Рада планує розглянути питання відставки Пишного: сім ситуацій, які могли призвести до втрати ним посади (Богдан Данилишин)

Від "безголової" Ради НБУ до обшуків, проведених НАБУ - які події сталися після того, як Пишного призначили головою Національного банку. Частина 2.

Нещодавно на своєму телеграм-каналі Данило Гетьманцев, один з керівників Комітетів Верховної Ради України, висловився про ситуацію, що склалася: "Станом на 16:00 Андрій Пишний ще не подав заяву. Цей персонаж, намагаючись вдаватись до безумства, продовжує триматися за свою посаду. Пам'ятаю, хтось згадував про незалежність та репутацію Національного банку. Не можу пригадати жодної особи, яка завдала б такої шкоди репутації установи, як цей негідник". Ми можемо лише подякувати завжди мудрому і проницяному пану Гетьманцеву за його коментарі. Це дійсно чудова оцінка діяльності голови профільного комітету парламенту, і цілком можливо, що вона заслуговує на відзнаку, наприклад, Шнобелівську премію (Lg Nobel Prize) або Bad Sex in Fiction Award, якщо оцінювати нинішню політику НБУ крізь призму Фрейда. І справді, цей комітет зробив чимало для макрофінансової стабільності країни, за що йому слід висловити щиру подяку.

Протягом цього тижня може відбутися значна подія. Верховна Рада планує обговорити питання відставки Андрія Пишного з посади Голови Національного банку. Без сумніву, це стане важливим моментом у політичному житті країни.

Третій поверх, що слугує офісом голови НБУ, активно працює над тим, щоб уникнути голосування. Проте в суспільстві та серед представників влади вже зібралася значна кількість зауважень щодо діяльності А. Пишного.

У першій частині я згадував, що в минулому діяльність голів НБУ містила безліч моментів, які мали б стати предметом уваги відповідних органів. Вже тоді Пишний вмів не лише відволікати увагу та перекладати відповідальність, а й вести переговори. Не маю сумнівів, що в останній час медіа та народні депутати отримали чимало пропозицій, попереджень, а, можливо, й загроз. Сподіваюся, що темні хмари, що нависли з боку інститутської, не завадять Верховній Раді розглянути питання про відставку у всій його суті.

До речі, з'явилися нові відомості про раніше згадані епізоди. Державне бюро розслідувань ініціювало три кримінальні справи у зв'язку з фактами, про які неодноразово повідомляв Борис Кушнірук.

Ідеться про те, що Андрій Пишний, імовірно, отримав фіктивні документи про завершення трьох років навчання в сумській філії "Університету сучасних знань", а цей диплом допоміг йому вступити одразу на четвертий курс Української академії банківської справи НБУ й отримати диплом, який дав йому змогу обіймати керівні посади в банківському секторі. За даними моїх джерел, на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05.08.2026 у справі № 761/30566/26 ДБР зареєструвало три кримінальні провадження щодо обставин імовірних протиправних дій голови Національного банку України Андрія Пишного:

- № 62026000000001041 - відповідно до частини 3 статті 358 Кримінального кодексу України (можливе створення підробленого документа про освіту, що стало причиною для зарахування на четвертий курс вищого навчального закладу і подальшого отримання диплома);

- № 62026000000001042 - згідно з частиною 4 статті 358 Кримінального кодексу України (можливе використання свідомо підробленого диплома про освіту для зайняття керівних посад у банківському секторі, зокрема на посаді голови Національного банку України);

- № 62026000000001043 - відповідно до частини 5 статті 190 Кримінального кодексу України (потенційне незаконне отримання заробітної плати за період роботи в Національному банку України, що становить приблизно 24 мільйони гривень, внаслідок використання вказаного документа під час призначення на посади, для яких встановлені вимоги до освіти).

Словесний вибір буде складним, якщо ДБР підтвердить правдивість цих фактів. Уявіть собі: голова Національного банку, удостоєний звання "Найкращий центральний банкір світу", насправді придбав диплом про вищу фінансову освіту – це стало б серйозним ударом по репутації України. Якщо наш центральний банкір вдався до покупки диплома, то в яких інших сферах ми лише імітуємо знання та досвід? Я б охарактеризував це як справжній скандал і приниження.

Цікаво, як відреагують на цю новину видавці The Banker, які нагороджували Андрія Пишного, адже якщо диплом справді купили, це вже питання до репутації самої премії. Нагадаю, The Banker належить The Financial Times Limited. У січні 2024 року видання визнало Андрія Пишного центральним банкіром року у двох категоріях - світовій та європейській

Тепер саме час описати епізоди, які вийшли на поверхню вже після того, як 7 жовтня 2022 року Пишного призначили головою НБУ. За масштабом можливі зловживання Андрія Пишного в Нацбанку перевершують те, що він дозволяв собі на чолі Ощадбанку. А почерк лишився той самий.

У цій частині:

* "Обезголовлення" Ради НБУ.

* Депозитні сертифікати: гроші, які не дійшли до бюджету.

* Гральний бізнес і "Сенс Банк".

* Рада для Веселого и дело о ложных свидетельствах.

* Зображення з Ощадбанку та позов до Рожкової.

* Подарунки для себе на свій день народження.

* Скандал довкола художньої галереї.

Стійкість, яку він отримав завдяки попереднім зусиллям.

Нагадаю, попередника Пишного Кирила Шевченка як писала преса в ті часи - відправили у відставку після того, як він виявив неповагу до керівника Офісу Президента Андрія Єрмака. У чому саме полягала ця неповага, досі залишається таємницею, але тоді дали хід старій справі проти Шевченка, і судові процеси за його участю тривають досі.

А.Пишний прийшов з обіцянкою стабілізувати банківську систему. Проте, якщо говорити чесно, всю роботу зробили до нього - Нацбанк на чолі із Шевченком не допустив повномасштабної банківської кризи й заклав підвалини стабільності. Новому Голові НБУ залишалося лише приписати ці заслуги собі й отримати звання "найкращого у світі голови центробанку". Фактично його внесок у стабільність звівся до піар-проекту Power Banking: великі банки змусили витратитися на генератори для своїх відділень. Подальші події, особливо зима 2025/26 року, показали, що клієнтам ці генератори зручності не додали, а в багатьох випадках так і стояли просто неба та іржавіли.

Це насправді незначні деталі. Наступні моменти — це епізоди, кожен із яких міг би коштувати Пишному його місця. Мова йде як про явно сумнівні ситуації, що нагадують схеми, так і про професійні помилки.

Епізод 1. "Втрата керівництва" НБУ: хто тепер має владу над Національним банком України.

Багато українців не підозрюють, що Національний банк України є не лише владною інституцією, подібною до міністерства. Повноваження, які зосереджені у його співробітників, вимагають ретельного контролю. У разі належного управління, Голова НБУ може досягти впливу, подібного до впливу прем'єр-міністра. Це цілком логічно: той, хто контролює фінансові ресурси, фактично має владу над багатьма сферами. З цієї причини Конституція та Закон України з самого початку передбачали наявність наглядового органу в структурі Національного банку — Ради НБУ, яка є конституційним органом з основними повноваженнями, визначеними Конституцією України. За своєю сутністю, вона виконує функції наглядової ради: встановлює стратегічні цілі та контролює їх реалізацію, не втручаючись у щоденну діяльність. Відповідно до Конституції, ця установа повинна бути абсолютно незалежною та здатною, а навіть зобов'язаною, задавати керівництву НБУ непрості питання, оскільки вона в принципі формує монетарну політику країни.

У різні роки Раду очолювали авторитетні й справді незалежні науковці - Анатолій Гальчинський, Валерій Геєць. До їхніх рекомендацій дослухалися президенти й парламент, а їхнє слово мало величезну вагу. Для мене це багато в чому особиста історія: з 2016 по 2022 рік Раду очолював я. Не скажу, що за моєї каденції Рада була в опозиції до правління, але вона не давала зосередити в одних руках абсолютну владу, яка за своєю природою породжує зловживання. Ми не вмішувалися в оперативну діяльність, але контроль і пропозиції були дієві. Були випадки, коли ми висловлювали членам правління НБУ недовіру й оголошували догани, ігнорувати такі оцінки влада не могла. Я про це писав у недавній статті.

Саме тому Пишний виявив значні зусилля, аби взяти під контроль Раду та усунути будь-які форми нагляду за своєю діяльністю. Проте, наразі мова не про мою особу. Саме контроль над Радою створив умови для потенційних зловживань, про які піде розмова далі.

Відверто кажучи, із часів Валерії Гонтаревої керівництво Національного банку України почало уникати відповідальності. З середини 2010-х років було прийнято численні законопроекти, які фактично звільнили керівників НБУ від будь-якої відповідальності, зокрема за економічне зростання та інфляційні процеси. Хоча Рада НБУ ще існувала, її також позбавили можливості навіть надавати рекомендації Правлінню.

Пишний проявив нестандартний підхід і здійснив свої дії в два етапи:

Секретаріат Ради був ліквідований, ймовірно, з метою зменшення витрат на апарат Ради, а також усунено власних аналітиків, які надавали Раді незалежну оцінку ситуації в НБУ та економіці. Внаслідок цього функції Ради зосередилися лише на голосуванні за бюджет та інші технічні документи, які правління подавало на схвалення.

* Ймовірно, за його впливом було змінено склад Ради, замінивши незалежних членів на своїх прибічників. Серед нових членів Ради з'явився Анатолій Барсуков, який раніше займав посаду заступника Пишного в Ощадбанку і став відомим у зв'язку з суперечливою ситуацією, пов'язаною з перельотом на футбольний матч у Варшаву (деталі див. у першій частині).

Як давні, так і нові члени Ради, які виявили готовність стати слухняними інструментами в руках керівництва, отримали натомість гідні винагороди, статус та інші привілеї. Висновок виглядає сумним: Раду повністю позбавили її суті, і спеціалістів, здатних стримати Пишного від одноосібного контролю над фінансовою системою, в органі більше не залишилося. Варто також зазначити, що посада Голови Ради НБУ залишилася незайнятою. Я б охарактеризував це як успішну операцію з "обезголовлення" ключового наглядового органу діяльності Правління НБУ.

Епізод 2. Банки-рантьє: сотні мільярдів за депозитними сертифікатами замість грошей для бюджету

Я вже не раз писав, що за останнє десятиліття українські банки перестали виконувати свою основну функцію - брати на себе ризики, кредитуючи економіку, - і перетворилися на одержувачів державних грошей. За часів Пишного це набуло загрозливих масштабів і вже системно шкодить економіці країни. Банки втратили схильність до ризику, а основний процентний дохід їм забезпечують Міністерство фінансів (через державні облігації) і Національний банк.

Механізм досить простий. Ще в 2022 році Національний банк України (НБУ) запровадив тимчасовий інструмент для стерилізації надлишкової ліквідності в банківській системі, що, по суті, означає вилучення зайвих коштів з обороту. Для цього було використано класичний інструмент центральних банків — депозитні сертифікати. Спочатку це рішення планувалося як тимчасове, поки не знайдуть ефективніші методи контролю за обсягом грошової маси. Однак незабаром виявилося, що депозитні сертифікати НБУ виявилися дуже вигідними для керівників і власників найбільших банків країни, оскільки саме там накопичувалися великі суми, які держава виплачувала військовослужбовцям та їхнім родинам. НБУ пропонував високі ставки за сертифікатами, які легко конкурували зі ставками за кредитами, але з істотною перевагою: ризик був нульовим, адже не потрібно було формувати резерви або витрачати ресурси на роботу з позичальниками. Таким чином, виникли банки-рантьє, які досі користуються підтримкою НБУ, лише імітуючи кредитування економіки, а тимчасовий захід перетворився на постійний механізм перерозподілу коштів. Виплати за депозитними сертифікатами склали (Growford): 2016-2021 роки - 54,3 млрд грн за шість років; 2022 рік - 40,8 млрд грн; 2023 рік - 91,6 млрд грн; 2024 рік - 76,8 млрд грн; 2025 рік - 82 млрд грн. Для порівняння, за період 2022-2025 років банки отримали 291,2 млрд грн за депозитними сертифікатами — це в 5,4 рази більше, ніж за всі попередні шість років разом. Ось так регулятор "розбестив" українські банки.

Прикро, що за обсягом вкладень у депозитні сертифікати лідирують державні банки. Картина парадоксальна: держбанки заробляють на державі, хоча мали б допомагати їй керувати економічним зростанням. Члени наглядових рад і правлінь ще ніколи не отримували таких високих зарплат і премій - адже ще ніколи вони не демонстрували таких блискучих результатів.

Проте приватні банки також отримали істотний важіль впливу. Відомо, наприклад, що депозитарна установа ICU Макара Пасенюка та Костянтина Стеценка свого часу отримала на зберігання пакет ОВДП на 9 млрд грн, який належав дочірньому банку російського "Сбербанку". Коли Міністерство фінансів погасило ці облігації, гроші надійшли на рахунки банку "Авангард", який також належить Пасенюку та Стеценку. Банк вклав ці гроші в депозитні сертифікати під 20-23%. За різними оцінками, він заробив від 630 до 850 млн грн. Замість того щоб повернути державі гроші з відсотками, Пасенюк і Стеценко як члени наглядової ради банку виплатили собі премії на 580 млн грн. Усе йшло добре, аж раптом спалахнув скандал, про який ви вже знаєте - НБУ визнав, що Пасенюк і Стеценко не відповідають кваліфікаційним вимогам щодо бездоганної професійної репутації. Скандал набув розголосу, але в якийсь момент, припускаю, Андрій Пишний і власники ICU порозумілися. Хоча Пасенюк і Стеценко так і не відновили своєї бездоганної ділової репутації в розумінні регулятора - Нацбанк перестав їм заважати. Зокрема, він уже не раз продовжував строк для продажу банку "Авангард", хоча за чинним порядком у банку вже мали б запровадити тимчасову адміністрацію. Сам банк і далі вкладає гроші в депозитні сертифікати НБУ. Зі звітності "Авангарду" за 2026 рік видно, що суми чималі - по кількасот мільйонів гривень на день. Як на мене, у діях НБУ тут є логічна суперечність.

ICU продовжує займати провідні позиції на вторинному ринку облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) серед небанківських установ. Група активно взаємодіє з українськими банками, що викликає певне подив, адже репутація її власників не бездоганна, що може призвести до санкцій з боку Національного банку України. Іншими словами, регулятор сприймає Пасенюка та Стеценка лише як акціонерів банку "Авангард", не звертаючи уваги на те, що вони є одними з найвпливовіших учасників фінансового ринку в цілому. Це викликає здивування і надає підстави вважати, що існують певні особливі угоди.

Звернімось знову до депозитних сертифікатів. Парадоксально, але війна стала часом піднесення для українських банків. На фоні загальних страждань найбільші фінансові установи, здебільшого державні, стали "жирними котами". Проте похмілля після такого святкування виявиться тривалим і складним. І збитки для бюджету будуть суттєвими.

Якщо фінансові інструменти Міністерства фінансів та Національного банку виявляються більш привабливими з комерційної точки зору й забезпечують вищий прибуток у вигляді відсотків, аніж інвестиції у реальний сектор економіки, то капітал не буде направлений у бізнес. Це явище відоме як "ефект витіснення". Така ситуація є вкрай небезпечною — це нагадує марнування спадщини батьків. Рано чи пізно держава не зможе підтримувати всю банківську систему. Наразі ж Національний банк працює на користь банків, забезпечуючи їм значні прибутки, а формальним виправданням для цього є зростання інфляційного тиску.

Чи містить ця схема елементи корупції? Хоча я не маю конкретних доказів на підтримку цього припущення, не можу ігнорувати можливість корупційних дій. Дуже важко зрозуміти, чому цей згубний для економіки процес продовжує існувати. Сподіваюся, що правоохоронні органи дійсно досліджували дану версію.

Голова НБУ виконує ключову роль у механізмі депозитних сертифікатів. Під його керівництвом Правління та Рада Національного банку підтримують систему, що забезпечує банкам надприбутки, на які вони, чесно кажучи, не заслуговують. Однак є ще один аспект, який мав би викликати занепокоєння у уряду та Верховної Ради. Дозволяючи функціонування цієї схеми, Національний банк фактично шкодить державному бюджету.

Цей зв'язок легко усвідомити. Національний банк України (НБУ) у 2023 році перерахував до державного бюджету 71,87 млрд грн із загальних 232 млрд грн; у 2024 році – 38,64 млрд грн із 76,6 млрд грн; а у 2025 році – 84,2 млрд грн із 102,7 млрд грн. Таким чином, упродовж останніх років НБУ постійно перенаправляв кошти, які мали йти на бюджет, замість того, щоб використовувати їх для закупівлі озброєння для Збройних сил України. Ситуацію ускладнює той факт, що з 2024 року НБУ "отримує" дохід від продажу валюти з резервів. Але слід зауважити, що значна частина цієї валюти – це борг перед міжнародними партнерами, отже, ми фактично "зараховуємо" на наших власних зобов'язаннях. Так виникло замкнене коло, яке влада до недавнього часу ігнорувала. Як науковець, я вважаю цю ситуацію катастрофічною. Сподіваюся, що Верховна Рада нарешті зрозуміла необхідність впорядкування державних фінансів. Я переконаний, що одним із ключових кроків у цьому напрямку має бути звільнення Пишного з посади Голови НБУ.

Епізод 3. Азартна індустрія та "Сенс Банк": надмірна кількість збігів

З певної точки зору, попередній інцидент можна трактувати як результат невірних управлінських рішень, які щорічно обходяться державі в десятки мільярдів гривень. Цей випадок, безсумнівно, повинен насторожити щодо можливих проявів корупції, і вже викликав такі підозри.

У червні 2026 року один з провідних парламентаріїв країни - голова Комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев заявив, що державний "Сенс Банк" керує системою, яка обслуговує нелегальні платежі грального бізнесу. За його словами, банк установив тарифи на обслуговування нижче собівартості, а P2P-платежі (перекази між фізичними особами) використовували для ухилення від сплати податків. Д.Гетманцев звинуватив Нацбанк у тому, що той не зміг вчасно зупинити цю діяльність.

На засіданні парламентської Тимчасової слідчої комісії (ТСК) з питань економічної безпеки Гетманцев заявив, що справа "Сенс Банку" виходить за межі окремих порушень і має ознаки масштабної злочинної схеми, яка діяла "за мовчазної згоди регулятора та правоохоронних органів". Можливо, банк використовували й для транзакцій, пов'язаних із так званими "міксерами" - сервісами для анонімізації криптовалютних платежів. "Чому цього не бачив Національний банк? Навіть систематично заплющував очі на порушення... Ми маємо заслухати Голову правління банку. Він досвідчений керівник і має відповісти на запитання про систему, за яку відповідає він і за відсутність належного контролю за якою відповідає НБУ", - сказав народний депутат. У відповідь НБУ, звісно ж, заявив, що звинувачення безпідставні й маніпулятивні, а регулятор регулярно передавав матеріали перевірок банку правоохоронним і податковим органам. Нічого дивного: саме такий стиль Пишного.

Я вважаю, що висловлювання Д.Гетманцева мають свої підстави. Події навколо "Сенс Банку" з самого початку, починаючи з націоналізації, виглядали досить підозріло. Ідея націоналізації виникла одночасно з призначенням Пишного на посаду голови НБУ, і вона була успішно реалізована. Національний банк обмежив можливості докапіталізації банку та активні операції, що стало формальним приводом для його націоналізації. Все це виглядало цілком законно, як і в ситуації з "Креативом", про який згадувалося раніше. Але все ж таки, це занадто вигідно певним особам. Приблизно в той же час з’явилася кампанія проти так званого "міскодингу". Результат виявився досить парадоксальним: завдяки зусиллям НБУ та правоохоронних органів фінансові потоки грального бізнесу були витіснені з ряду банків, у тому числі з державного Укргазбанку; деякі банки НБУ навіть були виведені з ринку; значна частина платежів перейшла під контроль "Сенс Банку".

Невдовзі після цього розпочалися розслідування НАБУ, які виявили, що банк, ймовірно, перебував під контролем "злочинної" групи. У цей коло могли входити бізнесмени Тимур Міндіч та Василь Веселий, голова наглядової ради "Сенс Банку" Микола Гладищенко, голова правління Олексій Ступак, а також колишня заступниця начальника Офісу Президента Ірина Мудра. Один із випадків, пов'язаних із діяльністю групи, полягав у використанні націоналізованого "Сенс Банку" для відмивання коштів, пов'язаних із заставою у справі колишнього міністра енергетики Германа Галущенка. Хоча прямих доказів зв’язку А. Пишного з цією групою не було виявлено, варто зазначити, що її вплив міг сягати високо в ієрархії, оскільки Пишного вважають близьким до колишнього керівника ОП Андрія Єрмака. Чи не викликає сумнівів, що навколо "Сенс Банку" існує надто багато збігів?

На жаль, у Національному банку вже не було кому задавати незручні питання: Раду НБУ до того часу перетворили на підконтрольний орган, що діє в інтересах правління – сподіваюся, окремі фахівці, які там працюють, зрозуміють мене.

На щастя, НАБУ поступово роз'яснює ситуацію. Голосування в Верховній Раді стосовно Пишного має стати черговим етапом у процесі очищення влади. Сам Пишний, звичайно, стверджує, що не планує залишати свою посаду, однак подібні слова колись звучали й від колишнього генерального прокурора Руслана Кравченка.

Епізод 4. Рекомендація для Веселого: розбіжності в показаннях

Згідно з інформацією від НАБУ, Ірина Мудра брала участь у виборі голови наглядової ради "Сенс Банку" та підтримувала кандидатуру Миколи Гладищенка на цю позицію. Наразі обидва стали фігурами в резонансному корупційному скандалі. Зазначимо, що про Пишного не було жодних згадок, хоча його роль у призначеннях керівництва "Сенс Банку" також була помітною. Ось хронологія подій:

2 вересня. А.Пишний свідчить перед ТСК: він знайомий з Василем Веселим, але не підтримував його кандидатуру та не рекомендував його.

* Через вісім днів. Пояснення комісії надає Шевкі Аджунер, екс-голова наглядової ради державного "Сенс Банку". Він стверджує, що Пишний особисто запропонував кандидатуру Веселого на посаду радника голови наглядової ради з питань взаємодії з держорганами, проте Голова НБУ миттєво спростував цю інформацію.

Згодом Аджунер офіційно підтвердив свої свідчення, проте А.Пишному не повірили. Тимчасова слідча комісія звернулася до правоохоронних органів з проханням перевірити, чи не надавав Голова НБУ навмисно неправдиві свідчення перед комісією в вересні, а також чи не здійснював незаконне втручання в управління державним банком.

24 вересня 2026 року. Як повідомив Ярослав Железняк, керівник тимчасової слідчої комісії, було розпочато кримінальне провадження щодо можливої подачі Пишним завідомо неправдивих свідчень.

21 жовтня 2026 року. Національне антикорупційне бюро України проводить значний обшук в кабінеті Голови Національного банку. Це, до речі, вперше в історії країни.

Як стало відомо, обшук не призвів до жодних термінових наслідків, а Пишний навіть висловився про те, що детективи не виявили жодних доказів правопорушень ані з його, ані з боку його підлеглих. Проте, можливо, саме цей інцидент спонукатиме парламент звернутися до питання про можливе звільнення Пишного.

Епізод 5. Сцени з Ощадбанку та судовий позов до Рожкової на суму 1,477 мільярда гривень.

Оточувати себе людьми, з якими зручно працювати, - аж ніяк не злочин. Але А.Пишного критикували за те, що він перевів на посади в НБУ своїх колишніх колег з Ощадбанку: Дмитро Олійник - нині заступник Пишного, перед цим працював в Офісі Президента та Ощадбанку; Олександр Зима - нині головний юрист Нацбанку; Павло Поляруш - керівник відділу роботи з проблемними активами НБУ.

Критика була цілком справедливою: Зима опинився в центрі скандалу з відкликанням судового позову проти Нацбанку, а Поляруш став героєм соцмереж: його зупинили за керування автомобілем у нетверезому стані, після чого він погрожував військовослужбовцю (РБК-Україна, УНН).

Дивно, але юрист Пишний не вживав жодних заходів для притягнення Поляруша до відповідальності. Після подання заяви про службове розслідування справа зупинилася, проте "Обозреватель" виявив, що навіть через місяць Поляруш залишався на своїй посаді в НБУ. Чи мав тут якийсь вплив Пишний? А можливо, на ситуацію вплинула його тодішня цивільна партнерка Ірина Мудра?

Дмитро Олійник займається наглядом у банківській сфері і не без підстави вважається "правою рукою" Пишного. Водночас Борис Кушнірук у своєму аналізі навіть охарактеризував його як "касира" очільника НБУ.

Я б хотів підкреслити один важливий момент з біографії Пишного. Від часів Валерії Гонтаревої до нещодавнього часу пост першої заступниці голови Національного банку займала Катерина Рожкова. З 2020 року вона стала однією з відповідачок у справі, яку ініціював Фонд гарантування вкладів, що вимагав стягнути з неї та інших осіб 1,477 млрд грн у контексті ситуації з "Платинум Банком". Рожкова колись очолювала цей банк, і, за інформацією ЗМІ, під її керівництвом були виведені значні суми коштів. Проте це не завадило їй отримати посаду першої заступниці голови НБУ і тривалий час виконувати функції, пов'язані з банківським наглядом. Використовуючи свій вплив, Рожкова затягувала розгляд цієї справи і, можливо, навіть намагалася впливати на хід судових засідань.

Чи знав про це Пишний? Безумовно, він точно знав, що Рожкова судиться у справі "Платинум Банку" . Для будь-якого іншого банкіра така справа автоматично означала б визнання його репутації "небездоганною", а отже, і заборону обіймати відповідальні посади, тим паче в НБУ. Проте Пишний як Голова Нацбанку цей факт ігнорував, хоча міг зробити на Раду НБУ подання щодо її звільнення. Навіть коли у 2024 році Верховний Суд поклав на Рожкову частину солідарної відповідальності у справі "Платинум Банку", вона залишалася на посаді ще майже 17 місяців - аж до завершення строку повноважень. Пишний подякував їй за роботу й дозволив піти.

Варто зазначити, що така терпимість Голови НБУ до правопорушень з боку своїх підлеглих викликає подив, особливо враховуючи його схильність підкреслювати законність своїх власних вчинків.

Епізод 6. Подарунки до святкування дня народження: близько 8 мільйонів гривень, отриманих лише від приватних осіб.

Ось ще один випадок, який доповнює уявлення про традиції банкіра А. Пишного.

Можливо, що Глава НБУ відчуває себе єдиним авторитетом у фінансовому секторі. У жовтні 2024 року, святкуючи свій день народження, Пишний у Facebook закликав усіх бажаючих привітати його зробити благодійний внесок до фонду Птахи, заснованого волонтером Татою Кеплер, яка керує найбільшим в Україні центром тактичної медицини.

Коли з таким закликом звертається голова Національного банку, його можна зрозуміти двояко. З одного боку - як жест патріота, з іншого - як пропозицію всім, чию діяльність регулює НБУ, "здати гроші". Працівники Нацбанку могли перевірити, хто саме не відгукнувся на заклик їхнього керівника й не переказав коштів. Випадково чи ні, але банкіри тоді писали в соцмережах, які вони щасливі, що змогли привітати Пишного. Інакше кажучи, тут є ознаки конфлікту інтересів. Того дня лише фізичні особи зібрали майже 8 млн грн - і це без урахування переказів від юридичних осіб. Дивно, що цим випадком не зацікавилися правоохоронні органи.

Проте це було лише початком. Після переходу за посиланням, наданим Головою НБУ, відкрилася сторінка для внесення коштів на підтримку благодійного фонду "Відчуй", заснованого родиною Пишних. Це викликало невеликий скандал, але його швидко загасили, і жоден з банкірів не висловив обурення — з очевидних причин.

Епізод 7. Виставка в "Домосфері": від спільної ініціативи до обвинувачень у захопленні бізнесу.

У лютому 2025 року Наталія Заболотна, яка є амбасадоркою культури в Україні, засновницею Art Ukraine Gallery та колишньою директоркою "Мистецького арсеналу", зробила шокуючу заяву. Вона звинуватила Людмилу Пишну, дружину голови Національного банку України, у спробі рейдерського захоплення галереї, розташованої у київському торговому центрі "Домосфера".

Галерея стала результатом спільної роботи Заболотної та Пишної, функціонуючи під егідою благодійного фонду "Відчуй". За повідомленнями ЗМІ, це той самий фонд, на який Голова НБУ пропонував направляти пожертви з нагоди свого дня народження. Завдяки своєму авторитету та впливу, Заболотна об’єднувала митців і фінансистів, що, в свою чергу, сприяло зміцненню репутації голови НБУ та його сім'ї. Цікаво, що видання "Політека" зазначило, що А. Пишний "особисто запрошував представників банківського сектора на аукціони, і саме в цей час у цих банках проходили перевірки НБУ". Не можна не погодитися, що це доволі підозрілий факт, який заслуговує на увагу антикорупційних структур.

У відповідь на звинувачення родина Пишних скористалася своїм впливом, і на Заболотну почали чинити тиск - як юридичний, так і репутаційний. Зрештою ця історія виставила в непривабливому світлі обидві сторони. Але галерея залишилася за Пишними. Про це також досить широко писали ЗМІ.

Висновки. Позиція голови НБУ не повинна слугувати безпечним укриттям.

У двох розділах я представив більше десятка випадків, які зовсім не сприяють покращенню іміджу нинішнього Голови НБУ.

Незалежність НБУ. На мою думку, дії А.Пишного на чолі Національного банку завдали великої шкоди незалежності головної фінансової інституції країни, а незалежність НБУ не повинна перетворюватися на порожню формальність. Якщо рішення ухвалює керівник, його оточення дбає лише про лояльність, а "непотрібний" Пишному конституційний орган - Раду НБУ - фактично знищено, це ознака деградації стандартів управління. Авторитаризм керівника значно небезпечніший для незалежності НБУ, ніж уявний тиск із боку парламенту. Нацбанк не зможе ефективно працювати, доки не буде відновлено вертикаль ухвалення рішень і контролю за їх виконанням.

Прибутки банків. Рекордні прибутки банків, зароблені завдяки "друкарському верстату", ще не свідчать про здоров'я економіки й правильність грошово-кредитної політики. Гарні показники банківської системи можна демонструвати без кінця, але за ними мають стояти інвестиції, робочі місця й відновлення підприємств, а не самі лише процентні виплати за державними зобов'язаннями.

Тінь на рішеннях. Численні епізоди кидають густу тінь на те, як і чому ухвалюють рішення у фінансовому секторі. Призначення потрібних людей, використання нагляду для тиску на банки, скандали в медіа й перевірки задля переділу ринку фінансових послуг, збереження схем і багато іншого більше нагадують зведення з телеграм-каналу НАБУ, ніж опис роботи Нацбанку.

Я вважаю, що правоохоронні органи повинні провести ретельне розслідування всіх випадків, пов'язаних із головою НБУ, відповідно до законодавства. Жодна зі сторін не має права замінювати об'єктивне розслідування на піар-акції чи політичні заяви. Крім того, посада голови НБУ не повинна слугувати захистом від справедливого розслідування.

Щоб дати політичну оцінку роботі голови НБУ, не потрібно чекати повідомлення про підозру відповідних органів. Парламент зобов'язаний зажадати від Нацбанку публічного пояснення ціни цієї політики: хто отримує від неї вигоду, хто платить за її наслідки й чому обраний механізм зберігається роками.

На мою думку, настав момент підняти питання щодо неналежної репутації Пишного та його поведінки, яка не відповідає статусу голови Національного банку, з усіма відповідними наслідками. Для цього необхідно впровадити ефективні механізми, зокрема створити справжню, дієздатну Раду НБУ, яка повинна ухвалити етичний кодекс для працівників. Також важливо забезпечити реальний парламентський контроль над діяльністю НБУ, а не обмежуватися лише передачою звітів у відповідні комітети. Члени Ради НБУ також повинні звітувати про свою роботу перед тими, хто їх делегував. Таким чином, незалежність НБУ стане не захистом для тимчасових керівників, а платформою для захисту національних інтересів.

Інші публікації

В тренде

artmisto

ARTMISTO - культурный портал Киева. События Киева, афиша, сити-гайд. Культурная жизнь, актуальная афиша мероприятий Киева, обзоры, анонсы. Новости культуры, современное искусство, культурные проекты - на artmisto.net. При перепечатке материалов сайта индексируемая ссылка на artmisto.net обязательна!

© Artmisto - культурный портал Киева. События Киева, афиша, сити-гайд. All Rights Reserved.