Ексклюзивне інтерв'ю з Євгеном Олійником - тільки для Фокусу - актуальні новини України.

Євгеній Олійник -- актор, продюсер і поет, який створив приватний театр та активно підтримує армію під час війни, ділиться своїм шляхом до публічності.

Євгеній Олійник, знаменитий актор і продюсер, у спеціальному інтерв'ю для Фокусу розкриває деталі свого дитинства, шлях до театральної сцени та розвиток кар'єри в умовах повномасштабної агресії. Попри свою популярність, він є справжнім інтровертом, який воліє самотні прогулянки та роздуми про глибини життя. У цьому інтерв'ю Олійник також говорить про свою підтримку української армії та ділиться інформацією про нові вистави, які надихають людей у важкі часи війни.

Євгене, поділіться, будь ласка, своєю історією. Не в якості актора чи продюсера. Розкажіть про те, яким було ваше дитинство, юність, та як ви пройшли шлях до свого публічного образу.

Незважаючи на обидві свої професії, я - справжній інтроверт. Я не відвідую "тусовки", вечірки та ін. Щоб розвантажити мозок -- можу кілька годин гуляти або годину провести на біговій доріжці. Я захоплююсь природою та геніальною складністю цього світу, але не дуже люблю людей... Виняток становлять жінки.

Ваша діяльність у театральному світі в ролі актора та продюсера є досить контрастними. Яким чином вам вдається гармонійно поєднувати ці два амплуа? Яка з цих ролей ближча до вашої справжньої натури?

Обидва напрямки моєї роботи подобаються. Актором я вирішив бути у 28 років. До цього в мене було життя, не пов'язане з мистецтвом. У мене вища юридична та вища технічна освіта. І лише у 28 я пішов здобувати ще й театральну освіту. Моє життя з дитинства ніколи не було легким. Тому займався боксом. Тому звик "думати головою", а не лише мріяти та віддаватися почуттям. Життя швидко навчило та й продовжує вчити: розділяти емоції та логіку, бажання та дії. Цей нелегкий досвід і дав мені можливість поєднувати несумісне: бути актором та продюсером, писати вірші та займатися боксом, закохуватися у життя, холодно та розважливо будувати плани на досягнення цілей.

Ваша кар'єра розпочалася в ролі актора, і ви досі продовжуєте працювати в цій сфері. Проте сьогодні ви також виконуєте обов'язки продюсера. Що стало стимулом для того, щоб зайнятися театральним продюсуванням у період масштабної агресії? Як виникла концепція створення театру?

Коли війна розгорілася, всі зйомки були призупинені. Все завмерло. І потрібно було: 1) Зберегти життя. 2) Внести свій вклад у досягнення перемоги.

Я вже мав досвід організації різних заходів, досвід роботи у двох академічних театрах та зйомки у кіно. Тому ідея відкриття свого приватного театру була логічною. Ми зустрілися з Тарасом Цимбалюком і домовились спробувати створити наш театр. Так народилася вистава "Емігранти". Дякую Тарасу, що підтримав і продовжує підтримувати нашу справу: від вистав до нашого волонтерського руху. Це надійний напарник та справжній патріот.

В одному з попередніх інтерв'ю ви зазначали, що у вас статус холостяка. Чи є якісь зміни в цьому аспекті? Чи зацікавлені ви в ролі головного героя проекту "Холостяк"?

Я все ще офіційно холостяк. Мій ритм життя далеко не кожна жінка витримає. Це якщо ви про офіційний статус запитуєте. "Холостяком" бути не хочу. Особисті стосунки - це дуже особисте, вони не на показ.

Як ваша особисте життя впливає на вашу творчість? Чи знаходите ви баланс між кар'єрою та сім'єю?

Я романтична натура. Мої захоплення та стосунки приносять мені радість і викликають усмішку. Це, в свою чергу, позитивно позначається на всіх аспектах мого життя.

Крім вашої діяльності в продюсуванні, ви також займаєтеся поезією. Поділіться, будь ласка, своїм досвідом у цій сфері. Які проекти ви реалізуєте на даний момент? Чим плануєте порадувати свою публіку найближчим часом?

Готуємо нові проєкти, але поки деталі залишу в секреті. Та в мене ще є кіношкола у Києві. Вірші... Це моя душа. Я давно пишу. Але зараз - рідко. Не встигаю. Та й під час війни це робити важко. Але роблю. Щоб не гнівити Бога. Він же дав мені цей дар - писати вірші. Так народився мій вірш "Воїни світла"

На даний момент ви працюєте над трьома театральними проектами: "ОСНОВНИЙ ІНСТИНКТ", "Наші КАЙДАШі" та "Емігранти". Чи маєте намір ставити вистави, присвячені темі війни? Яка підтримка надходить від держави чи меценатів для вашого проекту? Чи виникає потреба в додаткових ресурсах?

Коли я починав свою кар'єру в продюсерстві, я вирішив, що не стану сподіватися на підтримку з боку держави, гранти чи іншу допомогу. Моя мета була чіткою: або я зможу довести собі, що не лише талановитий актор, а й успішний бізнесмен і продюсер, або... навіть не хотів замислюватися про інший варіант. Я вкладав усі зароблені власноруч кошти, ризикував і, як результат, ви бачите, чого досяг. На початку цього шляху, коли все було невизначено, я принципово не звертався по допомогу. І тепер, ще більше, не маю наміру це робити. Я завжди покладаюся тільки на власні сили та свою команду.

Не маю наміру створювати вистави на військову тематику, адже їх і так чимало. Сама війна постійно нагадує українцям про себе. Я прагну донести щось світле, про Любов і Надію. Хочу надихати людей вірити, сміятися й хоча б на мить забувати про жахи війни. Вважаю, що це сьогодні особливо важливо.

Розкажіть про вашу підтримку фронту. Як би ви мотивували інших допомагати армії?

Починаючи з нашої першої вистави, Тарас Цимбалюк і я вирішили віддавати частину прибутків на підтримку армії. Це сталося в червні 2022 року. За ці роки ми витратили з власних коштів понад півтора мільйона гривень на різні потреби: ремонт техніки для ЗСУ, медикаменти та інші важливі речі. З серпня цього року ми також почали збирати донати для конкретних підрозділів з чітко визначеними цілями. Адже покладатися лише на власні фінанси стає дедалі складніше. Результати нашої роботи виявилися дуже позитивними: за три місяці ми зібрали 680 тисяч гривень. Я регулярно публікую детальні звіти на своїй сторінці, де можна побачити, куди і на які цілі були спрямовані кошти. Наприклад, один з бійців ЗСУ, який працює в кіноіндустрії, звернувся до мене за допомогою для проведення операції на очах. Я відразу оплатив цю процедуру. Або коли терміново потрібно придбати нову машину для підрозділу – ми це робимо. Важливо, що всі ці дії спрямовані на підтримку перевірених людей, яких я або моя команда особисто знаємо. На жаль, у сфері волонтерства зараз є багато шахраїв.