Один з них впав до її ніг, а інший - залишив сім'ю: що відомо про складні стосунки Марко Вовчка (фото)

Марія Вілінська мала романи не тільки з молодими, а й одруженими

Життя видатних особистостей зазвичай сповнене не лише творчості, а й емоційних переживань. Одна з найзнаменитіших українських авторок XIX століття, Марко Вовчок, також пережила досить насичену та складну долю.

Марко Вовчок -- українська письменниця, перекладачка та фольклористка. Її справжнє ім'я -- Марія Олександрівна Вілінська. Писала українською та російською мовами, а найвідомішими її творами є "Народні оповідання", "Інститутка", "Маруся", "Кармелюк". Про цікаві моменти зі життя вирішив поділитись "Телеграф".

У Петербурзі вона мешкала у тітки, де відкинула пропозицію заможного жениха, віддавши перевагу Опанасу Марковичу — українцю, якого, за словами оточуючих, більше шанувала, ніж любила. Після цього пара переїхала в Україну, де Вовчок за кілька років настільки опанувала українську мову, що почала створювати власні літературні твори.

Незважаючи на те, що вони ділили спільне життя та виховували дитину, їхня родина жила досить скромно. Маркович працював вчителем, і його заробітку ледь вистачало на повсякденні потреби, тому Вовчок вирішила взяти справу в свої руки. У цей період вона почала створювати свої народні оповідання, які її чоловік надсилав Пантелеймону Кулішу — відомому письменнику і видавцю. Раніше ми вже згадували, що Куліш постійно проявляв увагу до інших молодих жінок, навіть якщо вони були заміжні, зраджуючи свою дружину.

Зустріч Вовчка та Куліша відкриває нову главу в її любовних пригодах. Куліш миттєво закохується, забуваючи про свою дружину Ганну Барвінок, яка роками чекала на його повернення. Кажуть, що Вовчок володіла неперевершеним магнетизмом — вона була мовчазною, спокійною, але настільки загадковою, що чоловіки втрачали голову від її чарівності. Їхній роман викликав справжній літературний фурор. Для Вовчка це стало лише початком — з цього моменту її життя стало яскравішим і насиченішим, ніж будь-яка вигадана історія.

Згодом їй стало тісно у колі російської інтелігенції. Марія прагнула вийти на європейський рівень -- і новим обранцем став Іван Тургенєв. Саме він відкрив для неї шлях у світову літературу. Роман із Тургенєвим викликав чимало розмов -- навіть Герцен, за переказами, спеціально приїздив побачити цю жінку, яка підкорила серце російського класика.

Історія з Тургенєвим швидко втратила актуальність, хоча їхня дружба залишалася непорушною до його останніх днів. За межами батьківщини Марко Вовчок переживала літературний успіх, але в особистому житті справи мали значно складніший характер.

У Дрездені вона зустріла молодого Олександра Пассека, сина двоюрідної сестри Герцена, і закохалася в нього. Незважаючи на заперечення матері хлопця, вони провели шість років разом у Франції. Проте щастя не зуміло тривати довго: хвороба забрала Олександра, і Марія залишилася з ним до останнього подиху.

Повернувшись до Санкт-Петербурга, вона раптово натрапила на свого троюрідного брата — знаменитого критика Дмитра Писарєва. Їхній роман був насиченим емоціями, але трагічним: Дмитро загинув, потонувши під час відпустки в Ризі. Після цієї втрати Вовчок надовго втратила здатність висловлювати свої думки.

Коли письменниця спробувала відновити кар'єру й започаткувала журнал "Кращі переклади іноземних письменників", її звинуватили у плагіаті. Вона втратила роботу, друзів і підтримку. Та навіть тоді доля подарувала їй шанс на спокій -- поруч опинився Михайло Лобач-Жученко, друг її сина.

Попри різницю у віці, між ними спалахнуло справжнє почуття. Вони одружилися, і Марія почала нове життя -- уже не як "Марко Вовчок", а як Марія Лобач. Останні роки вона прожила у тиші, спокої та любові, ставши звичайною дружиною маленького чиновника в провінційному містечку.

Нагадаємо, що раніше "Телеграф" розповідав про долю Марії Заньковецької. Вона стикалася з зрадами та виховувала дитину, яка не була від її чоловіка.