Втрачені статки, розриви відносин та драматичні повороти долі: безкінечні сутички Марка Аллена.

Футбол - жорсткі підкати, постійна боротьба, зіткнення. Регбі чи американський футбол - силові контакти, сутички, удари. Хокей - усе те саме, але ще й можливість побитися. Бокс та інші єдиноборства - пряма загроза фізичних травм.

Але спорт - це не лише про швидкість, висоту та силу.

Основний противник кожного спортсмена - це він сам. А точніше, його власні думки, невпевненість, сумніви та самообвинувачення. І часом ці внутрішні бар'єри виявляються навіть більш небезпечними, ніж травми, розтягнення чи струс мозку. Тіло здатне відновитися, тоді як психологічні травми можуть залишатися з людиною набагато довше.

Яскравим прикладом є Марк Аллен, зірка світового снукеру, яка протягом останніх 15-20 років залишила свій слід у цьому спорті. У його кар'єрі є все: тріумфи на рейтингових змаганнях, значні призові, популярність серед фанатів та їхня щира прихильність.

Не вистачало й не вистачає лише одного - титулу чемпіона світу.

Головна трагедія

Ще в античній Греції творці перших епопей і пісень усвідомили важливу істину: будь-яка історія має свою зав'язку, кульмінацію та розв'язку. Але почати оповідь хочеться саме з кульмінаційного моменту трагедії головного персонажа. І, о боже, не з розв'язки!

Початок травня 2026 року. Шеффілд. Театр "Крусібл".

У світі снукеру стартували півфінальні поєдинки чемпіонату світу. Один з матчів об'єднав досвідчених гравців Шона Мерфі та Джона Хіггінса, тоді як інший поєдинок проходив між 40-річним Марком Алленом і 22-річним У Іцзе.

Китаєць здійснив вражаючий ривок у своєму сезоні, піднявшись з кінця третього десятка світового рейтингу до десятої позиції перед початком чемпіонату світу зі снукеру.

Проте, Аллен виглядав явним фаворитом у цьому протистоянні. Марк вже багато років займає місце серед найкращих у світі снукеру. Він мав на озброєнні досвід, спокій та продуманий стиль гри. А формат до 17 перемог лише підкреслював його переваги: на такій тривалій дистанції клас і досвід зазвичай набувають особливої ваги.

За всю історію офіційного світового рейтингу снукеру, який ведеться з 1976 року, на його вершині побували лише 13 гравців. 11 із них ставали чемпіонами світу, причому дехто - неодноразово. Ще один - Дін Джуньху - мав за плечима фінал чемпіонату світу 2016 року.

Єдиним "неподібним" залишався Марк Аллен – особистість, яка змогла зайняти перше місце у світовому рейтингу на протязі 12 тижнів, не беручи участі у найзначнішому турнірі сучасного снукеру.

Отже, якщо не зараз, то коли ще стати "Королем Крусіблу"?

Втім, усе пішло не за планом із самого початку. У Іцзе практично не помилявся - 6:2 за фреймами. Північноірландець не збирався здаватися - повів 7:6.

Драма їхнього конфлікту номер один.

У 14-му фреймі "Пістолет" мав перевагу 47:13. Однак згодом чорну кулю оточили червоні, утворивши складний кластер (групу куль біля однієї лузи - прим.). Обидва снукеристи були змушені переходити до тактичної боротьби - виконувати підкати та відкати, намагаючись не залишити супернику зручної позиції для атаки.

У цілому, Іцзе та Марк Аллен протягом 56 хвилин не змогли вразити лузи. Арбітр почав активно попереджати гравців, що може оголосити ререк, тобто перегравання фрейму з самого початку.

Аллен всіма способами намагався заперечити, оскільки мав лідерство за набраними балами і не бажав цього втрачати.

Намагаючись розбити кластер, Марк забив чорну кулю замість червоної, отримавши фол і подарувавши супернику сім очок.

Після цього Іцзе розпочав вражаючу серію ударів. Однак, змагання затягнулося і на кольорових кулях.

Аллен шукав снукери, намагаючись створити собі шанс на камбек. Йому майже вдалося наздогнати китайця, але У Іцзе першим забив рожеву й остаточно позбавив суперника можливості врятувати фрейм.

Загалом матч тривав 100 хвилин і 19 секунд, що стало найдовшим фреймом у всій історії чемпіонатів світу. Попереднє досягнення було перевищено на цілих 15 хвилин.

Це стало справжнім шоком. Незабаром китаєць вийшов вперед з рахунком 10:8.

Фаворит не здригнувся - 16:14. До свого дебютного фіналу чемпіонату світу йому залишався всього один фрейм. Іцзе відповів вражаючою серією на 67 очок, зменшивши різницю до 15:16.

А потім...

Драма їхнього протистояння №2

У рамках тактичної битви відбувся також 32-й фрейм. Все розвивалося за законами найзахопливішого спортивного трилера: доля переможця мала бути вирішена на останніх кольорових шарах.

Марк вбиває непростий рожевий шар. Матчбол. Попереду залишилася остання чорна.

Це зовсім не якийсь надзвичайно складний удар. Тут ми маємо класичне положення, комфортну позицію і відсутність явних пасток. Якщо провести спортивну аналогію, то це скоріше схоже на пенальті у ворота, де воротар – просто манекен.

Підготовка. Прицілювання. Удар.

Глядачі вже готові підвестися з місць, аби вшанувати спортсменів оплесками. Рефері простягає руку, щоб потиснути їхні долоні. Сам Марк, напевно, вже відчуває полегшення. Чіткий удар – і він у фіналі світового чемпіонату.

Втім...

Звичайно, у баскетболі професіонали не влучають із-під самого кошика, коли поруч немає опонента. У волейболі не обробляють простий м'яч. У футболі не забивають у пусті. А в снукері навіть майстри іноді не влучають у ціль з позицій, які здаються елементарними.

Але тут була одна принципова різниця.

Коли звичайний спортсмен робить помилку, це просто випадковість. Але коли помиляється той, хто роками плекає одну й ту ж нездійснену мрію, наслідки цієї помилки можуть бути набагато серйознішими.

Аллен не вдався забити чорну кулю, натомість її реалізував Іцзе. Рахунок 16:16. Таким чином, все вирішувалося в фінальному, 33-му фреймі.

Остання чорна психологічно вже виконала свою місію.

Іноді поразка починається не тоді, коли суперник набирає вирішальне очко. Вона може початися на кілька секунд раніше - у момент, коли спортсмен перестає довіряти самому собі. Той промах став для Аллена нокутом. А можливо - чимось більшим.

Після тієї чорної кулі - чорна смуга

Сам Марк після матчу визнав: у нього було достатньо шансів закрити зустріч, але він не впорався з тиском. А далі настала дивна тиша.

Після змагань у Шеффілді Аллен фактично зник з професійного світу. Він не брав участі в Championship League, пропустив Shanghai Masters, China Open, Wuhan Open, British Open та English Open, а згодом також відмовився від International Championship і Shenzhen Open. Причини його відсутності завжди озвучувалися однаково - особисті обставини. На кінець вересня він вже пропустив вісім турнірів підряд.

Єдиним відкритим сигналом, що спонукав фанатів обговорювати психологічний стан Аллена, став таємничий пост в Instagram — фото особи в капюшоні під акомпанемент "The Sound of Silence" у виконанні Disturbed. Жодних коментарів. Лише зображення, музика та мовчання.

Чи має цей допис якесь відношення до невдачі в "Крусіблі"? Це залишається невідомим. Чи можуть бути причини його тривалої відсутності психологічного характеру? Відповіді на це питання також немає.

Відомо лише те, що після поразки він практично зник зі снукерного життя, а WPBSA (Всесвітня професійна асоціація більярду та снукеру) підтримує з ним контакт. Голова організації Джейсон Фергюсон підтвердив, що особисто звертався до Аллена, а представники WPBSA Players продовжують із ним спілкуватися. Водночас Фергюсон наголосив на конфіденційності та не став розкривати деталей ситуації.

Вічно на другому місці - або ж втрата 600 тисяч фунтів.

У Марка Аллена є ще одна унікальна невдача у світі снукеру - серія Home Nations.

У цій серії чотири турніри: English Open, Northern Ireland Open, Scottish Open та Welsh Open. За підсумками всіх чотирьох змагань гравець, який заробляє найбільше призових, отримує додатковий бонус у розмірі 150 тисяч фунтів.

Цікаво, що Аллен здобував перемоги саме на турнірах цієї серії. У 2018 році він святкував успіх на Scottish Open, а в 2021 і 2022 роках - на Northern Ireland Open. У 2025 році він також виграв English Open.

Проте, коли мова заходить про головний приз серії, здається, що Аллену хтось безперервно ставить перепони на шляху.

Найболючіший приклад трапився у сезоні-2021/22. Марк Аллен і Джон Хіггінс набрали однакову суму - по 101 тисячі фунтів. Переможця визначав додатковий показник, і за ним Хіггінс випередив північноірландця.

У результаті шотландець забрав бонусні 150 тисяч, хоча сам не виграв жодного з чотирьох турнірів серії. Він тричі доходив до фіналу, але щоразу програвав. І саме через три фінали гроші віддали шотландцю

"Було б логічно розділити бонус", - говорив тоді Марк місцевим ЗМІ.

Через чотири роки ситуація знову повторилася.

У сезоні 2025/26 Аллен знову виступив у ролі лідера перед фінальним турніром. Йому вдалося завоювати титул на English Open, а також дійти до півфіналу на Northern Ireland Open та Scottish Open. Перед Welsh Open його призові в рамках серії склали 142 тисячі фунтів. Хоча найближчі конкуренти ще мали шанси його перегнати, для цього їм було необхідно провести практично бездоганний турнір.

Аллен зазнав поразки від Девіда Грейса вже в стартовому раунді Welsh Open. Здавалося, що цього буде цілком достатньо.

Проте Джек Лісовскі зміг досягти фіналу, підсумковий рахунок склав 154 тисячі фунтів на його користь, тоді як Аллен заробив 142 тисячі.

Ще раз другий рядок. Ще раз втрата 150 тисяч бонусних балів.

Саме в цій точці розкривається найзахопливіший психологічний аспект цієї розповіді. Програш в конкретній грі — це одне. Але якщо один і той самий сюжет невпинно повторюється протягом багатьох років…

Коли Лісовкі знову випередив Аллена, Марк не зміг стримати свого розчарування:

"Не певен, чи колись отримаю цей бонус. Це вже четвертий випадок (два попередні були менш емоційними - прим.), коли я займаю друге місце за шість років."

Чотири других місця за шість років. І приблизно 600 тисяч фунтів, які могли опинитися на його рахунку, але зрештою дісталися іншим.

Перемога над зайвою вагою.

У кар'єрі Аллена відбувалася й інша боротьба — не із конкурентами, а з власними внутрішніми демонами.

Протягом часу його вага поступово збільшувалася. Це частково було викликано стилем життя професійного снукериста, частими подорожами, довгими і напруженими сезонами, а також не найбільш збалансованим харчуванням.

Марк відкрито визнавав, що його фізична підготовка була його вразливою стороною. Перед чемпіонатом світу-2022 ситуація ускладнилася — його вага досягла близько 120 кілограмів. Це перестало бути лише питанням естетики.

Надмірна вага почала суттєво впливати на його гру. Аллен ділився, що через живіт йому стало важко виконувати певні удари, іноді йому не вистачало гнучкості, щоб зайняти потрібну позицію, а під час інтенсивних ігор виникали труднощі з диханням. Цей фізичний дискомфорт поступово перетворювався на ще одного суперника за снукерним столом.

Ключовим етапом виявилася бесіда з Ронні О'Салліваном після світового чемпіонату. Проте остаточно Аллена вразили висловлювання його близького товариша Майкла.

Той сказав Марку, що побоюється: якщо він продовжить набирати вагу, то одного дня може не дожити до моменту, коли зможе провести доньку до вівтаря.

Висловлення виявилося суворим, проте справило необхідний ефект.

За словами Аллена, всього через два дні він розпочав кардинальні зміни у своєму житті. Він переглянув своє харчування, став більше уваги приділяти здоров'ю і поступово відмовлявся від застарілих звичок. Перші дні виявилися особливо складними — як його тіло, так і сам Марк повинні були адаптуватися до нових умов життя.

Результати виявилися приголомшливими. Всього за кілька місяців Аллен скинув близько 30 кілограмів. На British Open-2022 його зовнішність змінилася настільки, що це стало однією з основних тем обговорень на турнірі.

Однак найголовніше полягало не в кількості скинутих кілограмів. Найважливіше було те, яка мета спонукала його до цього.

"Я вчиняв так для свого благополуччя, а не через захоплення снукером," - зазначив він.

Основною причиною були здоров'я, родина та бажання спостерігати за тим, як розвивається його донька Лорен Софі.

Розлучення, фінансові питання та особисті конфлікти.

У 2006 році Лорен Софі стала матір'ю Ріан Еванс, яка згодом здобула титул 12-разової чемпіонки світу серед жінок. Аллен і Ріан перебували у стосунках з 2005 по 2008 рік, і після їхнього розриву між ними виникла суперечка щодо фінансової підтримки для виховання дитини.

Конфлікт виявився настільки глибоким, що навіть через багато років їхня зустріч на British Open-2021 стала однією з найнапруженіших битв у кар'єрі Аллена. Перед матчем Еванс відкрито відмовилася потиснути йому руку.

У той час діяли обмеження через ковід, тож Марк простягнув кулак, але снукеристка не виявила бажання відреагувати. Після напруженого поєдинку, який Аллен виграв з рахунком 3:2, рукостискання також не відбулося.

У 2020-му році завершився шлюб Марка з Кайлою Макґіґан, з якою він провів сім років. У пари є донька на ім'я Харлі.

Поряд із особистими труднощами у нього також з'явилися фінансові труднощі. З часом Аллен оголосив про свій банкрутство, хоча до цього моменту вже встиг заробити близько 3,5 мільйона фунтів у вигляді призових у професійному снукері.

На перший погляд, ці цифри виглядають дивно. Як може спортсмен, що заробив величезні суми, опинитися на краю фінансового краху?

Відповідь виявилася доволі прозаїчною - Марк витрачав більше, ніж міг собі дозволити.

Він сам зізнавався, що не заощаджував на податки та на випадок непередбачених обставин, натомість витрачав гроші на автомобілі та нерухомість, які були дорожчими, ніж він спочатку планував. Після розлучення витрати на юридичні послуги лише ускладнили його фінансову ситуацію. В якийсь момент навіть виникли сумніви щодо можливості продовження його кар'єри.

Цікаво, що після здобуття перемоги на Northern Ireland Open-2021 Аллен не був певен, що зможе отримати свої 70 тисяч фунтів виграшу через складну фінансову ситуацію.

Спорт знову виявив свою жорстоку іронію. На снукерному столі є можливість заробити десятки тисяч фунтів всього за кілька годин. Однак, якщо поза межами гри немає порядку в особистому житті, ці значні суми на банківському рахунку можуть зникнути набагато швидше, ніж можна уявити.

Врешті-решт Аллен подолав фінансові труднощі.

У його особистому житті також відбувалися нові події. Після цього він почав зустрічатися з Ейдін Кессіді, проте ці стосунки тривали приблизно рік. Згодом Марк зав'язав роман з Сарою Геральд, і влітку 2025 року вони узаконили свої стосунки, уклавши шлюб.

У 2026 році фанати звернули увагу на те, що Аллен прибрав з соціальних мереж всі спільні світлини із Сарою та перестав на неї підписуватися. Це може вказувати на значні зміни у його особистому житті, які, можливо, також позначаються на його участі у турнірах.

Станьте нам на допомогу!

Аллен - один з тих атлетів, які відкрито говорять про те, що психологічні труднощі можуть бути такими ж серйозними, як і фізичні травми.

Ще до настання фінансової кризи та розлучень він щиро ділився своїми переживаннями про депресивні стани. Часті зміни місць проживання, готельні кімнати, які заміняли дім, а також брак близьких людей і друзів поряд.

Фінансові труднощі й розриви стосунків поступово створювали середовище, у якому психологічне навантаження ставало не меншою проблемою, ніж навантаження за снукерним столом.

У найскладніші часи Аллену не хотілося залишати свою оселю чи мати будь-які контакти з оточенням.

Але важливим було інше - він не намагався зіграти роль людини, яка здатна самостійно подолати будь-яку проблему.

Марк вирішив звернутися до лікаря, і незабаром протягом кількох місяців вів діалоги з психіатром.

За його твердженням, спілкування з особою, яка не є родичем чи другом, може виявитися навіть більш корисним. З професіоналом можна обговорити те, що не завжди наважуєшся висловити близьким, не турбуючись, що твої проблеми стануть для них додатковою ношею.

Аллен не раз підкреслював важливість психологічної підтримки для снукеристів. Він виступив з ініціативою щодо покращення доступу до конфіденційного консультування, особливо для молодих спортсменів, які лише починають свою кар'єру в професійному турі і раптово опиняються далеко від рідного дому.

Доброта та волонтерська діяльність

Незважаючи на свій імідж емоційного гравця у снукер, Аллен також відомий своєю благодійною діяльністю.

Ще до відкриття власного фонду, він активно брав участь у благодійних акціях. У 2015 році, наприклад, Марк влаштував гольф-турнір для збору коштів на підтримку Ронана — хлопця з церебральним паралічем. Тоді разом вдалося зібрати приблизно 26 500 фунтів.

Аллен також брав участь у благодійних снукерних заходах і допомагав збирати гроші для різних організацій. У 2019 році він організував Mark Allen Classic, кошти від якого спрямували до Riverside Special School - школи в Антрімі, передмісті Белфаста.

У 2024 році Аллен зробив ще один крок уперед, заснувавши власний фонд Mark Allen Foundation. Його основна мета полягає в наданні допомоги мешканцям рідного Антрім і сусіднього Ньютаунаббі, сприяючи розвитку спорту, підтримуючи дітей, родини та людей, які зіштовхнулися з важкими життєвими ситуаціями.