Операція Моссад: як Ірак залишився без літака МіГ-21 і пілота

У 1966 році ізраїльська розвідка переконала іракського льотчика викрасти свій МіГ-21. Операція "Алмаз" стала фатальною пасткою.

Фокус переклав статтю воєнного аналітика та історика Тома Купера, опубліковану на порталі Trench Art журналіста Девіда Екса (США). У статті розкриваються методи, якими ізраїльтяни з Моссаду діставали секретну інформацію про воєнні технології ворогів. Ідеться про унікальну операцію "Алмаз", завдяки якій Ізраїль та США отримали радянський літак МіГ-21 та розібрали його до гвинтів, щоб вивчити конструкцію.

Пройшло півстоліття з часу одного з найзначніших і найрезонансніших успіхів Моссаду, ізраїльської служби зовнішньої розвідки. 16 серпня 1966 року завершилася операція "Алмаз", в результаті якої було викрадено іракський МіГ-21, а його пілот, капітан Мунір Редфа, перейшов на бік Ізраїлю.

Редфа забрав із собою свій МіГ.

Ці події оточені безліччю чуток, особливо щодо причин втечі Редфа. Згідно з офіційною ізраїльською версією, Редфа був ассирійським християнином, який страждав від релігійної та етнічної дискримінації: його не підвищували у званні, а командири змушували жити далеко від сім'ї в Багдаді.

Уряд Ізраїлю надав йому пропозицію у вигляді мільйона доларів, громадянства Ізраїлю та гарантованого працевлаштування. Крім того, вони погодилися виконати умову льотчика, забезпечивши вивезення його родини з Іраку.

МіГ-21, на якому Редфа прилетів до Ізраїлю, допоміг ізраїльським ВПС вивчити літак і побачити його сильні та слабкі сторони -- ці знання зіграли важливу роль в успіхах ізраїльських ВПС під час арабо-ізраїльських воєн у період з 1967 по 1973 рік.

У січні 1968 року Ізраїль вирішив надати літак в оренду Сполученим Штатам, які використали його для проведення додаткових досліджень у рамках програми Have Donut, що реалізовувалася в таємничій "Зоні 51" у Неваді. Цей колишній іракський МіГ-21, який отримав нову назву YF-110 на озброєнні США, став справжнім знахідкою для американських військових. Відомо, що Редфа нібито доставив його в Ізраїль разом із рядом навчальних і тактичних матеріалів.

Усе вищезазначене — це версія історії Редфа, яка стала відомою широкій публіці. Зазвичай такі розповіді акцентують увагу на періоді безпосередньо перед і після його втечі до Ізраїлю. Проте, завдяки відставному бригадному генералу Ахмаду Садіку, колишньому офіцеру іракських ВПС, та єгипетському історикові Нуру Бардаї, ми маємо можливість виявити нові аспекти, пов'язані з обставинами цієї знаменитої втечі.

Відомо, що Моссад тривалий час намагався переконати арабських пілотів дезертирувати та перелетіти до Ізраїлю на своїх літаках. Перша спроба закінчилася невдачею. Ізраїльський агент Жан Леон Томас звернувся до капітана Айда Хане з єгипетських ВПС, запропонувавши йому 100 тисяч доларів за переліт на його МіГ-17 до Ізраїлю, але єгиптянин швидко здав його владі.

Томаса затримали разом із п'ятьма асистентами, і в грудні 1962 року його засудили до смертної кари, після чого він був повішений разом із двома спільниками.

Через два роки ізраїльтяни здобули новий успіх, зловивши іншого єгипетського пілота. Капітан Мохаммад Аббас Хелмі, знаний своєю корупцією та впертим характером, втік на навчальному літаку Як-11 після конфлікту зі своїми начальниками. Через кілька місяців його загибель сталася в Південній Америці.

Оскільки зусилля в Єгипті залишалися здебільшого безрезультатними, ізраїльтяни почали пошуки в інших місцях. Нова нагода випала в Іраку, коли Езра Зелха, єврейський комерсант із Багдада, який мав зв'язки з іракським кримінальним світом і отримав в Моссаді позивний "Юсуф", повідомив, що в лютому 1965 року група з 15 офіцерів іракських ВПС вирушить до США для проходження курсу підготовки на базі ВПС Рендольф недалеко від Лакленда, штат Техас.

А чому ж іракським пілотам, які літали на МіГах, потрібно було проходити підготовку в США в 1960-х роках?

Пам'ятайте, що Ірак не завжди був на стороні Радянського Союзу. Перед жорстоким військовим переворотом 1958 року ця країна мала тісні зв'язки з Великою Британією. Після зміни влади, яку очолив бригадний генерал Абд аль-Карім Кассім, в уряді з'явилася хунта. Кассім призначив бригадного генерала Джалала Джавада Аль-Авкаті, відданого комуністичним ідеалам, новим головнокомандувачем Військово-повітряних сил.

Після теплого прийому в Москві, Авкаті швидко вирішив замовити велику кількість нових літаків. Ірак став першою арабською державою, яка придбала такі моделі, як Мікоян МіГ-19, МіГ-21 та бомбардувальник Туполєв Ту-16, за кілька років до того, як в Єгипті почали розвивати авіацію.

Правління Касіма завершилося новим військовим переворотом 8 лютого 1963 року. Нове керівництво не лише вигнало всіх радянських радників з країни, але й затримало багатьох офіцерів, яких вважало лояльними до Касіма. Хоча Редфа отримав підготовку з пілотування МіГ-21 в колишньому СРСР, він став одним із п'яти пілотів, яким новий режим доручив продовжувати службу в єдиній іракській ескадрильї, що експлуатувала МіГ-21 — 11-й ескадрильї.

Після чергового військового перевороту в Багдаді 17 листопада 1963 року до влади прийшов новий уряд, що складався з офіцерів, які пройшли навчання у Великій Британії. Новий уряд одразу вжив заходів щодо відновлення старих зв'язків з Лондоном і Вашингтоном.

У процесі реформи іракських збройних сил уряд визначив Редфа на посаду заступника командира 11-ї ескадрильї, яку очолює майор Фахад Абд Ель Хейлі Ас Сайдун.

У той період іракські збройні сили не звертали особливої уваги на етнічну чи релігійну приналежність своїх офіцерів. Найголовніше для них була вірність уряду. Таким чином, не мало значення, що Редфа був ассирійським християнином або отримав перепідготовку на МіГ-21 в Радянському Союзі.

Дійсно, Редфа був згодом відібраний для участі в курсах для офіцерів у США, а потім, у липні 1966 року, був призначений командиром 11-ї ескадрильї, що підкреслювало довіру до нього з боку ВПС.

Однак, опинившись у США, нічого не підозрюючі іракські офіцери стали мішенню для кількох жінок-агентів Моссаду. Джин Поллан, яка діяла під ім'ям "Зайнаб", в березні 1965 року звернулася до лейтенанта першого класу Хаміда Дахе, але іракський офіцер відхилив її пропозицію допомогти йому втекти.

Обурена ізраїльська агентка дала молодому іракському льотчику три дні на те, щоб покинути Сполучені Штати. Не підкорившись цьому наказу, Дахе був знайдений застреленим у барі ввечері 15 червня 1965 року, після короткого відключення електрики, яке створило зручні умови для маскування.

Після цього випадку ВПС Іраку ухвалили рішення відкликати своїх офіцерів з навчання в США. Проте троє з них — капітан Шакер Махмуд Юсуф, капітан Мохаммад Раґлоб і Редфа — повернулися додому в Ірак, супроводжувані чарівними дівчатами.

Друзі Юсуфа прибули до Багдада лише через кілька днів після його приїзду: їхня зустріч відбулася в квартирі ввечері 6 липня 1965 року. Коли Юсуф відкинув пропозицію дезертирувати до Ізраїлю на своєму МіГ, Езра Зелха, який документував кожну їхню зустріч на камеру, несподівано увійшов до кімнати та застрелив іракця.

Раґлоб недовго залишався живим після загибелі свого колеги; його вбили агенти Моссаду не через відмову перейти на бік ворога, а через те, що він запросив занадто високу ціну — один мільйон доларів. Два оперативники Моссаду скинули його зі швидкісного потяга під час його подорожі до Німеччини 11 лютого 1966 року.

Американка на ім'я Ліза Брат прибула до Іраку разом із Редфою. Про неї відомо небагато, окрім її імені. Через кілька днів після прибуття Ліза вирішила зустрітися з Редфою, поставивши його перед непростим вибором — "срібло чи свинець".

Тільки-но іракець ухвалив своє рішення, інші агенти Моссаду взялися за справу. Три дні по тому, як його сім'я, що налічувала 17 осіб, була евакуйована через Іран, іракський командир ескадрильї вирушив на навчальну місію з авіабази Таммуз, розташованої на захід від Багдада, а потім, через Йорданію, прибув до Ізраїлю.

Хоча немає сумнівів у тому, що Редфа передав Ізраїлю важливу розвідувальну інформацію, наслідки його втечі нерідко перебільшують, особливо в Сполучених Штатах.

Наприкінці 1963 року, після відновлення співпраці між Багдадом, Лондоном та Вашингтоном, американські розвідувальні служби отримали можливість не лише випробувати МіГ в Іраку, але й доступ до всіх супутніх технічних і навчальних матеріалів.

Таким чином, відомий Відділ іноземних технологій ВПС США зміг здобути та перевести тактичне керівництво з експлуатації МіГ-21 ще в 1965 році.

Оскільки іракці були в курсі ситуації, не дивно, що їхнє офіційне розслідування втечі Редфа встановило, що він просто займав четверту позицію у списку Моссаду. Якщо б він відмовився співпрацювати, ізраїльські спецслужби продовжували б тиснути на ситуацію, вбиваючи одного пілота за іншим, поки хоча б один не погодився б на їхні умови. Тому жоден з керівників або колег Редфа не зазнав покарання.

Приблизно в той же час американцям дозволили провести випробувальні польоти на МіГ-17 в Камбоджі, а на початку 1970-х років американці отримали не менше 13 МіГ-21Ф-13 з Індонезії. Це дозволило ВПС і ВМС США створити цілу навчальну ескадрилью, оснащену літаками цього типу, і познайомити з МіГами не тільки кількох ретельно відібраних льотчиків-випробувачів, а й тисячі льотчиків ВМФ.

Том Купер — аналітик з Австрії, журналіст, що займається розслідуваннями, а також письменник, який зосереджується на військовій історії та бойовій авіації. Він пише про актуальні збройні конфлікти XXI століття. Том є автором двох томів про війну в Україні (War in Ukraine volume 1, 2) та аналізує військові події на Близькому Сході. Крім того, він веде блог на платформі Substack і регулярно коментує новини в медіа та на Facebook.