Малевич, Лифар, Крушельницька: "Українська весна" у Швеції знову знайомить світ із видатними українськими творчими особистостями.

Українська культура є не тільки складовою частиною національної спадщини, а й важливим елементом європейського та світового культурного контексту.

Європейський фестиваль "Українська весна", який проходив у перші дні травня, став невід'ємною частиною культурного життя Стокгольма. Ця подія знову зібрала разом художників, музикантів, кінематографістів, науковців та багаточисельну шведську аудиторію, об'єднавши їх навколо України та її мистецької спадщини, історії та сучасних досягнень.

УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА ПРОТЯГОМ СТОЛІТЬ ВНОСИЛА ВКЛАД У СВІТОВЕ МИСТЕЦТВО, ХОЧА ЧАСТО І ЗАЛИШАЛАСЯ НЕНАЗВАНОЮ.

Цьогорічний фестиваль має назву: "О, ти українець? - Українські зірки на світових сценах". Його організував Український інститут у Швеції, що активно працює над зміцненням культурних зв'язків між Україною та Швецією, а також популяризацією української культури в європейському контексті. Головною метою організаторів було "відкрити" українських митців для шведської аудиторії, яких протягом багатьох років привласнювала Російська імперія, а також продемонструвати значний внесок українських артистів у світову культурну спадщину.

Фестиваль зібрав більше двох тисяч відвідувачів, серед яких були шведи, українці, дипломати, журналісти, а також ті, хто прагнув глибше зрозуміти українську культуру. У Стокгольмі заходи проходили на десяти знакових локаціях міста. Глядачі та слухачі зібралися, щоб підтримати та відчути дух України. У фестивалі взяли участь 93 митці, дослідники та культурологи з дев'яти різних країн.

Організатори зазначили: особлива увага приділяється тим творчим постатям, які, хоча й народжені з українського духу, були довго позбавлені свого правдивого імені через імперські переписування біографій, насильне викорінення і культурну асиміляцію.

Митці, які були змушені жити у вигнанні, ті, хто творив далеко від рідної землі, а також ті, чий культурний спадок залишався прихованим під чужими знаменами, сьогодні знову виходять до своєї публіки. Фестиваль має на меті не лише представити ці забуті імена, але й сприяти глибшому усвідомленню серед європейської, зокрема шведської, аудиторії: українська культура є живою, самобутньою та потужною. Вона не є "молодою культурою, що тільки розвивається", як її часто сприймають, а є частиною світового мистецтва, яке формувалося протягом століть поруч з іншими, хоча і не завжди під власним іменем.

ЧИ МОЖЕ КУЛЬТУРА БУТИ ЗБРОЄЮ У РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКІЙ ВІЙНІ?

Урочисте відкриття фестивалю відбулося у Королівському концертному холі. Директорка Українського інституту у Швеції, художня керівниця фестивалю Наталія Пасічник під час відкриття наголосила на головній меті заходу: ознайомити шведську публіку з плеядою видатних українських митців, чия творчість збагатила європейську та світову культурну скарбницю.

"Стокгольм утретє стає яскравим центром української культури в Європі, приймаючи найбільший україноцентричний фестиваль континенту, програма якого цього року містить 12 різноманітних культурних подій. "Українська весна" - це наша шана стійкості, унікальному мистецькому баченню та багатій палітрі українських голосів, що віками впліталися в культурну спадщину Європи. Ми прагнемо зробити видимими багату українську традицію й тих митців, чиє українське походження часто було непоміченим. Багато з них жили далеко від рідної землі, інші залишалися невідомими світові, оскільки були змушені творити під російською окупацією, яка тривала століттями на території сучасної України", - зазначила Наталія Пасічник.

Фестиваль розпочався з важливої відкритої дискусії, присвяченої критичній ролі української культури у збереженні та підтримці національної ідентичності. Чи може культура слугувати зброєю в контексті російсько-української війни? Чи варто відокремлювати культуру від політики? Чому Росія так активно намагається знищити українське мистецтво, прагнучи стерти саму суть нації? Ці питання обговорювалися під час бесіди авторитетних шведських та українських експертів.

На переконання професора східних студій Уппсальського університету (Швеція) Стефана Гедлунда, росіяни хочуть знищити Україну, знищити українців як ідентичність і націю. "Це - перша війна (російсько-українська), яку я знаю, що повністю зумовлена питанням культури. У розумінні режиму в Москві, росіян загалом, якщо вони не можуть контролювати Київ, то Росія перестає існувати. Вона зникне як імперія", - наголосив професор.

На його думку, було б наївно вважати, що винуватцем війни є лише Путін. "Не Путін створив Росію; це Росія сформувала Путіна. Він є продуктом тієї культури, яку вони називають російською, і яку, за їхніми словами, українці повинні визнати як свою. Ставлення росіян до України не зміниться. Вони не зупиняться, поки не досягнуть капітуляції України, визнання відсутності українців, української мови, культури та всього, що стосується України," - підкреслив науковець.

Програма концерту першого вечора стала яскравим святом української камерної музики. Академічний симфонічний оркестр Львівської національної філармонії імені М. Скорика представив творчість Валентина Сильвестрова, Євгена Станковича, Мирослава Скорика та Василя Барвінського.

Виступи шведських артистів додали вечору неповторної глибини і емоційності. Мецо-сопрано Анна Софі фон Оттер разом з гітаристом Фабіаном Фредрікссоном майстерно виконали українську колискову Sömnen vandrar, яка стала натхненням для Джорджа Гершвіна в створенні знаменитої Summertime для опери "Поргі та Бесс". Ця захоплююча історія почалася в 1929 році, коли Гершвін почув мелодію у виконанні Українського національного хору під керівництвом Олександра Кошиця в Нью-Йорку.

Особливою родзинкою вечора стало проникливе звучання поезій Пауля Целана та Лесі Українки, які декламувала шведська акторка Стіна Екблад.

АВАНГАРД УКРАЇНИ В НАЦІОНАЛЬНОМУ МУЗЕЇ

Одна з провідних культурних установ Швеції - Національний музей у Стокгольмі - стала місцем для незвичайної події, присвяченої Казимиру Малевичу та явищу українського модернізму. Кількість бажаючих дізнатися більше про український авангард була настільки великою, що музейна зала ледь вмістила всіх охочих.

Вечір розпочався з обговорення постаті Казимира Малевича — митця, чия українська ідентичність тривалий час залишалася непоміченою. Завдяки дослідженням Тетяни Філевської, яка спеціалізується на творчості Малевича та українському авангарді, шведські глядачі отримали можливість ознайомитися з тим, як цей новаторський художник вплинув на розвиток європейського модернізму. Особливу увагу було акцентовано на українських коренях Малевича та їхньому значенні для розуміння його мистецької спадщини та впливу на наступні покоління творців.

Музичною окрасою вечора стали проникливі уривки зі сонати для скрипки та фортепіано Бориса Лятошинського, op. 19, а також його відома "Мелодія". Твори видатного українського композитора майстерно виконали українсько-британська скрипалька Софія Колупов та португальський піаніст Франсіско Вілар. Лятошинського вважають ключовою фігурою в історії української музики та однією з найяскравіших постатей українського музичного модернізму.

Цей вечір став підтвердженням того, що український модернізм є важливою складовою європейської мистецької спадщини. Як Малевич, так і Лятошинський знову опиняються в центрі уваги, не як другорядні фігури в рамках імперських наративів, а як новатори, які розвивають унікальне художнє бачення, глибоко вкорінене в українській культурі.

КОРОЛІВСЬКА ОПЕРА ВИРАЗИЛА ПОВАГУ ДО ПАМ'ЯТІ КРУШЕЛЬНИЦЬКОЇ, МЕНЦИНСЬКОГО ТА ЛИФАРЯ.

Шведська Королівська опера стала майданчиком для вшанування української оперної та балетної спадщини, поєднавши в собі елементи минулого і сучасності, європейську сцену та українські вокальні традиції. Тут вперше відбувся концерт, присвячений художній спадщині видатних українських оперних митців початку XX століття – Модеста Менцинського та Соломії Крушельницької.

Вечір вів шведський експерт у галузі музики та дослідник оперного мистецтва Нільс Йоран. Він поділився з аудиторією захоплюючою історією життя та творчої дружби Менцинського і Крушельницької.

Сопрано Софія Соловій, баритон Лутандо Каве, піаністи Жанна Микитка та Мартін Хелльстрьом створили концерт вишуканої емоційності й багатомовної краси - арії та романси звучали італійською, німецькою, французькою та, звісно, українською.

Південноафриканський баритон Лутандо Каве продемонстрував не лише майстерність інтерпретації класичних арій Верді, Бізе й Моцарта, а й емоційне розуміння українських романсів Миколи Лисенка - публіка щедро винагородила його вигуками "браво".

У фоє працювала виставка, присвячена Крушельницькій та Менцинському, а серед гостей були нащадки Модеста Менцинського, які нині мешкають у Швеції.

ЛІФАР ЗНОВУ ВИХОДИТЬ НА СЦЕНУ КОРОЛІВСЬКОЇ ОПЕРИ

Також Королівська опера відзначила ще одну видатну постать українського походження - Сержа Лифаря, реформатора французького балету та киянина за народженням.

У розкішному фоє Королівської опери зібралися прихильники видатного танцівника, щоб більше дізнатися про життєвий шлях Лифаря. Директорка Музею Лифаря в Києві, Наталія Білоус, поділилася його історією — від молодого емігранта до ікони Паризької опери, підкресливши також його внесок у мистецтво Швеції.

Серед зіркових гостей вечора були колишня солістка Паризької опери Клермарі Оста та директор Королівського шведського балету Ніколя Ле Ріш, які поділилися своїми думками щодо характеристик неокласичної хореографії, створеної Лифарем.

Учні представили фрагменти з "Білої сюїти" та "Цигарети". Акомпанувала їм піаністка з України Юлія Койдан, яка вдало передала музичну глибину творчості Лифаря.

Вершиною вечора стало оголошення про заплановану постановку балету "Сюїта в білому" в новому сезоні Королівської опери. Це знамените повернення Лифаря на шведську сцену стане ще одним важливим зв'язком між культурною спадщиною України та Європи.

Підтримали вечір пам'яті Сержа Лифаря Французький інститут у Швеції та Посольство Швейцарії.

"ВІД УКРАЇНИ ДО ГОЛЛІВУДУ": НЕРОЗКРИТІ СТОРІНКИ КІНОІСТОРІЇ УКРАЇНИ

Кінотеатр Klarabiografen у Стокгольмі став ареною для зустрічі з режисером Станіславом Сукненком, який представив свою документальну стрічку "З України до Голлівуду". Цей вечір об'єднав у собі перегляд фільму та цікаву дискусію з автором.

Глядачі ознайомилися з дивовижними історіями українських піонерів Голлівуду, чиї зусилля та талант часто залишалися непоміченими. Цей фільм став зв'язком між минулим і сучасністю, вшановуючи тих, хто завдяки своїй наполегливій праці та творчій енергії залишив слід в історії світового кіно.

Шведів вразили оригінальні мелодії українського Полісся.

Українська музика здатна вражати, ставити під сумнів звичні уявлення та водночас залишатися вірною своїм національним корінням. Це яскраво продемонстрував концерт, що проходив у Королівській академії музики, де виступила Алла Загайкевич — одна з найвизначніших композиторок сучасної України. Її електроакустична композиція NORD/OUEST, що являє собою перформанс для фольклорного співу, скрипки, сопілки, перкусії, терменвокса та електронних елементів, стала справжнім відкриттям фестивалю. Цей твір занурив слухачів у глибокий медитативний простір звуків українського Полісся.

У коментарі для Укрінформу Алла Загайкевич зазначила, що при створенні NORD/OUEST вона ставила за мету донести до слухачів відчуття "первісної сили". "Я вважаю, що справжній фольклор і електронна музика – це елементи одного спільного простору. Це радикальна культура, що кардинально відрізняється від усього іншого, зокрема від сонат Бетховена чи симфоній Моцарта. Мені необхідна ця виконавська енергія, цей жар людського серця, щоб наповнити електроніку життям. Тому я запросила талановитих музикантів: Ірину Клименко, завідувачку лабораторії етномузикології Національної музичної академії України, Сергія Охримчука, який є провідним виконавцем на скрипці та керівником гурту "Хорея Козацька", а також Аркадія Ґотесмана з Литви, з яким я вже співпрацювала у проєктах композитора Шерона Санакаса та в сфері імпровізаційної музики. Це спільна творча робота, в якій втілена композиторська ідея", - розповіла композиторка.

Вона підкреслила, що з великим задоволенням прийняла запрошення взяти участь у фестивалі. "Наталія Пасічник створює неймовірні проекти, які вже багато років демонструють світові високе українське мистецтво. І, звичайно, я прагну долучитися до її бачення того, як українська культура може інтегруватися в європейський і глобальний контексти. Це має велике значення, адже фестиваль організовано у співпраці з музичною академією, він не призначений лише для діаспори, а відкритий для широкого професійного мистецького середовища. Тому я щиро вдячна організаторам", - зазначила Алла Загайкевич.

Львівське танго 1930-х років.

У рамках фестивалю відбувся особливий вечір, присвячений українському танго. Атмосфера Львова 1930-х років панувала протягом усього вечора. Подія була присвячена пам'яті видатного майстра українського танго Богдана Весоловського ("Бонді").

На сцені з'явилися представники львівського мистецтва: дослідниця та співачка Марія Стоколяс, а також піаніст і диригент Остап Майчик, разом з аргентинсько-шведським тріо Tangarte. Марія виконала твори Весоловського з віртуозністю, супроводжуючи їх розповідями про його життєвий шлях і творчість — від львівських балів до вимушеної еміграції, де його музика продовжувала жити, незважаючи на заборони в СРСР.

Тангарте Тріо (Хуанхо Пассо – бандонеон, Хедда Гейсканен – скрипка, Якоб Герхардссон – контрабас) спеціально для фестивалю розширило свій репертуар, включивши українське танго 1930-х років. Спільно з українськими музикантами вони створили нові аранжування. Окрім української класики танго, у виконанні ансамблю звучали композиції Астора П'яццолли.

СТИПЕНДІЇ ВІД МЕЦЕНАТА АНДЕРСА ВАЛЛЯ ДЛЯ УКРАЇНСЬКИХ ПІАНІСТОК

У рамках фестивалю, що проходив у церкві Вестерлефста в містечку Гебю, відбувся концерт та церемонія нагородження стипендіями Вестерлефста, які були надані молодим українським піаністкам Соломії Саламанюк та Юлії Мандзюк від Фонду шведського мецената Андерса Валля. Обидві музикантки прибули зі Львова, де вони навчаються у Львівській національній музичній академії імені М. Лисенка, аби отримати ці почесні стипендії. Їх присудження здійснюється Фондом Андерса Валля у партнерстві з Фондом церковної музики Вестерлефсти та Українським інститутом у Швеції на основі результатів конкурсу Ukrainian Piano Awards, який проходив у Львові.

Очільниця Музичного фонду церкви Вестерлефста Шарлотта Волл підкреслила необхідність підтримки молодих українських музичних обдарувань, особливо в умовах важкої ситуації, викликаної російською агресією проти України.

"Основна мета стипендій полягає в тому, щоб надати українським обдарованим особам більше шансів для розвитку в цей важкий період для України. Крім того, це є способом залучення уваги до української культури та її підтримки. Війна, в основному, проявляється у запереченні російським керівництвом існування української нації з унікальною культурною спадщиною," - підкреслила Шарлотта Волл.

У ході фестивалю музична школа Lilla Academy з Стокгольма провела благодійний концерт "Діти - дітям", метою якого було підтримати молоді таланти Львівської музичної школи імені С. Крушельницької.

Подія пройшла на елегантній сцені Confidencen, яка створила неповторну атмосферу спільності. У програмі концерту прозвучали композиції як європейських, так і українських авторів, які юні шведські музиканти підготували спеціально для фестивалю "Українська весна".

На заході вдалося зібрати кошти, які буде використано для підтримки Львівської музичної школи, що стане суттєвим внеском у розвиток нових талантів серед українських музикантів.

"ЕХО РАНКУ": МУЗИКА ЯК СИМВОЛ ПАМ'ЯТІ ПРО СТРАЖДАННЯ І НЕПОКЛОННІСТЬ

"Звучання ран" - під такою назвою у стінах Королівської академії музики прозвучав мистецький дослідницький проєкт, який представила художня керівниця фестивалю Наталія Пасічник. Вона презентувала глибоке дослідження музики як меморіалу травми та опору. Музикознавиця розповіла, як звуки можуть зберігати й передавати історію, біль і силу духу цілого народу.

""Звучання ран" - це дослідницький проєкт, пов'язаний з нашим болем, з нашою історією. Ми нині маємо можливість доносити це світові. Я думаю, це найважливіше. Для нас дуже важливо вкладати у професійні майданчики, найкращі майданчики в Європі, український складник. І це було від початку ідеєю фестивалю "Українська весна". На Заході донедавна переважав російський наратив. Усі східноєвропейські студії були пронизані російським наративом. Нині усе змінюється. Для нас дуже важливо, щоб високі інституції, наукові, дослідницькі, мистецькі брали в свою програму український складник. Виконуючи українські твори, маємо можливість розказати про нашу історію, про столітні рани української нації", - наголосила Наталія Пасічник.

Вечір був присвячений геніальному українському композитору Борису Лятошинському. Концерт відкрився виконанням однієї з прелюдій з сюїти "Шевченко" у виконанні професора Стаффана Шая.

Кобзар Тарас Компаніченко виконав автентичний народний твір, що став основою прелюдії Лятошинського. Продовжила програму ще одна прелюдія зі сюїти "Шевченко", а Струнний квартет №4 Лятошинського майстерно відтворили студенти Королівської академії музики.

Сьогодні ми зосередилися на постаті Лятошинського та на періоді Другої світової війни, коли Україна опинилася під тиском двох імперій зла: Росії та Німеччини. Композитор не обирав шлях модернізму, а звертався до коренів народної музики. Важливо підкреслити, що ці народні джерела та українська пісня стали для нас маркером ідентичності. З початку XVII століття, коли Московія захопила козацьку державу, українське мистецтво, що відображало нашу національну ідентичність, виявилося під забороною. Тому єдине, що залишалося людям, - це співати народні пісні. Саме тому вони мають таке значення для нашої ідентичності. Це те, що ми прагнули донести, адже це наш біль і наші рани, - підкреслив Тарас Компаніченко.

УКРАЇНА ВІД СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ ДО СУЧАСНОСТІ В ІНТЕРПРЕТАЦІЇ КОБЗАРЯ

Фінальним акордом Європейського фестивалю "Українська весна - 2025" став концерт "Кобзар - епічна пісенна традиція України", що пройшов у Музеї армії в Стокгольмі, на фоні експонатів виставки "Перехрестя: Швеція - Україна крізь 1000 років".

Кобзар Тарас Компаніченко запросив слухачів у захоплюючу подорож через епічну музичну традицію України, починаючи з Середньовіччя і до сьогоднішніх днів. Протягом тридцяти років він присвятив своє життя дослідженню української музичної спадщини. Концерт розпочався з виконання середньовічної монодії "Христос рождається", а також пролунала пісня гетьмана Івана Мазепи, що була написана на честь його матері. У програмі прозвучали й власні композиції кобзаря, які відображають сучасну боротьбу України за свободу та незалежність.

Концерт розпочала міжнародна координаторка Національного архіву Йоганна Фріс Маркевич, яка представила захоплюючу історичну виставку. Директорка Українського інституту у Швеції Наталія Пасічник поділилася інформацією про кобзарську традицію, що є унікальною частиною української культурної спадщини. Кобзар, подібно до давньогрецьких рапсодів, зберігав і передавав колективну пам'ять народу через пісні та оповіді.

"Українська весна" в Стокгольмі перетворилася на не просто святковий захід, а й на своєрідний акт культурної справедливості. Шведська аудиторія побачила Україну в її справжньому світлі: глибокою та багатоголосою. Це була єдина історія про українську націю, культура якої розцвіла у світі, незважаючи на століття мовчання. Глядачі мали можливість почути та відчути, що українське - це частина світової спадщини.

Наталія Максименко можна перефразувати як Наталя Максименко або Наталія Максіменко. Якщо ви шукаєте щось абсолютно оригінальне, можна використати варіант, як-от Н. Максименко. Якщо вам потрібен інший стиль або контекст, будь ласка, уточніть!

Image credits: Mikael Karlin, Bengt Gustafsson, Fredrik Jonsson.