Вінок із гранатів, що прикрашає голову Параджанова: яким є місце спочинку видатного режисера, який пішов з життя через рак 36 років тому.

20 липня минає 36 років із дня смерті Сергія Параджанова - одного з найвидатніших режисерів ХХ століття, засновника українського поетичного кіно та автора легендарної стрічки "Тіні забутих предків". Після тривалої боротьби з онкологічною хворобою митець помер у Єревані (Вірменія), а місцем його останнього спочинку став Пантеон імені Комітаса - меморіальний комплекс, де поховані найвидатніші діячі вірменської культури.

OBOZ.UA продемонструє, як виглядає місце його спочинку. Могила Параджанова виглядає досить скромно, але водночас і велично.

Основним компонентом меморіалу виступає висока циліндрична колона з світлого каменю, увінчана великим бронзовим бюстом режисера.

Скульптура вражає своєю емоційною силою: строгий погляд, об'ємна борода та витончений вінок з гранатів на голові формують образ митця таким, яким він був насправді. Багато людей знайомі з ним здебільшого через усміхнені та радісні фотографії, тому такий образ виглядає доволі незвично.

Варто зазначити, що вінок із гранатів прямо асоцієються із однією з найвидатніших картин митця - "Колір граната".

Світла, гладко відшліфована стела контрастує з темною бронзою погруддя, завдяки чому композиція має особливо монументальний вигляд.

На підставі пам'ятника викарбувано ім'я Сергія Параджанова, а перед ним знаходиться строга надгробна плита з елегантно оформленим написом.

Що можна сказати про недугу та загибель Параджанова?

Останні місяці життя режисера виявилися надзвичайно складними. У нього виявили рак легенів, що виник на фоні цукрового діабету. Чимало біографів пов'язують швидкий розвиток хвороби з роками, проведеними в радянських в'язницях і таборах, які суттєво підірвали його фізичне здоров'я.

Параджанов переніс операцію в Москві, а згодом проходив лікування у Парижі. Попри зусилля лікарів, врятувати його не вдалося. 17 липня 1990 року режисер повернувся до Єревана, а вже через три дні, 20 липня, помер у віці 66 років.

Навіть під час серйозної хвороби, Параджанов не залишав свою творчу діяльність. Його останній проект — автобіографічний фільм "Сповідь", який, на жаль, залишився незавершеним. Ця робота була наповнена спогадами про його дитинство, роздумами про пам'ять, кладовища та втрату — теми, що пронизували все його мистецтво.

У своїх нотатках режисер висловлював гірке почуття, не в змозі прийняти знищення стародавніх кладовищ, де знайшли вічний спокій його близькі. Він знову і знову повторював майже пророчі слова: "Ні! Я не залишу це місце! Я не витримаю вигнання з мого дитинства..."

Слід зазначити, що світове визнання Сергія Параджанова отримав завдяки екранізації повісті Михайла Коцюбинського "Тіні забутих предків". Цей фільм здобув безліч міжнародних нагород та суттєво змінив сприйняття українського кінематографу. Незважаючи на свою активну громадянську позицію та конфлікт із радянською владою, режисер зазнав переслідувань, цензури і кількох років ув'язнення, але його творчий дух залишився непохитним.

Кілька місяців перед своєю смертю Параджанову було присвоєно звання Народного артиста Української РСР, а вже після його відходу в мир інші нагороди, зокрема Шевченківська премія, знайшли свого лауреата в його особі. У 2023 році Національна комісія з реабілітації офіційно визнала художника реабілітованим, підтвердивши політичний характер його переслідування.

Раніше OBOZ.UA демонстрував, як виглядає могила Нонни Копержинської через 27 років після її кончини. Актриса спочиває поряд із чоловіком, театральним режисером Павлом Шкрьобою.