Дмитро Вівчарюк розповідає про внесок Пасіча в "Таксі для опера" і про те, як проходили зйомки в умовах війни.

Дмитро Вівчарюк ділиться враженнями про свою незвичну роль у фільмі "Таксі для опера", розповідає про труднощі, з якими зіткнувся під час зйомок, а також про свою місію в умовах війни.

Актор Дмитро Вівчарюк, відомий глядачам завдяки своїм комедійним персонажам, цього разу проявив себе в абсолютно новому амплуа. У серіалі телеканалу 2+2 "Таксі для опера", що виходить з понеділка по четвер, він виконує роль Пасіча — професійного та принципового оперативника, який через складні життєві обставини та труднощі на службі опинився на межі емоційного виснаження. Зустріч з таксистом Мотею стає для обох поворотним моментом: їм доведеться спільно розслідувати небезпечні злочини та випробувати свою довіру один до одного.

Для виконання цієї ролі Дмитро Вівчарюк досліджував особливості діяльності оперативників і глибоко занурився у світ психології свого персонажа. Крім того, щоб підготуватися до зйомок, йому довелося навчитися водити старий "Запорожець" прямо на майданчику. Про те, як він формував образ Пасіча і чому ця роль стала для нього викликом, актор поділився в інтерв'ю.

Чи дійсно режисер Володимир Янощук вважав, що лише ви підходите на роль Пасіча?

Я брав участь у кастингу, як і всі інші. Прийшов втомлений, зосереджений на повсякденних клопотах, з думками про справи, які не йдуть так, як хотілося б, і дуже сумуючи за дітьми. Одним словом, мій настрій залишав бажати кращого. Під час знайомства з Володею ми почали читати текст. Я висловив своє бачення персонажа: не хотів зображати його як звичайного оперного співака чи супергероя зі стереотипами, а прагнув створити образ звичайної людини, яка має легку втому від життя та своїх обставин. Режисерові це сподобалося. Я вважаю, що у нас з Грішею Баклановим утворився чудовий дует, який доповнює один одного контрастом.

Який ваш Пасіч?

Перед початком зйомок я мав можливість поспілкуватися з реальними правоохоронцями, досліджуючи їхній сленг, особистості та манеру поведінки під час виконання службових обов'язків. Пасіч – справжній професіонал, відзначається чесністю та глибокими знаннями своєї справи. Проте його життя не приносить йому задоволення. Він мешкає в одній квартирі зі своєю колишньою дружиною та її новим партнером. Змінити цю ситуацію він не може, адже його зарплата невелика, а більшу частину часу він присвячує роботі.

Коли я дізнався, які насправді зарплати у слідчих, мене вразило, як їм вдається підтримувати родину на такі статки. Зізнаюся, я настільки глибоко вник у свого героя, що ніби сам переживав його життєві випробування. А враховуючи наші реалії — постійні обстріли та різноманітні особисті труднощі — це ще більше наближало мене до певного депресивного стану. Після завершення зйомок мені знадобилося кілька місяців, щоб відновитися.

Це ваша перша подібна роль, можна навіть вважати її драматичною, оскільки глядачі звикли бачити вас переважно в комедійних образах.

Так, це зовсім новий для мене досвід. Хоча, можливо, роль Моті мені була б ближча за своїм характером. Проте, насправді було дуже цікаво займатися розробкою персонажа, якого раніше не доводилося втілювати в своїй кар'єрі.

Як ви з Баклановим зійшлися, як вам працювалося в дуеті?

Ми знайомі вже давно, ще з часів університету. Співпраця проходила дуже легко: ми обговорювали сцени, вносили щось нове, імпровізували на знімальному майданчику, іноді навіть сміялися один з одного. Атмосфера була чудова, незважаючи на те, що зйомки проходили восени і було досить холодно. Багато сцен знімали на вулиці. Ми мерзли, намагаючись підплатити легкі штани та куртки. А Гріші довелося зануритися в воду: в одній зі сцен він сидів у ямі, наповненій водою.

Актори нерідко змушені виступати, навіть коли відчувають підвищену температуру, виходячи на сцену, незважаючи на біль. Які умови можуть змусити вас скасувати зйомку?

Під час роботи над фільмом "Таксі для опери" мені довелося лише одного разу попросити перенести свої зміни. Це сталося, коли у двір будинку, де мешкають мої батьки, влучила ракета. Я терміново вирушив до них, адже ситуація була критичною: багато квартир було зруйновано, а також були загиблі та поранені. На щастя, зараз з моїми батьками все гаразд, і їхню квартиру вже відремонтували.

Звідки черпаєте енергію, щоб після таких жахливих обставин знову з'являтися на екрані чи виконувати ролі в комедіях?

Найголовніша моя сила і мотивація - це мої двоє дітей. Вони зараз за кордоном, і я дуже сумую за ними. Намагаюся робити все від мене залежне, щоб вони почувалися комфортно. Але я б не адресував це питання саме акторам. А як рятувальники, які щодня ризикують своїм життям, бачать руйнування і смерть, кожного дня виходять на роботу? Я вже не кажу про військових.

Моя діяльність полягає в покращенні морального та психологічного стану українців, а також у тому, щоб розважати та відволікати їх. Люди приходять на комедію, сміються і відчувають полегшення, отримуючи можливість на мить забути про труднощі. Вважаю, що це також є важливою місією.

Чи правда, що для цієї ролі вам довелося освоїти водіння автомобіля з механічною коробкою передач?

Причому просто на майданчику! В одній зі сцен мені довелося кермувати старим "Запорожцем". Мене за дві години навчили, як він працює. Але дійсно було непросто: він постійно глухнув, його тягнули. Зрештою мені вдалося проїхати на швидкості вузькою лісовою дорогою. Усі залишилися цілими (сміється).

Ваш Пасіч ще й співає?

Режисер вирішив втілити моє захоплення в життя. У одній зі сцен, де герой переживає важкі моменти, Пасіч заспіває "Взяв би я бандуру".

Ви ж маєте освіту в галузі музики, чи не так?

Зокрема, я є диригентом хору. Раніше я виступав на сцені як ведучий концертів, а згодом занурився у театральний світ і став актором. Музика та спів — це мої додаткові таланти. Я мрію отримати головну роль у прекрасному українському мюзиклі.

Чому, на вашу думку, варто переглянути "Таксі для опера"?

На мою думку, це серіал, якого ще не було на нашому телебаченні. Він приємний, нестандартний, з заплутаним сюжетом і дотепним гумором. Я з нетерпінням чекаю нових серій кожного вечора, адже мені справді цікаво його дивитися.

Дуже приємно, що мене набирали оперативники, полковники, ділячись своїми враженнями. Одна з колишніх оперативниць висловилася так: "Я відразу відчула цю систему, емоції героя і його стан. Коли ти отримуєш мінімальну зарплату, орендуєш квартиру, маєш родину і купу справ, спиш лише по дві години – і так без кінця. Я побачила це в тобі. Ти створив живого, реального персонажа".