Писанкарка Ірина Парипа висловила думку: "Усе, що трапляється під час розфарбування яйця, відображає саму суть життя."

Ірина Парипа працює психологинею в Івано-Франківській обласній лікарні та допомагає військовим на реабілітації. Крім того вона є майстринею з розпису писанок.

Авторські розписані яйця Ірина продає на сайті та через соцмережі, а також проводить майстер-класи, у першу чергу для бійців - як арттерапію, пише Репортер.

Ще в дитинстві я натрапила на дві дивовижні писанки в бабусиному креденсі. Вони були яскраво розфарбовані, з безліччю орнаментів, і виглядали дуже старими. Ці писанки для мене стали чимось священним, родинним, і я була настільки захоплена ними!

Потім моя мама навчала нас з двоюрідним братом техніці розпису яєць. Вона родом з Донеччини, але вийшла заміж у Долину і тут освоїла це мистецтво, щоб передати його нам. У нас не було справжніх писачків, тому ми використовували перо. Замість воску ми застосовували парафін, а фарби заміняли чорнилом, канцелярською тушшю та різними медикаментами з аптеки. Тоді я зрозуміла, що мені це вдається дуже добре і що така тонка робота справді мене захоплює.

Тоді настав довгий період затишшя — час для дорослішання, навчання та університетських буднів. Але одного разу, прогуляючись Стометрівкою в Івано-Франківську, я зайшла до маленького магазину з українськими сувенірами. Там я натрапила на те, що, згідно з описом, виявилося писачком. Цей момент став для мене справжнім відкриттям. Я придбала писачок, а також яйця, віск і фарби, і з нетерпінням поспішила додому, щоб спробувати свої сили. І відтоді мене вже не можна було зупинити, хоч і не було жодного святкового періоду. Так почалася моя захоплююча подорож у світ писанкарства.

Другий вирішальний момент у моєму житті настав, коли мій брат презентував мені книгу творів видатного митця, покійного Тараса Городецького. Відкривши цю книгу, я захопилася його мистецтвом. Його витвори були настільки вишуканими, що я не могла повірити: це створено людською рукою. У мене з’явилося бажання знайти такий же тонкий інструмент і навчитися. Я почала багато писати, вдосконалювати свої навички, шукати підходящі інструменти. І з кожною новою писанкою я помічала, як мої вміння поступово вдосконалюються.

Найближче до мого серця - це витравлювання. Ця техніка, яка колись була поширеною в українській культурі, вже майже забута. Наші предки створювали травленки, занурюючи розписані яйця в кислоти, наприклад, у розсіл, отриманий від квашеної капусти. Цей процес вимагав більше часу, ніж сучасний, коли ми просто використовуємо оцет для витравлювання.

Травленка є надзвичайно цікавою та естетично привабливою технікою, що виконується на коричневих яйцях. У цьому процесі лінії, які покриваються воском, залишаються коричневими, а потім ми занурюємо їх в оцет, що дозволяє досягти світліших відтінків, аж до білого. Додатково можна видозмінювати чи доповнювати деталі вже в світліших кольорах, створюючи різноманітні проміжні відтінки. Така техніка виглядає вражаюче, подібно до вишиванок "біле по білому". Тут відсутня яскравість та строкатість, проте виріб залишається дуже ніжним і приємним для ока.

Ознайомтеся: Ніц, паска та випічка сусідів — режисер Олег Ущенко ділиться враженнями про Великдень у Станіславі.

Коли яйце обробляють оцтом, його поверхня набуває цікавої текстури. Зовнішні шари шкаралупи поступово розчиняються, внаслідок чого відбувається ерозія і зникає пігментація верхнього шару. Натомість, ділянки, що були захищені воском, залишаються підняті, створюючи виразний рельєф.

Я також займаюся витравленням яєць страусів та гусей. Великі страусині яйця надають можливість створити рельєф, який дійсно відчувається на дотик, з глибокими формами, що нагадують різьблені деталі.

Цей метод також дозволяє виправляти помилки, використовуючи ніж для підшкрябання. На білому яйці, якщо воском потрапив на поверхню, це вже неможливо виправити. Натомість, на травленому яйці оцет здатен видалити всі недоліки, і його можна очистити. Однак цей процес займає більше часу, оскільки потрібно, щоб писанка постояла в оцті від пів години до години. За цей час можна займатися створенням нової писанки або просто насолоджуватись чаєм і відпочивати.

Зазвичай я займаюся створенням унікальних писанок, проте завжди вживаю традиційні українські символи. Історичні знаки я переплітаю зі своїм власним сприйняттям, надаючи їм нового звучання. Рослинні та квіткові мотиви надихають мене, і саме їх я втілюю на своїх писанках.

Для мене сам процес - це вже медитація. Мені дуже подобається запах нагрітого воску, він створює особливу атмосферу і впливає на мене. Для мене це сакральний, особливий процес. Я відчуваю вдячність бабусі - я її не пам'ятаю, але це щось дуже велике і могутнє, що вона мені залишила.

Для мене це також є своєрідною арттерапією. Все, що трапляється з яйцем — помилки, недоліки, моя реакція на невдачі — все це символи і сенси, які можна перенести на наше життя. Те, що відбувається під час роботи, відображає ставлення людини до життя. Як вона реагує на труднощі, невдачі та ситуації, коли щось не йде за планом. Іноді навіть підготовлене яйце може впасти і розбитися. З цим нічого не вдієш. Цей процес відображає всі ці аспекти, і якщо зосередити увагу на власному внутрішньому світі, можна багато чого зрозуміти і знайти відповіді на свої запитання.

Коли я тільки починала, то зберігала їх вдома або дарувала - і дуже з цього раділа. Але з часом почала продавати. Мене надихнули на перші виставки і мої роботи почали продаватися. Зараз у мене є сайт, сторінка в Instagram, мої писанки продаються за кордон - це мені досі дуже дивно і незвично. Але наразі писанок у мене вдома майже немає - все продане.

Ознайомтеся: Пісні, що розповідають про життя і смерть. Як "берегині" з Чортівця навчали франківських жінок виконувати гаївки (ВІДЕО)

Наразі значна частина мого життя присвячена роботі з пораненими в обласній лікарні, у просторі "Мрія Дія". Це займає чимало часу, адже мені важливо підтримати їх, підняти настрій і допомогти в психологічній реабілітації. Через це я проводжу менше майстер-класів для широкої аудиторії. Проте для військових організовую заняття щотижня, а іноді й двічі на тиждень. Ми займаємось створенням травленок і кольорових писанок. Також до нас приєднується багато інших митців, які проводять арт-терапію.

У процесі таких занять військові отримують можливість відволіктися, активізуючи дрібну моторику та концентрацію, що має значний реабілітаційний ефект для нервової системи. Загалом, мистецтво сприяє відновленню навіть на біохімічному рівні. Саме тому ми активно займаємося творчістю разом із ними.