Поза рамками соціального реалізму: у Києві презентували виставку творів Анатолія Лимарєва, які були відкинуті радянськими художніми комісіями.

У Національному художньому музеї України відбулася відкриття виставки "Сонцесхід", присвяченої українському митцю Анатолію Лимарєву. Цей проєкт включає близько ста творів живопису та графіки, а також архівні світлини, створені самим художником і його дружиною Світланою Лимарєвою. Експозиція розміщена у п'яти залах музею, повідомляє фотокореспондент ZN.UA Василь Артюшенко.

Виставка організована відповідно до основних тем, що характеризують творчість Лимарєва, зокрема, землею, світлом, пам'яттю та образом Донеччини. Значна частина експозиції зосереджена на цьому регіоні: три зали віддано під пейзажі та портрети його мешканців. Ключовою роботою в цьому розділі є триптих "Ранок, день, вечір", який формує композиційну структуру експозиції.

Окремі частини експозиції формують портрети родини й друзів художника, його автопортрети, а також твори з шевченківського циклу. У цих роботах образ Тарас Шевченко подано як внутрішньо співвідносний із самим автором. За словами кураторки Олени Грозовської, назва виставки "Сонцесхід" поєднує два смислові акценти: мотив сонця як важливий елемент художньої мови Лимарєва та географічну відсилку до сходу України.

Експозиційний простір доповнює мультимедійна інсталяція, створена художником Вітею Кравцем у співпраці з композитором Олексієм Шмураком. Архітектурне оформлення виставки розробив Олександр Бурлака, а дизайн виконала Дар'я Подольцева. В музеї зазначили, що проєкт передбачає проведення кураторських екскурсій та додаткових заходів; зокрема, 1 квітня планується відкриття окремої виставки фотографій Світлани Лимарєвої.

Особливу увагу в рамках виставки приділено взаємозв'язку між живописом та фотографією. Організатори охарактеризували цю концепцію наступним чином:

Анатолій Лимарєв (1929-1985) -- український художник, представник неофіційного мистецтва. Народився в Амвросіївці на Донеччині, навчався у Київській художній школі імені Шевченка та Київському державному художньому інституті, де його викладачем був Сергій Григор'єв. Після навчання працював на Донеччині, де, зокрема, керував студією образотворчого мистецтва обласної організації Спілки художників України.

У 1967 році художник переїхав до Києва, приєднався до Національної спілки художників України, працював у видавництвах і створював ілюстрації для дитячих видань. Також займався монументальним мистецтвом: разом із Аллою Горською, Віктором Зарецьким, Володимиром Смирновим і Борисом Плаксієм працював над мозаїкою "Прапор перемоги" для музею "Молода гвардія" у Краснодоні.

Попри активну творчу діяльність, за життя Лимарєв майже не виставлявся. Його роботи не відповідали вимогам соцреалізму, через що художні ради системно відхиляли їх. Перша персональна виставка митця відбулася вже після його смерті -- у 1988 році.

Згідно з даними організаторів, цей проєкт у Національному художньому музеї втілює в життя ідею художника про масштабну виставку в цій установі, яка не була реалізована за його життя. Однак, незважаючи на те, що його твори є частиною музейних та приватних колекцій в Україні та Європі, ім'я Лимарєва залишається маловідомим серед широкого загалу.