Що могла б висловити Керрі Бредшоу? Аналіз фільму "Лише одна ніч"

Голлівуд вже давно не випускає романтичні комедії однією хвилею, й загалом цей жанр все частіше сприймається як пережиток минулого.

Романтичні комедії втратили свою популярність, як і загальний тренд на легкість, внаслідок подій, які мали місце у світі протягом останніх шести років. Режисери та сценаристи, можливо, просто не можуть знайти способи втілити простоту життя в умовах, що постійно ускладнюються, і з'єднати потік новин із чарівною та веселою історією про кохання та безтурботність.

Вілл Глак та сценарист Тревіс Браун вирішили здійснити сміливий експеримент, створивши комедійно-романтичну оповідь, що розгорталася в атмосфері антиутопічного Нью-Йорка.

Часи свободи в місті, яке колись було найдемократичнішим і найвільнішим у світі, давно минули; населенню імплантували чіпи, що контролюють гормональний фон, і вступати в інтимні стосунки без штампа в паспорті більше не можна: це карається законом.

Точніше, можна, але лише одну ніч на рік протягом дванадцяти годин. За цей час самотнім мешканцям Нью-Йорка належить знайти собі пару та вступити з цією людиною в інтимні стосунки. Після закінчення дванадцяти годин заборона на інтимні стосунки відновлюється.

У підсумку, держава демонструє повний контроль над тілами своїх громадян, а ті, в свою чергу, мчать по місту, немов лабораторні миші в лабіринті, шукаючи миттєвого кохання, а перед цим — намагаючись знайти засоби особистої безпеки.

Які заходи передбачені умовами тоталітарного режиму у разі несанкціонованої вагітності, у фільмі не згадується, але, мабуть, нам краще й не знати.

На фоні декорацій, які не мають нічого спільного з романтикою, розгортається захоплююча історія кохання двох молодих людей — Еллі (Моніка Барбаро) та Оуена (Каллум Тернер). Саме в "день Х" Оуен отримує розрив від своєї дівчини, а Еллі опиняється без партнера.

Головна героїня обирає найепатажнішу сукню, яку тільки може створити її уява (і, до речі, постійно виникає питання: навіщо такі вбрання інцели мають у Нью-Йорку?), і вирушає на "полювання" в місто.

Далі історія розвивається кумедно, у найкращих традиціях жанру. Доля постійно зводить героїв разом, і кожен глядач у залі розуміє, що ці двоє просто створені одне для одного. Еллі та Оуен раз у раз потрапляють у кумедні ситуації.

Вілл Глак має досвід у реалізації комерційних проєктів. Його роботи випромінюють оптимістичну естетику, вражаючі краєвиди міста та яскраві мотиви 2000-х, коли панувала атмосфера можливостей і суспільство прагнуло простоти та легкості.

Фільм буквально витканий зі впізнаваних символів Нью-Йорка Керрі Бредшоу початку 2000-х: заклади з яскравими приватними вечірками, відвертий одяг, насичене нічне життя, багато сміху. Так і відчувається гостра ностальгія творців картини за епохою нульових. Але на тлі цього глядач постійно натрапляє на декорації, котрі вказують на те, як заборона на інтимні стосунки вплинула на повсякденне життя людей.

У підсумку, ми маємо справу з вишуканою романтичною комедією, яку хочеться вирізнити з її оточення і поставити поруч з останнім "Опівнічним оповіданням служниці". В іншому ж плані, це просто чудовий фільм для літнього вечора.

Нагадаємо, чим примітний фільм "Кінець Оук-стріт".

Також було зазначено, що на екрани вийшов документальний фільм про Андрія Кузьменка (відомого як Кузьма Скрябін) під назвою "Кузьма: неймовірно веселий".