуть все.

Плотницький поділився зі мною своєю амбіцією здобути для своєї команди ще одне "вухань". А для вашого колективу це може стати першим таким досягненням. Чи додає це особливої значущості майбутній зустрічі?

Безумовно. Клуб, що вже здобував перемоги в минулому, завжди прагне повторити свій успіх. А для команди, яка вперше в своїй історії досягла стадії Фіналу чотирьох і має можливість поборотися за титул у Лізі чемпіонів, додаткової мотивації не потрібно. Адже сама ідея перемоги та трофей говорять більше, ніж будь-які слова.

Оскільки ми вже згадали Олега, не можу не торкнутися питання його повернення до національної збірної. Під час нашої розмови він зауважив, що цього року така можливість була, а тепер вже відомий склад гравців, які готуються до Ліги націй - і він там є. Чи мав ви з Плотницьким особисту комунікацію як з капітаном?

На даний момент у мене запланована бесіда з ним, проте, враховуючи наші насичені розклади – у нього півфінали італійської ліги, а у мене плей-офф та півфінал Плюс-ліги – знайти час для зв'язку виявилося досить складно. Додатково, я ще отримав травму, що трохи ускладнило мої плани.

Семенюк та Плотницький у збірній

Тому наразі я зосереджений на відновленні. З урахуванням того, що у нас буде по одній грі на тиждень із Жешувом, з'явиться можливість більше спілкуватися з тренерським штабом національної збірної України. Я зможу запитати, спланувати, які будуть подальші кроки, як проходитиме підготовка, коли я та Олег можемо приєднатися до команди, і як це краще організувати. Мені також потрібно обговорити це з ним, можливо, вже під час матчу ЛЧ.

А в команді вже встигли обговорити цю новину?

- Якщо чесно, ні. Ще наша група збірної, де гравці, мовчить наразі (Усміхається).

Ви взяли на себе роль капітана збірної України відразу після того, як Олег Плотницький залишив команду. Маю запитання, яке може здатися провокаційним: чи не хвилює вас можливість втратити цю позицію, якщо він знову з'явиться у команді?

Чому я повинен відчувати страх? Це ж національна команда України, до якої приєднуються всі найкращі гравці, готові підтримати її на складному шляху до досягнення найвищих рейтингів у майбутньому, а також для можливості участі в Олімпійських іграх. Тому я тільки радий, якщо до складу повертається гравець високої кваліфікації. Головне, щоб не лише повернення відбулося, а й щоб усі ми продемонстрували той же рівень, а результати минулого року, як мінімум, повинні бути перевершені.

Тож я не відчуваю страху. Все залежатиме від команди, тренера і тієї атмосфери, що пануватиме у групі. Хто буде капітаном — чи залишусь я, чи хтось інший — це питання, яке потрібно вирішити. У нас є цілих 14 гравців, здатних стати лідерами і вести команду вперед, тому я лише за, якщо з’являться нові пропозиції.

- А як загалом змінилась ваша роль у команді в статусі капітана? Окресліть головні аспекти.

На мою думку, головна роль капітана полягає не лише в виконанні певних завдань, а й у тому, щоб бути лідером для своєї команди. Капітан має підтримувати всіх учасників, брати на себе відповідальність як на полі, так і забезпечувати зв'язок між тренерським штабом і командою, а також між тренерами та гравцями. Найважливіше — це ефективна комунікація з тренерським складом і командою. Крім того, необхідно підтримувати зв'язок з федерацією та спонсорами.

Юрій Семенюк очолює національну команду України з волейболу / Фото ФВУ

- Які завдання ставите перед собою та командою у Лізі націй і на чемпіонаті Європи?

Як я вже зазначав, наше завдання – не просто повторити минулорічний результат, а й потрапити до основної вісімки та продемонструвати кращі показники. На чемпіонаті Європи ми прагнемо досягти максимальної відстані, змагаючись як одна з провідних команд континенту. Мета – досягти нашого піку, заробити якомога більше рейтингових балів і спланувати наше майбутнє.

Чи є у вас якісь особисті амбіції?

- Виходячи з того, скільки років я уже в збірній, то таких персональних особливо немає. Я не скажу, що здобув дуже багато, але все, що хотів, я вже показав для себе. Тому наразі тільки хочу допомогти команді, показати нашу збірну з найкращого боку - що в непростий час ми все одно боремось не тільки на фронтах в Україні, але й на фронтах спортивних. Показати з найкращого боку команду, а для себе, скажімо так, довів усе, що хотів.

Після обговорення національної команди, хотілося б повернутися до вашої кар'єри на клубному рівні. Ви рідко ділитеся своїми враженнями від виступів у Бельгії. Які моменти з цього етапу ви можете відзначити як найцікавіші? Що робить цей чемпіонат таким унікальним?

Мабуть, можу сказати, що це був один із найзначніших контрактів у моїй кар'єрі. Цей клуб і ліга справді сприяли моєму розвитку. Я вперше виступив у Лізі чемпіонів і зробив перші кроки за межами України, покинувши свою зону комфорту, де були мої друзі, тренер та рідна країна. Вийти за кордон було непросто — все навколо було новим і незвичним. Проте ця команда та цей етап у моєму житті зробили мене більш самостійним і впевненим у своїх силах.

Юрій на сцені в Бельгії / Зображення з соціальних мереж

У чужій країні, де я опинився наодинці, я намагався продемонструвати якісний волейбол і водночас розвиватися як гравець. Мій тренер відкрив для мене багато нових знань. Коли я приєднався до команди, не можу сказати, що почувався абсолютно впевненим у собі. Я вмів грати в волейбол на досить прийнятному рівні, але в ролі лідера команди я не відчував себе настільки впевненим. Проте саме ця команда підтримала мене, допомогла розкрити свій потенціал, і з кожною грою я вдосконалював свої навички. Мій виступ був досить успішним, навіть враховуючи те, що чемпіонат не було завершено — у мене вже з'явилося безліч пропозицій для переходу до інших клубів.

Цей клуб став для мене важливим етапом у професійному розвитку. На жаль, пандемія COVID завадила нам завершити чемпіонат, хоча у нас була реальна можливість боротися за призові місця. Проте я вважаю, що за цей рік продемонстрував свої здібності та зрозумів, в якому напрямку можу рухатися далі. Я дуже радий, що уклав цей контракт і провів цей рік у команді.

- Чемпіонат Польщі, де ви зараз виступаєте, - один із найсильніших у світі. А чи хотілося б спробувати інший досвід, наприклад - Італія?

Звісно, такі думки відвідували мене раніше. Вважаю, що майже кожен спортсмен прагне випробувати свої сили у різних чемпіонатах, адже можливо, що якась ліга більше пасуватиме його стилю гри. І я також мріяв про це. Проте не скажу, що ще зовсім молодий гравець, тому чи захочу спробувати свої сили в інших лігах – можливо, в майбутньому, час покаже. На даний момент моя сім'я відчуває себе комфортно в Польщі, і я тут також почуваюся добре. Моя команда грає в Лізі чемпіонів і змагається за медалі в Плюс-лізі, завжди ставлячи перед собою високі цілі. Мені комфортно тут, і на даний момент я хотів би залишитися в Плюс-лізі.

Мені б хотілося обговорити ваше життя, яке не пов'язане з волейболом. Інформації про вашу родину дуже мало, і ви рідко ділитеся цим у соціальних мережах. Чому ви вирішили дотримуватися такого підходу?

(Сміється). Як кажуть в Україні, менше знань – кращий сон. Я не маю чого приховувати: на даний момент все залишається так, як було. Я професіонал у своїй галузі, тому наразі зосереджуюсь на кар'єрі. Не можу стверджувати, що активно її розвиваю, але поступово усвідомлюю свої можливості і роблю важливі кроки вперед.

Семенюк разом із родиною / Зображення з соціальних мереж

Щодо родини, то, чесно кажучи, не впевнений. Соціальні мережі у мене здебільшого зосереджені на спорті, і на цьому все. А от для близьких я намагаюся виділяти якомога більше свого часу та уваги. Завжди сподіваюся, що незабаром у мене з'явиться більше вільного часу, щоб влаштувати спільну відпустку. Мій напружений графік, на жаль, не дозволяє мені проводити з ними стільки часу, скільки хотілося б.

Коли ми домовлялися про інтерв'ю, ви згадали, що сьогодні у вашій родині святкується "День тата", і ви плануєте відвезти сина на тренування. Правильно, ви маєте на увазі волейбол?

Ні, він вирішив відмовитися, пояснивши, що волейбол йому не до вподоби, адже там потрібно багато стрибати (сміється). Тож на початку цього сезону він пішов до садочка, який у Польщі називають "zerówka". Там вже є спортивне поле, і я поставила йому дві умови: він повинен сам вибрати, який вид спорту йому подобається. Врешті-решт, мій син обрав футбол.

З моєї сторони була ще одна умова: якщо він вирішить грати у футбол, то повинен обрати або плавання (не можна поєднувати футбол з плаванням), або відвідувати додаткові заняття з англійської. І в підсумку він обрав лише футбол (усміхається). Проте, він все ж погодився на одну з моїх умов: якщо вже грає у футбол, то має вибрати ту пару взуття, яку бажає, і тепер займається футболом та відвідує додаткові заняття з англійської.

Враховуючи ваш зріст, можу припустити, що син успадкував фізичні дані батька. Чи вже визначився він зі своєю роллю на полі?

- Ще ні. Він тільки цього року розпочав. Вони місяців 5-6 тренуються, я сьогодні був на занятті, розмовляв з тренером. Наставник сказав, що він досить великий крок зробив від початку своїх тренувань, бо був дуже такий спокійний, більш стриманий, не надто брав ініціативу в свої руки. А зараз більш-менш став активнішим, вже, знаєте, звик до колективу, може показати своє "я".

Юрій разом із сином / Зображення з особистого архіву

І тренер сказав, що наступного року відбуватимуться по три тренування на тиждень, тому там буде видно більш конкретні кроки і конкретні позиції, які йому підходитимуть. Враховуючи, що він у мене вже не маленький, а такий високий зростом, не скажу, що аж дуже швидкий. Бо є там менші зростом хлопці і швидші від нього, а він величенький трохи (Усміхається). Тому, думаю, може бути захисником переднім або може півзахисником - побачимо.

- А до воротарської позиції не тягнеться?

Протягом свого життя я також активно займався футболом кілька років, спробувавши себе на різних позиціях. Оскільки я був дуже захоплений цим спортом, можу сказати, що воротарем мені бути не зовсім до душі. Краще було б спробувати себе в ролі півзахисника, адже мені більше подобається віддавати паси та захищати свою команду. Для воротаря потрібна особлива активність, сміливість і прагнення до м’яча. Моя думка: боятися м’яча не варто, адже ніхто ще не постраждав від нього.

- Як проводите вільний час із сином, не враховуючи ось такі поїздки на тренування?

Сьогодні понеділок, і я впевнений, що після інтерв'ю у нас буде вільний час. Ми плануємо зібрати Lego, і я пообіцяв йому, що створимо замок Гаррі Поттера. Отже, сьогодні у нас день Lego! До того ж, моя сестра має приїхати, тож я впевнений, що в неї є для нього якийсь сюрприз.

Фотографії інколи літають, всілякі жарти в інтернеті "Як ви інвестуєте в своїх дітей", батьки відкривають шафу, а там тупо вся шафа завалена Lego - то в нас ідентично. Дуже любить складати, просто неймовірно, кожен день. І останнім часом ми активно таким хобі займаємось, дуже багато часу проводимо за складанням Lego.

Які у вас є інтереси, крім волейболу?

- Я... Та не знаю. Думаю, мені в першу чергу приносить велике задоволення волейбол, я отримую звідти багато позитивних емоцій, від тренувань. Тренажерний зал - це також для мене такий хороший час від життя (Усміхається). Моє хобі - це тренажерний зал.

Але так... Навіть не можу сказати. На даний момент, коли маєш якісь мікротравми, травми, тоді більше концентруєшся на відновленні і на поверненні у свій ритм життя спокійний. Тому не сказати, що в мене якесь таке захоплення. Люблю складати з сином Lego. Зараз ось будуть, не скажу що онлайн-трансляції, але в Instagram буде більше роликів, де ми з ним разом складаємо.

Я обожнюю дивитися фільми. Останнім часом я не проводив багато часу за комп'ютером, але сподіваюся, що тепер з'явиться можливість більше насолоджуватися переглядом. Можливо, як кажуть, я занурюся в ігровий світ і відкрию для себе щось нове. Чув, що наш український Stalker нещодавно з'явився в соціальних мережах, так що, можливо, завантажу його і спробую пограти. У мене також є хобі — колекціоную карти Pokemon. Не можу похвалитися великою колекцією, але моєму сину це дуже подобається, і я із задоволенням займаюся цим разом з ним.

- Далі маю таке загальне запитання. Як оцінюєте розвиток українського волейболу наразі? Цікаво почути вашу думку.

Я переглянув кілька матчів, у тому числі й фінальні. Не можу сказати, що ми на найвищому рівні, але, враховуючи теперішні обставини, чемпіонат триває, ліги функціонують, клуби та гравці продовжують виступати та вдосконалюватися. Вони підтримують певний стандарт цього спорту в Україні. Тож сподіваємося на швидку перемогу, після якої країна та її міста почнуть відновлюватися, зокрема в галузі спорту, і рівень волейболу буде лише зростати.

Яке у вас ставлення до соціальних мереж та уваги з боку фанатів? Ви досить активно управляєте своїм профілем в Instagram.

- Я люблю критику, ну і похвалу також, але більше похвалу команди. А коли є критика, яка шкодить гравцям або несправедлива до гравців, тоді я можу відповідати цій критиці або захищати свою команду чи гравців.

Семенюк разом з фанатами / Зображення з соціальних мереж

Оглядаючи минулі роки, я помітив, наскільки старанно працювала наша команда. Хлопці вклали в це не лише свій час і здоров'я, але й емоції. Вони повністю віддалися справі, присвятили себе збірній, але, на жаль, отримали чимало критики. Це мене дуже засмучує. Тому я вирішив висловити свою думку: якщо комусь не подобається, як ми граємо або як виступає команда, нехай приїдуть і покажуть на своєму прикладі, як потрібно грати та підтримувати, замість того, щоб просто сидіти і критикувати гравців без підстав.

- Яка ваша волейбольна мрія?

- Я думаю, мабуть, найосновніша, як і для кожного спортсмена, - це Олімпійські ігри. Звісно, як то кажуть, апетит приходить під час їди. Коли я розпочинав кар'єру, то в мене були мрії поступові. Перші кроки, як я починав грати, то тільки мріяв чи думав: ой, як би то бути кандидатом у майстри спорту, як би то отримати таке звання. Потім, через певний час, я отримав кандидата в майстри спорту, а вже після нього почав думати, як би отримати кандидата в майстри спорту міжнародного класу. І так з кожним роком, звісно, апетит росте.

На цей момент я ще не здобув перемоги в Плюс-лізі, і не отримав Кубка. Для кожного волейболіста, як і для будь-якого спортсмена, перемога в турнірі та підняття трофея над головою - це справжня мрія і мета. Ти підписуєш контракт, стаєш частиною команди, тренуєшся, граєш, віддаєш весь свій сезон на благо клубу. Так, це твоя робота, ти отримуєш за це зарплату, але якщо ти відпрацьовуєш рік і не здобуваєш жодної перемоги, це сильно впливає на твою психіку і мотивацію для майбутніх сезонів. Дуже важко, коли ти так старанно працюєш, а в результаті не отримуєш того, що можна назвати нагородою, як медалі або Кубок.

Як ви уявляєте своє життя після того, як закінчите кар'єру? Ваші колеги висловлювали різні думки, і мені було б цікаво дізнатися вашу точку зору.

Два дні тому я мав бесіду з польським медіа, де ми обговорювали різні теми, зокрема й мої мрії у волейболі. Я також поділився, чим займався під час навчання. Я вчився в Львівській політехніці, де здобував освіту в галузі правознавства, плануючи стати адвокатом або нотаріусом, або щось подібне.

І мені один експерт сказав: "А, то якщо ти любиш з документами працювати як юрист, адвокат, то ти підеш у менеджери, будеш агентом, значить, бо якраз агенти працюють з документами, підписують контракти" (Усміхається). Я кажу: це треба мати досить велику базу знайомств, довгу кар'єру волейбольну, щоб пограти і зробити свій авторитет аж щоб бути менеджером. Якщо чесно, на даний момент дуже не задумувався, бо ще хотів би пограти кілька років у волейбол, а там вже буде видно. Можливо, якимось менеджером у клубі бути, допомагати у всяких організаційних питаннях.

- Тобто тренером ви себе не бачите?

- Я, напевно, скажу, що дуже самокритичний, і я б, напевно, не зміг бути тренером, бо дуже багато від себе вимагаю. Тому навіть уявити не можу, як би я був наставником і скільки би я вимагав у тих спортсменів, яких тренував би. Буде дуже важко, і навіть не мені, а моїм спортсменам, дітям або хлопцям, яких би я тренував. Думаю, вони би цього не витримали (Сміється).

- І підсумкове запитання, яке вже стало своєрідною традицією у розмовах із волейболістами: якби могли звернутися до того Юрія, який тільки починає кар'єру, що б порадили самому собі?

Ось як я б висловив свої думки по-іншому: Я не впевнений, що саме б я порадив. Є багато моментів, які я міг би обговорити, але не знаю, чи підходять вони для інтерв'ю (сміється). Іноді кажуть, що спорт – це своєрідне відображення життя. Тому я не впевнений, чи хотів би щось змінювати. У моїй кар'єрі все на своєму місці, все відбувається поступово, і я завжди намагаюся робити все найкраще, як можу.

Юрій Семенюк / Зображення з соціальних мереж

Бути більш впевненим у собі. Деколи я себе недооцінював, дуже сильно недооцінював. Якби інколи собі більше дякував, своєму організму більше давав відпочивати, то, можливо, менше би мав таких серйозних травм і менше би відновлювався.

Тому сказав би цінувати, що маю, і більше давати собі моментів чи дякувати за ті моменти, які я зробив. Більше собі давати відпочинку чи хороших моментів, більше радіти тим, яким я не радів.

Улюблена страва: Налисники.

Автомобільна марка: У мене є Volkswagen, але я віддаю перевагу Audi.

Книга, яку можете перечитувати неодноразово: Або "Сім звичок надзвичайно ефективних людей", або "Як говорити з дітьми про гроші".

Фільм або серіал, який вас захопив: Останнім часом переглядав "Володар перснів".

Музика під час тренувань: Я взагалі проти музики на тренуваннях, бо люблю більше концентруватися на тренувальному процесі, на елементах, які хочу виконати. Але перед матчами чи тренуваннями люблю послухати, проте не скажу, що є певна музика - суто по настрою, який день взагалі, чи з тієї ноги встав, чи ні.

Країна або місце, яке мрієте відвідати: Я додому хочу.

Риса характеру, якої хотіли б позбутися: Самокритичність.

Улюблене місце в Україні: Рідний дім.

Незвичайна здатність поза спортом: ймовірно, це швидкість.

Незвичні захоплення, про які не всі знають: Сьогодні це ще не так широко популярно, але поступово привертає увагу - збірка Lego. А також колекціонування Pokemon (усміхається).

Якщо б я не обрав шлях спортсмена, можливо, став би юристом.

Фобія: Відчуття самотності.

Спортивний ідол або джерело натхнення: Я можу виокремити двох постатей - Леброн Джеймс і Ліонель Мессі.

Найяскравіший момент у моїй кар'єрі: незабутній поєдинок з Трентіно, де ми здобули перемогу з рахунком 3:2 і виграли золотий сет. Я також отримав нагороду MVP. Це, напевно, один з найзначніших матчів для мене на сьогодні. Ще пригадую минулорічну гру збірної України проти Японії, коли ми виграли з таким же рахунком 3:2.

Найскладніший етап у кар'єрі: хірургічне втручання.

Справжній ідеальний день без фізичних навантажень і змагань: відпочинок.

Краща рекомендація, яку я отримав у своєму житті: Завжди триматися і не опускати руки.

Дитяча мрія: представляти національну футбольну команду України (Усміхається).

Як ви відновлюєтеся після напруженого матчу: Після таких ігор часу на відпочинок залишається обмаль, але, вважаю, важливо також добре виспатися.

***

- Одне слово, яке найкраще вас описує.

- Думаю, це запитання можна поставити вболівальникам або, може, вам... Давайте я так зроблю: ви, думаю, бачили мій Instagram, бачили мої пости, приблизно знаєте, як виглядаю - опишіть ви мене одним словом. Плюс 50 хвилин інтерв'ю ви з мене взяли, ви вже приблизно створили картинку, хоча мене особисто, можливо, і не бачили вживу.

- Можливо, цілеспрямованість, оскільки ви багато розповідали про такі ситуації. Скажімо, впертий у хорошому сенсі.

- Надзвичайно впертий. Можете зазначити, що це впертість у позитивному ключі.