Дмитро Самофалов з Міноборони: У військових відсутні лікарняні.

Чому воєнна медицина стосується кожного

Які переваги отримає наше суспільство від наявності ефективної військової медицини?

Давайте уточнимо терміни: в даний момент ми більше фокусуємося на воєнній медицині, а не просто військовій, тобто на медицині, що виникає в умовах війни.

Ми нарешті почали глибше усвідомлювати суть травматології та екстреної медицини.

Рекламное сообщение

Екстрена ситуація трансформується відповідно до глобальних стандартів, де справжня екстрена допомога є дійсно терміновою.

Термін "медицина травми" може бути малозрозумілим для багатьох в Україні. Коли згадують про "травму", зазвичай на думку спадають лише кістки та зв'язки. Проте, це поняття охоплює набагато більше: аварії на дорогах, розриви селезінки, пошкодження легень, черепно-мозкові травми. Роботою з такими випадками займаються травматологи, які підходять до лікування пацієнта комплексно, враховуючи його стан у цілому, а не лише окремі частини тіла, як це може робити спеціаліст з кісток чи печінки.

На тлі військових подій ми почали реалізацію навчальних програм. У Польщі ми запровадили ASSET (Advanced Surgical Skills for Exposure in Trauma), що спеціалізується на хірургії великих судин. Завдяки підтримці наших партнерів, нам вдалося організувати такі тренінги і в Україні.

Фото: LB.ua

Дмитро Самофалов, Міністерство оборони

Проте їм необхідні тіла.

Отже, українські закони не зовсім сприяють проведенню подібних навчань, проте в умовах війни це може бути здійснено. Ми продовжуємо працювати в політичній сфері, щоб створити можливості для цього.

Бо секунди відіграють роль. Навчити хірурга ушивати, закривати, зупиняти кровотечу з розриву аорти, поранення серця можна тільки так.

Це ж суть висловлювання: "краще здобувати досвід на померлих, ніж випробовувати свої навички на живих".

Рекламное сообщение

Вже здійснено перший крок — завдяки співпраці Global Medical Knowledge Alliance та Всесвітньої організації охорони здоров'я було організовано навчання, спрямоване на цивільну медицину. Вони дотримуються чіткого принципу: військовослужбовців не можна навчати, тому тренінг був проведений для цивільного населення. Advanced Trauma Life Support є основоположним елементом у роботі з травмами.

Цей процес навчання виявляє свою ефективність, коли відбувається, наприклад, велике ДТП (яких у нас вистачає) — і медичні бригади знають, як діяти.

Конечно. Advanced Trauma Life Support розробили, щоб кожен лікар надав допомогу травмованому. Кожен український лікар має бути навчений цього. Військовий чи цивільний.

Завдяки воєнній медицині ми отримуємо велику когорту лікарів, не тільки хірургів, здатних відповідати на травму. На жаль, в Україні до 2022 року і до 2014-го навіть кількість смертей у ДТП була захмарною. І зберігається досі.

Зображення: Правоохоронці столиці України

Місце аварії в Києві

Які нововведення відбулися в системі екстреної медичної допомоги?

Якщо порівняти швидку допомогу, якою ви керували, із сучасним розвитком екстреної медицини, особливо в сфері травматології, які зміни ви помічаєте? Адже ситуації можуть бути різними: від обстрілів до дорожньо-транспортних пригод і випадків на будівництві.

Я займав посаду медичного директора в той час, коли тільки розпочалися навчання за новітніми протоколами. Я особисто організовував та проводив ці тренінги для своєї команди, адже ми лише починали досліджувати цей новий напрямок. Згодом ми розробили програми навчання для парамедиків, які наразі активно розвиваються.

В Україні з'явилася можливість пройти курс Pre-Hospital Trauma Life Support, що вважається світовим еталоном у сфері надання екстреної медичної допомоги.

Я спостерігаю за тим, як вдосконалюється система екстреної медичної допомоги, і як професійно надають допомогу при травмах. Також важливим є те, як організовані маршрути для швидкої допомоги, тобто за якими критеріями та куди транспортують пацієнтів.

Рекламное сообщение

Зображення: Офіс Запорізької обласної адміністрації

Постраждалі в результаті російського нападу в Запоріжжі.

Міністерство охорони здоров'я в співпраці з нами випустило постанову про прицільну евакуацію, коли екстренкою можемо напряму доставляти або тяжких поранених, наприклад, опікових, або специфічних, відразу у відповідний центр. Це значно зменшує час і максимально наближає пацієнта до місця, де йому нададуть найкращу допомогу.

І ймовірність виживання стає вищою.

Або, скажімо, зберегти зір. Екстрене втручання функціонує так само ефективно, як і військові, підготовлені за певними алгоритмами.

Схоже, що бойові медики отримали право приєднуватися до бригад швидкої медичної допомоги.

Міністерство охорони здоров'я розробило план, за яким бойові медики полегшено вступають на бакалаврат і можуть навчатися там здебільшого заочно.

"Він пропадає для свого начальника."

Кваліфіковані бойові медики, які пройшли навчання, можуть з часом приєднатися до служб екстреної допомоги, якщо трапиться якась надзвичайна ситуація. Це дійсно цікава тема. Чи помічаєте ви якісь трансформації в маршрутах обслуговування пацієнтів за останні роки?

Опубліковано новий наказ, що стосується модульної системи в військових медичних закладах, включаючи медичні роти та батальйони. У документі визначено різні модулі, такі як хірургічний та анестезіологічний. Якщо ви готові надавати хірургічну допомогу і володієте необхідним обладнанням та фахівцями, ви маєте можливість це робити. Це дозволяє військовим частинам формувати оптимальні маршрути для медичних евакуацій.

Фото: LB.ua

Дмитро Самофалов і Ірина Андрейців

Коли пані Наталя, голова Національної служби здоров'я, була присутня тут, вона зазначила, що для військових існують додаткові труднощі, пов'язані з тим, що не завжди вдається оперативно перенаправити їх з одного медичного закладу до іншого, де можлива більш ефективна допомога.

Рекламное сообщение

На жаль, наразі військова електронна система не інтегрована з цивільною. Коли військовослужбовець потрапляє до цивільного закладу, він стає недоступним для свого начальника. Відстеження його переміщення в такому випадку є надзвичайно складним завданням.

Ми закликаємо цивільні установи оформляти для всіх військовослужбовців медичні висновки про тимчасову непрацездатність (МВТН). Мені не подобається, коли їх називають електронними лікарняними. МВТН слугує основою для лікарняного, але варто пам’ятати, що у військовослужбовців лікарняні не існують.

Ми можемо бути у відпустці для лікування, на стаціонарному лікуванні або у військовій частині. Через це МВТН не оформлюють для військовослужбовців.

Проте МВТН — це зовсім інша ситуація, що стосується тимчасової непрацездатності через травми та подібні випадки. Це відстежується військовою частиною, відділом кадрів та іншими службами. Коли військовослужбовцю оформлюють МВТН, ми можемо контролювати його стан.

Оформляйте МВТН. У випадку, якщо військовий потрапляє до лікарні через поранення, ми продовжуємо виплату 100 000, оскільки таке поранення класифікується як бойове.

Я, командир частини, не бачу, що він там. Які підстави сплачувати ці 100 000? Або я маю його шукати і вимагати доказів. Логічно піду до людини, яка відповідає в мене за всю медичну службу. Запитаю, де лікуються ці військовослужбовці. І уявіть, що в умовного начмеда на Запорізькому напрямку один військовослужбовець по прицільній евакуації поїхав в Одесу, інший залишився в Запорізькій області, хтось поїхав на реабілітацію у Львівську область. Хай будуть 10 поранених, кожен в іншій області. Це можна відслідкувати? Ніяк.

Ми займаємося розробкою ефективних електронних інструментів для моніторингу.

Изображение: EPA/UPG

Медичний працівник перевіряє артеріальний тиск пораненого солдата в автомобілі швидкої допомоги, коли вони прямують до лікарні в Донецькій області, 3 листопада 2023 року.

"Це не під силу навчити всіх хірургів."

Ви часто згадуєте про концепцію єдиного медичного простору, що об'єднує цивільну та військову медицину. Чи буде можливим, коли ця система запрацює в повну силу, отримати допомогу у хірурга, який спеціалізується на складних травмах, якщо я зазнаю серйозної травми? Чи зможе він приділити мені увагу, враховуючи, що у нього на прийомі вже є важкі випадки військових?

У часи війни, швидше за все, ні. Мені часто задають питання: "Яким ви уявляєте військову медицину після завершення конфлікту?" Але я не готовий дати відповідь на це. Наразі нам потрібно зосередитися на адаптації до обставин.

Однак, що виглядає доцільним, так це перетворення великих лікарень на щось подібне до травматологічних центрів, як це практикується в інших країнах. Наприклад, у разі ДТП постраждалий спочатку потрапляє до найближчого медичного закладу. Там його зустрічає кваліфікований хірург, що пройшов спеціалізоване навчання з травматології, а також анестезіолог, які надають критично важливу допомогу для збереження життя.

Рекламное сообщение

Проте, рятуючи життя навіть на фронті, ми іноді передаємо наступному хірургу досить складні виклики. Наприклад, під час тампонади черевної порожнини ми використовуємо багато серветок, які щільно розміщуємо в порожнині і залишаємо на місці.

І не закриваємо.

Отже, основна мета — зупинити кровотечу. Ми вже впоралися із цим завданням, заповнивши кров'ю судинне русло, але подальші дії повинні бути виконані кимось іншим. Потрібно прибрати серветки, провести відновлення, можливо, навіть усунути значні ушкодження судин і так далі.

Це не кожного хірурга можна навчити. Потрібні фахівці з високою кваліфікацією. На мою думку, для лікування складних травм наступним кроком має стати перетворення військових госпіталів на центри травматології. Вони володіють безцінним досвідом. Таким чином, вони зможуть інтегруватися в єдину медичну систему.

"Скільки людей загинуло, не використавши турнікет?"

Півтора року тому як одну з головних тез ви казали, що дуже важливо отримати дані, аби розуміти, що реально відбувається. Яку допомогу дають на різних етапах. Чи всюди правильно застосовують ту саму антибіотикотерапію, щоб не назбирували наші військові по всіх ланках поганих бактерій, які потім не можна пролікувати, і вони успішно застрягають у лікарнях і поширюються, наприклад. Чи вдалося вам за цей рік з хвостиком отримати дані?

Так і ні. Ми запровадили електронну картку для поранених. В даний час більшість бригад вже займаються її оформленням. Це важливий обсяг інформації, але насправді це всі відомості, які я прагнув отримати з наявного пулу.

Щоб продемонструвати бажаний результат, поки що зарано. Ми просуваємось у ключовому напрямку – до створення реєстру травм. Це допоможе знизити рівень смертності та інвалідності. Однак важливо формулювати правильні запитання, для чого нам необхідна додаткова інформація про випадки загибелі.

Изображение: Lb.ua

Дмитро Самофалов, Міністерство оборони

Наприклад, є історія, що нібито через турнікети люди залишаються без кінцівок.

Отже, якщо вчасно не виконати належну конверсію турнікета, це може призвести до того, що особа, яка могла б зберегти руку чи ногу...

Люди нечасто усвідомлюють важливість своєчасної конверсії. Зазвичай вони сприймають лише початкову частину - через турнікети втрачають частини тіла.

У мене є дані про кількість осіб, яким було ампутовано кінцівки. Інше важливе питання стосується статистики щодо тих, хто помер, не використавши турнікет. Знаючи ці два показники, можна робити висновки. Наприклад, якщо ампутацій значно більше, це свідчить про те, що багато людей вміють накладати турнікети, і ми можемо перейти до наступного етапу — навчити, наприклад, правильному використанню турнікета. Якщо ж померлих більше, ніж тих, хто наклав турнікет, це означає, що існують прогалини у навчанні, і нам потрібно посилити програми з накладання турнікетів. Адже навіть без кінцівки людина може залишатись живою.

Рекламное сообщение

У мене є співробітник Олександр Северин. Бойовий медик, був у Госпітальєрах. Працює в підрозділі, відповідальному за підготовку. Його керівник Андрій Максименко теж дуже спрямований на підготовку.

Оцей тандем зробив неймовірну роботу. Вони проїхали всі навчальні центри наші, оцінили медичну складову базової військової підготовки.

На жаль, наразі результат навіть після застосування турнікетів нас влаштовує лише в окремих випадках.

Чи насправді одиночки є у меншості?

На жаль, так воно і є.

Це про якість накладання турнікету?

Отже, поки кожен з нас не сприйме це як філософію, якість роботи турнікета залишатиметься на низькому рівні. Відверто кажучи, Київ розслабляє. Мені сюди потрібно бігти 10 хвилин, і я без аптечки.

Ми не здатні впоратися з усіма цими викликами. Нас надто мало, я маю на увазі співробітників Департаменту охорони здоров'я. Насправді, наш невеликий колектив виконує обсяг роботи, що дорівнює тому, що виконують разом Міністерство охорони здоров'я та Центр громадського здоров'я.

Зображення: надано Благодійним фондом "Здорові рішення"

Новопризначений керівник департаменту охорони здоров'я Міністерства оборони Дмитро Самофалов.

Що було досягнуто протягом року?

Тепер розділіть на складові. Яке досягнення сталося цього року?

Центр геномної інформації. Є приміщення, повна нормативка, алгоритм. Ми зібрали зараз геномну інформацію вже близько половини військовослужбовців.

Які переваги це приносить?

Коли людина зникає безвісті, до нас звертається Міністерство внутрішніх справ, чи зберігається від такого військовослужбовця геномна інформація. Якщо так, ми передаємо МВС, що значно пришвидшує ідентифікацію тіла загиблого героя.

Зображення: Міністерство оборони

Для ЗСУ вперше закуплять ДНК-системи

У нас в родині друг безвісти зник ще в 2024. році. Лише у 2026 весною ідентифікували зразок і змогли повернути його родині для гідного поховання. Уже під час оформлення документів виявилося, що його тіло було в холодильнику з 2024 року, просто два роки не могли співставити. Тобто те, що в нас половина військовослужбовців здало свій матеріал, потенційно дозволило б два роки не чекати на повернення рідної людини?

Отже, наш наступний проект не лише пришвидшить, але й спростить і зменшить витрати на процес. Ми говоримо про відбитки пальців. В глобальному контексті ідентифікація означає:

* жетон, який носить кожен військовослужбовець.

* найдоступніше - відбиток пальця

* зубна схема

* лише після цього йдеться про геномний матеріал, оскільки це досить витратно.

На початку було прийнято законодавство, що регулює геномну інформацію, проте не існує жодних підстав для збору даних про відбитки пальців або щелеп. Міністерство внутрішніх справ працює над експериментальною постановою щодо збору відбитків пальців, але в ній є кілька важливих зауважень. Ми також прагнемо, щоб у цю систему були включені не лише відбитки пальців рук, але й стоп. Це пояснюється тим, що відбитки з ніг краще зберігаються. У випадку загибелі особи, зазвичай, ноги залишаються в берцях, що забезпечує збереження відбитків стопи.

Поклав руку, поклав ногу, зчитування пройшло - інформація потрапила в реєстр. Сподіваюся, до кінця року ми зможемо підтвердити, що це виконано.

Відбитки пальців, сліди стоп, зуби та навіть ДНК — чи можуть ці методи допомогти у запобіганні або, принаймні, зменшенні ймовірності помилкових ідентифікацій? На сьогоднішній день існують поодинокі випадки, коли родинам повідомляли про ідентифікацію померлої особи на основі ДНК, а згодом виявлялося, що вона насправді жива.

Науковий та біометричний підходи - безумовно.

Image credit: facebook/Dmytro Samofalov

Гаразд. Які ще досягнення цього року?

Електронна картка пораненого. Вона дозволяє відстежити, які є поранення, які є маршрути, які потрібно зробити зміни саме щодо цих поранень, маршрутах, навчаннях, побачити, чи був накладений турнікет, чи ні, чи була зміна турнікета, чи ні. Ми ще зацікавлені в тому, щоб були антибіотики правильні, бо і так за рахунок війни отримуємо страшну історію з бактеріями, які будуть нечутливі до антибіотиків.

"Військовий не має можливості бути на лікарняному."

Чи буде Міноборони скасовувати або видозмінювати додаткову оплату за харчування військових у лікарнях? Розкажу болючий кейс з Тернопільської обласної лікарні, лютий 2026 року. В одній палаті ветеран, який уже не служить, і чинний військовий. Лікарня приносить ветерану просто кашу, а чинному військовому - кашу і котлету. Піднімається буча, кажуть: "Вибачте, але Міноборони доплачує, щоб його краще годували".

Ні, скасовувати це не планують. Я підтримую ідею, щоб кожен пацієнт у лікарні отримував належне харчування, що передбачено в рамках НСЗУ. Проте військові не перебувають на лікарняному, адже армія зобов'язана забезпечувати їх харчуванням у межах встановленого бюджету. Якщо б військовослужбовець потрапив на лікарняний у цивільному медичному закладі, це стало б проблемою для цього закладу. Поки військовослужбовець не у відпустці, армія несе відповідальність за його харчування.

Це не є позитивною чи негативною дискримінацією. У нас просто немає альтернативи.

Це про гідність для всіх.

Без запитів.

На практиці люди це сприймають як стравлювання цивільних і військових .

Це не питання харчування в медзакладі, це питання харчування військовослужбовця, поки він на службі. Він може бути в трьох стаціонарних станах: виконує обов'язки, на лікуванні, в цих двох випадках ми його харчуємо, забезпечуємо одежею і так далі. І - у відпустці. У цьому випадку ми його не харчуємо.

Зображення: Національний реабілітаційний центр UNBROKEN.

Богдан Олійник проходить реабілітацію після отриманих на передовій опіків.

Феофанія, ми з ними робили великий матеріал, казали, що буває важко просто якраз цю бактерію вимити, вичистити з людини і часом, наскільки пригадую, чи їхні, чи інших медиків слова, що часом це навіть призводить до потенційної ампутації кінцівки, тому вони не можуть вичистити бактерію.

Це справжня війна, і це очевидно. Тенденції щодо обсягу травм постійно змінюються. У нас існують значні затримки в евакуації. Потрібно знайти способи, щоб ефективно доставити допомогу постраждалим. Важливо знати, як надати підтримку в критичний момент.

Евакуація його за допомогою вертольотів, як це робили американці в Іраку? Це не реально.

* Евакуйовати за рахунок наземних роботизованих комплексів? Це більш можливо.

* Відправити до нього - я не підтримую цю ідею! - на поле бою бойового медика з рюкзаком, як в героїчному кіно? Він загине. Будемо відвертими.

* Відправити до нього дронами кров? Ми робили це на Кринках. Навчити кожного надавати собі допомогу, внести конверсію турнікета.

Я була на величезному форумі з тактичної медицини від фонду Сергія Притули. Виходить так, що дійшли до спільного консенсусу і роблять акцент не на швидкій евакуації, бо дрони літають, а на тому, щоб якнайдовше боєць міг собі надати допомогу і продовжувати служити. Бо його евакуювати набагато небезпечніше для життя. Чи це відозмінює політики і правила?

Травмареєстр аналізує, які травми є найбільш поширеними причинами загибелі солдатів на полі бою. Наприклад, було виявлено, що численні ушкодження шиї становлять велику загрозу. У зв'язку з цим було запропоновано: "Кожен військовослужбовець повинен носити комір".

Ми не можемо обвішати військовослужбовця як середньовічного лицаря, бо він не зможе воювати. Треба знайти баланс між обсягом броні і реальними пораненими.

Зображення: Зоряна Стельмах

Не варто закривати передпліччя або нижню частину стегна. А що щодо шиї? Мабуть, це буде доцільно. Це також є частиною оцінки травмареєстру. По-перше, потрібно забезпечити якомога менше травм. По-друге, важливо, щоб людина могла надати собі допомогу.

Ми маємо дещо наївну уяву про те, що можемо навчити військовослужбовців всім аспектам медицини за тиждень, тоді як стандартний хірург вивчає це протягом десяти років. При цьому, багато лікарів досі не знають, як правильно використовувати турнікети. А військовослужбовець на базовій підготовці має всього 52 дні, що включає стрільби, інженерні навички та медичні знання. Чи зможе він за три місяці або через півроку згадати університетський курс, що тривав 40 годин? Малоймовірно.

Військовий повинен регулярно практикувати медичні навички, принаймні раз на тиждень я відпрацьовую техніку накладання турнікета. Якщо ти перервеш тренування на місяць, три або навіть півроку, повернутися до цього буде складно. Точка.

Тому оцей курс [по медицині поля бою базовій] має бути розтягнутий принаймні на весь час служби військовослужбовця. На все наше життя.

Ми підписали угоду з Expertise France для реалізації значного проекту в сфері травматології. Вони гарантують створення симуляційного центру, який буде присвячений тактичній медицині. Меморандум уже затверджений.

Була виконана значна праця для забезпечення можливості переливання крові на рівні стабпунктів. Наша мета в партнерстві з НАТО полягає в досягненні переливання крові не лише на рівні стабпунктів, а й, бажано, ближче до місця отримання травми. Це має величезне значення.

Деякі тренінги проведені. Це малі кроки. У нас є чудова стратегія охорони здоров'я МОЗ до 2030 року. Є стратегія громадського здоров'я і - від нас є воєнна медична доктрина.

Ці три документи повністю охоплюють концепцію стратегічних векторів.

Безлад у керуванні: навіщо створювати новий орган?

Якщо в одній-двох хвилинах спробувати чітко пояснити, що ви заклали в цю доктрину і що вона дасть?

Ми вже обговорюємо важливість збереження людського капіталу. Хоча це трапляється нечасто, я натрапляю на новини про загибель хірургів. Яким чином це сталося? Якщо лікар потрапив у стаціонар або до передової хірургічної команди, це ще можна зрозуміти. Проте, якщо його направили на евакуацію, це абсолютно неприйнятно. Кожен фахівець повинен виконувати свої обов'язки в належному місці.

Я агресивно проти, щоб бойового медика відправляли для надання допомоги на місці пораненому. Це дуже ресурсоємний фахівець.

Для того, щоб підготувати дійсно кваліфікованого бойового медика, недостатньо лише 40 годин навчання. Щоб він став справжнім професіоналом, здатним не лише переливати кров, а й ефективно евакуювати поранених із зони бойових дій, необхідно забезпечити більш глибоке і комплексне навчання. Важливо, щоб підготовка таких фахівців була продумана і не призводила до ситуацій, коли їхня діяльність може завершитися трагедією. Це питання закладено в основи стратегічного планування.

Зображення: Зоряна Стельмах

На сьогоднішній день ми спостерігаємо певний безлад в системі управління. Існує департамент охорони здоров’я, який відповідає за формування політики, а також Командування Медичних Сил. Крім того, спостерігається зростання армійських корпусів, кожен з яких має забезпечувати свою медичну підтримку. Ця підтримка реалізується за допомогою медичних батальйонів.

Під час проведення антитерористичної операції та операції Об’єднаних сил, коли було створено Командування Медичних Сил, виникла концепція, згідно з якою КМС повинно було охоплювати всю зону бойових дій, забезпечуючи від евакуації поранених до лікарень. Ця система продемонструвала свою ефективність під час АТО.

На сьогоднішній день, у контексті розвитку системи армійських корпусів, ми не можемо сказати, що логістичні потреби одного корпусу будуть задоволені його власними силами, розвідувальні завдання – іншими, а медичне забезпечення буде надане з якихось сторонніх джерел. Як тоді планувати? Начмед не має чіткого уявлення про те, які саме фахівці йому підпорядковані та чи мають вони достатній рівень підготовки. Це можуть бути новобранці, які не проходили жодного навчання, а можуть бути й висококваліфіковані лікарі, наприклад, кардіохірурги, яких просто відправляють на стабілізаційний пункт.

Начмед має мати свої команди. Коли розуміє: "Оцей у мене тільки прийшов, не може їхати на стабпункт, у нього нема таких-то курсів. Відправлю на навчання. А з цих можу формувати ядро. І тоді - нормальне планування.

Отже, виявляється, що кожен підрозділ матиме власну кількість медичних працівників, проте корпуси, що підпорядковуються командуванню Сухопутних військ, Десантно-штурмових військ та інших, можуть опинитися під певним впливом Командування медичних сил. Який же вплив це може справити на їхню діяльність? Скажемо прямо.

Отже, необхідно створити певний підрозділ в генштабі, який зможе інтегрувати всі ці аспекти. Хтось повинен здійснювати контроль з вищого рівня, мати загальне уявлення про всю систему та збирати необхідну інформацію. Це може бути департамент або командування? Ні. Це має бути Центральне військово-медичне управління.

В основі цієї ситуації лежить аналогічний принцип, що й у цивільному секторі. Міністерство визначає норми та регуляції, а хтось повинен їх реалізувати на всіх етапах. У структурі Міністерства охорони здоров'я функціонує Національна служба здоров'я.

Для Міністерства оборони має бути такий орган на рівні Генерального штабу, який ці політики буде впроваджувати і буде давати фідбек, мати цифри.

Такої війни ще не було в історії. Це найбільший конфлікт, який спостерігається після Другої світової війни. Найзначніший конфлікт у Європі. Жодна країна не має чіткої стратегії щодо подальших дій.

Отже, необхідно виявити проблему, знайти можливі рішення і усвідомити наслідки.

Зображення: Зоряна Стельмах

Що ж чекає на Командування Медсил? Піти в небуття?

Чому? Госпіталі. Це рівень найскладнішого лікування, третій-четвертий. Це реабілітація обов'язкова, це маршрути пацієнта, вони мають залишатись за КМС. Якщо пацієнт вийшов за межі медичного батальйону, хтось має його вести.

У КМС в госпіталях мають у будь-якому разі залишитись передові хірургічні відділення, які зможуть підкріпити, наприклад, на якомусь напрямку серйозні бої.

У нас існують підрозділи, які не здатні сформувати власні медичні батальйони, зокрема спецпризначенці, такі як ГУР та інші. Їм також необхідні чіткі маршрути для евакуації.

Також це про маршрути пацієнта в госпіталях, хтось має їх корегувати. Має бути контроль якості.

Коли ніхто не підтримує пораненого, щоб вести його за собою.

До нас звернувся військовослужбовець, який втратив одне око під час полону, втративши також і орбіту. Він повернувся додому, але ніхто не знав, як йому допомогти і як впоратися з його травмою. Ніхто не підтримав його, не провів за руку та не показав, до кого звертатися за необхідною експертизою для відновлення втраченого зору. Лише майже рік він намагався знайти допомогу самотужки, відвідуючи різні установи. Часто йому відмовляли, оскільки такої експертизи не було.

Десь спочатку казали ОК, потім відмовляли. Зрештою в Києві в обласній клінічній лікарні прооперували і він повернувся на службу, бо хотів до побратимів. Хто відповідає за те, аби ці маршрути існували і щоб військовий не відчував, що про нього не дбають?

Ну от в межах доктрини якраз логічно, щоб за це опікувались командування.

Изображение: Lb.ua

Дмитро Самофалов, Міністерство оборони

А зараз, поки ця доктрина ще не впроваджена повноцінно, хто зараз?

Командування Медичних Сил виконує важливу місію. Вони налагоджують співпрацю з Міністерством охорони здоров'я для організації відправлення військовослужбовців за межі країни.

Жодне розброєння не забезпечить наявності медичних працівників, які є необхідними.

Коли я спілкуюсь із медичними працівниками, що служать у військових частинах та бригадах, вони відзначають, що отримують не той матеріал, який дійсно підходить для їхньої роботи. На їхню думку, це не ті спеціалісти, які могли б принести реальну користь. Яка ж позиція Міністерства оборони з цього приводу?

Відбувається те, про що ви говорили. Механізм розбронювання наявний. Ми вже провели кілька таких розбронювань. Проте існує інше важливе питання – людський капітал. Депутати мають ідеї щодо ротації, є й інші пропозиції. Що стосується медиків, то для них вже існують короткі річні контракти. Нам потрібно, щоб до армії приходили лікарі, які дійсно віддані своїй справі, такі, як ми були в 2022 році. Тоді багато хто з нас приніс цінний досвід до військової сфери.

Ніякі механізми бронювання не забезпечать необхідних медичних працівників. Потрібні чіткі та зрозумілі правила. Коли можуть з'явитися такі правила? Наприклад, у рамках медичних батальйонів. Якщо я, як хірург, знаю, що буду займатися своєю спеціальністю, ймовірність того, що я приєднаюся до армії, значно зростає, порівняно з ситуацією, коли мене насильно мобілізують без чіткої інформації про мою роль.

Два корпуси, які мають медбатальйони, не просто мають менше проблем, ніж інші корпуси, вони створили на рівні медбатальйонів, на рівні корпусів, свою військово-лікарську комісію і прекрасно працюють. Зменшують бюрократію для військовослужбовців. Чим зрозуміліші будуть умови, тим більше людей можна буде рекрутувати в військо.

Тобто це частина вашої оновленої доктрини, яка далі буде напрацьовуватися по різних під нормативках?

Конечно.

ВЛК: від медичних висновків до можливостей функціонування

ВЛК. Ви казали, що його треба суттєво видозмінювати, і це була одна з центральних тез півтора роки тому. Але я не бачила суттєвих змін за цей час.

Важливих змін у найближчий час не прогнозується. Ми активно займаємося їх реалізацією. Які зміни ми прагнемо досягти? Вони повинні відповідати нашим функціональним вимогам.

Зображення: Міністерство оборони

Тому що зараз відбуваються дві речі. Перша річ - ВЛК повністю зав'язана на хвороби. Якщо у людини є певна хвороба, - він непридатний. Зато у людини можуть бути 10 хвороб, де написано, що він придатний до служби у ТЦК, медичних службах і так далі. Тому наше завдання перейти все ж до функціональних випадків.

Розумію, що ми потребуємо швидких рішень, але швидкі рішення в тут можуть дорого коштувати.

Чи існує реальна можливість, коли ми зможемо перейти до оцінювання функціональності?

Нам потрібно десь близько року. Хотілось би швидше. Але це дуже складний процес.

У мене як у людини, яка давно в державній службі і в управлінні, є своє бачення і щодо кадрового потенціалу і розвитку, але ми не є головною скрипкою тут.

Можемо лише порадити. Я б дуже хотів зайняти першу позицію, можливо, навіть у всій медицині. Не повідомляйте, будь ласка, Міністерству охорони здоров'я, що я це озвучив.

Пане Вікторе, не дивіться це відео.

Ми сподіваємося, що ця інформація виявилася для вас корисною та допомогла усвідомити, що військова медицина стосується не лише військових, а й кожного з нас.