"Оскар" — це не просто кінофестиваль, а нагорода, присвячена жанровому кіно. — Десятерик, 21.12.2024

Ілюстраційне зображення: facebook / Академія

"Скляна битва" та "В один прекрасний день в Україні"

Американська академія кіномистецтв оголосила шортлисти кандидатів на 97-у церемонію вручення премії Оскар у десяти різних категоріях. Найбільшу кількість ймовірних номінацій отримали французька драма "Емілія Перес" та мюзикл у жанрі фентезі "Чародійка". Раніше вже був представлений довгий список претендентів, до якого увійшли 169 фільмів, серед яких, за інформацією Державного агентства України з питань кіно, є три українські картини. Що відомо про ці стрічки?

У світі повнометражних документальних фільмів особливе місце займає американо-українська стрічка "Порцелянова війна", створена в спільній режисурі Брендана Белломо з США та українського митця Слави Леонтьева, який також є фотографом. Цей фільм є захоплюючою документальною драмою, що висвітлює діяльність групи українських художників, які не лише займаються мистецтвом, а й активно підтримують Збройні Сили України. Головні герої — це Слава та його дружина Анна, які створюють вражаючі порцелянові фігурки, які користуються великим попитом, зокрема, за кордоном, зокрема в США, де на їхні твори існує безліч замовлень. Стрічка розгортається на трьох рівнях: показуються реальні бойові дії підрозділу, яким опікується Слава, а також їхнє повсякденне життя разом з колегами-мистцями. У фільмі також присутня чудова анімація, де порцелянові фігурки "оживають" і розповідають про війну в Україні. Ця складна та цікава оповідь була визнана на кінофестивалі "Санденс" у січні цього року, де отримала гран-прі в категорії американської документалістики, що є суттєвим досягненням. У контексті жорсткої конкуренції це відкриває нові можливості для фільму, зокрема, підвищує його шанси на отримання номінацій.

Другий фільм – це документальна короткометражка під назвою "Одного разу в Україні". У цьому проекті також працює команда режисерів, яка складається з американських митців та української режисерки Тетяни Ходаківської. Хоча я маю менше інформації про цей фільм, він також присвячений темі війни та її впливу на життя українців.

"Палісійський фестиваль"

Давайте згадаємо, що наші фільми-номінанти пройшли ретельний внутрішній відбір в Україні і спершу був значно більший перелік номінантів. Зокрема, йшлося і про представлення у категорії найкращий міжнародний повнометражний фільм. Розкажіть про те, як це відбувалося і за якими критеріями визначали фільми учасники Українського оскарівського комітету?

Це було чотири претенденти. Я член Українського оскарівського комітету. Більшість голосів зібрав фільм Філіпа Сотніченка "Палісійський фестиваль". Тому що він нам здався за більшістю думок найбільш мистецьки цікаво зробленим, з цікавою режисурою, із зануренням в Україну 90-х, продуманих просто на всіх рівнях. Це ще і екзистенційна драма. Тобто слідчий, психолог судовий - їм треба вирішити, чи відправляти на смертну кару людину, у винності якої є сумніви. Напружена дуже і трагічна історія. Якраз тоді в Україні мали скасувати смертну кару і це мав стати чи не останній страчений. Це дуже гідний фільм. Тим паче як для дебюта це добре зроблене кіно. Ми проголосували за нього з категорії найкращий іноземний фільм. Але треба ж зрозуміти, що ще так само оскарівські комітети з усього світу посилають своїх претендентів і там їх десятки, якщо не сотні. І в Америці вже своє голосування, голосують кіноакадемії, експерти американські й там дуже жорстка конкуренція - пройти важко. І, на жаль, цей фільм далі не пройшов.

У мене з'явилася легка надія, що раціональність у кінематографічній академії все ж зможе взяти гору.

Які ще захоплюючі проекти цього року з'являться від інших країн, особливо в тих номінаціях, де представлені й наші стрічки?

Там усе по-різному, але можна сказати, що дуже високі шанси, наприклад, у категорії найкраще документальне кіно, у фільма "Немає іншої землі", який розказує про ситуацію в Палестині, а ця тема тригерна доволі. І в нього великі шанси отримати "Оскара". Є кілька цікавих документальних фільмів, які будуть змагатися і мають серйозні шанси.

Категорій всього 23, а голосують тільки 10. У цих 10 категоріях немає фільму "Анора" (американська комедійна драма 2024 року, сценаристом та режисером якого є Шон Бейкер. У головній ролі екзотична танцівниця і розповідає про її роман із сином російського олігарха. В одній з ролей "Анори" знявся російський актор Юрій Борисов. Саме він 2020 року став обличчям російської мілітаристської кіноагітки "Калашніков" - ред), який отримав у Каннах "Золоту пальмову гілку" і вважається лідером. Це приємний сюрприз. У мене з'явилася несмілива надія, що все ж таки здоровий глузд і хороший смак у кіноакадеміків якось переможе.

Хороший режисер Шон Бейкер зняв "Анору". Це цікавий незалежний американський режисер, там є що в нього подивитись, він прекрасно працює з акторами, в нього цікава режисура, цікавий стиль. Але "Анора", порівнюючи з його попередніми роботами, це відверто слабке мелодраматичне кіно. Про стриптизерку, яку російський синочок-мажор російських олігархів надурив і принизив. Кіно слабке, посереднє. Чому йому дали в Каннах нагороду - я не знаю навіть. Чесно кажучи, для мене це загадка. Не знаєш, з яких журі критеріїв виходило. Там росіян грають російські актори. На двох з них там просто тавра нема де ставити: от Юра Борисов, який і в Криму знімався, пропагандистський актор. Він прекрасно грає в цьому фільмі роль, як нічого не бувало. Я не знаю, чому Шон Бейкер обрав саме таких акторів для себе.

Мстислав Чернов зробив значний крок вперед.

Документальна стрічка українського режисера Мстислава Чернова, "20 днів у Маріуполі", здобула премію "Оскар" цього року в категорії "Найкращий документальний фільм". Чи були у нас попередні номінації?

Ми не номінувалися раніше, тому що номінація - це вже список із п'яти або десяти найкращих фільмів світу за версією американської кіноакадемії. Номінація - це срібні медалі, це вже, по суті, безсмертя для режисера, нагородний лист. Але туди дуже важко потрапити, бо конкуренція люта. Наскільки я пам'ятаю, був документальний фільм "Зима у вогні" про Євромайдан. Американський режисер зняв про нашу революцію. І цей фільм потрапив свого часу в номінацію. Але цей фільм американський, просто про нас. Мстислав Чернов зробив значний крок вперед. - це перший український фільм українського режисера, відзначений "Оскаром"

"Оскар" не є фестивалем кіномистецтва; це нагорода, яка відзначає досягнення у жанровому кіно.

Давайте розглянемо можливі сценарії та спробуємо спрогнозувати, які висновки можуть зробити члени журі. Хто, на вашу думку, має найбільшу ймовірність успіху?

Не слід забувати, що "Оскар" не є традиційним кінофестивалем. На фестивалях зазвичай демонструють артхаусні та авторські фільми, де акцент робиться на оригінальності та творчому висловлюванні, а не на комерційному успіху стрічок. Натомість "Оскар" — це індустріальна нагорода, орієнтована на жанрове кіно. Члени Американської кіноакадемії оцінюють, як певна стрічка може знайти відгук у широкої аудиторії. Наприклад, "Титанік" отримав безліч нагород, адже став новаторським витвором у жанрі історичної драми. Я б хотів, щоб фільм "Емілія Перес" отримав визнання. Він наразі має найбільше позицій у вже оголошених категоріях. Це цікаве поєднання кримінальної драми та мюзиклу, виконане в яскравих кольорах. Однак чи отримає він статуетку — це ще питання. Фільм "Чародійка" також має непогані шанси, оскільки може залучити величезну аудиторію — адже це популярний мюзикл, і він здатен отримати кілька нагород. Що стосується проектів, таких як "Гладіатор 2" Рідлі Скотта чи "Чужий: Ромул", то це вже продовження відомих франшиз, які не приносять нічого нового. Важливо пам’ятати, що результати визначаються голосуванням багатьох людей, тож передбачити, як все складеться, досить складно.

Дмитро Десятерик. Зображення: commons.wikimedia.org

Не можуть бути політизованими люди з абсолютно різних країн

Чи можна вважати премію "Оскар" політично забарвленою?

Ні, це не можливо. Щоразу, коли оголошують результати великих фестивалів, як-от Канни або Венеція, чи премій, таких як "Оскар" чи "Золотий глобус", звучать закиди про політизацію... Але це не так. Люди з різних країн, з унікальним життєвим і творчим досвідом не можуть бути об'єднані в політичній площині. Американські кінокритики, хоча й мають таку назву, насправді складаються з багатьох неамериканських членів, які також беруть участь у голосуванні. Коли корейський фільм "Паразити" отримав усі головні нагороди, це стало справжньою сенсацією, адже неангломовний фільм ніколи не досягав такого успіху. Яка ж політична складова була в цьому фільмі? Жодної. Він порушував теми бідності та соціальної нерівності через призму трилера та комедії, ставши новим словом у жанрі розваг. Голосують за ті фільми, які, на думку голосуючих, найбільше вражають глядачів, розважають їх і заповнюють великі зали. Кіно – це про розвагу. Важливо пам'ятати, що масові премії, як "Золотий глобус" чи "Оскар", орієнтовані на розваги. Якщо в якийсь момент ці розважальні елементи співпадають з актуальними політичними темами – таке трапляється, але це не є політизацією. Наприклад, Берлінський кінофестиваль відкрито демонструє свою політичну позицію, зважаючи на історичний контекст Німеччини… "Оскар", натомість, залишається сферою розваг. Часом нам може не подобатися те, що відбувається, але це їхній вибір.

"Оскар" та Російська Федерація

Можете нагадати, які стосунки у Росії з "Оскаром"?

Росія отримала "Оскар", і Міхалков є його власником. У складі Американської кіноакадемії є певна кількість членів з Росії. Найкращим документальним фільмом визнали стрічку про Навального, що викликало значне обурення. Однак варто зазначити, що це не російське кіно, а робота журналістів CNN, американців, які зняли фільм про життя Навального. Американська кіноакадемія нагородила американський фільм, вирішивши, що Навальний є в'язнем совісті, дисидентом, якого слід підтримувати.