Українська мода на червоному килимі: стильний образ Павла Шпегуна на Венеційському кінофестивалі.

Зображення: Надане прес-службою La Biennale di Venezia, Олександр Калка.

Цьогорічний Венеційський кінофестиваль став важливою подією для українського кіно -- в конкурсній програмі Orizzonti Short Films представили короткометражний фільм "Тиша" режисера Павла Шпегуна. Стрічка розповідає історію молодого стендап-коміка Луки, який після невдалого виступу знайомиться в барі з таємничою жінкою. За одну ніч вони встигають поговорити про самотність, біль і особисті втрати, намагаючись водночас зберегти емоційну дистанцію.

Команда стрічки "Тиша" на червоній доріжці Венеційського фестивалю кіно.

Для Павла ця поїздка стала не лише міжнародною прем'єрою режисерського дебюту, а й можливістю вперше вийти на червоний хідник Венеційського кінофестивалю. До цієї події він вирішив підійти як до окремої творчої роботи -- і звернувся до театральної художниці Тетяни Овсійчук.

Павло Шпегун

Вона здобула популярність завдяки своїй майстерності в створенні театральних костюмів та співпраці з режисером Іваном Уривським. Тетяна розробила костюми та сценічне оформлення для ряду помітних українських театральних вистав останніх років, зокрема для "Конотопської відьми", яка принесла команді Шевченківську премію. У її творчості традиційні образи гармонійно поєднуються з сучасною естетикою: класичні сюжети отримують новий вимір завдяки формі, текстурі, деталям і костюмам.

Для Венеції художниця розробила унікальний образ для режисера, який продовжує цю ж концепцію: він має яскраво виражений характер, але не є прямим відтворенням українського традиційного костюма.

"Коли Павло поділився новиною про участь фільму у фестивалі, ми вирішили створити для нього унікальний образ для червоної доріжки. Це буде костюм з особливим кроєм, виготовлений з натуральних тканин, доповнений чоловічими туфлями на підборах. Я дуже рада підтримати наших митців, які представляють Україну на міжнародній арені, і приєднатися до чудової традиції вбиратися на культурні заходи," — ділиться Тетяна Овсійчук.

Ескіз вбрання від мисткині Тетяни Овсійчук.

Для митця вбрання завжди має глибше значення, ніж просто естетичний аспект. При проектуванні костюма вона насамперед враховує особистість і потреби тієї людини, для якої він призначений.

Я сприймаю одяг не лише як спосіб прикрасити людину, а як засіб вираження її внутрішнього світу. Для мене він має потенціал підкреслити справжню сутність особистості. Я створюю образи, виходячи з власного бачення та розуміння людини. Мені важливо, щоб вбрання не просто виглядало естетично, а й розкривало характер і унікальність того, хто його одягає.

Павло прагнув досягти гармонії між українською ідентичністю та сучасними європейськими естетичними стандартами. Він не зацікавлений у буквальних національних символах; натомість його метою було створення образу, який би органічно вписувався в контекст міжнародного мистецького середовища.

"Коли стало відомо, що наша команда представить фільм на Венеційському кінофестивалі та пройде червоною доріжкою, я усвідомив, що мені потрібен не просто костюм, а щось справді унікальне. Я прагнув, щоб мій образ не лише привертав увагу, але й гармонійно вписувався у стиль європейських художників", — ділиться Павло.

Павло Шпегун разом із акторами Григорієм Наумовим та Іолантою Богдюн.

Основним напрямком для нього стала українська естетика, проте без прямих фольклорних запозичень.

Мені завжди хотілося мати костюм, який втілював би українську естетику, але без традиційних елементів, які часто асоціюються з шароварщиною. Я прагнув чогось унікального, що відображало б наш стиль і характер. Відразу згадала про Тетяну – неймовірно обдаровану художницю, яка створила деякі з найкрасивіших костюмів для наших вистав. Я вельми вдячний, що вона погодилася розробити цей образ для мене.

У цьому образі немає буквальної реконструкції історичного костюма. Натомість відчувається знайомий український інтелектуальний типаж, переосмислений через сучасний крій, натуральні тканини та виразне взуття. Ця дистанція між історичною асоціацією та сучасністю і робить образ цікавим у контексті міжнародного червоного хідника.

Водночас для Овсійчук цінним був і ширший символічний контекст цієї появи. Під час фестивалю над головною будівлею Palazzo del Cinema, де проходять основні фестивальні події, майорів український прапор.

"Я вважаю, що важливо, що завдяки участі українського кіно на фестивалі над його центром замайорів український прапор. Це потужний символ. Я прагнула підтримати наших митців, які сьогодні представляють українську культуру на міжнародній арені," -- зазначає художниця.