Микола Несенюк: У передчутті пародії. Життя - Новини Рівного та регіону -- Рівне Вечірнє.

Хто з нас не отримує задоволення від перегляду, прослуховування чи прочитання веселих і дотепних пародій на відомі твори, які одразу впізнаються? Щоб створити таку пародію, окрім таланту автора, необхіден популярний твір, на який вона буде побудована. Здається, що вибір оригіналу не має суттєвого значення, адже ми сміємося не з самого твору, а з його пародійного варіанту. Проте це не зовсім так. Саме через пародії на невідповідні твори ми часто стикаємося з різноманітними проблемами сьогодення.

Мене змусила замислитися мелодія "Червоної рути", яку нині виконують усі, кому не лінь, і в найрізноманітніших обставинах. Я згадав вже досить давно, в 1971 році, коли влада вирішила боротися з пияцтвом, заборонивши продаж алкоголю в магазинах після шостої вечора. На це народ відреагував пародією, що починалася зі слів: "Червоне міцне не шукай вечорами, бо його продають до шести годин..." Для молодих людей поясню: "Червоне міцне" — це була марка дешевого сурогатного плодово-ягідного вина, яке користувалося великою популярністю серед населення, адже його ціна була найнижчою. Тоді кожен знав цю відому українську пісню.

Кілька років раніше, у 1967 році, люди створювали пародію на "Черемшину", присвятивши її перемогам київського футбольного клубу "Динамо". Також були численні переробки українських народних пісень, де тексти адаптувалися до сучасних реалій, а також пародії на вірші Тараса Шевченка та інші твори. Ці витвори мистецтва були веселими, хоча іноді й не зовсім пристойними. Всі сприймали їх нормально, і ніхто не заперечував. Проте після 1970 року московська влада почала активно придушувати все українське. У результаті, пародії, які не зникли, почали створювати виключно на московські твори, що стали популярнішими замість наших.

Ми, певно, не звернули уваги на цей аспект і в результаті отримали безліч пародійних шоу, які заполонили телепрограми в незалежній Україні. Дотепні українські аматори змагалися між собою у специфічному стилі гумору, використовуючи виключно матеріали, що походять з ворожих пісень та фільмів. Це було неминуче — щоб пародія здобула популярність, оригінал, на який вона ґрунтується, мусить бути всім знайомим. Але чи створили наші автори хоча б один такий впізнаваний твір за понад тридцять років незалежності? Щось таке, що могло б стати основою для пародії? Отже, не варто звинувачувати Зеленського та його "квартал" у тому, що їхній гумор базується на чужих матеріалах, які багато глядачів сприймали як свої. І досі сприймають — послухайте сучасних українських коміків, які намагаються висміяти ворога, адаптуючи ворожі пісні під нові тексти. Чому ворожі? Тому що своїх вони не знають! Тому що своїх просто немає! Серед величезної кількості українських пісень, створених за роки незалежності, та безлічі українських творів, які звучать нині в телерадіоефірі, досі не знайдеться жодної пісні, що була б зрозуміла всім без винятку, на яку можна було б писати пародії. Ось чому досі намагаються реанімувати бідолашну "Червону руту", радувати наших ворогів.