Мистецтво як цінний ресурс у часи війни: які чинники сьогодні підвищують цінність українського мистецтва.

Ванда Орлова – художниця, артменеджерка, членкиня Ради жінок Києва та засновниця першої української мистецької агенції Art Fine Nation.

Цінність сучасного українського живопису визначається не лише автором та часом створення, а також подіями, які вона пережила.

Час не лише старить твір, але й надає йому новий зміст.

Уявіть собі, що через три десятиліття ви натрапляєте на аукціоні на картину українського митця. У її характеристиці є не лише ім'я автора, назва твору, рік створення та інформація про виставки. Але є ще один важливий аспект: ця картина пережила російсько-українську війну, була евакуйована, зберігалася під час обстрілів і, можливо, має сліди пошкоджень, які потім були професійно відновлені. Уся ця інформація підтверджена документально.

Чи вплине це на цінність твору в майбутньому? Щоб дати відповідь, важливо розглянути не лише саму картину, а й її історію. Де вона знаходилася? Хто був її власником? Де展示? Які події з нею траплялися? Чи є свідчення про її минуле?

Комплекс такої задокументованої хроніки отримав назву провенанс, що означає історію виникнення та життя твору.

Провенанс не перетворює звичайну картину на цінність. Однак для значущого мистецького твору він надає унікальний елемент, який неможливо отримати в іншому місці: історичний контекст.

Не кожен живопис залишає по собі слід в історії.

Цінність мистецького витвору не визначається лише його величиною, використаними техніками чи тривалістю кар'єри митця.

Для колекційної оцінки важливі автор, місце роботи в його доробку, художня якість, виставкова та публікаційна історія, музейне представлення, автентичність, стан твору, походження.

Історія цієї картини надає їй додатковий вимір значення, особливо в контексті подій, які формують цілу епоху.

Цей процес чітко прослідковується в історії європейського мистецтва. Картину "Герніка" Пабло Пікассо було створено в 1937 році, після бомбардування баскського міста Герніка під час іспанської громадянської війни. Після її першої виставки в Парижі, картина здійснила подорож Європою та Америкою, а в 1939 році потрапила до Нью-Йорка. В Іспанію "Герніка" повернулася лише в 1981 році, після багатьох років, проведених за межами рідної країни. Сьогодні історія її створення, мандрівок, тривалого збереження в Музеї сучасного мистецтва в Нью-Йорку та повернення до Іспанії стала документальною частиною самої історії цього витвору мистецтва.

Українське мистецтво вже має роботи з власними неповторними історіями. "Автопортрет на фоні Вознесенського провулку" одеського художника Валентина Мацкевича пережив влучання російського Shahed у квартиру родини.

Інша історія -- у картини Валерія Франчука. Наприкінці 1990-х вона пережила пожежу в київській галереї "Лавра": полотно винесли з палаючого приміщення, а згодом художник його реставрував. Це не історія воєнної події, але вона так само назавжди відрізняє цю роботу від інших творів автора.

Ці факти не лише описують біографію твору, але й надають його історії унікальності. Інша картина того ж митця може мати подібні художні елементи, проте не буде мати такої самої особливої історії.

Ця різниця має значну цінність для колекціонерів. Зафіксовані факти про збереження, ушкодження, евакуацію чи перебування твору в період важливих історичних подій надають йому унікальний контекст. Це те, що неможливо відтворити, повторити або додати до картини з часом.

Те, що раніше було простими обставинами існування картини, з часом перетворюється на невід'ємну частину її історичної та колекційної ідентичності. Наприклад, "Герніка" — її творення, мандри та повернення до Іспанії — нині тісно пов'язане з тим, як цей витвір мистецтва сприймається в глобальному культурному контексті.

Те саме може відбуватися з українським мистецтвом, яке створюється та існує під час нинішньої війни. Але майбутню цінність визначатиме не сам факт "картина пережила війну".

Важливо, хто її автор, що це за твір, яке місце він посідає в його доробку, якою є його художня якість і чи можна документально підтвердити його історію.

Час не лише старить твір, але й надає йому новий зміст.

Яке значення це має для оцінки українського мистецтва?

Мистецтво вже давно інтегровано в глобальний капітальний ринок. Згідно з даними Art Basel та UBS, у 2025 році обсяги світового арт-ринку досягли $59,6 млрд. У своєму звіті Art & Finance компанія Deloitte підкреслює важливість мистецтва та колекційних активів у сфері управління багатством, прогнозуючи значний перехід цих активів між поколіннями в найближчі десять років.

Це не означає, що вартість кожної картини буде постійно зростати. Мистецтво залишається активом з низькою ліквідністю, і ніхто не в змозі передбачити, яка буде ринкова вартість конкретного твору в майбутньому.

Однак війна вносить в українське мистецтво елемент, який неможливо було передбачити при оцінці творів минулих епох: історію, що розвивається паралельно з самим художнім витвором.

Таким чином, при оцінці українського живопису сьогодні важливо враховувати не тільки ім'я митця, художні якості твору та його місце в творчості автора, а також історію виставок і публікацій, музеї, де він представлений, автентичність та стан збереження. Особливу увагу слід приділити документально підтвердженій історії самого твору — його місцезнаходженню, попереднім власникам, умовам зберігання, а також можливим випадкам евакуації, пошкоджень чи порятунку під час різних історичних подій.

Ці обставини не забезпечують підвищення вартості. Проте вони формують унікальність твору, яку неможливо відтворити для будь-якої іншої картини, навіть якщо її створив той самий художник.

У перспективі десятиліть така документована історія може перетворити окрему роботу на матеріального свідка епохи. А отже, стати ще одним фактором її культурної та колекційної цінності.