Яким було життя українців століття тому?

#Політика

28 серпня 1926 року Україна виглядала зовсім інакше.

Цю інформацію повідомляє Polemika.

У той час не було смартфонів, автомобільних пробок, супермаркетів і безперервного доступу до інтернету. Переважна частина людей мешкала в селах, займалася сільським господарством або виконувала фізичну роботу.

Одночасно міста зазнавали швидких трансформацій: промисловість активно розвивалася, приватна торгівля процвітала, а також з'являлися нові школи, клуби та бібліотеки.

Проте найзахопливіше полягає в тому, що люди, які жили в 1926 році, стикалися з подібними щоденними потребами, як і ми сьогодні: прокидатися, годувати своїх близьких, заробляти на життя, піклуватися про дітей, зустрічатися з рідними та планувати майбутнє.

Якою була Україна століття тому?

Розглянемо найважливіше. У 1926 році не вся територія, що сьогодні відома як Україна, входила до складу Української Соціалістичної Радянської Республіки.

Це має велике значення для сприйняття історичного періоду. Українські території були поділені між різними державами.

В УСРР знаходилася основна частина центральних, східних і південних територій України, в той час як Галичина, Волинь, Буковина, Закарпаття та ряд інших областей не входили до складу радянської України.

Отже, ця стаття в першу чергу зосереджується на житті населення УСРР наприкінці серпня 1926 року, хоча багато аспектів повсякденності були притаманні також українцям на іншій стороні кордону.

Згідно з переписом населення 1926 року в Українській Соціалістичній Радянській Республіці, там проживало близько 29 мільйонів осіб. При цьому приблизно 81,5% населення проживало в сільській місцевості, тоді як близько 18,5% - у міських районах.

Таким чином, якщо ми спробуємо уявити "звичайного" мешканця України в 1926 році, то, напевно, це була особа, що проживала в селі і мала тісний зв'язок із землею та аграрною діяльністю.

Ранок 28 серпня: день починається дуже рано

Уявімо звичайну українську родину в селі.

Будильника не існує. Електричне світло доступне не скрізь.

Ритм життя значною мірою визначають сонце, пора року, господарські потреби та робота.

Кінець серпня — це унікальний період.

На полях і городах накопичилося чимало справ. Літо повільно підходить до завершення, але до зимового затишку ще попереду довгий шлях.

Потрібно збирати плоди землі, дбати про тварин, а також заготовляти продукти харчування.

Ранок міг починатися з найпростіших речей:

* запалити камін;

* доїти корову;

* нагодувати худобу та птицю;

створити сніданок

* перевірити город;

* відправитися на луг;

* здійснити домашнє завдання.

Для селянської родини 1926 року "робочий день" фактично починався ще до того, як сучасна людина встигла б натиснути кнопку будильника.

Їжа була переважно простою й залежала від достатку конкретної сім'ї та місцевих традицій.

На столі могли бути хліб, каші, картопля, молочні продукти, овочі, сало та інші продукти власного господарства.

М'ясо не обов'язково було щоденною їжею.

Українське село: праця відігравала вирішальну роль у житті громади.

У 1926 році село продовжувало бути центральним елементом життя Української Соціалістичної Радянської Республіки.

Офіційні статистичні звіти округу, підготовлені в цей час, детально документували інформацію про населення, систему освіти, медичне обслуговування, аграрний сектор, промислову діяльність, транспортні мережі, ринок праці, а також торгівлю та кооперативи.

Це добре показує, наскільки важливими для тогочасного суспільства були господарство й місцева економіка.

Селянський день залежав від сезону.

У кінці серпня це означало:

Варто зазначити, що українське село 1926 року не слід сприймати як повністю ізольоване від фінансових відносин та комерційної діяльності.

НЕП змінив економічне життя: приватна торгівля та дрібне підприємництво були дозволені в певних межах, а на ринках можна було продавати сільськогосподарську продукцію.

А що відбувалося в українських містах

Місто жило зовсім іншим ритмом.

У 1926 році в Українській Соціалістичній Радянській Республіці відбувалися значні зміни в соціальній структурі міського населення.

Значення промислового сектору, працівників та службовців зростало, а певна частина населення займалася приватною торгівлею і підприємницькою діяльністю.

Міста були дуже різними.

Більшість міського населення жила не в гігантських мегаполісах, а в невеликих і середніх містах.

Згідно з історико-статистичними даними, 37,3% міського населення УСРР мешкало в населених пунктах, де чисельність населення не перевищувала 20 тисяч осіб, тоді як 33,4% проживало в шести найбільших містах, населення яких перевищувало 100 тисяч.

Міський ранок міг виглядати приблизно так:

Працівник прокидається в невеличкій квартирі чи кімнаті, швидко з'їдає сніданок, виходить на вулицю та прямує до роботи. Біля нього вже починають відкриватися магазини, мчать трамваї та інший громадський транспорт, а люди поспішають за своїми справами.

Звичайно, це реконструкція, а не опис конкретної людини.

Київ 1926 року: місто, де перетиналися різні світи

Особливо цікавим був Київ.

За переписом 1926 року українці становили близько 42,2% населення Києва, росіяни -- 24,4%, євреї -- 27,3%, поляки -- 6,1%. У різних районах міста етнічна картина суттєво відрізнялася.

Київ представляв собою місто з різноманітним національним складом та соціальною різнорідністю.

Тут жили:

* працівники

* службовці;

Продавці

* ремісники;

* представники вільних професій;

* студенти;

* державні службовці;

* приватні підприємці.

За даними тогочасної статистики, у Києві робітники становили близько чверті активного населення, службовці -- 26,4%, а приватні підприємці, яких називали "непманами", -- близько 14%.

Отже, Київ 1926 року не можна було вважати лише "радянським містом". Це був населений пункт, що переживав перехідний період, у якому традиційні звички ще не зникли, а нові реалії стрімко формували повсякденне життя.

Що українці носили 100 років тому

Вбрання варіювалося залежно від географічного розташування, вікової категорії, роду занять та фінансового стану.

У селі традиційний одяг ще залишався важливою частиною повсякденного життя.

Вишиті сорочки, спідниці, запаски, керсетки, свити та кожухи, а також інші складові традиційного одягу могли гармонійно поєднуватися з виробами масового виробництва.

У містах становище було зовсім іншим.

Працівники, службовці та молодь все частіше обирали стильний міський одяг.

Цікаво, що одяг слугував особливим індикатором соціального статусу.

Вбрання здатне було дати підказку про особу, яку ви бачите: чи це фермер, працівник, чиновник, підприємець чи студент.

Якою мовою говорили українці

Українська мова залишалася мовою переважної частини населення УСРР.

За переписом 1926 року в республіці проживало близько 23,2 млн українців.

Водночас Україна була багатонаціональною: тут жили росіяни, євреї, німці, поляки, молдовани та представники інших народів.

Особливо захоплюючим став час українізації в 1920-х роках.

У містах, школах, установах і культурному житті українська мова отримувала значно більше можливостей для використання, ніж у попередні роки.

Однак обставини суттєво варіювалися в залежності від населеного пункту, професійної сфери, соціального контексту та певної організації.

Освіта: навчальні заклади поступово стають більш доступними.

У 1920-х роках державні органи активно розвивали освітню інфраструктуру.

У статистичних описах округ 1926 року освіті присвячували окремі розділи -- поряд із охороною здоров'я, господарством, промисловістю та торгівлею.

Для української родини школа могла означати дуже багато.

Дитина отримала можливість:

* освоїти навички читання та письма;

* здобути професію;

* потрапити до міста;

* продовжити освіту;

* трансформувати соціальний статус сім'ї.

Проте ситуація з рівнем освіти серед населення все ще викликала занепокоєння.

Для багатьох дорослих у 1926 році вміння читати газету чи скласти листа було не просто звичайною річчю, а суттєвим життєвим умінням.

Що люди читали та чим розважалися

В сучасному сенсі інтернет, телебачення та радіо ще не існували.

Інформація розповсюджувалася через:

* газети;

* видання

* литература

* листочки;

* усні бесіди;

* збори;

* клуби;

* театральні постановки;

* кінематограф

* відкриті лекції.

У сільських громадах значну роль могли виконувати бібліотеки та культурні клуби.

У містах мешканці відвідували кіно, театри та концерти.

Фільм став надзвичайно інтригуючим новаторським явищем.

Уявіть собі особу, яка більшу частину свого життя спостерігала за світом лише безпосередньо, а потім вперше стикається з великим екраном, на якому оживають рухомі картини людей, потягів і далеких міст.

Що купували на ринку

Економічне життя 1926 року було далеко не таким одноманітним, як інколи здається.

У часи НЕПу відзначалася активна торгівля, функціонували кооперативи, а приватні підприємці мали можливість здійснювати свою діяльність у рамках, визначених державою.

У статистичних даних окремого округу торгівлю та кооперацію розглядали окремо, що свідчить про їхню значущість у економічному житті регіону.

На ринку можна було придбати або продати:

* семена;

* рослинні продукти

Продукти на основі молока

* білок;

* птицю;

* вбрання

*Footwear*

* утварь

* інструменти;

* різноманітні домашні предмети.

Для селянина ринок слугував не тільки місцем для здійснення покупок.

Це був центр суспільного життя — місце, де збиралися друзі, ділилися новинами, укладали угоди та обговорювали останні чутки.

А яку суму отримували?

Не існує єдиного числа, яке могло б повністю відобразити життя кожного українця.

Рівень доходу значною мірою визначався професією, місцем проживання, регіоном та наявністю господарських ресурсів.

Працівник масштабного промислового заводу, чиновник у міському середовищі, фермер і незалежний підприємець існували в зовсім різних економічних реаліях.

Тому порівнювати зарплату 1926 року із сучасною гривнею без урахування цін та структури споживання було б некоректно.

Якими способами люди переміщалися?

Для більшості мешканців сіл основним засобом пересування продовжував бути кінь.

Застосовували також:

* перевозит;

* велосипеды

* залізничний шлях;

* водний транспорт по ріках;

* транспортні засоби;

* міський електричний транспорт там, де він існував.

У мегаполісах транспорт почав відігравати все більш значущу роль у щоденному житті.

У Києві, Харкові, Одесі та інших великих центрах міське життя було значно мобільнішим, ніж у селі.

Проте подорож, що нині триває лише годину, раніше могла потребувати значно більших зусиль та ретельного планування.

Як проходив вечір українця 28 серпня 1926 року?

У селі вечір часто означав завершення фізичної роботи.

Після роботи на полі люди поверталися додому, де годували тварин, вечеряли та виконували домашні обов’язки.

Потім -- розмови.

Про врожай.

На тему сусідів.

Про дітей.

Про ціни.

О владі.

Про те, що відбувається в країні.

У місті вечір міг бути зовсім іншим.

Дехто прямував до кінотеатру, інші ж вирушали на зустріч із товаришами. Хтось повертався додому після трудового дня на заводі, а ще хтось був зайнятий у магазині чи майстерні.

Незважаючи на значні зміни, які сталися між 1926 роком і 2026 роком, одна річ залишилася незмінною: після виснажливого дня люди прагнули відпочити та поспілкуватися з близькими їм людьми.

Про що вони мріяли

Це запитання є більш складним, ніж будь-які статистичні дані.

Офіційні документи здатні надати інформацію про кількість шкіл, компаній, сімейних господарств або торгових закладів.

Але вони майже не розповідають, про що думала конкретна людина, коли ввечері залишалася наодинці.

Можна лише з обережністю висловлювати припущення.

Хтось мріяв про хороший урожай.

Хтось -- про новий будинок.

Хтось прагнув, щоб діти отримали освіту.

Хтось бажав оселитися в урбаністичному середовищі.

Хтось хотів відкрити власну справу.

Хтось просто хотів спокійно прожити наступний рік.

Один день може стати цілою епохою.