Вас турбує, якщо ви запізнюєтеся навіть на кілька хвилин? Ось що це може свідчити.

Особи, які регулярно з'являються на 20-30 хвилин раніше, ніж необхідно, часто не лише вміло організовують свій час. У цьому явищі криється значно глибша психологічна характеристика. Дослідники вважають, що такі люди часто намагаються зменшити свій рівень стресу, уникнути зовнішньої оцінки та відновити відчуття контролю над обставинами.

Цю інформацію повідомляє WP Tech.

Завжди приходите заздалегідь: що говорить про вас ця звичка.

На думку дослідників, значну роль у формуванні нашого ставлення до запізнень відіграють правила, закладені в дитинстві. У ранньому віці ми часто вбираємо в себе уявлення про те, що запізнення є ознакою неповаги, якщо в родині пріоритетом була дисципліна, високі досягнення та уникнення помилок. Це може призвести до того, що в дорослому житті людина сприйматиме своєчасний прихід як незмінну норму.

У таких обставинах вихід з дому вранці забезпечує відчуття захищеності: це допомагає зменшити ймовірність помилок і уникнути ризику не відповідати чиїмось сподіванням. Додаткові 20-30 хвилин стають своєрідною гарантією спокою.

Психологи трактують цю поведінкову особливість як прагнення зменшити невизначеність стосовно результатів переговорів або можливих подій під час подорожі. Чим більше виражена потреба у контролі над ситуацією, тим більше часу здається необхідним для підготовки. Подібний механізм також часто призводить до зайвої підготовки в багатьох інших аспектах життя.

Ліза Джордж, засновниця клініки Talk Tribeca Psychiatry у Нью-Йорку, зазначає, що звичка приходити раніше може свідчити про наявність перфекціонізму, тривожності та бажання відповідати очікуванням інших.

За її спостереженнями, багато людей у ці моменти не зосереджуються на самій майбутній зустрічі, а на спробах уникнути дискомфорту від невизначеності, зменшити ймовірність розчарування інших або ж зберегти контроль над розвитком ситуації.

Ця модель поведінки швидко стає звичною. Якщо ранній прихід викликає у вас відчуття полегшення, ваш мозок закріплює цю реакцію як ефективний механізм захисту. З часом у вас формується стійке переконання, що саме запас часу уберігає вас від негативних ситуацій, навіть якщо насправді загрози не було. В результаті, запізнення починає сприйматися як справжня катастрофа, якої слід уникати за будь-яку ціну.

Разом з тим, Ліза Джордж підкреслює, що не всі, хто приходить раніше, страждають від тривоги. Ключовим фактором є те, чи може особа спокійно прийняти своє запізнення, якщо в цьому виникає потреба.

Якщо одна лише думка про затримку на 5 хвилин провокує сильний стрес, прискорене серцебиття або відчуття, що ситуація виходить з-під контролю, ранній прихід виконує роль заспокійливого ритуалу.

Проте, якщо ви приходите значно раніше, ніж заплановано, це може призвести до непередбачуваних наслідків. Серед них — затяжне очікування, втрата спонтанності, а також зростаюче незадоволення людьми, які не дотримуються графіку. У такому випадку ваше роздратування може посилитися, якщо вам доведеться проводити більше часу в очікуванні, ніж ви планували.

Чи дійсно ранній прихід є характерною рисою успішних людей?

Терапевтка в галузі ментального здоров'я Кейша Сондерс-Уолдрон зазначає, що постійне прагнення до успіху характерне для амбітних особистостей, які звикли добиватися значних результатів.

На її думку, цей механізм працює особливо виражено в тих, хто зростав у середовищі, де запізнення тягло за собою емоційні, міжособистісні чи навіть фізичні наслідки. Наприклад, якщо у дитинстві вас сварили й карали за запізнення.

У цьому випадку приїзд значно раніше можна вважати своєрідним способом запобігання неприємностей. Навіть ймовірність запізнення на одну хвилину сприймається як можливість створити комусь незручності.

Проте звичка приходити заздалегідь, щоб зняти напругу, насправді не приносить очікуваного полегшення. Людина все ще відчуває занепокоєння, постійно дивиться на годинник і може прокручувати в думках різні негативні варіанти подій, більшість з яких так і не відбувається.

Поведінкова психологія: свіжі новини та оновлення

Нагадуємо, що постійне прагнення наповнювати кожну мить музикою, подкастами чи телевізійними шоу може слугувати способом уникнення незручності, пов'язаної з тим, щоб залишитися наодинці зі своїми думками.

На це вказують результати 11 досліджень під керівництвом психолога Тімоті Вілсона з Університету Вірджинії, опублікованих 2014 року. Учасників просили 6-15 хвилин просто сидіти в порожній кімнаті й думати, проте більшість із них не отримала від цього задоволення, оцінивши буденні справи як приємніші.

У рамках одного з досліджень приблизно 66% чоловіків і 25% жінок виявили готовність прийняти легкий електричний шок, лише б уникнути повної тиші та наодинці зі своїми думками.