"Краще спілкуватися суржиком, ніж використовуючи мову меншовартості". Morphom – про співпрацю з росіянами, перехід на українську мову та невідомі факти про Михайла Клименка.

Роман Черенов, відомий під псевдонімом Morphom, є музичним продюсером та автором пісень, який працював з багатьма популярними артистами, серед яких Jamala, Jerry Heil, Наталія Могилевська, Злата Огнєвіч, Оля Полякова, Pianoboy, VovaZiLvova, Марина KRUTЬ, DANTES, Kozak Siromaha та Quest Pistols. Наразі він разом із родиною проживає в Португалії, проте продовжує активно підтримувати Україну та працювати на її користь.

У розмові з OBOZ.UA саундпродюсер відкрив, як його життя змінилося після 24 лютого 2022 року, і розповів про свої погляди на штучний інтелект та його вплив на майбутнє музикантів, які турбуються про можливість втрати роботи через технології. Чи можливо дійсно заробити 100 тисяч доларів на музиці? Яким був шлях фронтмена гурту ADAM Михайла Клименка та чому варто відчувати сором за спілкування російською мовою? Про це та інші цікаві теми - далі в матеріалі.

Привіт, Романе! Ми зустрілися на концерті реп-артиста VovaZiLvova та його дружини Vsiudysvoia у Лісабоні. Якщо чесно, раніше я не була знайома з вами, але ваші пісні справили на мене таке враження, що я вирішила дізнатися про вас більше. Виявилося, що ви створили безліч відомих українських хітів, а свій творчий шлях починали з написання музики для реклами та телевізійних серіалів. Можете розповісти про себе більше?

Моя кар'єра в музиці, яка згодом стала основою для забезпечення мене та моєї родини, є результатом поєднання випадковостей і певної рішучості. Володимир Кріпак, автор першої оригінальної мелодії для реклами цукерок Bonjour, став тією людиною, завдяки якій я зробив свій перший крок у музичну індустрію. Під час роботи в Baker Street Studio в Києві я зустрів чудових людей, які допомогли мені розвиватися та заклали міцний фундамент досвіду, що супроводжує мене до сьогодні.

Ще однією особою, що, без перебільшення, відкрила мені двері у світ шоу-бізнесу, стала співачка Jamala. Наша співпраця розпочалася у 2015 році і включала такі композиції, як "Більше", "I believe in you" та багато інших.

Які українські виконавці стали для вас несподіваним відкриттям?

- Торік я вперше працював зі співачкою Мартою Адамчук. Ми зробили пісню, яка називається "Історія". Марта дуже зібрана й самостійна. Мені імпонують такі якості в артистах - це полегшує співпрацю і підвищує результат. Тому що коли йдеться про роботу, більшість живе в ілюзіях.

Ще я почав співпрацювати з блогером Богданом Андрухом, якого раніше чомусь уникав. На той момент мені вистачало замовлень, тому з ним ми тільки листувалися в Іnstagram. Згодом з'ясувалося, що в нас дуже класно виходить робота разом. Богдан - освічений музикант і непересічний артист.

Моїй молодшій дочці неймовірно подобається композиція "Любов, борщ, газони", виконана Андрухом та письменницею Каті Бльостки. Чи сподівалися ви, що ця пісня здобуде таку популярність?

Богдан тоді вирішив "вистрілити" зі своїми reels: кількість його підписників зросла з 20 тисяч до 100 тисяч. Він став популярним, і від нього почали чекати нових досягнень. Одним із таких досягнень стала пісня з Катею Бльосткою, яка на той момент ніколи не співала. Але ми пройшли шлях, щоб зрозуміти, як це реалізувати, адже коли звучить вокал людини з обмеженим досвідом, виникає питання: "Що це таке?". Проте ми все детально опрацювали.

З якими художниками у вас виникли тісні зв'язки?

- У мене немає бажання з кимось "ближче триматися". Звісно, мені дуже не вистачає Макса Пташника - автора хіта "Поки ніхто не бачить", який став популярним у TikTok у 2022 році та зібрав мільйонні прослуховування на різних музичних платформах. Раніше ми багато часу проводили разом, наскільки це було можливо, адже він жив у Львові, а я тоді ще мешкав у Києві. Наразі ми не бачилися з початку війни.

VovaZiLvova приїжджав до нас у Португалію, ми навіть погастролювали з ним тут. У його тур Європою на три з половиною місяці ми мали їхати разом, але я відмовився, бо порахував, що на сім'ю з чотирьох осіб це досить дорого. Крім того, ти випадаєш із графіка, можливих замовлень і перетворюєшся на такого собі хіпі. Та найбільший ризик - це зіпусувати стосунки. Тому що одна людина нечасто справляється з такими викликами, а тут ти їдеш двома сім'ями, де четверо дітей та п'ятеро дорослих. У мене був досвід таких довготривалих відпусток з близькими людьми. Все добре до моменту, коли ти не можеш собі догодити, бо потрібно догоджати ще комусь.

Не стверджую, що подорож повинна була бути лише відпочинком, але все ж ми могли укріпити наші стосунки. До того ж, ми щойно переїхали до нового будинку, який змогли купити, адже жити в Європі та платити за оренду — це досить складно.

Насправді, я підтримую співпрацю з усіма артистами та представниками культури, і не існує таких, кого б я ігнорував. Часто наше спілкування навіть стосується жанру стендапу. Наприклад, під час роботи над музикою для серіалу "Обмежено придатні" у мене виникло відчуття, що ми з режисером Аркадієм Непиталюком беремося за справу "на слабо". Він запропонував створити авангардний джаз з трубою в ролі головного інструменту. Це стало для мене справжнім викликом, адже я не граю на трубі. В процесі роботи не обійшлося без жартів та підколок, але в результаті все вийшло чудово – Аркадій затвердив музику.

Ви також мали можливість працювати з Михайлом Клименком, солістом гурту ADAM, чия раптова смерть вразила численних шанувальників. Як ви його запам'ятали?

Адам був справжнім професіоналом, повністю зануреним у свою діяльність, тому не завжди міг відповідати на дзвінки чи повідомлення. Його енергія була цілковито спрямована на творчість. Коли я жив у Києві, я часто відвідував спортзал, що знаходився навпроти студії Олександра Пономарьова "З ранку до ночі", де Адам мав свій власний простір. Тому я час від часу заходив до нього в гості.

Він залишився в моїй пам'яті як людина, яка не звертає уваги на дрібниці, а просто виконує свою справу. І, що цікаво, був дуже скромним. Артист повинен залишатися справжнім, не намагатися наслідувати модні тренди, а усвідомлювати свою унікальність. Адам та його дружина Саша створювали прості відео, не намагаючись грати чужі ролі, а роблячи те, що стає актуальним сьогодні: бути не ідеальною картинкою, а справжньою особистістю.

- Ви підтримали петицію, яку зареєстрував відомий продюсер Вадим Лисиця, на присвоєння Михайлу Клименку посмертно звання народного артиста України?

Так, я поставив свій підпис на цьому документі.

- Що вам відомо про публічний конфлікт, який розгорівся між співачкою Кажанною та лейблом Jerry Heil? Нагадаю, Анна Макієнко (Кажанна) заявила, що перебуває в "рабському контракті" з NOVA MUSIC та не може його розірвати попри попередні домовленості.

Артист є втіленням амбіцій, адже без них цілком ймовірно, що артистів не було б взагалі. Рано чи пізно кожен з нас починає розмірковувати про важливість продюсера у своїй кар’єрі. Наприклад, Jerry Heil колись залишила Secret Service Entertainment Agency, засновану Михайлом Ясинським. На мою думку, такі зміни свідчать про особистісний та професійний розвиток.

Водночас існує й інша категорія артистів, які успішно прогресують у співпраці з продюсером. Щоб зрозуміти, хто правий у таких суперечках, необхідно мати інформацію про умови угод, а зазвичай ці деталі невідомі нікому, окрім безпосередніх учасників. Як людина, що не раз укладала контракти, можу сказати: де виникає дим, там частіше за все є й вогонь.

- Чи співпрацювали ви з російськими артистами? Якщо так, чи підтримав вас хтось із них, коли почалося повномасштабне вторгнення?

- До 24 лютого 2022 року я справді "грішив" співпрацею із російськими артистами і каюся про це. З тих, кого ви можете знати, це Арсеній Бородін (фіналіст "Фабрики зірок-6"), також робив фіти (feat - це скорочення від англійського featuring, що перекладається як "за участю", тобто коли в створенні пісні бере участь декілька артистів. - Ред.) для Вікторії Дайнеко (фіналістка "Фабрики зірок-5", підтримує війну Росії проти України, фігурантка бази "Миротворець") та Вадима Олійника.

Коли відбулося масштабне вторгнення, всі зв'язки з ними були припинені. Їхня підтримка відсутня.

Якими спогадами у вас асоціюється 24 лютого?

Ми повернулися до Києва з Івано-Франківська в ніч перед 24 лютого, після участі в сесії з написання пісень. Це була спільна творча зустріч, де музиканти, автори текстів, композитори та продюсери працювали над новою музикою, створюючи пісні від концепції до завершених мелодій і аранжувань, обмінюючись ідеями. Заправивши автомобіль, ми тільки-но зайшли до квартири, навіть не встигнувши розміститися, як почалися події. Не вагаючись, ми схопили дітей і неупаковані валізи, що стояли на порозі, і помчали до кордону.

- Чи вас також впустили?

На той момент мобілізацію ще не оголосили, і фактично кордон вже став для нас закритим. Ті, хто, як і ми, зібрався, змогли виїхати без затримок. Ми перетнули кордон, щоб мати змогу застрахуватися від можливих неприємностей. Це стало орієнтиром для багатьох людей у той час. Але "тиждень-два" швидко перетворилися на два місяці, а згодом і на цілий рік, який ми провели в Польщі. І виходило, що весь цей час я ніби стояв на порозі, очікуючи, коли ж буде безпечніше повернутися...

За той період я дуже полюбив Польщу, поляків, ми маємо там друзів, але мені пригадалася давня мрія до війни - пожити в різних країнах. Ми зрозуміли, що якщо не приймемо це рішення зараз, з часом буде важче. І якщо є така ідея, варто спробувати, бо сила волі - така штука: вона не накопичується, а розходиться.

Ми здійснили подорож через кілька європейських країн, які нас приваблювали: Німеччина, Нідерланди, Іспанія та Італія. А от Португалія, де ми ще не відвідали, виявилася для нас найцікавішою. Протягом півроку ми морально готували дітей до чергової зміни місця проживання, але за цей час у них вже встигло сформуватися коло друзів та знайомих...

Чи не виникало у вас прагнення повернутися в Україну за ці майже чотири роки?

Це дійсно цікаве запитання. Я намагаюся не заглиблюватися в ці роздуми, адже це змушує мене шукати виправдання і доводи для себе. Є речі, на які я просто не можу вплинути, тому не бачу сенсу додавати собі стресу. Моя головна увага зараз зосереджена на родині. Я фокусуюсь на тих обов'язках, за які відповідаю, і намагаюся не розбиратися у своїх почуттях стосовно того, чи варто щось змінювати чи ні.

Ми прагнемо бути корисними для України. А чим я можу бути корисним, так це організовувати концерти. Один із перших ми зробили через два тижні, як приїхали - просто в галереї старого португальського будинку, в якому нічого не було, тільки картини висіли. Або приїжджає якийсь артист сюди, я пропоную робити концерт разом. Також проводжу колоборації з місцевими музикантами, які теж не проти себе показати. Сьогодні вся моя концертна та творча діяльність - це благодійність.

Наприклад, композиція "Світлом до світла", створена в співпраці з Мариною Круть, Софією Лешишак та Валерією Вовк, стала не лише музичним твором, а й символом благодійності. Ця пісня носить назву збору, організованого благодійним фондом "ТИХО", в рамках якого вдалося зібрати близько 17 мільйонів гривень. Усі кошти від прослуховувань композиції також підуть на підтримку благодійних ініціатив. Андрій Лиман, один із засновників фонду, є військовим та волонтером, який вражає своєю енергією. Саме його ідея стала основою даного проекту. Він підходить до організації зборів з усією серйозністю, розробляючи детальну стратегію, а не просто намагаючись "швидко закрити збір".

Чесно кажучи, я не замислююся над тим, скільки грошей це приносить, але з початку повномасштабної війни ми жодного разу не проводили комерційні концерти. Усі отримані кошти йдуть на допомогу Збройним силам України. Також моя дружина досягла важливого успіху – місцевий музей організував виставку, на якій виділено окремий простір для її картин. Гроші від їхнього продажу будуть використані для підтримки ЗСУ.

На сцені разом з вами виступають і ваші діти. Як часто вони проявляють бажання виходити на публіку, чи, можливо, іноді потрібно їх підштовхувати до цього?

Я виконую виступи разом із дітьми, оскільки це зручніше – вони завжди поруч і активно беруть участь у процесі. Проте, безумовно, необхідно створити для них такі умови, щоб це було цікаво. Адже, як тільки дитина відмовиться, ти автоматично програєш. Тому важливо не намагатися умовити, а скоріше зацікавити й дати їм відчуття, що це їхній власний вибір.

Я натрапила на ваше відео на YouTube, де ви ділилися тим, як змогли заробити 100 тисяч доларів на своїй музиці.

Безумовно, я отримую доходи від своєї музичної діяльності і живу на ці кошти, але говорити про те, що раптом отримав 100 тисяч доларів — це не зовсім так. Не можу стверджувати, що ця сума залишилася мені в повному обсязі, адже частину забирають податки. Додатково, у нас існує досить заплутана ситуація з лейблами та дистрибуцією.

Коли вперше з'явилася можливість у ChatGPT перевіряти доходи за певний час, я вирішив скористатися цим. Однак, знайти точні дані або звіти виявилося досить складно. Пам'ятаю, як несподівано стала популярною наша спільна пісня з VovaZiLvova під назвою "Шукав тебе. Знайшов тебе". Тоді ми навіть не знали, як отримувати гроші за перегляди чи як звітувати про них... Зараз я вже навів порядок у своїх справах. Тепер у мене є єдиний гаманець, завдяки якому я чітко бачу, скільки заробив і за який період.

Ви активно інтегруєте штучний інтелект у своїх композиціях, у той час як Василь Лазарович та деякі інші музиканти стурбовані тим, що за таких темпів творці музики через п’ять років можуть опинитися без роботи.

Ті, хто висловлює такі думки, справді можуть опинитися без роботи. Я з цього приводу не відчуваю жодних тривог. Я активно вивчаю це питання і можу впевнено стверджувати, що штучний інтелект є просто ще одним інструментом. Коли з’явилися мобільні телефони, ми отримали можливість за лічені секунди слухати будь-яку пісню, тоді як раніше доводилося шукати магнітофон з двома касетами, аби зробити копію.

Існує й інша сторона медалі: умовна доступність музичних інструментів спричинила появу великої кількості людей, які раптово вирішили стати музикантами. Ті ж, хто вже багато років працює у цій сфері і має глибоке розуміння її тонкощів, автоматично здобувають статус експертів, і попит на їхні послуги лише зростає. Штучний інтелект створив настільки багато низькоякісного контенту, що багато пісень стали короткими і позбавленими глибини. В результаті, ми не просто залишимося без роботи — ми будемо шукати справжнє, автентичне. Таким чином, ми виявляємося на правильному шляху, адже це дозволяє відсіяти умовний непотріб. Цінність емоцій та уміння працювати з інструментами залишається незмінною і важливою.

Штучний інтелект є всього лише алгоритмом. Я використовую його різними способами, але в цілому суттєвих змін не відбулося. Наразі він не перевершує мої можливості. Справжньою проблемою тепер є відбір з величезної кількості згенерованого контенту того, що насправді хоче почути потенційний клієнт. Я можу надіслати йому 20 варіантів однієї пісні в різних стилях. Декілька років тому це здавалося божевільною ідеєю, а тепер постає питання: чи дійсно потрібно прослуховувати всі 20 версій, щоб не знайти те, що шукаєш? У такі моменти особливо цінною стає експертна думка людини, яка порадить не слухати все підряд, а зосередитися на тому варіанті, що найбільш резонує з піснею та її змістом, який хоче донести артист.

На сесіях сонграйту до вас у студію завітали різні відомі особистості, більшість з яких спілкувалась російською, тоді як ви відповідали українською. Чи було це завжди так?

Я зростав без батьків. Мій тато був військовим і загинув через опромінення на базі в Іркутську. Моя мати також пішла з життя, і саме тому мене виховувала бабуся, яка спілкувалася російською. Хоча я знав українську, вона не була для мене рідною мовою. У своїй родині — з дружиною і дітьми — я завжди розмовляв українською, але на роботі чомусь волів російську. Остаточно я перейшов на українську лише після 2014 року.

Я поставив перед собою цікавий виклик – утримуватися від спілкування російською протягом двох тижнів. Проте цей експеримент триває досі (усміхається). Коли я спілкуюсь з високопосадовцями, вони звертаються до мене словами: "Здравствуйте, Роман". Я відповідаю: "Добрий день". Хоча співрозмовник продовжує російською, я знову відповідаю українською. З часом люди починають розуміти, що я не планую переходити на іншу мову, і самі переходять на українську. Ось так все відбувається.

Здається, з ваших слів все виглядає дуже легко...

Чим більше ми встановлюємо бар'єрів, тим глибше в них занурюємося. Не має сенсу мучитися через російську мову — її слід просто відпустити. Раніше ми не гордилися тим, що спілкуємося українською в ділових переговорах, а тепер, навпаки, відчуваємо незручність при розмові російською. Таким чином, сьогодні російська мова асоціюється з відчуттям неповноцінності.

Суржик - це не страшно, а навіть прикольно. Якщо ми цькуватимемо людей за суржик, то вони, умовно кажучи, ховатимуться, як черепахи, у свій панцир. Тому в будь-якому разі краще говорити суржиком, ніж мовою меншовартості.

Досліджуйте також на OBOZ.UA інтерв'ю з продюсером музичного лейблу ENKO Миколою Кучерявим, в якому він обговорює Євробачення-2022, свої поїздки на фронт та резонансне питання до Леоніда Кравчука: "Люди загинули, захищаючи свою землю, але чому ми не можемо висловитися про "Азовсталь"?"

На OBOZ.UA опубліковано інтерв'ю з Kozak Siromaha, в якому він обговорює "Голос країни", реакцію на негативні відгуки через Ніколаса Карму та своє бачення жінок як відьом: "Я готувався до війни з 2006 року".

Отримуйте тільки достовірні новини в нашому Telegram-каналі OBOZ.UA та у Viber. Не піддавайтеся на обман!