Олег Пінчук: "Я завжди залишаюсь оптимістом" - Інтерв'ю з відомим артистом | Експрес онлайн

Знаменитий художник-скульптор поділився своїми думками щодо непередбачуваних ситуацій, власного внутрішнього цензора та неповторності творчості Марії Примаченко.

Його часто плутають із однофамільцем-мільярдером, і Олег Пінчук уже давно звик до цього, сприймаючи ситуацію з усмішкою. Проте жодного зв'язку з зятем Кучми він не має. Олег є одним з найталановитіших та найдорожчих скульпторів в Україні. Він також надзвичайно активний: щойно зателефонуєш, як він уже ділиться новими захоплюючими проєктами.

Зараз я працюю над проектом Стели держави, яка планується до встановлення в центрі Києва, -- ділиться народний художник України. -- Висота цієї скульптури складе 12 метрів, і її виготовлять з титану та нержавіючої сталі. На даний момент цей проект розглядається на найвищих рівнях, адже це не просто пам'ятник. Свою думку повинна висловити також художня рада. Звичайно, коли створюєш щось подібне, важливо, щоб все було виконано бездоганно. Щоб потім не довелося чути освистування чи бачити, як у тебе кидають яйця. Тому мій внутрішній критик змушує мене багато чого переглядати та вдосконалювати.

Чи можна дізнатися, хто покриє витрати на встановлення цієї стели? Адже, як ми знаємо, це задоволення зовсім не дешеве...

Звісно, у часи війни, коли реалізуються такі проєкти, звичайний українець може не повністю усвідомлювати, чому фінанси слід витрачати на створення скульптур, а не на закупівлю дронів. І хоча такі думки мають право на існування, важливо пам'ятати, що мистецтво також відіграє свою роль. Тому я завжди прагну фінансувати свої ініціативи не за рахунок державних коштів, а за підтримки тих, хто розуміє, як мистецтво може вплинути на суспільство і підтримати наше прагнення до перемоги. Іншими словами, коли мистецтво процвітає, процвітає й сама країна!

-- Ви згадали про дрони. Наскільки гучно буває вночі поблизу вашого заміського будинку?

Ой, там завжди щось літає. Якщо не ракети, то "шахеди". Пам'ятаю, як одного разу я сидів у автомобілі, очікуючи, коли нарешті включать електрику, щоб відкрити ворота і заїхати додому. І раптом, на висоті приблизно ста метрів, прямо над головою з'явився безпілотник. Він так гудів, що вуха заклало. Що робити в такій ситуації? Вибігати з машини та шукати укриття чи залишатися всередині і сподіватися на краще? На щастя, тоді все минулося без наслідків... А коли я ночую у своїй квартирі в Києві, то не йду в укриття.

Які у вас сьогодні способи зняти стрес?

Знаєте, є люди, які постійно переживають стреси. У мене ж такого немає! Так, іноді трапляються непередбачувані ситуації, але вони, навпаки, мене підбадьорюють. Як говорять, став на лижі й рушай вперед. (Усміхається). Наприклад, учора я зіткнувся з ситуацією, яку потрібно було терміново вирішити. Я проїхав майже тисячу кілометрів на авто, провів безліч зустрічей і переговорів, і все вдалося залагодити. Додому я повернувся о третій ночі, трохи втомлений, тож потім потрібно було добре виспатися. (Сміється).

Зі сторінок Facebook помічаю, що ви активно відвідуєте різноманітні світські заходи, які, незважаючи на обставини, все ще тривають. Наприклад, ви були присутні на нещодавньому Ukrainian Fashion Week. Як часто ви поповнюєте свій одяг?

Раніше я співпрацював із дизайнерами, і мені навіть створювали костюми для рекламних кампаній. Зараз я намагаюсь уникати зайвих покупок. Не подумайте, що я весь час у тих самих штанах і взутті! (Сміється). Мої черевики я дійсно змінюю досить часто, адже через активний спосіб життя та мою вагу вони швидко зношуються. Інші речі, натомість, можуть служити мені роками. Наприклад, сьогодні на мені сорочка, яку я придбав у Лондоні ще в 1999 році. Можливо, її комірець уже не зовсім актуальний, але це не біда. Головне, щоб виглядало чисто, акуратно і випрасувано.

Мене радують не стільки нові речі в гардеробі, скільки зовсім інші враження. Я отримую задоволення від спілкування з цікавими людьми, можливості подорожувати (у березні я відвідав Швейцарію на виставці Art Geneve) та колекціонування творів мистецтва. Нещодавно я придбав кілька картин і вже планую купити ще одну. Особливо приємно, що ціни зараз просто смішні. Естетичне задоволення від мистецтва в рази перевершує радість від нової модної куртки. Хоча нещодавно я піддався спокусі і купив одну таку, а потім вирішив подарувати її людині, ім’я якої навіть не знаю. (Усміхається).

Ваша колекція робіт Марії Примаченко, безсумнівно, є вражаючою. Останнім часом її творчість часто виставляється на аукціонних торгах. Як ви вважаєте, що робить її мистецтво таким особливим та популярним?

У більшості митців спостерігається схожий шлях: в університетах їх навчають одних принципів, а життя вчить, що найголовніше — залишатися вірним собі. Інакше кажучи, після того, як ти оволодієш основами, щоб створити захопливий твір, потрібно знайти свої власні ідеї. Проте у Примаченко ситуація була зовсім іншою: вона не отримала формальної освіти, але їй був дарований талант, який вона зберегла протягом усього свого життя. Вона малювала те, що бачила і відчувала, зображуючи звірів і птахів... Саме тому її творчість має таку неповторну цінність.

Пане Олеже, сьогодні ви святкуєте своє 65-річчя. Чи вважаєте ви, що в цьому віці є якісь позитивні моменти, чи тільки недоліки?

Знаєте, я завжди був оптимістом. Радію, що дожив до цього віку — не всім моїм однокурсникам пощастило так, як мені. Хоча, якщо чесно, не відчуваю себе на 65. Максимум — на 40. Звичайно, організм з часом старіє (біологічний годинник не зупиниш), інколи страждаю від хвороб, а також відчуваю хронічну втому... Але позитивний підхід і активний спосіб життя наповнюють мене енергією і дарують відчуття молодості. (Усміхається).