Бесіда з Анастасією Цимбалару: погляд на блогерів у світі кіно, новий серіал "Швидкарі" та змагання між акторами.

Анастасія Цимбалару, акторка театру та кіно, в інтерв'ю для NV поділилася, чим її новий проект "Швидкарі" вирізняється серед інших медичних серіалів. Вона також висловила свої думки щодо залучення блогерів у кінематограф, а також розповіла, чи має бажання розвивати кар'єру телеведучої.

З 28 вересня на каналі ICTV2 відбудеться прем'єра нового медичного серіалу під назвою "Швидкарі". Цей проект висвітлює роботу бригад швидкої допомоги, їхні виклики та тих справжніх професіоналів, які щодня рятують життя людей. У головних ролях з Анастасією Цимбалару з'являться також Юрій Вихованець, Сергій Кисіль, Юлія Амелькіна та Віктор Жданов.

-- Як вважаєте, чому в Україні постійно знімають серіали про лікарів, слідчих? І чим ваш новий проєкт Швидкарі відрізняється від інших серіалів про медиків?

На мою думку, серіали, що розповідають про медиків чи детективів, завжди привертатим увагу глядачів. Це професії, в яких щоденний ризик і відповідальність мають величезне значення. Кожне рішення, яке приймається в таких ситуаціях, може вплинути на долю людини, що вже створює основу для захоплюючої драми.

Але Швидкарі для мене передусім не стільки серіал про медицину, скільки про людей, які першими опиняються поруч із нами в найкритичніші моменти. Тут багато живих історій самих героїв, їхніх стосунків, характерів, гумору. І особливий ритм, бо бригада швидкої постійно в русі, вона ніколи не знає, що чекатиме за наступним викликом.

Запамʼяталася надзвичайна атмосфера любові та підтримки одне одного. Адже ми знімали в самий розпал страшних морозів, блекауту і регулярних обстрілів. Ці обставини дуже згуртували команду, а знімання трошки зміщали фокус уваги й допомагали триматися морально. Кожного ранку, після чергової страшної ночі, ми зустрічали одне одного обіймати та маленькими подарунками у вигляді смаколиків. А дружні відносини зберегли з командою й після закінчення проєкту, тому періодично влаштовуємо зустрічі дотепер.

Які питання, на вашу думку, варто акцентувати у кінематографі? Що б ви порадили молоді та підліткам для перегляду? Існує безліч важливих тем, які заслуговують на увагу, таких як булінг, вплив соціальних мереж, а також взаємини між батьками та дітьми.

Безсумнівно, в даний час важливо активніше обговорювати з молоддю ті виклики, з якими вона стикається щодня, але часто залишається наодинці з ними. Серед таких проблем – булінг, залежність від соціальних мереж, постійне порівняння себе з іншими, відчуття самотності та ускладнені стосунки з батьками.

Безсумнівно, сьогодні важко обійти тему війни. Цілому поколінню дітей і підлітків доводиться дорослішати на тлі повітряних тривог, обстрілів, розлук з рідними та частих переїздів. Вони занадто рано зіткнулися з такими випробуваннями, які взагалі не повинні були б їх торкатися. Мені здається, що кінематограф повинен відображати цей досвід, порушувати питання страху, втрат, дружби та підтримки, а також шукати способи, як продовжувати жити, ставити нові цілі та дозволяти собі насолоджуватися життям, навіть у таких складних умовах.

Однак важливо уникати моралізування. Підлітки мають здатність відчувати нещирість, як ніхто інший. Тому хотілося б бачити більше автентичних історій і реальних персонажів, з якими вони можуть себе асоціювати. Можливо, завдяки такому кіно вони знайдуть відповіді на свої запитання або принаймні зрозуміють, що не самотні в своїх переживаннях.

Чи траплялися у вас випадки, коли вас обрали на роль, але ви вирішили відмовитися через недостатньо високу оплату? Наскільки сильно ви цінуєте сам сценарій? Яким чином ви визначаєте, які проекти варто підтримати своєю участю?

Акторська діяльність — це не тільки мистецтво, але й професійна діяльність, що вимагає зусиль, майстерності, часу та здоров'я. Отже, винагорода є важливим аспектом. Проте не можу стверджувати, що для мене вона завжди є найголовнішою.

Важливо враховувати сценарій. Коли я його читаю і відчуваю справжню зацікавленість, персонаж захоплює, і я розумію, що ця роль може принести мені нові можливості як акторці, тоді фінансові аспекти стають менш значущими.

Зараз я взагалі намагаюся уважніше ставитися до того, на що погоджуюся. Дивлюся на сценарій, роль, режисера, партнерів, на те, що цей проєкт хоче сказати глядачеві. Бо ти витрачаєш на нього частину свого життя, і хочеться, щоб у результаті це була робота, за яку тобі не буде соромно.

-- У кіно активно запрошують медійних людей (телеведучі, блогери), котрі не є дотичними до театру чи кінематографу. Як оцінюєте таку тенденцію, і чи немає у вас образи?

-- Образи в мене точно немає. Якщо в кіно запрошують телеведучих, блогерів чи інших медійних людей і ця людина органічна в ролі, працює над собою і справляється із завданням, чому ні?

Інше питання, коли медійність стає єдиним критерієм. Акторська професія все-таки потребує підготовки, досвіду, уміння працювати з матеріалом, партнером, камерою. І мені здається правильним, коли роль отримує той, хто найкраще їй відповідає, незалежно від кількості підписників.

Конкуренція в нашій професії завжди була високою, просто зараз до неї додався ще й фактор впізнаваності. Я до цього ставлюся як до частини сучасної індустрії. Для мене важливіше концентруватися на своїй роботі й доводити свою цінність професійністю, а не ображатися на те, як змінюється ринок.

У житті акторів трапляються моменти затишшя, коли кількість проєктів і зйомок значно зменшується. Чим ви займаєтеся в такі часи? Чи виникає у вас спокуса спробувати себе в іншій професії?

Я займаюся театральною діяльністю, веду різні заходи, активно волонтерю, а також підтримую свої соцмережі, що вимагає багато часу і зусиль. Тож навіть під час перерв між зйомками я завжди знаходжу чим зайнятися.

-- Наталка Денисенко, з якою ви знімалися у комедії Коли ти розлучишся?, якось заявила, що не має конкуренток серед акторок в Україні, бо вважає свій типаж особливим. Чи є у вас конкурентки?

Я прагну уникати витрат енергії на порівняння з іншими людьми. Для мене значно важливіше змагатися з власними досягненнями минулого та вдосконалюватися у своїй професії.

Ваші колеги Ксенія Мішина та Дар'я Петрожицька активно просуваються у своїй кар'єрі на телебаченні. Чи отримували ви коли-небудь запрошення стати ведучим якогось телевізійного шоу? Чи викликає це у вас інтерес?

Робота ведучої -- це зовсім інша професія й інший рівень відповідальності. Там немає персонажа, за яким можна сховатися, ти значно більше проявляєш себе справжню, маєш швидко реагувати, імпровізувати, тримати увагу аудиторії. І саме цим цей формат мене й приваблює.

Тому я не маю наміру відмовлятися від телебачення. Якщо з'явиться цікавий проєкт, який мене зацікавить, я з радістю готова спробувати себе в ролі телеведучої.