Карфаген слід знищити.

Я розумію, що після перегляду відео другого етапу операції "Карфаген" у багатьох із вас могло виникнути одне дуже просте, майже фізичне бажання - піти й помитися.

Звільнитися від усього цього бруду, який ви спостерігали. Від цинічного ставлення, жорстокості, від того, як повсякденно люди можуть обговорювати обман, насильство, викрадення та катування інших. Від усвідомлення, що за цими жахливими діями можуть ховатися ті, хто, згідно зі своїми обов'язками, мав би бути нашими захисниками від злочинності.

Але я хочу сказати вам одну річ. Те, що ви побачили - лише верхівка айсберга.

Ми продемонстрували лише ту інформацію, яка не зашкодить розслідуванню. Багато матеріалів наразі залишаються за лаштунками і не можуть бути оприлюднені. І повірте, найбільш приховані аспекти цього корупційного явища все ще залишаються невидимими.

Під час роботи з подібними матеріалами виникає незвичайне сплетіння двох емоцій. З одного боку, відчуття майже фізичної відрази. Вражає, наскільки низько може впасти людина і наскільки жахливими можуть бути взаємозв'язки між злочинним світом і представниками влади. З іншого боку, є чітке усвідомлення: ніхто, окрім нас, не зможе це змінити. І саме це друге відчуття переважає над першим.

Ми часто сприймаємо корупцію як явище, що не стосується нашого щоденного існування. Мова йде про елітні кабінети, великі суми грошей, підкуп, відкатні схеми, біткоїни, офшорні рахунки та складні фінансові механізми. Про осіб, яких більшість українців ніколи не зустрічала, і, можливо, ніколи не зустріне.

Але операція "Карфаген" показує зовсім інший бік корупції.

Корупція – це як телефонні аферисти, які дзвонять вам або вашій бабусі, намагаючись вкрасти останні заощадження.

Корупція - це наркотики, які можна придбати буквально за рогом, у сусідньому магазині.

Корупція - це коли людину можуть викрасти, побити, катувати, а ті, хто мав би шукати злочинців, допомагають їм уникнути відповідальності.

Корупція – це ситуація, коли ви ризикуєте стати жертвою злочину, звертаючись за допомогою до тих, хто може виявитися причетним до злочинних схем.

І ось тут ми підходимо до найважливішого.

Корупція - це не лише про гроші. І навіть не лише про зловживання владою.

Це питання безвідповідальності.

Адже корупція веде до безвідповідальності. Безвідповідальність створює атмосферу вседозволеності. І врешті-решт, вседозволеність неминуче призводить до насильства.

Коли злочинець усвідомлює, що за певну суму можна отримати підтримку правоохоронця, страх перед законом втрачає свою силу. Якщо ж правоохоронець починає бачити свої повноваження як можливість для незаконного збагачення, він більше не діє на користь держави. І в момент, коли ці двоє встановлюють взаєморозуміння, виникає явище, що перевищує просту корупцію.

З'являється мафія.

Це не романтизована мафія, як у фільмах, з її вигаданими кодексами честі та стильними костюмами. Це справжня, жорстока система, де організована злочинність отримує підтримку від держави, а корумповані чиновники – гроші та вплив від кримінальних структур. У такій системі правоохоронні органи можуть використовувати свої повноваження не для боротьби зі злочинністю, а для її захисту. Вони переслідують конкурентів, чинять тиск на підприємців, журналістів, громадських активістів і навіть на тих представників правоохоронних органів, які відмовляються дотримуватись цих правил.

Саме ознаки такої системи ми побачили під час операції "Карфаген".

На другому етапі проведення операції ми висунули підозри першим п'ятьом членам нової злочинної групи, в яку, згідно з даними розслідування, входило не менше 12 осіб.

Ми продемонстрували, як, згідно з версією слідства, функціонувала мережа, що забезпечувала прикриття численних шахрайських колцентрів. Було показано, яким чином співпрацювали представники кримінальних угруповань і правоохоронних структур. Також висвітлювалися обговорення нападів на тих, хто намагався чинити опір злочинному бізнесу.

І це лише невеличка частина того, що ми змогли з'ясувати.

Проте я б хотів, щоб з цієї розповіді ми витягли ще один, набагато більш обширний висновок.

Корупція не існує окремо від суспільства. Вона проростає крізь нього.

Ця проблема не обмежується лише кабінетом корумпованого чиновника, що приймає хабар. Її функціонування вимагає участі багатьох десятків, а іноді навіть сотень або тисяч осіб, кожен з яких виконує свою роль у складному злочинному устрої.

Є люди, які створюють шахрайський кол-центр. Один із них стає оператором і щодня обманює незнайомців, виводячи в них гроші. Інший займається продажем наркотиків, а хтось забезпечує прикриття для цих дій. Є й ті, хто передає інформацію про можливі обшуки правоохоронців. А деякі просто намагаються вмовити себе, що нічого поганого не відбувається, адже вони лише виконують свої обов'язки.

Проте це обман самого себе.

Коли ви свідомо обираєте працювати в шахрайському кол-центрі, стаючи частиною злочинної мережі, що ґрунтується на обмані, насильстві та корупції, ви не просто заробляєте гроші. Ви сприяєте руйнації тієї країни, в якій живете, і водночас ставите під загрозу своє власне майбутнє.

Корупція володіє жахливою рисою: вона ніколи не зупиняється на досягнутому. Коли їй надають можливість, вона починає розширюватися, поглинаючи нові сфери життя, установи та території. Сьогодні вона гарантує безвідповідальність телефонним шахраям, завтра – наркобізнесменам, а в перспективі – тим, хто займається викраденням та тортурами людей.

Корупція виступає як злоякісна пухлина. Вона розповсюджується в державних структурах, підриваючи їх зсередини та поступово позбавляючи країну можливості виконувати свої ключові функції.

На певному етапі питання вже не стосується лише ефективності роботи державних установ. Ключовим стає те, чи здатна така держава взагалі функціонувати. Коли злочинці мають змогу купувати прихильність правоохоронців, а правоохоронці готові торгувати своєю владою, держава поступово втрачає свою сутність для громадян. Вона перестає бути гарантом безпеки, не забезпечує справедливість і не захищає тих, хто слабший, від агресії сильніших. Таке суспільство перетворюється на місце, де право належить лише тим, хто може за нього заплатити.

Якщо цей процес не буде зупинено, то така країна неминуче опиниться на межі загибелі. Тому я завжди здивований, коли чую, що наразі боротьба з корупцією вважається другорядною. Дехто стверджує, що під час війни існують більш важливі завдання, і що антикорупційні дії можна відкласти до моменту перемоги, а вже після цього зайнятися усіма цими проблемами.

Операція "Карфаген" дає на це дуже просту відповідь. Боротьба з корупцією не просто на часі. Вона є однією з умов виживання держави. Тому що неможливо побудувати сильну державу, якщо її інституції зсередини руйнує організована злочинність. Неможливо забезпечити безпеку громадян, якщо ті, хто повинен їх захищати, працюють на кримінал. Неможливо говорити про майбутнє країни, якщо ми дозволяємо корупції щодня це майбутнє знищувати.

І неможливо перемогти цю хворобу напівзаходами.

Онкологічні захворювання не піддаються лікуванню через умовляння. Необхідно усвідомити, що не можна вести переговори з метастазами, сподіваючись, що вони тимчасово зупинять свій розвиток. Відкладати терапію на більш зручний час — це не вихід. Лікування має бути рішучим, комплексним і часом навіть тривожним. Важливо застосовувати всі можливі методи для порятунку організму.

Національне антикорупційне бюро має дуже амбітну мету: викорінити системну корупцію як явище. Зруйнувати механізми, які дозволяють злочинності проникати в державні інституції. Позбавити організований кримінал можливості купувати державний захист.

Наша діяльність можна порівняти з антикорупційною хіміотерапією. Ми маємо виявляти і знищувати ці метастази, навіть якщо вони вкоренилися дуже глибоко. Навіть коли процес лікування стикається з потужним опором. Навіть коли деякі вважають, що краще залишити все як є.

Але інша варіант виглядає набагато більш лякаюче.

Операція "Карфаген" продовжується. Для нас це не лише назва одного з розслідувань, а й символ зусиль, які ми зобов'язані завершити.

Ми не маємо права звикати до цього бруду, від якого неможливо позбутися. Не можемо сприймати його як невід'ємну частину нашого існування. Не можемо визнати, що злочинність і корупція завжди матимуть перевагу над державою.

Адже тільки ми самі здатні змінити нашу країну на краще.