"Сонячний квітник епохи". В рамках святкування 90-річчя поета і політичного діяча Івана Драча.

Іван Драч, видатний представник поетичного руху шістдесятників, талановитий сценарист, перекладач, драматург, а також активний громадський діяч і політик, 17 жовтня відзначив би своє 90-річчя.

Івана Драча цінували за його творчість, а його вірші викликали захоплення. Політичні ініціативи поета, проте, часто ставали об'єктом критики. Незважаючи на це, як його прихильники, так і опоненти завжди визнавали одне: Драч володів глибоким розумінням України. Його талант дозволяв йому відчувати її силу, жадобу до свободи та вражаючу стійкість.

Україна займається обробкою земель.

Може, рік, може, вік проживе.

А коли вже державу спородить,

Тоді й небо візьме за живе.

Україна займається обробкою земель.

Навколо них розташуються міста.

Україна в гніві та безжально діє,

Хто б що в брехнях не нагородив.

Україна займається обробкою земель.

Сам це бачив. Проїхав наскрізь

Землю смажила, а небесну красу,

І святих фіалкових узлісь.

Україна займається обробкою земель.

Україна - це величезна країна з багатими традиціями.

Не сподівається на визнання.

Мій величезний міський народ...

(Квітень, 1995 року)

Радіо Свобода підготувало зведення ключових фактів про різні грані особистості Івана Драча, а також інтерв'ю з ним, які були проведені в різні періоди.

Поет

Іван Драч з'явився на світ 17 жовтня 1936 року в селі Теліжинці, розташованому на Київщині. Це місце, де він виріс, стало джерелом натхнення для його багатогранної творчості, як поета, так і сценариста.

Отримав філологічну освіту в Київському державному університеті імені Тараса Шевченка (з перервою через виключення за політичні погляди) та вищі курси сценаристів у Москві.

Ім'я Івана Драча вперше з'явилося в українській літературі на початку 1960-х і стало символом чогось новаторського та вражаючого.

Поезія Драча порушувала всі усталені норми соціалістичного реалізму, що панували в той час. Вона відзначалася естетикою свіжого ранку та правдою обробленої землі. Як згодом зазначать літературні критики, творчість Драча вражала своєю філософською глибиною, інтелектуальним підходом, асоціативністю, метафоричністю та свободою у вираженні форм.

Таємнице буття - моя болісна рано,

О, мій стародавній, страждаючий корене, де ж ти подівся?

Сонця вибухають ранісінько-рано

Вони дарують життя бджолам, людям та світу.

Важливі збірки віршів Івана Драча:

"Соняшник" (1962) – перша збірка, яка справила значний вплив на літературну сцену.

"Серцеві протуберанці" (1965)

"Буденні балади" (1967)

* "Київське небо" (1976);

"Мадонна з Чорнобиля" (1988)

Сценарист фільмів

Протягом 1960-1970-х років Іван Драч відіграв важливу роль як сценарист і теоретик українського поетичного кіно. У його творчості злилися метафоричні образи, фольклорно-міфологічні елементи, яскрава візуальна складова та глибокий психологічний аналіз.

Художнику не властиві обмежені правила.

Він - норма сам, він сам в собі закон.

Він творить дух, а не копіює форм...

Фільм "Криниця для спраглих" (1965), який став дебютом режисера Юрія Іллєнка та був створений за оригінальним сценарієм Івана Драча, був заборонений радянською владою через його "ідеологічну шкоду". Протягом 22 років стрічка залишалася в архівах, а на широкий екран вона повернулася лише в 1987 році, під час періоду "перебудови".

Фільм "Камінний хрест" (1968, реж. Леонід Осика), для якого Іван Драч написав сценарій за мотивами новел Василя Стефаника, розкриває суть того, через що проходять зараз мільйони українців - вимушеної, спричиненої війною, еміграції і відчуття болю від втрати свого дому.

Шедевром комедійно-поетичного кіно та барокового гумору стала стрічка "Пропала грамота" (1972, реж. Борис Івченко). Іван Драч написав сценарій за мотивами однойменної повісті Миколи Гоголя. Сценарій наповнений козацьким фольклором, живим народним гумором, піснями та філософською сатирою на імперські порядки. Тож не дивно, що стрічка теж потрапила під радянську цензуру через "ідеалізацію козацтва" та сатиричне зображення російської царської влади. На екрани фільм вийшов зі значними купюрами аж у 1980-х роках.

Серед інших кінематографічних творів, що були створені за сценаріями Івана Драча, варто зазначити:

"Пряму до тебе..." (1971, режисер Микола Мащенко) – кінострічка, що розповідає про життєвий шлях та емоційні переживання Лесі Українки в її стосунках із Сергієм Мержинським.

"Дід лівого крайнього" (1973, режисер Леонід Осика) — це міська драма, в якій центральну роль виконав Микола Яковченко.

"Вітаю з радістю, ім'я промовляє" (1988) - це документально-поетичний фільм, створений на честь пам'яті близького друга та співтворця Івана Драча - Івана Миколайчука.

Іван Драч, будучи сценаристом, створював образи, що нагадують візуальні картини, а його кінематографічні кадри були настільки ж виразними, як і поетичні строфи, які він писав.

Кожен елемент, що потрапляв у кадр, ніс у собі значну символіку. Це поетичне кіно відкривало можливість через метафори передати найглибші почуття, продемонструвати те, що приховане в глибині душі, і що формує ідентичність українців.

Шістдесятник та політичний діяч

У 1960-х роках Іван Драч долучився до Клубу творчої молоді(КТМ). Це було товариство української творчої молоді: Лесь Танюк, Алла Горська, Василь Симоненко, Іван Дзюба, Іван Світличний, Ліна Костенко, Євген Сверстюк, Василь Стус, Микола Вінграновський, Віктор Зарецький, Опанас Заливаха...

Драч брав участь у літературних вечорах клубу, де представляв свої ранні модерні вірші, вдосконалюючи свій талант у цьому насиченому та яскравому середовищі.

Радянська влада ліквідувала КТМ і піддала його членів жорстоким переслідуванням. Деяких з них ув'язнили, іншим же заборонили займатися творчістю.

Іван Драч також піддався ідеологічному тиску, через що змушений був призупинити своє навчання в університеті. Фільми, створені за його сценаріями, були заборонені.

З кінця 1980-х років Іван Драч зайняв важливе місце серед політичних діячів, які активно підтримували боротьбу України за свою незалежність.

"Судилось так, що романтики стали ініціаторами незалежності. З одного боку, це були літератори, а з іншого - дисиденти, які повертались з вигнання", - зазначить Іван Драч в одному з інтерв'ю для Радіо Свобода.

У вересні 1989 року на першому з'їзді було обрано Івана Драча головою Народного руху України за перебудову.

Драч відіграв значну роль в організації "Живого ланцюга" в січні 1990 року, коли люди об'єдналися, взявшись за руки, і символічно з'єднали Україну від Києва до Львова на честь Дня Соборності.

Іван Драч обирався народним депутатом України кількох скликань ( I, III та IV). У 1990 році підтримав Декларацію про державний суверенітет України та Акт проголошення незалежності України в 1991 році.

Драч також займав посаду голови Державного комітету з питань інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України в період з 2000 по 2002 рік. Він очолював Товариство "Україна - Світ" і був на чолі Конгресу української інтелігенції.

За значний особистий вклад у розвиток незалежної України, формування національної свідомості та тривалу громадсько-політичну діяльність у 2016 році Івану Драчу було надано титул Героя України.

"Те, що здійснюють наші сучасники, є внеском не лише в українську, а й у всесвітню героїчну історію," - зазначив Іван Драч, коментуючи оборону України від російської агресії в інтерв'ю для Радіо Свобода.